Ухвала суду № 141336009, 26.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
26.10.2026
Номер справи
333/714/25
Номер документу
141336009
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Єдиний унікальний номер № 333/714/25

Номер провадження №4-с/333/33/26

У Х В А Л А

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретарки судового засідання Тьор А.С., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , стягувач: АТ "Перший український міжнародний банк", приватний виконавець Сколибог Олександр Сергійович на дії органу примусового виконання,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії органу примусового виконання.

Скарга мотивована тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О. С. перебувало виконавче провадження № 78471857 з виконання виконавчого листа № 333/714/25, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з Боржника ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості. Скаржник вважає дії та тривалу бездіяльність приватного виконавця у межах вказаного провадження протиправними, такими, що порушують норми матеріального і процесуального права, та обґрунтовує скаргу наступним.

Станом на 05.06.2026 року банківською установою АТ «Ощадбанк» на підставі раніше винесених постанов приватного виконавця було в повному обсязі заблоковано та акумульовано на рахунку Скаржника № НОМЕР_1 фінальну суму коштів у розмірі 117 334,89 UAH. Разом із раніше перерахованими коштами у розмірі 6 000,00 UAH, загальний баланс акумульованих банком коштів склав 123 334,89 UAH. Вказана сума повністю, з точністю до копійки, забезпечувала 100% покриття первинної вимоги арешту виконавця (123 034,89 UAH) та додаткових витрат провадження (300,00 грн). Кінцевий баланс рахунку Боржника, після 05.06.2026 весь час залишався позитивним, що свідчить про повну наявність грошового забезпечення справи.

Відповідно до імперативних вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 та ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження в день встановлення фактів повного стягнення (акумулювання) коштів.

Проте, приватний виконавець Сколибог О. С. вчинив тривалу протиправну бездіяльність: протягом 65 днів (з 05.06.2026 р. по 10.08.2026 р.) умисно не направляв до банку платіжні інструкції на списання вже заблокованого фінального залишку коштів, штучно затягуючи справу та безпідставно утримуючи мої дані в Єдиному реєстрі боржників. Приватний виконавець був змушений закрити виконавче провадження лише 10.08.2026 року і виключно після того, як Боржник під тривалим процесуальним тиском та з метою припинення свавілля був змушений здійснити вимушену оплату заборгованості через застосунок «Дія». Вказана бездіяльність виконавця спричинила додаткове фінансове навантаження на Боржника у вигляді подвійної оплати одного й того самого зобов`язання.

Скаржник вказує, що лише після його офіційного повторного звернення до приватного виконавця від 26.06.2026 року, суб`єкт оскарження був змушений розпочати процедуру стягнення. 01.07.2026 року в системі АСВП виконавцем виставлено платіжну інструкцію № 4639 на суму 99 786,69 грн. На підставі цієї вимоги банком було проведено часткову оплату за ПІ №JBKLQ71OE72XCI.1 від 01.07.2026 року на суму 82 623,72 грн, а залишок у розмірі 17 162,97 грн продовжував безперервно залишатися заблокованим на його рахунку та був повністю доступним для повного списання.

Проте, приватний виконавець вчинив відверте процесуальне свавілля. Замість виправлення розбіжностей та списання наявного залишку, він штучно збільшив суму боргу завдяки своїй же протиправній Постанові про визначення розміру додаткових витрат від 03.07.2026 року на суму 111,54 грн, яку виніс «заднім числом» після повного акумулювання коштів банком. Виконавець протиправно додав ці 111,54 грн до реального залишку, намагаючись легалізувати незаконне нарахування. 27.07.2026 року в системі АСВП виконавцем штучно виставлено нову платіжну інструкцію № 5534 вже на збільшену суму 17 274,51 грн. За цією вимогою банк провів чергову часткову оплату за ПІ №JBKLQ7SOEE19X4.1 від 28.07.2026 року на суму 12 199,38 грн, залишивши недосписаним залишок у розмірі 5 075,13 грн.

Виконавець мав безперешкодну технічну змогу стягнути всю суму одним платежем, натомість штучно розтягнув процедуру стягнення частинами на два місяці, ігноруючи мої законні вимоги та зловживаючи своїми повноваженнями.

Крім того, зазначає, що у межах виконавчого провадження приватним виконавцем Сколибогом О. С. було винесено дві постанови про визначення розміру додаткових витрат: від 03.09.2025 року (на суму 300,00 грн) та від 03.07.2026 року (на суму 111,54 грн). 10.08.2026 року під час закінчення провадження виконавець умисно утримав з Боржника вказані суми. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», витрати виконавчого провадження мають бути документально підтверджені первинними фінансовими документами під конкретне виконавче провадження.

