Рішення № 141334790, 05.11.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/3370/26

Номер провадження 2/213/2396/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/3370/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

09 вересня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001398265701. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором № 2001398265701. Просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 69 001,64 грн, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача подав відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Посилається на те, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт переходу до нього права вимоги до відповідачки від первісного кредитора за договором факторингу. Також відповідачка заперечує проти застосування умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщених на веб-сайті АТ «ПУМБ», оскільки позивачем не доведено, що саме відповідна редакція таких умов була погоджена відповідачкою при укладенні кредитного договору. зазначає, що позивачем не надано належних доказів дотримання вимог Закону України «Про споживче кредитування» в частині направлення відповідачці вимоги про повернення кредиту у повному обсязі. Вважає, що позивачем не доведено істотні умови кредитування, зокрема типу кредитної картки, строку кредитування, розміру та підстав зміни кредитного ліміту тощо. Тому розрахунок заборгованості є необґрунтованим.

Відповідачка заперечує проти нарахування процентів за користування лімітом ККП, оскільки такі проценти заявою про приєднання не передбачені.

Крім того, позивачем не надано паспорта споживчого кредиту, графіку платежів та договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якими він обґрунтовує наявність кредитної заборгованості, нарахувань на неї та підстав стягнення.

Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу вважає завищеним, неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог; відмовити у стягненні з відповідача; у разі задоволення (часткового задоволення) позовних вимог зменшити розмір витрат на правничу допомогу; судові витрати покласти на позивача.

Відповідь на відзив.

Позивач надав відповідь на відзив, згідно з якою вважає заперечення відповідача проти позову необґрунтованими. Зазначає, що витяг з реєстру боржників містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином.

Позивачем надано докази, що підтверджують надання відповідачу кредитних коштів, наявність заборгованості та її розмір.

Відповідач при укладенні кредитного договору був обізнаний з умовами публічної пропозиції АТ «ПУМБ».

Всі нарахування за договором здійснювалися в межах погоджених умов кредитного договору.

Крім того, не погоджується з думкою представника відповідача про необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу та вважає необґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу, які відповідач просить стягнути на свою користь з позивача.

Процесуальні дії у справі.

10 серпня 2026 року позовна заява отримана судом.

На підставі розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 38 від 03 вересня 2026 року здійснено повторний автоматизований розподіл справ, внаслідок чого справу передано у провадження судді Попова В.В.

07 вересня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

У відзиві представник відповідача просить витребувати у позивача належний та допустимий доказ переходу до нього права вимоги до відповідача та оригінал реєстру боржників до договору факторингу. Заявлення відповідачем цього клопотання викликане твердженнями щодо відсутності доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача та наявності сумнівів у достовірності копій.

У відповіді на відзив представник позивача вважає клопотання безпідставним.

Оскільки предметом розгляду не є оспорювання договору факторингу, суд погоджується з думкою представника позивача.

Фактичні обставини, встановлені судом.

09 вересня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 2001398265701, шляхом підписання заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

За умовами, викладеними у заяві, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 18 700,00 грн.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту 09 вересня 2019 року відповідачу встановлено кредитний ліміт 18 700,00 грн, розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався, останній раз 13 травня 2022 року встановлений у розмірі 51 400,00 грн.

Як видно з виписки за договором за період з 09 вересня 2019 року по 25 червня 2026 року відповідач оплачував покупки, здійснював перекази коштів тощо.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 25 червня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 69 001,64 грн, з яких: 45 618,74 грн тіло кредиту; 23 382,90 грн проценти. Розрахунок містить дані про сплату відповідачем 38 838,18 грн у рахунок погашення тіла кредиту та 26 632,60 грн у рахунок погашення процентів.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» відступлене право грошової вимоги до боржників.

Згідно з реєстром боржників № 1 до договору факторингу № 1 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2001398265701 на загальну суму 69 001,64 грн (номер запису в реєстрі 105905).

