Рішення № 141344563, 27.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/104/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 Справа № 908/1364/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянув справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМБУДМАРКЕТ (вул.Базова, буд. 8, офіс 420, м. Дніпро, 49127; код ЄДРПОУ 44452008)

До відповідача: Запорізького національного університету (вул. Університетська, буд.66, м. Запоріжжя, 69011; код ЄДРПОУ 02125243)

про стягнення 1 480 476,40 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Маруфенко О.Є. (в залі суду) - адвокат, ордер серія АР № 1306475 від 25.05.2026;

Від відповідача: Безмагоричних М.А. (в залі суду) - посадова інструкція від 10.10.2023, довіреність від 09.06.2026;

СУТЬ СПОРУ

05.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМБУДМАРКЕТ до Запорізького національного університету про стягнення 1 480 476,40 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 справу №908/1364/26 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 08.06.2026 вказану позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162, ст. 174 ГПК України залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю ПРАЙМБУДМАРКЕТ строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали.

09.06.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАЙМБУДМАРКЕТ надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1364/26 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 16.07.2026, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Ухвалою суду від 16.07.2026 клопотання Запорізького національного університету про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, розгляд справи № 908/1364/26 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі № 908/1364/26 в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.08.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 № 908/1364/26 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.09.2026 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

24.09.2026 від Запорізького національного університету надійшло клопотання про призначення у справі № 908/1364/26 комплексної судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 28.09.2026 відкладено судове засідання до 14.10.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Запропоновано Позивачу надати суду письмові пояснення щодо клопотання Запорізького національного університету про призначення у справі комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи та в разі погодження, надати суду перелік питань, які поставити експерту та запропонувати відповідну установу.

Ухвалою від 14.10.2026 суд відмовив в задоволенні клопотання Запорізького національного університету від 23.09.2026 про призначення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи. Оголошено перерву в засіданні з розгляду справи по суті до 22.10.2026 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

В судовому засіданні 22.10.2026 судом оголошено перерву до 27.10.2026.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, судове засідання 27.10.2026 здійснювалось і фіксувалось з використанням підсистеми Електронний суд ЄСІКС.

В судовому засіданні 27.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частити рішення.

В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов`язань за Договорами про надання послуг з поточного (аварійного) ремонту вікон та дверей від 24.11.2025 № 665-25 і від 27.11.2025 № 672-25. Заборгованість Відповідача за Договором № 665-25 становить 700 414,20 грн згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 3 за 2026 рік, переданим Замовнику 23.04.2026, а за Договором № 672-25 складає 780 062,20 грн за Актом форми КБ-2в № 3 за 2026 рік, який отримано Замовником 24.04.2026. Позивач зазначає про належне та повне виконання ним договірних зобов`язань, що підтверджується довідками КБ-3, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат та актами на закриття прихованих робіт. На підставі пункту 4.2 Договорів Замовник зобов`язаний протягом 7 календарних днів з дня одержання документів перевірити й підписати акти або надати мотивовану письмову відмову із зазначенням конкретних зауважень. У встановлений Договорами строк Відповідач мотивованої відмови не надав, недоліків чи порушень технології виконання робіт не зафіксував і дефектних актів не склав. Позивач направляв Замовнику Претензію-вимогу від 11.05.2026 та листи-нагадування про повернення підписаних документів від 14.05.2026 і від 29.05.2026. Лише у листі від 21.05.2026 Відповідач висунув вимогу про надання великого переліку первинних документів постачальників, що Позивач розцінює як штучне створення формальних підстав для ухилення від обов`язку з оплати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на норми ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612 та 853 Цивільного кодексу України, судову практику Верховного Суду, відповідно до якої ненадання замовником у визначений договором строк мотивованих зауважень і фактичне користування результатом робіт свідчать про їх прийняття та зумовлюють обов`язок з оплати. Окрім стягнення основного боргу в сумі 1 480 476,40 грн., Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 207,15 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач проти позову заперечив і просить відмовити у його задоволенні, вказавши що Додатковими угодами № 2 від 05.01.2026 Сторони узгодили розподіл фінансування за роками, а спірні суми припадають виключно на обсяг фінансування 2026 року. Замовник вказує на умови пунктів 4.1, 4.2 і 6.4.4 Договорів та норми статей 23, 48 і 49 Бюджетного кодексу України, згідно з якими видатки здійснюються виключно в межах бюджетних асигнувань, а розрахунки за умови затримки коштів проводяться протягом 10 днів з дати їх зарахування на реєстраційний рахунок. Оскільки бюджетні призначення на 2026 рік відсутні, Відповідач вважає, що на підставі статей 530 та 612 Цивільного кодексу України строк виконання грошового зобов`язання не настав, прострочення відсутнє, а позов є передчасним. Зазначена позиція обґрунтовується сталою судовою практикою Верховного Суду щодо здійснення видатків бюджетними установами в межах відкритих асигнувань. Замовник заперечує доводи про ухилення від підписання актів КБ-2в № 3, оскільки реалізував право на перевірку вартості робіт відповідно до пунктів 4.4.8, 5.5.3, 6.3.7 та 6.4.3 Договорів. Позивач ухилився від надання витребуваних первинних документів, що за змістом статей 74, 76 і 77 Господарського процесуального кодексу України свідчить про недоведеність заявленого розміру вимог. Відповідач зазначає, що стаття 853 Цивільного кодексу України регулює виявлення явних недоліків при огляді, а не перевірку кошторисних норм фахівцями. Крім того, до спірних послуг з поточного ремонту не застосовується презумпція одностороннього акта за статтею 882 Цивільного кодексу України. Відповідач заявив про намір клопотати про призначення судової будівельно-технічної та судової економічної експертиз відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України для з`ясування дійсних обсягів і вартості робіт. Часткова оплата 2025 року здійснювалася в межах фінансування того року і не є визнанням боргу 2026 року за ст. 264 ЦК України. Щодо судових витрат, Замовник вважає суму правничої допомоги неспівмірною на підставі ст. 126 ЦК України, а стягнення «гонорару успіху» безпідставним згідно з правовою позицією Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наголошує, що Відповідач не заперечує фактів укладення Договорів, виконання ремонтно-будівельних робіт, отримання актів та подальшого користування їх результатом. У встановлений договірний строк Замовник не надав мотивованої відмови від підписання документів, чим порушив процедуру прийняття робіт. Обґрунтовуючи обов`язковість виконання зобов`язань, Позивач посилається на ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 та 629 ЦК України та зазначає, що згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду, відсутність бюджетного фінансування не звільняє бюджетну установу від обов`язку оплати фактично виконаних робіт. Додаткові угоди про розподіл фінансування є лише документами бюджетного планування і не змінюють цивільно-правових строків виконання зобов`язань та не позбавляють Позивача права на судовий захист. Позивач зазначає, що запити про витребування первинних документів постачальників направилися Відповідачем вже після виникнення спору, а самі Договори не передбачали їх надання як обов`язкову умову для оплати. Відповідач не надав жодного контррозрахунку, дефектного акта, акта контрольних обмірів чи іншого доказу завищення обсягів або вартості робіт. Доводи Відповідача про необхідність призначення судових експертиз є передчасними та необґрунтованими у розумінні ст. 99 ГПК України. Позивач вказує на безпідставність незастосування ст. 853 ЦК України, оскільки замовник, який прийняв роботу без огляду та зауважень і користується її результатом, втрачає право посилатися на недоліки. Застосовна судова практика Верховного Суду стверджує, що неподання мотивованого заперечення у строк зобов`язує замовника сплатити заборгованість. Часткові розрахунки за 2025 рік підтверджують належне виконання Договорів та прийняття їх результатів Замовником. Вимоги про компенсацію витрат на правничу допомогу ґрунтуються на ст. ст. 126 та 129 ГПК України, вказує, що відшкодування «гонорару успіху» не заборонене законом. На підставі ч.ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на Замовника, який не надав відповідних доказів.

Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив наполягає на повній відмові в задоволенні позовних вимог та наголосив, що посилання Позивача на судову практику щодо «незвільнення від обов`язку оплати через відсутність бюджетного фінансування» є неприйнятним, оскільки сформоване у неподібних правовідносинах, де договори не містили умови про залежність моменту настання строку оплати від надходження бюджетних призначень. Замовник вказує, що пунктами 4.1 та 4.2 Договорів у поєднанні з Додатковими угодами про розподіл фінансування за роками визначено саме момент настання строку виконання зобов`язання, який на підставі ст. 530 ЦК України ще не настав через відсутність бюджетних асигнувань. Правомірність кваліфікації зазначеної договірної умови як відкладальної обставини відповідно до ч.1 ст. 212 ЦК України та її узгодженість зі статтями 23 і 48 Бюджетного кодексу України підтверджується правовим висновком постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22. Свідоме підписання Позивачем Договорів та Додаткових угод без зауважень свідчить про прийняття ним ризиків бюджетного фінансування, а подальша зміна позиції суперечить доктрині venire contra factum proprium та п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16. Вимоги про застосування ст. 625 ЦК України є безпідставними, оскільки за відсутності настання строку виконання зобов`язання за ст. 612 ЦК України прострочення відсутнє. Навіть за наявності прострочення відповідальність замовника виключалася б відсутністю вини на підставі ст. 617 ЦК України та пункту 4.2 Договорів у зв`язку з затримкою фінансування з незалежних від Замовника причин. Позивач свідомо замовчує обставини укладення Додаткових угод про віднесення спірних сум фінансування до 2026 року, кошторисні призначення за яким станом на момент розгляду справи не надходили. На підтвердження відсутності коштів відповідач долучив довідки про стан фінансування та наголосив, що факт надходження призначень належить до предмета доказування Позивача відповідно до ст. 74 ГПК України. З огляду на ухилення Позивача від надання первинних документів на письмові запити, Відповідач наполягає на витребуванні видаткових накладних, договорів поставки та кошторисних файлів у порядку ст. 81 ГПК України. У разі подальшого неподання Позивачем первинних документів Відповідач просить застосувати процесуальні наслідки ухилення від подання доказів, передбачені ч. 4 ст. 74 та ст. 102 ГПК України. Відповідач вказує, що з`ясування дійсних обсягів і вартості робіт вимагає спеціальних знань і проведення судових експертиз, тоді як процедура ст. 853 ЦК України стосується лише явних недоліків. Фактичне використання навчальних корпусів, пошкоджених внаслідок збройної агресії, не є конклюдентним прийняттям робіт та не звільняє Позивача від обов`язку довести їх вартість і обсяги. Відповідач просить залишити поза оцінкою суду нові доводи та докази Позивача, які виходять за процесуальні межі відповіді на відзив та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Наявні матеріли справи дозволяють суду розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМБУДМАРКЕТ» (Виконавець) та Запорізьким національним університетом (Замовник) укладено Договори про публічні закупівлі за кошти державного бюджету:

- Договір № 665-25 від 24.11.2025 на надання послуг з поточного (аварійного) ремонту вікон та дверей у навчальному корпусі № 11 ІННІ ім. Ю.М. Потебні ЗНУ за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фанатська, 10. Початкова договірна ціна становила 7 114 000,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 05.01.2026 Сторони виклали пункт 3.1 Договору в новій редакції, встановивши обсяг фінансування у 2025 році в сумі 4 709 919,55 грн., а у 2026 році в сумі 2 404 080,45 грн.

- Договір № 672-25 від 27.11.2025 на надання послуг з поточного (аварійного) ремонту вікон та дверей у навчальному корпусі № 9 ІННІ ім. Ю.М. Потебні ЗНУ за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 226. Початкова договірна ціна становила 8 267 644,25 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 05.01.2026 Сторони виклали пункт 3.1 Договору в новій редакції, встановивши обсяг фінансування у 2025 році в сумі 5 447 792,00 грн., а у 2026 році в сумі 2 819 852,25 грн.

За Договором № 665-25 за 2025 рік Виконавцем надано, а Замовником прийнято та повністю оплачено послуги за Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 1 та № 2 на загальну суму 4 709 919,55 грн. (платіжні інструкції від 25.12.2025 № 4158 та від 28.12.2025 № 4390).

За Договором № 672-25 за 2025 рік Замовником здійснено часткову оплату наданих послуг у межах фінансування 2025 року за Актами № 1 та № 2 на загальну суму 726 438,00 грн. (платіжні інструкції від 27.12.2025 № 4305 та від 28.12.2025 № 4277).

Предметом спору є вимоги до Відповідача з оплати здійснених Позивачем робіт за 2026 рік.

Так, Позивач заявив вимогу про стягнення 700 414,20 грн. за Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 3 та довідкою КБ-3 за 2026 рік до Договору № 665-25 (разом із рахунком-фактурою від 21.04.2026 № ПБМ-2104-02), які отримані Замовником нарочно 23.04.2026. Факт отримання вказаних документів Відповідачем не спростовано.

Також, Позивач заявив вимогу про стягнення 780 062,20 грн. за Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 3 та довідкою КБ-3 за 2026 рік до Договору № 672-25 (разом із рахунком-фактурою від 21.04.2026 № ПБМ-2104-01), які отримані Замовником нарочно 24.04.2026. Факт отримання вказаних документів Відповідачем не спростовано.

Відповідач стверджує, що зазначені спірні суми (700 414,20 грн. та 780 062,20 грн., а загалом - 1 480 476,40 грн.) припадають виключно на обсяг фінансування 2026 року, узгоджений Сторонами у Додаткових угодах № 2 від 05.01.2026.

Судом встановлено, що зміст обох договорів в частині прав та обов`язків сторін є ідентичним, а їх умови щодо порядку прийняття послуг та проведення розрахунків визначені наступним чином.

Пункт 4.1: Розрахунки здійснюються на підставі актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3. Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються після отримання Замовником бюджетних призначений згідно зі статтями 23 та 49 Бюджетного кодексу України.

Пункт 4.2 : Замовник зобов`язаний перевірити та підписати подані документи або надати мотивовану письмову відмову протягом 7 календарних днів з дня одержання. Оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з дня підписання документів Замовником при наявності бюджетних призначень. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Замовник не несе відповідальності за затримку оплати, яка сталася внаслідок дій/бездіяльності третіх осіб або обставин, що виникли не з його вини (зокрема затримки фінансування).

Пункт 6.4.4: Замовник зобов`язаний сплачувати за надані послуги «в межах наявних коштів».

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2026 та 24.04.2026 Позивач передав Замовнику акти КБ-2в № 3 за 2026 рік за обома договорами, однак Відповідач у встановлений п. 4.2 Договорів 7-денний строк та в подальшому мотивованої відмови від підписання актів або дефектних актів Виконавцю не направив.

11.05.2026 Позивач направив Замовнику претензію-вимогу (вх. Замовника № 838/01/01-24 від 11.05.2026 р.) щодо погашення заборгованості за надані послуги з поточного (аварійного) ремонту вікон та дверей у навчальному корпусі № 11 ІННІ ім. Ю. М. Потебні ЗНУ за Договором № 665-25 від 24.11.2025 року. Позивач зазначив, що повністю та належним чином виконав усі зобов`язання у межах строку, визначеного пунктом 5.1 Договору, тоді як Замовник у порушення договірних умов не здійснив розрахунок за надані послуги в сумі 700 414,20 грн., у тому числі ПДВ 116 735,70 грн. Посилаючись на норми статей 525, 526 та 530 ЦК України щодо належного виконання зобов`язання, недопустимості односторонньої відмови та дотримання встановлених строків виконання, Виконавець висунув вимогу негайно погасити зазначену заборгованість у повному обсязі протягом п`яти календарних днів з дати отримання претензії. Крім того, Позивач попередив Замовника про те, що у разі непогашення боргу у визначений строк він звернеться до господарського суду для примусового стягнення коштів із покладанням на Запорізький національний університет усіх судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

14.05.2026 Позивач направив Відповідачу Запит від № 10.11 (вх. №870/01/01-24 від 14.05.2026 р.) про повернення належним чином оформлених документів за Договором № 665-25 від 24.11.2025 року. У документі вказано, що 23.04.2026 року Позивач передав Замовнику на розгляд для перевірки та підписання комплект первинних документів, які підтверджують факт надання послуг (згідно з супровідним листом за вх. № 738/01/01-24 від 23.04.2026 р.). Посилаючись на приписи пункту 4.2 Договору, які встановлюють імперативний обов`язок Замовника перевірити та повернути підписані документи або надати мотивовану письмову відмову протягом не пізніше семи календарних днів з дня їх одержання, Позивач вимагав повернути належним чином оформлені та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт і довідки про їх вартість, подані 23.04.2026 року на виконання умов Договору.

Листом від 21.05.2026 № 01/01-24/884 Відповідач у відповідь на Претензію-вимогу від 11.05.2026 № 838/01/01-24 про сплату 700 414,20 грн. заборгованості за Договором № 665-25, повідомив Позивача про непогодження та непідписання станом на вказану дату актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 3 та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3). Посилаючись на реалізацію прав і обов`язків, передбачених пунктами 4.4.8, 6.3.7, 6.4.3 Договору, нормами статей 526, 530, 853, 858 Цивільного кодексу України та статей 23, 48, 49 Бюджетного кодексу України, Замовник зазначив про необхідність проведення перевірки правомірності пред`явлених до оплати сум, фактично виконаних обсягів робіт, цін на матеріали й правильності застосування кошторисних норм із метою недопущення неефективного використання бюджетних коштів. Для здійснення цієї перевірки Замовник вимагав надати у 5-денний строк засвідчені копії первинних, виконавчих та кошторисних документів, зокрема: видаткових накладних, рахунків-фактур, договорів поставки матеріалів, товарно-транспортних накладних, платіжних документів про фактичну сплату за матеріали постачальникам, сертифікатів і паспортів на матеріали, загального та спеціальних журналів робіт, актів на приховані роботи, виконавчих схем, локальних кошторисів в електронному форматі з можливістю редагування, розшифровок прямих і загальновиробничих витрат. Замовник повідомив Позивача, що виконання його зобов`язань за Договором буде здійснено в порядку та строки, визначені законодавством та умовами Договору, виключно з урахуванням результатів перевірки та після підписання відповідних актів форми КБ-2в.

Також відповідач надав до матеріалів справи Довідку відділу бухгалтерського обліку, фінансової та бюджетної звітності ЗНУ від 30.06.2026 № 17-61/93-1, згідно з якою: станом на 30.06.2026 бюджетні призначення за спеціальним фондом по КПКВК 2201160 на 2026 рік для покриття видатків за спірними Договорами відсутні; залишок коштів на рахунку становить 3,0 млн. грн. за наявності потреби у 10,8 млн. грн. лише на виплату заробітної плати у липні 2026 року.

Приймаючи рішення у цій справі суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною першою статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від його виконання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України (далі БК України) передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 48 БК України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Статтею 49 БК України встановлено, що платежі за взятими бюджетними зобов`язаннями здійснюються Державною казначейською службою України за наявності відповідного бюджетного асигнування, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 4.2 Договорів на Замовника покладено обов`язок протягом семи днів із дня отримання документів перевірити їх та підписати або надати обґрунтовану відмову від підписання.

Отже, сторони погодили конкретний порядок і строк перевірки документів, що підтверджують виконання робіт, та не передбачили можливості невизначеного відкладення такої перевірки.

Судом встановлено, що Позивач нарочно передав Відповідачу акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, які містять відомості про обсяги та вартість виконаних робіт. Документи за Договором № 665-25 передано 23.04.2026, а за Договором № 672-25 24.04.2026, факт їх отримання Відповідачем не заперечується.

Таким чином, передбачений пунктом 4.2 Договорів семиденний строк для перевірки документів та надання мотивованої відмови від їх підписання сплив відповідно 30.04.2026 та 01.05.2026.

Однак у зазначені строки Відповідач акти не підписав, обґрунтованої відмови від їх підписання Позивачу не надав та не повернув документи із конкретними зауваженнями щодо обсягів, видів або вартості виконаних робіт.

Лише 21.05.2026 Відповідач направив лист № 01/01-24/884, у якому порушив питання про надання первинних документів постачальників та проведення додаткової перевірки кошторисної вартості робіт. Отже, відповідне звернення було здійснено після спливу встановлених пунктом 4.2 Договорів строків перевірки актів та вже після отримання претензії-вимоги Позивача від 11.05.2026 (вх. № 838/01/01-24).

При цьому ані в межах установленого договором строку, ані під час подальшого листування Відповідач не конкретизував недоліків виконаних робіт або помилок у розрахунках, які перешкоджали підписанню актів.

Суд зазначає, що сама собою вимога про надання додаткових документів, заявлена після спливу погодженого сторонами строку перевірки, не є обґрунтованою відмовою від підписання актів у розумінні пункту 4.2 Договорів та не спростовує відомостей, наведених у них. Водночас недотримання Замовником установленого договором порядку приймання робіт саме собою не підтверджує фактичного виконання зазначених в актах обсягів, а тому ці обставини підлягають оцінці на підставі всієї сукупності доказів.

У цьому контексті суд враховує, що пунктом 4.4.8 Договорів передбачено можливість уточнення загальної вартості послуг у разі виявлення безперечних помилок у розрахунках та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва. Отже, сплив установленого пунктом 4.2 Договорів строку перевірки документів сам собою не позбавляє Замовника можливості надалі заявити конкретні й обґрунтовані заперечення щодо правильності розрахунків.

Разом із тим застосування пункту 4.4.8 Договорів передбачає встановлення конкретних помилок або порушень у розрахунках, а не лише висловлення сумнівів щодо правильності визначеної вартості чи загальну вимогу про надання додаткових документів.

Однак Відповідач ані під час досудового листування, ані у заявах по суті справи не зазначив, які саме показники актів КБ-2в, довідок КБ-3 або розрахунків договірної ціни є неправильними, у чому полягають відповідні помилки та як вони впливають на загальну вартість робіт. Також Відповідач не надав власних розрахунків, актів контрольних обмірів чи інших доказів, які б підтверджували невідповідність зазначених Позивачем обсягів або вартості робіт умовам Договорів.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З огляду на предмет укладених сторонами Договорів, яким є виконання робіт з поточного ремонту вікон та дверей, спірні правовідносини за своєю правовою природою є підрядними та регулюються загальними положеннями глави 61 ЦК України. Саме по собі використання сторонами форм КБ-2в та КБ-3 для оформлення обсягів і вартості робіт не змінює правової природи договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний оглянути та прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, а в разі виявлення відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Водночас частина друга цієї статті передбачає, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки, які могли бути встановлені під час звичайного способу її прийняття.

Отже, наведені положення покладають на замовника обов`язок належним чином оглянути результат виконаної роботи та своєчасно повідомити підрядника про виявлені недоліки або відступи від умов договору. Такий обов`язок не може бути замінений подальшим загальним посиланням на необхідність додаткової перевірки документів без зазначення конкретних недоліків виконаних робіт.

Судом встановлено, що Позивач передав Відповідачу акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 3 та відповідні довідки форми КБ-3, якими оформлено обсяги й вартість виконаних робіт. Водночас Відповідач не надав доказів своєчасного заявлення Позивачу конкретних зауважень щодо обсягів, якості або вартості цих робіт. Звернення Відповідача 21.05.2026 з вимогою про надання додаткових документів саме по собі не підтверджує наявності недоліків виконаних робіт та не свідчить про належне і своєчасне повідомлення підрядника про такі недоліки.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-якої зі сторін має бути призначена експертиза.

Отже, у разі виникнення спору щодо якості виконаних робіт або причин їх недоліків закон передбачає спеціальний механізм встановлення відповідних обставин проведення експертизи на вимогу будь-якої зі сторін.

Проте, до відкриття провадження у цій справі між сторонами був відсутній спір щодо якості виконаних робіт або причин їх недоліків. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач вимагав від Виконавця призначення такої експертизи або вживав інших належних заходів для встановлення обставин, на які посилається у своїх запереченнях. Саме лише посилання на необхідність додаткової перевірки документів без конкретизації недоліків виконаних робіт та без доказів їх наявності не спростовує поданих Позивачем доказів виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2026 у цій справі Відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної та економічної експертизи з процесуальних підстав у зв`язку з пропуском установленого процесуального строку. Водночас, Відповідач мав можливість подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, відповідно до статті 101 ГПК України, однак таким правом не скористався.

Згідно зі статтями 74, 76 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, а також вірогідність у сукупності з іншими доказами.

Оскільки саме Відповідач стверджував про неправильне визначення обсягів або вартості виконаних робіт, на нього покладався обов`язок навести конкретні заперечення та подати докази на їх підтвердження. При цьому відсутність висновку експерта сама собою не підтверджує правильності відомостей, зазначених у спірних актах. Однак з урахуванням наданих Позивачем первинних документів, доказів їх передання Відповідачу, відсутності своєчасних конкретних заперечень та неподання Відповідачем доказів на підтвердження власних доводів суд визнає доведеними обсяги та вартість виконаних робіт, зазначені в актах КБ-2в № 3 та довідках КБ-3.

Щодо заперечень Відповідача про відсутність бюджетного фінансування та ненастання строку оплати.

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або оплати її окремих етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Таким чином, обов`язок замовника оплатити виконану роботу є зустрічним обов`язком щодо її виконання та здачі підрядником.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, Запорізький національний університет зазначав, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договорів та Додаткових угод № 2 обов`язок з оплати наданих послуг поставлено в залежність від фактичного надходження бюджетних коштів на його реєстраційний рахунок. У зв`язку з цим, на думку Відповідача, строк виконання грошового зобов`язання не настав, а заявлені вимоги є передчасними.

Оцінюючи ці доводи, суд враховує зміст договірних умов у їх сукупності.

Так, пунктом 4.1 Договорів передбачено здійснення бюджетних зобов`язань та платежів після отримання Замовником бюджетних призначень. Пункт 4.2 пов`язує оплату з підписанням відповідних документів і наявністю бюджетних призначень, а в разі затримки фінансування з отриманням Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Водночас пунктом 4.5 Договорів передбачено, що виконані на власний ризик Виконавця послуги без підтвердження фінансування Замовником не приймаються.

Додатковими угодами № 2 від 05.01.2026 сторони погодили планові обсяги фінансування на 2026 рік у розмірі 2 404 080,45 грн за Договором № 665-25 та 2 819 852,25 грн за Договором № 672-25.

При цьому суд розмежовує погодження сторонами планових обсягів фінансування та відкриття бюджетних асигнувань, оскільки ці поняття мають різну правову природу. Зазначення в договорі конкретного обсягу фінансування на відповідний бюджетний період підтверджує погодження сторонами фінансових показників виконання договору, однак саме собою не засвідчує затвердження бюджетних призначень, відкриття асигнувань або фактичного надходження коштів на реєстраційний рахунок Замовника.

Матеріали справи не містять доказів того, що до початку або під час виконання спірних робіт Відповідач повідомляв Позивача про відсутність чи затримку відкриття бюджетних асигнувань, неможливість фінансування послуг або необхідність зупинення виконання Договорів. Також відсутні докази того, що Позивач був обізнаний про відсутність підтвердженого фінансування та виконував роботи за обставин, за яких приймав на себе відповідний ризик.

Уперше про відсутність фінансування та необхідність додаткової перевірки документів Відповідач зазначив у листі від 21.05.2026 № 01/01-24/884, тобто після виконання спірних робіт, передання актів КБ-2в і довідок КБ-3 та спливу передбаченого пунктом 4.2 Договорів строку для їх перевірки й надання обґрунтованої відмови від підписання.

За таких обставин для застосування пункту 4.5 Договорів Відповідач мав довести не лише відсутність відкритих бюджетних асигнувань, а й наявність передбачених цією умовою обставин, за яких виконання послуг здійснювалося на власний ризик Виконавця, зокрема обізнаність Позивача про відсутність підтвердження фінансування та прийняття ним відповідного ризику.

Проте належних і допустимих доказів повідомлення Позивача про такі обставини до початку або під час виконання спірних робіт Відповідач не надав. Отже, посилання на пункт 4.5 Договорів не підтверджене доказами настання обставин, необхідних для його застосування.

Суд також враховує, що Договори № 665-25 від 24.11.2025 та № 672-25 від 27.11.2025 укладено у 2025 році. Додатковими угодами № 1 від 24.12.2025 сторони продовжили строк їх дії до 31.12.2026, визначивши строк надання послуг до 02.03.2026.

Крім того, Додатковими угодами № 2 від 05.01.2026 сторони виклали пункт 3.1 кожного з Договорів у новій редакції, визначивши загальну договірну ціну та окремі обсяги фінансування за відповідними бюджетними періодами. Зокрема, за Договором № 665-25 передбачено фінансування в розмірі 4 709 919,55 грн у 2025 році та 2 404 080,45 грн у 2026 році, а за Договором № 672-25 5 447 792,00 грн у 2025 році та 2 819 852,25 грн у 2026 році.

Отже, сторони погодили виконання Договорів та фінансування відповідних зобов`язань у межах двох бюджетних періодів 2025 та 2026 років. Частина послуг була надана та оформлена актами КБ-2в № 1 і № 2 у 2025 році, тоді як спірний обсяг послуг за актами КБ-2в № 3 на загальну суму 1 480 476,40 грн надано та пред`явлено до оплати у квітні 2026 року.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 2, статей 3, 75 77 БК України бюджетний період становить один календарний рік.

Умовами спірних Договорів та додаткових угод до них сторони пов`язали здійснення оплати за виконані роботи з надходженням бюджетних коштів та поставили виконання замовником грошових зобов`язань у залежність від таких надходжень. При цьому укладення та виконання Договорів охоплювало більше одного бюджетного періоду.

За змістом ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Водночас можливість застосування цієї правової конструкції у відносинах щодо виконання довгострокових договорів, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, обмежена спеціальним правовим регулюванням бюджетних зобов`язань.

Так, у постанові від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що порядок розрахунків за довгостроковими договорами, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, має визначатися відповідно до обов`язкового фінансового / календарного плану та передбачати оплату за конкретним бюджетним призначенням, затвердженим у відповідному бюджетному періоді, а не залежно від майбутнього надходження коштів до бюджету.

З огляду на це Верховний Суд зазначив, що не допускається кваліфікація договору, період виконання якого становить понад один бюджетний період (календарний рік), з умовою про здійснення оплати виконаних робіт після надходження коштів з бюджету та залежно від відповідних бюджетних надходжень як договору з відкладальною обставиною за частиною першою статті 212 ЦК України. Така умова суперечить правилам погодження розрахунків за договорами зазначеної категорії та зумовлює недійсність (нікчемність) договору в силу закону - відповідно до частини третьої статті 48 БК України.

Враховуючи наведене та оцінюючи заперечення Відповідача щодо ненастання строку виконання грошового зобов`язання з посиланням на пункти 4.1 та 4.2 Договорів № 665-25 та № 672-25, суд зазначає, що умова про здійснення розрахунків за виконані послуги лише після надходження бюджетних коштів та залежно від відповідних бюджетних надходжень не може кваліфікуватися як відкладальна обставина в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, а її правова оцінка здійснюється судом з урахуванням спеціальних вимог бюджетного законодавства щодо планування видатків, взяття бюджетних зобов`язань та порядку розрахунків за довгостроковими договорами.

Так, з огляду на приписи ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України, укладення договору чи прийняття зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 та ст. 217 ЦК України недійсним (нікчемним) є правочин або його частина, якщо його недійсність встановлена законом; при цьому недійсність окремої частини правочину не тягне за собою недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення недійсної частини.

Системний аналіз вимог ст. 217 ЦК України та ч. 3 ст. 48 БК України у зіставленні з правовою позицією постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22, дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість і доведеність припущення про те, що Договори № 665-25 та № 672-25 були б укладені Сторонами і без включення до них недійсної (нікчемної) частини щодо відкладення розрахунків до фактичного надходження бюджетних асигнувань.

Цей висновок ґрунтується на тому, що головною метою укладення спірних Договорів для Замовника було задоволення нагальної публічної потреби у виконанні поточного (аварійного) ремонту навчальних корпусів № 9 та № 11 ЗНУ, а для Виконавця надання цих послуг на оплатній основі за узгодженою договірною ціною. Сам по собі факт проведення процедури закупівлі та укладення Договорів підтверджує наявність у Сторін дійсної волі на виникнення оплатного зобов`язання.

Крім того, встановлення судом нікчемності застереження про відкладення платежу не порушує цілісності всього договірного регулювання, оскільки п. 4.2 Договорів містить самостійну законну умову про здійснення розрахунків протягом 10 календарних днів з дати підписання актів приймання виконаних робіт, що відповідає загальній цивільно-правовим засадам оплати виконаних робіт (ст. 854 ЦК України).

Припущення ж про відмову розпорядника бюджетних коштів від укладення договору без включення умови, що суперечить ч. 3 ст. 48 БК України, є недопустимим, оскільки суперечить засадам добросовісності (ст. 3, 13 ЦК України) та принципу законності діяльності суб`єктів публічного права (ст. 19 Конституції України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про нікчемність виключно умов пунктів 4.1 та 4.2 Договорів у частині відстрочення розрахунків за фактично виконані послуги до надходження бюджетних призначень. При цьому саме грошове зобов`язання Замовника сплатити обумовлену ціну за прийняті послуги зберігає чинність.

Також суд бере до уваги, що відсутність у матеріалах справи тендерної документації чи документів первинної закупівельної процедури не перешкоджає констатації нікчемності зазначених договірних умов, оскільки імперативна заборона щодо недопустимості визначення розрахунків за бюджетними договорами через відкладальну обставину встановлена безпосередньо законом (ч. 3 ст. 48 БК України) та носить загальний характер для усіх довгострокових бюджетних зобов`язань.

Отже, визнання судом нікчемною зазначеної окремої відкладальної умови не тягне за собою недійсності Договорів № 665-25 та № 672-25 у цілому, а основне грошове зобов`язання Замовника сплатити обумовлену ціну за фактично надані та прийняті за ст. 853 ЦК України послуги (ст. 525, 526, 629, 854 ЦК України) є чинним, зберігає свою юридичну силу та підлягає виконанню в повному обсязі.

З огляду на нікчемність відкладальної умови та факт прийняття послуг за Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 3 за 2026 рік на загальну суму 1 480 476,40 грн. без надання мотивованої відмови у договірний строк, суд також дійшов висновку, що строк виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг є таким, що настав згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України.

З урахуванням дат отримання первинних документів (23.04.2026 за Договором № 665-25 та 24.04.2026 за Договором № 672-25), спливу 7 днів перевірки (30.04 та 01.05.2026) та 10 днів договірного строку оплати (п. 4.2 Договорів), Відповідач вважається таким, що допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 612 ЦК України:

- за Договором № 665-25 (у сумі 700 414,20 грн.) з 11.05.2026 року;

- за Договором № 672-25 (у сумі 780 062,20 грн.) з 12.05.2026 року.

В будь-якому разі, станом на день прийняття цього рішення, строк виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг також є таким, що настав, з огляду на пред`явлення Позивачем позову до суду (що у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України становить беззаперечну вимогу кредитора про виконання зобов`язання), а також з огляду на відсутність у матеріалах справи належних, допустимих та обґрунтованих заперечень Відповідача щодо обсягу, якості та вартості фактично отриманих послуг.

Досліджуючи докази, надані Відповідачем на підтвердження заперечень про відсутність фінансування, суд також зазначає, що надана Відповідачем довідка відділу бухгалтерського обліку ЗНУ від 30.06.2026 № 17-61/93-1 підтверджує відсутність відкритих казначейських асигнувань на 2026 рік за КПКВК 2201160 лише станом на дату її складення. Вказана довідка не містить відомостей про стан бюджетного забезпечення на момент укладення Договорів, погодження сторонами обсягів фінансування, протягом періоду їх виконання та на момент передання Позивачем актів КБ-2в № 3 і довідок КБ-3, а також складена після цієї дати. Крім того, довідка не адресована Позивачу та не підтверджує його обізнаності про відсутність фінансування або прийняття ним ризику виконання робіт без підтвердження такого фінансування.

Відповідно до статей 74, 76 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів щодо відсутності бюджетного фінансування у відповідні періоди, ненадходження бюджетних призначень на реєстраційний рахунок Замовника або неможливість здійснення оплати за Договорами.

Сам факт відсутності відкритих казначейських асигнувань станом на 30.06.2026 не є достатнім доказом того, що передбачена Договорами умова оплати не настала, оскільки не характеризує стан фінансування в інші періоди строку дії та виконання Договору. Покладення на Позивача негативних наслідків недоведеності цих обставин суперечить установленим статтями 74, 79 ГПК України правилам доказування, оскільки безпосередньо від Позивача не залежить отримання Відповідачем відповідного фінансування.

Також матеріали справи не містять доказів того, що до початку або під час виконання спірних послуг Відповідач повідомляв Позивача про відсутність бюджетного фінансування, неможливість здійснення оплати або необхідність зупинення виконання Договорів. Вперше відповідні заперечення були викладені у листі від 21.05.2026 № 01/01-24/884 тобто після виконання послуг, передання документів для перевірки та спливу передбаченого пунктом 4.2 Договорів строку для їх розгляду.

Оцінюючи доводи сторін, суд також враховує загальні засади цивільного законодавства, зокрема добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а згідно з ч. 3 та ч. 6 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У цій справі Відповідач, заперечуючи проти оплати виконаних робіт із посиланням на відсутність бюджетного фінансування, водночас фактично використовує їх результат, не здійснивши оплати. Така поведінка є порушенням принципу добросовісності, оскільки покладення Відповідачем на Позивача наслідків відсутності бюджетного фінансування за умови фактичного використання Відповідачем результатів виконаних робіт означає перенесення на підрядника ризику бюджетного забезпечення діяльності замовника.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а ст. 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами. Крім того, відповідно до частини першої статті 625 ЦК України та сталої судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відсутність бюджетного фінансування або затримка у відкритті асигнувань кошторису не є підставою для звільнення боржника від обов`язку оплатити фактично отримані й прийняті послуги.

Доводи Відповідача про те, що Позивач, підписавши Договори та Додаткові угоди № 2 про розподіл фінансування за роками без зауважень, свідомо прийняв ризики відсутності бюджетних коштів, а подальше пред`явлення вимог про стягнення заборгованості суперечить доктрині заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) та принципу добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) з урахуванням висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16, суд вважає безпідставними та відхиляє їх з огляду на наступне.

Загальний цивільний принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та доктрина venire contra factum proprium не можуть застосовуватися на шкоду імперативним нормам публічного порядку, встановленим частиною третьою статті 48 БК України. Сам факт підписання сторонами договірного застереження, яке суперечить імперативній вимозі закону, не робить таке застереження чинним і не позбавляє Виконавця права вказувати на його нікчемність відповідно до статей 215, 217 ЦК України.

Підписання Позивачем Договорів та Додаткових угод № 2 свідчить про погодження планових договірних показників виконання робіт за бюджетними періодами, проте сам по собі цей факт не свідчить про прийняття Виконавцем обов`язку виконувати роботи безоплатно або безвідносно до строку оплати та не позбавляє його права вимагати розрахунку за фактично виконані й прийняті послуги.

Пред`явивши позов про стягнення заборгованості за послуги, які є фізично отриманими й прийнятими Замовником без мотивованої відмови у договірний 7-денний строк, Позивач діяв в межах закону та реалізував право на судовий захист майнового права (ст. 525, 526, 629 ЦК України).

Посилання Відповідача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16 є неприйнятним, оскільки він сформований у неподібних правовідносинах щодо цивільно-правового спору про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними з тих підстав що ці договори позивач не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача, тобто стосується підтвердження наявності волевиявлення сторони при укладенні правочину. Натомість у цій справі спір виник щодо оплати послуг за договорами про публічні закупівлі за бюджетні кошти, що вимагає застосування спеціальних імперативних приписів бюджетного законодавства. Зазначена постанова ВП ВС не містить висновку, який би дозволяв нівелювати імперативні вимоги Бюджетного кодексу України шляхом посилання на доктрину venire contra factum proprium.

Натомість у спірних правовідносинах саме Замовник, який прийняв результат ремонтно-будівельних робіт без складання дефектних актів чи надання мотивованої відмови у визначений строком термін та продовжує безперешкодно використовувати відремонтовані навчальні корпуси, відмовляючись від проведення розрахунку, діє всупереч засадам добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ст. 13 ЦК України).

Інші доводи Відповідача судом відхиляються, оскільки не спростовують вказаних висновків суду.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ПРАЙМБУДМАРКЕТ» про стягнення 1 480 476,40 грн основного боргу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом досліджено усі обставини цієї справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в сумі 1 480 476,40грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Запорізького національного університету (69011, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Університетська, буд. 66; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 02125243; p/p UA048201720343101001200002045 у ДКСУ м. Київ, МФО 820172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМБУДМАРКЕТ» (49127, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Базова, буд. 8, офіс 420; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 44452008; p/p НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335): 1 480 476 (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 40 коп. основного боргу, з яких: 700 414 (сімсот тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 20 коп. заборгованість за Договором № 665-25 від 24.11.2025 р.; 780 062 (сімсот вісімдесят тисяч шістдесят дві) гривні 20 коп. заборгованість за Договором № 672-25 від 27.11.2025 р.; а також 22 207 (двадцять дві тисячі двісті сім) гривень 15 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами у м. Запоріжжі, повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.