Проте, у своїй офіційній відповіді від 11.08.2026 р. (вих. № 17156) приватний виконавець прямо зазначив, що надати первинні документи під конкретне ВП № 78471857 є «технічно та процесуально неможливим», посилаючись на консолідовані закупівлі офісу, що є протиправним та нікчемним. Надані виконавцем списки згрупованих відправлень Ф.103 АТ «Укрпошта» є знеособленими, адресовані стягувачу ПУМБ по іншим невідомим справам та не містять жодного ідентифікатора (прізвища чи номера ВП) Боржника ОСОБА_1 . Крім того, фіскальні чеки АТ «Укрпошта» (№ 37252063070 на суму 96,00 грн та № R067251732830 на суму 48,00 грн), якими виконавець намагається обґрунтувати витрати за постановою від 03.07.2026 р., офіційно датовані 11.08.2026 року (час 16:10), ((це сторінки 5 та 16 у додатках до відповіді виконавця, які додаються)) . Тобто, вказані витрати виконавець фізично поніс на наступний день після того, як виконавче провадження було остаточно закінчено (10.08.2026 р.), а кошти з Боржника вже були утримані. Зазначене свідчить про тотальну арифметичну та хронологічну невідповідність бухгалтерії виконавця, оскільки неможливо списувати у витрати провадження суми, які на момент закриття справи і винесення постанов ще не існували в природі.

Внаслідок вимушеної оплати через застосунок «Дія» та одночасного безготівкового примусового арешту коштів, приватним виконавцем було допущено подвійне надмірне стягнення. Усвідомлюючи неправомірність своїх дій, 10.08.2026 року виконавець добровільно повернув на рахунок Боржника надміру отримані кошти, однак безпідставно та протиправно залишив утриманою суму 111,54 грн за незаконною постановою від 03.07.2026 р., та 300,00 грн за постановою від 03.09.2025 року.

Тому просить суд визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Сколибога Олександра Сергійовича щодо штучного затягування строків закриття виконавчого провадження № 78471857 та ненаправлення платіжних інструкцій за наявності повного грошового покриття у період з 05.06.2026 року по 10.08.2026 року, визнати протиправними дії приватного виконавця Сколибога Олександра Сергійовича щодо невідповідності сум у платіжних інструкціях, висунення необґрунтованого залишку боргу та створення штучного подвійного фінансового навантаження на Боржника, визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця Сколибога Олександра Сергійовича про визначення розміру додаткових витрат від 03.09.2025 року (на суму 300,00 грн) та Постанову про визначення розміру додаткових витрат від 03.07.2026 року (на суму 111,54 грн), зобов`язати приватного виконавця Сколибога Олександра Сергійовича усунути порушення шляхом повернення ОСОБА_1 безпідставно утриманих коштів, що були нараховані за вказаними скасованими постановами про додаткові витрати.

31.08.2026 до суду надійшли заперечення представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., адвоката Штабовенка Д.В., в яких зазначив, що 27.06.2025 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 78471857 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитними договорами № 2001267463101 від 13.03.2019 та № 1001940456501 від 11.08.2021 у загальному розмірі 109 535,24 грн та судового збору 1 860,11 грн. 01.07.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника із прямим застереженням «крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом».

08.07.2025 винесено постанову про арешт майна боржника. Боржник звертався до приватного виконавця із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. За результатами розгляду цієї заяви виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій щодо рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк». Відповідні відомості направлені до банку.

Відповідно до цієї постанови кошти в межах двох розмірів мінімальної заробітної плати протягом одного календарного місяця набули статусу захищених і не могли бути примусово списані банком за платіжною інструкцією виконавця.

У 2026 році ця сума становить 17 294,00 грн (2 * 8 647,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати, встановлений ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»). Відповідно до відповідей Пенсійного фонду України розмір пенсійних виплат боржника становив 14 117,14 грн (з 01.06.2025), 14 351,14 грн (з 01.02.2026) та 15 773,63 грн (з 01.03.2026).

Оскільки жодна з цих сум не перевищувала захищеного ліміту, підстав для направлення платіжних інструкцій до банку не було. 30.06.2026 виконавцем сформовано та направлено до АТ «Ощадбанк» запит про залишок коштів на рахунку. Того ж дня отримано відомості про наявність на рахунку 99 917,72 грн. При цьому, залишок, що підлягав стягненню, становив 99 786,69 грн.

