Рішення № 141341080, 09.11.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
159/8816/25
Номер документу
141341080
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 159/8816/25

Провадження № 2/159/654/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - позивач) звернулось через підсистему «Електронний суд» системи ЄСІТС до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4539372 від 29.07.2021 року в розмірі 28 606,43 грн., яка складається з : 10 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 18 430 грн. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 160 грн. інфляційні збитки, 16,43 грн. нараховані 3% річних, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 29 липня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4539372 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 10000 грн. зі сплатою сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,9 % на день.

04.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 04-02-02/2022, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4539372 від 29.07.2021 року.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4539372 від 29.07.2021 року.

Незважаючи на належне виконання позивачем умов кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, до якого перейшло право вимоги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 28606,43 грн., понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13000 грн.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.01.2026 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Одночасно відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

20.01.2026 року представником відповідача Сікорською І.С. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних мотивів.

Зокрема, зазначає, що наданий позивачем договір є лише роздруківкою, яка не містить ані власноручного підпису відповідача, ані електронного підпису (одноразового цифрового ідентифікатора). У зв`язку з цим відсутні належні докази факту укладення кредитного договору саме відповідачем.

Крім того, у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт перерахування грошових коштів відповідачу, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень чи інших розрахункових документів щодо перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 .

Також позивачем не доведено факт переходу права вимоги до нього, оскільки відсутні належні докази укладення та виконання договору факторингу, зокрема не підтверджено факт повної оплати позивачем права вимоги.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, а також її розміру.

Крім того, не визнає суму нарахованих відсотків, оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування, що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Також представник відповідача заперечує проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такі нарахування здійснені за період дії воєнного стану та підлягають окремій правовій оцінці з урахуванням спеціального правового регулювання.

Окрім цього, на думку представника відповідача, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, оскільки він є неспівмірним зі складністю справи, витраченим часом на надання юридичних послуг, обсягом виконаних робіт та ціною позову.

22.01.2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якому виклав власні доводи на спростування доводів представника відповідача.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом встановлено, що 29.07.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», укладено в електронній формі договір № 4539372 від 29.07.2021 року про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.1. укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаного при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно умов вказаного договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати кредит у гривні, а споживач зобов`язувався одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2 кредитного договору).

Згідно п. 1.3 договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п.2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з копією паспорта споживчого кредиту, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 10000 грн., зокрема типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором. Паспорт споживчого кредиту також ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором «M511947».

Згідно розрахунку, сформованого позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 28606,43 грн., яка складається з: 10000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 18430 грн. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 160 грн. інфляційні збитки, 16,43 грн. нараховані 3% річних.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідача зазначає, що договір про надання споживчого кредиту № 4539372 від 29.07.2021 року між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 не укладався, відповідачем не підписувався (у тому числі із застосуванням електронного підпису), а грошові кошти за вказаним договором відповідач не отримував.

Однак, суд відхиляє такі доводи представника відповідача з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Судом встановлено, що кредитний договір №4539372 від 29.07.2021 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором М511947 о 15:41:42 год. 29.07.2021 року, який є аналогом власноручного підпису.

Окрім того, у вказаному договорі міститься зазначення РНОКПП споживача, місце реєстрації та додаткові дані, а саме особистий кабінет і контактні номери телефонів, в тому числі й адресу електронної пошти для зв`язку згідно умов договору.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.

Відтак, наведене свідчить, що, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Суд звертає увагу на те, що кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Фактична незгода з будь-якими умовами договору на момент розгляду справи у суді не змінює факту погодження їх умов під час укладення.

Отже, позивач довів укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем кредитного договору в електронній формі, що підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор у повному обсязі виконав свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит відповідачу.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості, серед іншого перерахування першочергово кредитних коштів ОСОБА_1 не заслуговують на увагу суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону, розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Суд зазначає, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин у даній справі.

Вказані висновки узгоджуються з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 12.06.2023 у справі №263/3470/20.

Відповідно до п.2.1 Договору, сторонами погоджено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Пунктом 2.2. встановлено, що сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахування коштів не у день укладення Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п.1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті.

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору (п. 2.4).

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5).

Відповідно, умовами довгому передбачено здійснення перерахування кредиту у визначеному сторонами розмірі на вже наявний відкритий рахунок споживача, оскільки ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою.

Суд звертає увагу, що на підтвердження своїх позовних вимог, як на підтвердження надання кредитних коштів, позивачем було надано довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих.№7/15045 від 03.09.2025, адресовану ТОВ «Авентус Україна», про те, що ТОВ «ФК «Контрактовий дім» повідомляє про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020, серед якої зазначено: № транзакції - 972147408; сума 10000 грн; дата прийняття 29.07.2021 15:42; номер замовлення - 21091790; номер карти № НОМЕР_1 ; статус - успіх.

На виконання ухвали суду від 27.01.2026 року про витребування доказів, 24.02.2026 року АТ «ПриватБанк» надало інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , фінансовий номер, на який відправляється інформація, +380638220624, а також надано виписку про рух коштів за період 29.07.2021- 04.08.2021, яка містить зарахування 29.07.2021 на суму 10000 грн.

Водночас, доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договору, так і належності відповідачу зазначеного номера банківської картки в договорі, який підписаний ОСОБА_1 , доказів його звернення до компетентних установ про невідповідність викладеного в договорі дійсності не надано, як і не надано його звернень на адресу кредитора про невиконання умов договору про надання коштів, а також отримання зазначених коштів.

Отже, представником відповідача не спростовано наведених обставин, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Таким чином, вказані докази, які є належними та допустимими, у своїй сукупності повністю підтверджують факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №4539372 від 29.07.2021 року у порядку та на умовах, що визначені укладеним правочином.

Посилання представника відповідача на відсутність у позивача права вимоги до відповідача та ненадання доказів здійснення фактором оплати за відступлені права вимоги не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

В обґрунтування заявлених позовних вимог на підтвердження переходу до позивача ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договором №4539372 від 29 липня 2021 року позивач надав суду документи: договір факторингу №04-02-02/2022 від 04 лютого 2022 року, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал»; акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №04-02-02/2022 від 04.02.2022 року; акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №04-02-02/2022 від 04.02.2022 року; платіжне доручення №327400006 від 04.02.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» про оплату лоту ТОВ «Авентус Україна» згідно факторинга №04-02-02/2022; реєстр боржників до договору факторингу №04-02-02/2022 від 04.02.2022 року; договір про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр»; акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року; акт про повернення права вимоги до договору №10-01/2023 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року; акт прийому -передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023; реєстр боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним між ним та ТОВ «Авентус Україна» кредитним договором №4539372 від 29.07.2021 року в сумі 28606,43 грн., яка складається з 10000 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 18430 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами, 176,43 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України.

Крім цього, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору та не мав права нараховувати заборгованість за кредитом в межах строку кредитування.

Отже, суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів прав вимоги є належними і допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах та підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача. Водночас, відсутність у матеріалах справи доказів здійснення ТОВ «Вердикт Капітал» оплати позивачу за відступлені права вимоги не свідчить про недоведеність переходу права грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Доводи представника відповідача про те, що позивач неправомірно нарахував відповідачу суму відсотків, оскільки такі нарахування здійснені поза межами строку кредитування, не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Так, позивач, пред`явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за нарахованими відсотками, яка за розрахунком первісного кредитора у період з 29 липня 2021 року по 03 лютого 2022 року становить 18430 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п.1.4 строк кредиту 7 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі -Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору.

Згідно п.1.5 договору, тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п.1.5.1 договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконанні умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація відповідно до пункту 4.3 договору.

Згідно з п.п. 1.5, 1.6. 1 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 67151,57 % річних, а загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 11330 грн.

Відповідно до п. 4.3.1 договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Згідно п. 4.3.2. договору, споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2. договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, сформованим первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» відповідач 29.07.2021 року отримав кошти у розмірі 10000 грн., в період часу з 29.07.2021 року по 04.08.2021 року товариством нараховано проценти згідно п.1.5.1 договору у розмірі по 190 грн. щоденно, тобто товариством проведено нарахування коштів за 7 днів користування коштами, як передбачено п.1.4. договору.

Станом на 04.08.2021 року, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3 кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

Отже, в подальшому, на виконання вимог п. 4.3 договору, ТОВ «Авентус Україна» здійснювало нарахування процентів відповідно до п. 1.5.1 договору у розмірі 190 грн. щоденно до 03.11.2021.

Таким чином, строк кредитування за договором про надання споживчого кредиту тривав з дати його укладення до 03 листопада 2021 року включно, з урахуванням 90 днів автоматичної пролонгації.

Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна», в період з 29.07.2021 року (дата укладення договору) по 03.11.2021 року (дата закінчення строку нарахування відсотків) нараховано відсотків відповідачу в загальному розмірі 18430 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з його умовами, у тому числі щодо порядку нарахування процентів та можливості автоматичної пролонгації. Відтак нарахування процентів, які підлягають стягненню з урахуванням автоматичної пролонгації договору на строк, що не перевищує 90 днів, є правомірним.

Виходячи з викладеного, кредитодавець мав право нараховувати та стягувати з позичальника проценти за кожен день користування кредитом у межах строку дії пролонгованого договору.

Отже, сума процентів за користування кредитом становить 18430 грн, а їх нарахування здійснено відповідно до умов договору, а саме: 10000 грн ? 1,90% = 190 грн. на день; 190 грн. ? 97 днів (7 днів строк кредитування та 90 днів строк автоматичної пролонгації), що в сукупності становить 18430 грн.

Щодо доводів представника відповідача про завищений розмір відсотків, суд звертає увагу на те, що, згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Як вбачається з умов кредитного договору, розмір відсотків був чітко та однозначно визначений договором, і саме у такому розмірі відсотки за користування кредитом були нараховані кредитором.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав встановлення відсотків за користування кредитними коштами несправедливою умовою, натомість, відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, позичальник засвідчив, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.

Суд звертає також увагу на те, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав цей договір та користувався отриманими коштами.

Суд звертає увагу й на те, що представник відповідача у поданому відзиві на позов не заперечує проти стягнення з нього процентів за користування кредитними коштами як таких, а лише ставить під сумнів їх розмір та порядок нарахування.

Водночас, представник відповідача будь-яких доказів чи контррозрахунку на спростування нарахованих первісним кредитором та позивачем розрахунку заборгованості за процентами суду не надала.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума процентів за користування кредитом у розмірі 18430 грн.

Посилання представника відповідача на безпідставність нарахування 3% річних та інфляційний втрат у період введення в Україні воєнного стану є необгрунтованими з таких підстав.

Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, позичальники також не звільняються від обов`язку сплачувати щомісячні платежі за споживчими кредитами в період дії на території України воєнного стану.

Згідно розрахунку позивача, три проценти річних та інфляційні втрати нараховані за період з 04 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року, тобто за період до введення законодавчої заборони для нарахування коштів за ч.2 ст.625 ЦК України .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц сформулювала правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення граничного строку пролонгації, визначеного договором, договірна процентна ставка не застосовується, а правовідносини переходять у сферу дії статті 625 ЦК України (нарахування інфляційних втрат та 3% річних).

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості за період з 04 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року, розмір 3 % річних становить 16,43 грн., а інфляційні втрати 160 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та нарахованих інфляційних втрат від інфляції, він є правильним і приймається судом.

В свою чергу, відповідачем будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості представником відповідача суду надано не було, власного контррозрахунку не надано.

Отже, з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних у розмірі 16,43 грн. та інфляційних втрат у розмірі 160 грн.

Процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

За таких обставин, враховуючи, що наведені позивачем доводи та докази не спростовані представником відповідача, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, які складаються із судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 13000 грн., суд зазначає наступне.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн., сплачений за ставкою 0,8 за подання позову за допомогою підсистеми «Електронний суд».

При подачі позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

Відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок довести неспівмірність заявлених витрат покладається на відповідача.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладеним між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», за умовами якого вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору (пункт 4.1). Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком 2 до договору), який готується Адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому буда надана юридична допомога (пункт 4.3). Сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (пункт 4.5).

Із заявки на надання юридичної допомоги №2173 від 01 жовтня 2025 року та витягу з акту про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року слідує, що АО «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Коллект Центр» юридичні послуги у виді надання усної консультації та складання позовної заяви для подачі до суду на суму 13000 грн.

Щодо витрат, понесених стороною позивача на правничу допомогу, суд звертає увагу на таке.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Представник відповідача скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді, зокрема просить відмовити у витратах на правничу допомогу.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, бере до уваги клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є незначної складності та яка здійснювалася у спрощеному провадженні без виклику сторін, час, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а тому суд виходить з конкретних обставин справи та вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді в сумі 13000 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 3000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за конкретних обставин.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним під час подачі позову витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525, 512 -514, 610, 611,625, 1048, 1049, 1050,1077-1081 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4539372 від 29.07.2021 року в розмірі 28606 (двадцять вісім тисяч шістсот шість) грн. 43 коп. та судові витрати по справі, які складаються із судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та правничої допомоги в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В задоволені решти вимог позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю « Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул.Мечнікова, 3 оф.306.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК

Часті запитання

Який тип судового документу № 141341080 ?

Документ № 141341080 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141341080 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141341080 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141341080 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141341080, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Судове рішення № 141341080, Ковельський міськрайонний суд Волинської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141341080 відноситься до справи № 159/8816/25

Це рішення відноситься до справи № 159/8816/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141317646
Наступний документ : 141341081