Ухвала суду № 141344554, 10.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"10" листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1487/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенка А.А.,

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» про ухвалення додаткового рішення у справі №907/1487/25 за позовом ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит», м. Перечин Закарпатської області про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників і скасування державної реєстрації,

представники:

Позивача без участі

Відповідача без участі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2026 у справі №907/1487/25 позов задоволено частково. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» щодо затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» у новій редакції, прийнятого 03.01.2025, яке оформлено протоколом №01/2025 загальних зборів учасників від 03.01.2025. Постановлено скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.01.2025 №1003161070014000385, (в частині «Зміна установчих документів»), Котлярова Л.В., Приватний нотаріус Котлярова Л.В. У решті позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит», вул. Червоноарміська, будинок 33, м. Перечин, Перечинський район, Закарпатська область, 89200 (код ЄДРПОУ: 14313814) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму 6056 грн (Шість тисяч п`ятдесят шість гривень) понесених витрати на сплату судового збору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» через підсистему «Електронний суд» подав заяву б/н від 30.06.2026 (вх. №02.3.1-02/6417/26 від 01.07.2026) про розподілу судових витрат у справі №907/1487/25.

Ухвалою суду від 22.10.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» про ухвалення додаткового рішення у справі №907/1487/25 призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.11.2026.

10.11.2026 представник позивача подав заперечення на клопотання яким просить прийняти рішення яким не покладати на позивача витрат, про які зазначено в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/1487/25 та відповідно не стягувати зазначених витрат з позивача.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши наявні в ній докази, суд вирішив у її задоволенні відмовити з наступних підстав.

За змістом частин 1-3 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

З положень статті 123 ГПК України слідує, що до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві був зазначений попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, а саме зазначає, що відповідачем понесено судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 20 000 грн в суді першої інстанції, 10 000 грн в суді апеляційної інстанції та 10 000 грн в суді касаційної інстанції.

Між тим, відповідачем у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України заявлено про наявність у нього витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі

На підставі вказаних норм процесуального права, враховуючи, що в першій заяві по суті справи (у відзиві) відповідачем був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правову допомогу та заявлено про їх стягнення з позивача, а також надання ним доказів у встановлений строк, суд дійшов до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі №907/1487/26 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 зазначеного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріали справи №907/1487/25 свідчать, що представництво інтересів ТОВ «Перечинський Стеатит» здійснювалось Адвокатським об`єднанням «Греца і Партнери» адвокатом Митровкою Ярославом Васильовичем на підставі Ордеру серія АО №1214900, виданого 21.01.2026 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 16.01.2025.

Відповідно з поданою заявою представника ТОВ «Перечинський «Стеатит» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції відповідач здійснив витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 38 107,90 грн, що підтверджується наступними документами: детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; договором про надання правової допомоги від 16.01.2025 та додатковими угодами до нього; рахунками та актами виконаних робіт від 12.03.2026, 10.04.2026, 07.05.2026, 25.06.2026; документами про оплату правничої допомоги; витягом із статуту АО «Греца і Партнери».

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Таким чином, питання про розподіл судових витрат є складовою судового процесу правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Метою впровадження принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

При цьому, подані стороною докази на підтвердження понесених нею судових втрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Загальні правові засади розподілу судових витрат визначені в ст. 129 ГПК України, у ч. 1 якої містяться положення про розподіл судового збору.

Приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині 5 ст. 129 ГПК України зокрема визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (п.3 ч.5 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже частиною 9 статті 129 ГПК України визначені два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2026 у справі №907/1487/25 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» щодо затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» у новій редакції, прийнятого 03.01.2025, яке оформлено протоколом №01/2025 загальних зборів учасників від 03.01.2025. Постановлено скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.01.2025 №1003161070014000385, (в частині «Зміна установчих документів»), Котлярова Л.В., Приватний нотаріус Котлярова Л.В. У решті позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит», вул. Червоноарміська, будинок 33, м. Перечин, Перечинський район, Закарпатська область, 89200 (код ЄДРПОУ: 14313814) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму 6056 грн (Шість тисяч п`ятдесят шість гривень) понесених витрати на сплату судового збору.

Зі змісту рішення суду від 25.06.2026 у справі №907/1487/25 у даній справі (його мотивувальної частини) вбачається, що суд дійшов до висновку що спір виник внаслідок дій (рішень) загальних зборів учасників товариства «Перечинський «Стеатит» 03.01.2025, оформлених протоколом №01/2025, на підставі яких 15.01.2025 було вчинено реєстраційну дію щодо зміни керівника товариства та внесення змін до установчих документів.

Часткове задоволення позову, як вбачається з мотивувальної частини рішення, було наслідком здійсненого судом перерахунку належної кількості голосів учасників товариства.

Так, суд в означеному рішенні дійшов висновків про те, що при прийнятті рішення що внесення змін до установчих документів Товариства, необхідний кворум у розмірі 75% від статутного капіталу Товариства, однак питання щодо затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» у новій редакції, відбулось з порушенням ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та не набрало належної кількості голосів.

Між тим, згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2026, в частині «РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ» судом визначено, що згідно з правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, на підставі викладеного відшкодування судових витрат покладено на відповідача.

Норма частини 9 статті 129 ГПК України є спеціальною в співвідношенні із загальною нормою частини 4 цієї ж статті та, як наслідок, підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, незважаючи на часткове задоволення позову в цій справі.

Такий же підхід до розподілу судових витрат, за яким витрати на професійну правничу допомогу були повністю покладені на одну зі сторін в силу ч. 9 ст. 129 ГПК України, застосований зокрема у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21, від 21.03.2023 у справі № 911/813/21 тощо.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» про розподіл судових витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» про розподіл судових витрат на правничу допомогу відмовити.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду, постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Копію ухвали надіслати сторонам спору.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя А.А. Худенко