01.07.2026 сформовано та направлено платіжну інструкцію № 4639 на всю суму нестягнутого залишку - 99 786,69 грн. Банк виконав її частково, на суму 82 623,72 грн. 02.07.2026 кошти надійшли на депозитний рахунок виконавця та розподілені з дотриманням вимог Закону.

03.07.2026 виконавцем повторно направлено запит до АТ «Ощадбанк». Залишок коштів на рахунку становив рівно 17 294,00 грн - тобто захищений ліміт. Коштів, доступних для примусового списання, на рахунку не було.

27.07.2026 сформовано та направлено платіжну інструкцію № 5534 на суму 17 274,51 грн. 29.07.2026 банк опрацював її та списав частково - 12 199,38 грн.

Залишок до стягнення після розподілу склав 5 075,13 грн, який боржник погасив самостійно 09.08.2026.

10.08.2026 виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення), знято арешти, а відомості про боржника виключено з Єдиного реєстру боржників у встановленому Законом порядку. Надміру отримані кошти повернуто боржнику того ж дня.

Крім того в запереченнях зазначив, що скаржник просить визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також зобов`язати повернути стягнені за ними кошти. Однак, згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, оскаржуються до відповідного адміністративного суду. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 310/2210/21 (провадження № 14-82цс24) сформулювала правовий висновок про те, що скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також вимоги про визнання протиправною та скасування такої постанови належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тому вимоги пп. 4 та 5 прохальної частини скарги не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Також зазначив, що відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 449 ЦПК України). Постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на суму 300,00 грн винесена ще у 2025 році (у матеріалах виконавчого провадження - 03.09.2025; у копії, роздрукованій з АСВП та доданій скаржником до скарги як додаток 1, зазначено 06.11.2025). Копію постанови направлено боржнику. Скаргу подано 15.08.2026 - тобто зі спливом понад дев`яти місяців із будь-якої з наведених дат. Постанова про визначення розміру додаткових витрат на суму 111,54 грн винесена 03.07.2026 і того ж дня підписана кваліфікованим електронним підписом. Її копію направлено боржнику. Скаргу в цій частині також подано поза межами десятиденного строку. Щодо оскаржуваної «бездіяльності» скаржник у самій скарзі зазначає, що про, як він стверджує, «наявність повного грошового покриття» йому було відомо станом на 05.06.2026, а вже 26.06.2026 він звертався до приватного виконавця з повторною заявою із цього приводу. Отже, перебіг десятиденного строку розпочався щонайпізніше 26.06.2026. Клопотання про поновлення пропущеного строку скаржником не заявлено, поважність причин пропуску не обґрунтована та не доведена. Ця обставина є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги.

Просить суд закрити провадження у справі в частині вимог пунктів 4 та 5 прохальної частини скарги ОСОБА_1 (про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та повернення стягнених за ними коштів) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича у виконавчому провадженні № 78471857 - відмовити повністю та стягнути із ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

10.09.2026 до суду надійшла відповідь скаржника ОСОБА_1 на заперечення приватного виконавця, в яких просив скаргу задовольнити в повному обсязі, посилаючись на тривалу бездіяльність приватного виконавця, хаотичний перерозподіл фінансових сум та підписанням процесуальних документів не уповноваженою особою, при цьому долучив відповідь в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби.

11.09.2026 до суду надійшли додаткові пояснення представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., адвоката Штабовенка Д.В., в яких останній підтримав свої заперечення проти скарги.

14.10.2026 до суду надійшли додаткові пояснення скаржника ОСОБА_1 , в яких просив скаргу задовольнити, в задоволенні клопотання про стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. відмовити та долучив копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2026 у справі № 280/9340/26 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії, оскільки поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У судове засідання заявник належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, не з`явився, надав заяву про розгляд скарги без його участі, просив скаргу задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання приватний виконавець Сколибог О.С. та його представник адвокат Штабовенко Д.В. не з`явилися, причин неявки суду не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, встановив наступне.

На виконані у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. перебувало виконавче провадження ВП 78471857 від 27.06.2025р. по виконанню виконавчого листа № 333/714/25, що видав 06.06.2025 Комунарський районний суд м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001267463101 від 13.03.2019 у розмірі 77912,30 грн., за кредитним договором №1001940456501 від 11.08.2021 у розмірі 31622,94 грн., а всього 109535,24 грн.(сто дев`ять тисяч п`ятсот тридцять п`ять гривень двадцять чотири копійки) та судовий збір у розмірі 1860,11 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят гривень одинадцять копійок).

27.06.2025 приватним виконавцем винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 500 грн. та про стягнення з боржника основної винагороди на суму 11139,54 грн.