Після набуття права вимоги за договором № 2001398265701 позивачем не здійснювалося нарахування процентів.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з положеннями ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором.

Водночас судом надано оцінку аргументам представника щодо непідтвердження набуття позивачем права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право вимоги за якими переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

До позову додано копію договору факторингу, платіжну інструкцію про оплату за договором факторингу та витяг з реєстру боржників, де боржником зазначено відповідача. Витяг містять ідентифікуючі ознаки кредитного договору, суму та складові заборгованості, що відступається.

Суд зазначає, що витяг не є повним копіюванням документа, а лише виділяє та відтворює певну частину, яка містить потрібну інформацію.

Тому твердження відповідача про те, що форма витягу з реєстру боржників не відповідає формі документа, передбаченій умовами договору факторингу, що викликає сумнів у достовірності доказу, є необґрунтованими.

Отже, позивачем підтверджено перехід до нього права вимоги до відповідача.

Крім того, суд зазначає, що договір факторингу на вимогу сторін чи зацікавлених осіб не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. А сам договір факторингу, який не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, не є предметом розгляду у цій справі.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодився на отримання коштів у кредит на умовах, що визначені договором.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що відповідач прямо заперечує факт погодження з банком Публічної пропозиції та ДКБО у редакції, на яку посилається позивач.

Надаючи оцінку таким твердженням сторони відповідача, суд враховує, що здебільшого застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює кредитодавець, у цій справі АТ «ПУМБ».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві на приєднання до ДКБО відповідач просить встановити їй кредитний ліміт у сумі 18 700,00 грн.

При цьому у заяві зазначено, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО та залежно від типу кредитної картки.

Проте позивач не надав належних та допустимих доказів ознайомлення відповідача з редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення ДКБО, а також що ОСОБА_1 при укладенні договору погодилася з нею, і вона на момент отримання боржником кредитних коштів містила умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування, строк дії кредитного ліміту.

Заява не містить даних про розмір процентної ставки, строк кредитування, можливість зміни розміру кредитного ліміту тощо.

Тому відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили істотні умови договору.

Суд зазначає, що правила частини першої статті 634 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки публічна пропозиція AT «ПУМБ» на укладення ДКБО, що розміщена на офіційному сайті банку неодноразово змінювалася самим банком.

Без доказів про конкретні запропоновані відповідачу умови ДКБО, враховуючи відсутність у заяві погодженої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, строк кредитування, можливість зміни розміру кредитного ліміту, розміщена на сайті AT «ПУМБ» публічну пропозицію на укладення ДКБО, на яку посилається позивач, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує обставин, викладених у позовній заяві.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними і достатніми доказами на підтвердження обставин погодження сторонами кредитного договору умов кредитування: розміру процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, розміру мінімального платежу, можливості зміни розміру кредитного ліміту.

Тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за процентами.

Перевіряючи обґрунтованість вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд враховує, що випискою з особового рахунку відповідача підтверджується, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами: здійснювала оплату покупок, перекази коштів, поповнювала мобільний.

Водночас, з виписки видно, що банк з рахунку відповідача здійснював списання процентів, які ним нараховувалися без погодження з відповідачем, а сукупний розмір спрямованих без належних правових підстав коштів у рахунок сплати процентів та сплачених відповідачем коштів у рахунок повернення тіла кредиту перевищує розмір визначеної позивачем заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, заявлений позивачем розмір заборгованості за кредитом, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, перевищує узгоджений сторонами договору у заяві розмір кредитного ліміту. Доказів погодження з відповідачем можливості збільшення кредитного ліміту матеріали справи не містять.

Тому суд не бачить підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Також суд позбавлений можливості перевірити дотримання кредитором вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження узгодженого сторонами договору строку кредитування.

Інші наведені сторонами доводи в обґрунтування своїх вимог та заперечень не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ», ЄДРПОУ 43696954, адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов