Ухвала суду № 141338940, 09.11.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2789/25

Провадження № 1-кп/444/341/2026

УХВАЛА

судового засідання

09 листопада 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

під час проведення відкритого судового засідання в залі суду у м. Жовква Львівської області в режимі відеоконференції розглянув заяву представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про забезпечення цивільного позову у клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000001089 від 24.10.2024 року, щодо неповнолітнього ОСОБА_6 у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Жовківського районного суду Львівської області надійшло затверджене прокурором клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000001089 від 24.10.2024 року, щодо неповнолітнього ОСОБА_6 у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

04.11.2026 року на адресу Жовківського районного суду Львівської області від представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 надійшла заява про забезпечення цивільного позову у якій він просить суд:

1) Заборонити відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також накласти арешт також всі банківські (інші фінансові) рахунки ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми позовних вимог, а саме 2 000 000 грн.;

2) Заборонити відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), а також накласти арешт всі банківські (інші фінансові) рахунки ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) в межах суми позовних вимог, а саме 2 000 000 грн.

з підстав зазначених у заяві.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заяву підтримав. Просить таку задоволити.

Інші учасники відносно заявленого клопотання заперечили. Просять в такому відмовити.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог, передбачених ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як передбачено ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, в тому числі, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. п. 6, 7 Постанови Пленуму ВСУ №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, особам які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими цивільними позивачами вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява повинна містити інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_9 подано цивільний позов до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в яких вони просять стягнути з кожного по 1 000 000 грн. в користь кожного з потерпілих.

Суд зважає на те, що цивільними позивачами заявлений цивільний позов та між сторонами дійсно виник спір, однак у заяві про забезпечення позову відсутні підтверджені належним чином у встановленому процесуальному порядку факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.128,170,171,174 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про забезпечення цивільного позову у клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000001089 від 24.10.2024 року, щодо неповнолітнього ОСОБА_6 у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - відмовити.

Копію ухвали направити цивільним позивачам та їх представнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті.

Суддя: ОСОБА_1