29.06.2025 приватним виконавцем до АТ «Ощадбанк» надіслана платіжна інструкція про примусове списання коштів з рахунку на суму 123034,89 грн.

01.07.2025р. приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

08.07.2025 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .

28.07.2025 ОСОБА_1 до приватного виконавця подано заяву про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.

30.07.2025 приватним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Відповідно до Інструкції з примусового виконання рішень, у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби / приватного виконавця коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

За змістом частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.10-2 Розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови , надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку).

Як встановлено судом, на підставі заяви ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій кошти, які перебували на його рахунку набули статусу захищених і не могли бути примусово списані банком за платіжною інструкцією виконавця для погашення боргу в повній мірі.

Таким чином, доводи скаржника щодо бездіяльності приватного виконавця Сколибога О.С. щодо штучного затягування строків закриття виконавчого провадження № 78471857 є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з приписами законодавства, що регулює виконавче провадження.

Щодо вимоги скаржника визнати протиправними постанови приватного виконавця Сколибога О.С. про визначення розміру додаткових витрат від 03.09.2025 на суму 300 грн. та від 03.07.2026 на суму 111,54 грн. суд встановив наступне.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Верховний Суд зауважує, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 2608/20647/12.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

З матеріалів скарги встановлено, що приватним виконавцем винесені постанови про визначення розміру додаткових витрат від 03.09.2025 на суму 300 грн. та 03.07.2026 на суму 111,54 грн., які скаржник просить визнати неправомірними.

З тексту скарги та додаткових пояснень не можливо встановити, коли саме скаржник дізнався про порушення його прав, чи пропущено ним строки звернення до суду, не додано клопотання про поновлення такого строку.

Отже, поважних причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця скаржник не зазначає і клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця не подає.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що скаржником пропущено десятиденний строк на оскарження дій державного виконавця та не додано заяви або клопотання про його поновлення, а тому скаргу слід залишити без розгляду та повернути скаржнику в частині визнання протиправними та скасування вищевказаних постанов.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, заявлених представником приватного виконавця адвокатом Штабовенком Д.В. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В питанні критеріїв співмірності витрат, слід згадати висновки Великої Палати у справі №755/9215/15-ц.

Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).

До своїх заперечень проти скарги, адвокат приватного виконавця Штабовенко Д.В. долучив копію додаткової угоди № 2 від 27.08.2026 до договору про надання правничої допомоги від 03.10.2025 укладеного між приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.М. та адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Радник», відповідно до якої винагорода адвокатського об`єднання за складання та подання заперечень на скаргу скаладає 4000 грн., за представництво інтересів в судових засідань по справі винагорода адвокатського об`єднання становить 2000 грн. В акті надання послуг № 359 від 28.08.2026 адвокатом Штабовенком Д.В. виконані наступні роботи: складання та подання заперечень на скаргу на суму 4000 грн., судові засідання по справі на суму 2000 грн., всього на суму 6000 грн. Згіжно платіжної інструкції № 10436 від 28.08.2026 приватним виконавцем Сколибог О.С. сплачено 6000 грн. за винагороду адвоката.

Таким чином, суд вважає, що адвокатом подано належні та допустимі докази щодо надання правничої допомоги та понесені витрати, пов`язані із її наданням однак, беручи до уваги, те що судове засідання проводилось без участі представника приватного виконавця, вимоги щодо стягнення понесених витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, в частині складання та подання заперечень на скаргу в сумі 4000 грн. У іншій частині - відмовити.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Керуючись ст. ст. 447-451, 260, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач: АТ "Перший український міжнародний банк", приватний виконавець Сколибог Олександр Сергійович щодо визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця Сколибога О.С. щодо штучного затягування строків закриття виконавчого провадження № 78471857 відмовити.

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: АТ "Перший український міжнародний банк", приватний виконавець Сколибог Олександр Сергійович щодо визнання протиправними постанови приватного виконавця Сколибога О.С. про визначення розміру додаткових витрат від 03.09.2025 на суму 300 грн. та від 03.07.2026 на суму 111,54 грн. залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь приватного виконавця Запорізького виконавчого округу Сколибога Олександра Сергійовича РНОКПП НОМЕР_3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ю.Р. Піх

Часті запитання

Який тип судового документу № 141336009 ?

Документ № 141336009 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141336009 ?

Дата ухвалення - 26.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141336009 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141336009 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141336009, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Судове рішення № 141336009, Комунарський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141336009 відноситься до справи № 333/714/25

Це рішення відноситься до справи № 333/714/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141336007
Наступний документ : 141336010