Рішення № 141344533, 02.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1034/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

до відповідача фізичної особи-підприємця Кошелі Даніеля Івановича, смт Кольчино Мукачівського району Закарпатської області

про стягнення 25 500,00 грн

За участю представників:

позивача Вітвіцька Л. І., представник в порядку самопредставництва в режимі відеоконференції

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кошелі Даніеля Івановича про стягнення 25 500,00 грн пені до Державного бюджету України за несвоєчасну оплату штрафу, накладеного згідно з рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/74-р/к від 20.05.2025.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1034/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи № 907/1034/26 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 02.11.2026 об 11:00 год. та встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.

02.11.2026 за вх.№ 02.3.1-02/10738/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява відповідача від 01.11.2026 про визнання позову, відповідно до якої останній також просить суд вирішити питання щодо повернення позивачу 50% суми сплаченого судового збору.

В підготовчому засіданні 02.11.2026 присутня представниця позивача надала усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з частиною 3 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, керуючись вказаними вище нормами господарського судочинства, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, розглянув у підготовчому засіданні 02.11.2026 справу №907/1034/26 по суті та відповідно до статті 240 ГПК України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20.05.2025 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ухвалено рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 63/74-р/к у справі № 63/1-01-35-2023 (далі також рішення), згідно з яким визнано, що фізична особа-підприємець Кошеля Даніел Іванович та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-ІФР" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів за ідентифікатором закупівлі в системі "Prozorro" UA-PS-2022-10-09-000006-3 та накладено штраф на відповідача у розмірі 68 000,00 грн.

Як вбачається зі списку згрупованих відправлень вказане рішення відправлене на дійсну адресу відповідача супровідним листом від 26.05.2025 № 63-02/4300е, та таке отримане 31.05.2025.

Позивач доводить, останнім днем для сплати відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням було 01.08.2025 та двомісячний строк для оскарження відповідачем рішення до господарського суду було 01.08.2025.

Натомість, відповідач, протягом наведених вище строків не сплатив штраф, що накладений згідно з рішенням, рішення Відділення не оскаржив в судовому порядку, таким чином рішення Відділення є законним та відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет" є обов`язковим до виконання.

На примусове виконання рішення Відділенням видано наказ про стягнення з відповідача штрафу в дохід загального фонду Державного бюджету України, який був пред`явлений для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2025 у ВП № 78939345 з відповідача стягнуто штраф у розмірі 68 000 грн, який накладенj згідно з рішенням Відділення.

Таким чином, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням Відділення, позивач зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 25 500,00 грн, що і є предметом розгляду даної справи.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно із частиною 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 4 статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відносини, які виникли між сторонами, врегульовані Законом України "Про захист економічної конкуренції" та Законом України "Про Антимонопольний комітет України".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статей 7, 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Частиною 5 статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Також згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

У абзаці 1 частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Водночас частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" унормовано, що строки, передбачені абзацом 1 цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Згідно із частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 3 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною 1 статті 48 цього Закону, частиною 1 статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини 5 статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини 3 статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Виходячи з системного аналізу частин 1 та 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, від 23.01.2020 у справі № 910/4585/19).

Водночас судом встановлено, що відповідач рішення Адміністративної колегії у судовому порядку не оскаржував, доказів зворотного суду не надав, щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені не заперечує.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Як передбачено абзацом 1, 2 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Судом встановлено, що рішення Адміністративної колегії отримано відповідачем 31.05.2025, відтак останнім днем для сплати штрафу було 01.08.2025. Натомість, накладений згідно з рішення штраф відповідачем в добровільному порядку сплачений не був та був стягнутий в порядку примусового виконання рішення 27.08.2025.

Таким чином, позивачем визначено період нарахування пені з 02.08.2025 (наступний день після закінчення строку для добровільного виконання відповідачем рішення) по 26.08.2025 (день, що передував винесенню ВДВС постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2025 у ВП № 78939345), розмір якої за вказаний період складає 25 500,00 грн.

Згідно з частинами 7, 13, 14 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу та пені суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Враховуючи вищенаведені обставини, матеріали справи, оцінивши в сукупності доводи позивача, з огляду на чинність рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/74-р/к від 20.05.2025 у справі № 63/1-01-35-2023 та його обов`язковий характер, позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 500,00 грн пені за несвоєчасно сплачений штраф обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, а також враховуючи досліджені судом обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Вказані положення також кореспондуються з частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд, задовольнивши позовну заяву, дійшов висновку про повернення платнику Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України з Державного бюджету України суму 1 331,20 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 823 від 15.09.2026 та стягнення з відповідача на користь позивача 1 331,20 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кошелі Даніеля Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід загального фонду Державного бюджету України 25 500,00 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) пені.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кошелі Даніеля Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013) 1 331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

4. Повернути Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013) з Державного бюджету України суму 1 331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.) судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 823 від 15.09.2026.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене, оформлене та підписане 10.11.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко