Єдиний державний реєстр судових рішень 21.10.2026 Справа № 756/10529/25
Справа № 756/10529/25
Провадження № 2/756/778/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Лук`янової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В :
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_1 , у загальному розмірі 182 427,94 грн, яка складається з:
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 6 116,23 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 009,18 грн, 3% річних у розмірі 244,31 грн;
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 274,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 870,29 грн, 3% річних у розмірі 210,69 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 51 325,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 8 468,76 грн, 3% річних у розмірі 2 050,22 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9 949,53 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 641,67 грн, 3% річних у розмірі 397,44 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 60 381,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 8 621,41 грн, 3% річних у розмірі 2 061,39 грн, пені у розмірі 2 508,02 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 15 914,71 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 985,53 грн, 3% річних у розмірі 468,71 грн, пені у розмірі 570,27 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 437,35 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 760,10 грн;
- заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 160,51 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 01.05.2018 по 31.10.2021 він був виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_2 . Відповідач є споживачем цих послуг у квартирі АДРЕСА_3 , однак своєчасно їх не оплачувала, внаслідок чого станом на 31.05.2025 утворилася заборгованість.
Крім того, за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеним з ПАТ «Київенерго», позивач набув право вимоги до відповідача щодо оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. На суму боргу позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних, а на заборгованість з 01.11.2021 - також пеню.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 справу передано на розгляд судді Андрейчуку Т.В.
Ухвалою від 21.07.2025 відкрито провадження у справі та визначено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 27.01.2026 у позивача витребувано розрахунок заборгованості за період з 19.04.2019 до 31.05.2025.
У зв`язку зі звільненням судді Андрейчука Т.В. з посади згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 справу передано на розгляд судді Тихій О.О. Ухвалою від 19.06.2026 справу прийнято до провадження судді Тихої О.О. та призначено до розгляду по суті.
26.01.2026 представник відповідача - адвокат Братищенко Ю.О. подав відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення боргу за період з 09.2015 по 03.2017 включно у сумі 2 817,17 грн та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення боргу за послугу з постачання теплової енергії за весь період, починаючи з 09.2015.
У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідач визнає борг за гарячу воду, крім задавненої частини, та 23.01.2026 сплатила в рахунок його погашення 5 000 грн. Борг за теплову енергію відповідач не визнає, оскільки тепла для опалення квартири не споживає. У квартирі з 05.07.2010 встановлено та взято на комерційний облік теплолічильник № 66116451, який 19.10.2023 прийнято на абонентський облік позивача, повірено 06.10.2023. Згідно з актом зняття контрольних показань від 11.09.2025 показання теплолічильника з 2010 року становлять 14 кіловат-годин, тобто менше 1 Гкал. Тож, позивач з 2010 року мав визначати обсяг спожитої теплової енергії за показаннями теплолічильника відповідно до ст. 10, 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а розрахунок, складений пропорційно опалюваній площі, є неналежним доказом. За заявою відповідача від 12.09.2025 позивач провів перерахунок, однак детального розрахунку за заявою від 14.11.2025 не надав.
11.03.2026 представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи акта зняття контрольних показань від 11.03.2026, у якому зафіксовано ті самі показання теплолічильника - 14 кіловат-годин.
12.03.2026 позивач на виконання ухвали суду від 27.01.2026 подав розрахунок заборгованості за період з квітня 2019 року по 31.05.2025, згідно з яким заборгованість за послугу з централізованого опалення становить 44 078,71 грн, за послугу з централізованого постачання гарячої води - 8 705,76 грн. Позовних вимог позивач не змінював і просив стягнути з відповідача 182 427,94 грн.
21.03.2026 представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що поданий позивачем розрахунок починається з вхідного сальдо 8 490,66 грн, тобто фактично охоплює борг з травня 2018 року по квітень 2019 року, обсяг теплової енергії визначено без урахування показань теплолічильника, а платіж відповідача від 23.01.2026 у сумі 5 000 грн не враховано.
29.04.2026 відповідач подала заяву про прийняття нових доказів - довідок ТОВ «Експлуатаційна компанія» від 10.04.2026 № Е-1 та ТОВ «Управляюча компанія «Затишна оселя» від 22.04.2026 № 170/26, які прийнято судом до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача подав заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволенні позову просив відмовити.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, рішення ухвалюється без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Квартира АДРЕСА_4 під`єднана до внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячого водопостачання. Опалювана площа квартири становить 104,5 кв. м, що вбачається з розрахунків заборгованості та рахунків-повідомлень за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Відповідач є власником зазначеної квартири, що підтверджується довідкою ТОВ «Експлуатаційна компанія» від 10.04.2026 № Е-1, наданою відповідачем. У відзиві представник відповідача підтвердив, що відповідач проживає у квартирі з 2010 року. З 19.04.2019 відповідач зареєстрована у квартирі, що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва від 18.06.2025 № 132627089.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 за КП «Київтеплоенерго» закріплено майно комунальної власності, повернуте з володіння ПАТ «Київенерго», а розпорядженням від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії. З 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 - послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у будинку надає КП «Київтеплоенерго». 28.03.2018 у газеті «Хрещатик» № 34 (5085) опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання.
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до споживачів щодо оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. У Додатках № 1 та № 2 до договору за особовим рахунком № НОМЕР_1 (споживач ОСОБА_3 , квартира АДРЕСА_4 ) зазначено заборгованість за послугу з централізованого опалення у розмірі 6 116,23 грн та за послугу з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 274,50 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за період з 01.09.2015 по 31.05.2025 відповідач у 2016-2017 роках частково оплачувала послуги (у квітні 2016 року - 843,77 грн, у серпні 2016 року - 285,18 грн, у лютому 2017 року - 499,62 грн), після чого оплат не здійснювала. Станом на 01.03.2017 заборгованість становила 2 610,04 грн, з яких за послугу з централізованого опалення - 1 363,54 грн, за послугу з централізованого постачання гарячої води - 1 246,50 грн. Станом на 01.05.2018 заборгованість становила 11 390,73 грн, з яких за централізоване опалення - 6 116,23 грн, за централізоване постачання гарячої води - 5 274,50 грн.
За період з 01.05.2018 по 31.10.2021 відповідачу нараховано плату за послугу з централізованого опалення у розмірі 51 325,80 грн та за послугу з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9 949,53 грн, яку не оплачено.
За період з 01.11.2021 по 31.05.2025 відповідачу нараховано плату за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 60 381,32 грн та за послугу з постачання гарячої води у розмірі 15 914,71 грн, плату за абонентське обслуговування за послугою з постачання теплової енергії - 1 437,35 грн, за послугою з постачання гарячої води - 760,10 грн, а також внески за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення - 160,51 грн. Плату за теплову енергію за весь період нараховано пропорційно опалюваній площі квартири. Станом на 30.09.2023 заборгованість за послугу з постачання теплової енергії становила 38 806,50 грн.
Згідно з актом введення в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії від 05.07.2010 у квартирі встановлено теплолічильник ULTRAHEAT 2WR6231 заводський № 66116451, повірений 26.11.2009, з датою наступної повірки - травень 2014 року та накопиченою кількістю теплоти 0000000 кіловат-годин. Акт підписано постачальником послуг ТОВ «Експлуатаційна компанія», яке надавало послуги з централізованого опалення в будинку до 30.04.2014, що підтверджується довідкою цього товариства від 10.04.2026 № Е-1.
Згідно з актом про прийняття вузла розподільного обліку теплової енергії на абонентський облік від 19.10.2023 теплолічильник № 66116451 прийнято на абонентський облік КП «Київтеплоенерго» з датою повірки 06.10.2023, міжповірочним інтервалом 4 роки та початковими показаннями 14 кіловат-годин.
Актами зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку теплової енергії від 11.09.2025 № 0000602 та від 11.03.2026 № 0000585 зафіксовано показання теплолічильника 0000014 кіловат-годин, витрату теплоносія 0,70 куб. м.
12.09.2025 відповідач звернулася до виконавця із заявою про перерахунок плати за послугу з постачання теплової енергії за фактичними показаннями теплолічильника. Листом від 07.10.2025 № 4/03.2/11002 КП «Київтеплоенерго» повідомило, що у вересні 2025 року виконано перерахунок плати за послугу з постачання теплової енергії відповідно до фактичних показань вузла розподільного обліку, а в жовтні 2025 року проведено перерозподіл витрати теплової енергії за показаннями будинкового засобу обліку згідно з розділом XII Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Згідно з рахунком-повідомленням станом на 01.10.2025 заборгованість за послугу з постачання теплової енергії становила 117 853,79 грн, перерахунок - мінус 16 692,67 грн, до сплати - 101 168,90 грн. Згідно з рахунком-повідомленням станом на 01.11.2025 до заборгованості 101 168,90 грн нараховано 14,56 грн та перерахунок 5 405,64 грн, до сплати - 106 589,10 грн.
23.01.2026 відповідач сплатила на рахунок позивача 5 000 грн із призначенням платежу «Заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9949,53 грн», що підтверджується платіжною інструкцією від 23.01.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 цього Закону).
Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 755/292/22).
Відповідач є власником квартири, з 2010 року користується нею, а з 19.04.2019 також зареєстрована в ній, тож є споживачем послуг, які надавалися до квартири, та зобов`язана їх оплачувати. Статусу споживача у спірний період відповідач не заперечувала.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії. Відповідно до п. 3 ч. 2 цієї статті споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі. Крім того, на всіх споживачів пропорційно до площі квартири розподіляється обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі і на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем (п. 2, 6 ч. 2 ст. 10 цього Закону, п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830).
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку виконавцю відповідних комунальних послуг у спосіб, передбачений договором. У разі ненадання споживачем показань вузла розподільного обліку після закінчення тримісячного строку виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з таким споживачем як зі споживачем, приміщення якого не оснащене вузлом розподільного обліку (абз. 2 ч. 4 ст. 11 цього Закону).
Обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором; періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом (ч. 2 ст. 6 цього Закону).
З наведених норм вбачається, що обсяг спожитої споживачем теплової енергії визначається з урахуванням показань вузла розподільного обліку, а за відсутності інформації про такі показання - як для споживача, приміщення якого не оснащене вузлом розподільного обліку. Водночас навіть за наявності такого вузла споживач оплачує не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії у будівлі, а також частку теплової енергії на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем.
Непроведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку не є підставою для неврахування його показань, оскільки забезпечення проведення повірки є обов`язком виконавця послуг, і невиконання ним цього обов`язку не повинно мати негативних наслідків для споживача (постанова Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 759/23657/20).
Зміна законодавства щодо порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільного обліку теплової енергії не позбавляє споживача, у квартирі якого такий вузол встановлено та прийнято на облік у порядку, чинному на момент встановлення, права оплачувати послугу за його показаннями; повторного прийняття такого вузла на абонентський облік не вимагається (постанова Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 756/2361/20).
Отже, сама по собі відсутність повірки теплолічильника у період з травня 2014 року по жовтень 2023 року та прийняття його на абонентський облік позивача лише 19.10.2023 не є підставою для відмови у врахуванні його показань. Разом з тим, врахувати показання засобу обліку за певний період можливо лише тоді, коли вони встановлені, тобто відомий обсяг теплової енергії, облікований приладом за цей період.
Матеріали справи містять показання теплолічильника лише на дві дати: 05.07.2010 - 0000000 кіловат-годин (акт введення в експлуатацію) та 19.10.2023 - 14 кіловат-годин (акт про прийняття на абонентський облік). Доказів зняття показань теплолічильника, передачі їх виконавцю чи контрольного зняття показань у період між цими датами відповідач не надала. Довідка ТОВ «Експлуатаційна компанія» від 10.04.2026 № Е-1 повідомляє про передачу ПАТ «Київенерго» кінцевих показників лічильників, однак показань теплолічильника у квартирі відповідача не містить, а документів про таку передачу до матеріалів справи не надано.
В акті від 19.10.2023 показання 14 кіловат-годин зазначено як початкові показання теплолічильника після його повірки, проведеної 06.10.2023. Показань, які прилад мав до повірки, цей акт не містить, не містять їх і інші матеріали справи. Немає в матеріалах справи і доказів збереження пломб, встановлених у 2010 році: номер пломби в акті від 05.07.2010 не зазначено, а графа акта від 19.10.2023 про час напрацювання приладу не заповнена.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Висновок про те, що показання 14 кіловат-годин накопичено з 05.07.2010 і вони відображають обсяг теплової енергії, спожитої відповідачем за весь період до 19.10.2023, за наявних у справі доказів ґрунтувався б на припущенні.
За таких обставин показання теплолічильника за період до 19.10.2023 не встановлені, а тому позивач обґрунтовано визначав обсяг спожитої відповідачем у цей період теплової енергії пропорційно опалюваній площі квартири.
Водночас з 19.10.2023, коли теплолічильник прийнято на абонентський облік позивача після повірки, обсяг спожитої відповідачем теплової енергії мав визначатися з урахуванням його показань відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Наданий позивачем розрахунок за цей період складено пропорційно опалюваній площі без урахування показань теплолічильника.
Цю обставину визнав і сам позивач, який у вересні 2025 року провів перерахунок плати за послугу з постачання теплової енергії за фактичними показаннями вузла розподільного обліку на суму мінус 16 692,67 грн, а в жовтні 2025 року - перерозподіл на суму 5 405,64 грн. Перерахунок проведено щодо заборгованості, заявленої у цій справі: станом на 01.10.2025 заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за рахунком-повідомленням (117 853,79 грн) відповідала сумі заявленої до стягнення заборгованості за централізоване опалення і постачання теплової енергії (6 116,23 грн + 51 325,80 грн + 60 381,32 грн = 117 823,35 грн) з урахуванням незначних нарахувань за червень - вересень 2025 року. Позивач, якому про перерахунок відомо, позовних вимог не зменшив і доказів, які б спростовували його результати, не надав.
Оцінивши докази в сукупності, суд вважає доведеною заборгованість відповідача за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.05.2025 у розмірі 49 094,29 грн (60 381,32 грн - 16 692,67 грн + 5 405,64 грн).
Доводи представника відповідача про те, що з 2010 року позивач мав визначати обсяг спожитої теплової енергії лише за показаннями теплолічильника, а відповідач зобов`язана оплатити лише 14 кіловат-годин, є необґрунтованими, оскільки показання теплолічильника за період до 19.10.2023 не встановлені, а після цієї дати закон зобов`язує споживача оплачувати не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії у будівлі та частку загальнобудинкових витрат. Обов`язок виконавця провести перерахунок після відновлення надання показань (абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання») також не дає підстав для іншого висновку, оскільки перерахунок за попередній період можливий лише на підставі показань, що відображають обсяг споживання саме за цей період.
Посилання представника відповідача на ч. 1 ст. 82 ЦПК України є безпідставними, оскільки акти зняття контрольних показань від 11.09.2025 та 11.03.2026 фіксують показання засобу обліку на дату їх складення та відсутність їх приросту після 19.10.2023, а не визнання позивачем обсягу спожитої відповідачем послуги за весь період з 2010 року.
Оцінюючи подані відповідачем докази, суд зазначає, що акт введення в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії від 05.07.2010, робочий проєкт обладнання вузла обліку теплової енергії та довідка ТОВ «Експлуатаційна компанія» від 10.04.2026 № Е-1 підтверджують встановлення теплолічильника у квартирі та взяття його на облік попереднім постачальником послуги з централізованого опалення. Водночас ці докази не містять показань теплолічильника за період з 05.07.2010 до 19.10.2023, а тому не підтверджують обсягу теплової енергії, спожитої відповідачем у цей період.
Довідка ТОВ «Управляюча компанія «Затишна оселя» від 22.04.2026 № 170/26 підтверджує лише надання цим товариством послуг з управління багатоквартирним будинком з 01.05.2017 та обсягу спожитої відповідачем теплової енергії не стосується.
Акт про прийняття вузла розподільного обліку теплової енергії на абонентський облік від 19.10.2023, свідоцтво про повірку теплолічильника, акти зняття контрольних показань від 11.09.2025 та 11.03.2026, заяву відповідача про перерахунок від 12.09.2025, лист позивача від 07.10.2025 та рахунки-повідомлення станом на 01.10.2025 і 01.11.2025 суд вважає належними та допустимими доказами. Вони підтверджують, що з 19.10.2023 обсяг спожитої теплової енергії мав визначатися з урахуванням показань теплолічильника, а також проведення позивачем перерахунку плати, і враховуються судом при визначенні розміру заборгованості.
Доводи про те, що поданий позивачем 12.03.2026 розрахунок охоплює борг з 05.2018, підстав для зменшення стягнення не дають: відповідач є власником і споживачем послуг у квартирі з 2010 року, тож її обов`язок з оплати послуг не обмежується періодом з дати реєстрації місця проживання. Позовних вимог позивач не змінював, а наданий розрахунок суд оцінює разом з іншими доказами.
Заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води та з постачання гарячої води відповідач визнала, розмір заборгованості не оспорювала. Водночас після звернення позивача до суду відповідач сплатила в рахунок заборгованості за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 5 000 грн. На час ухвалення рішення обов`язок відповідача в цій частині виконано, тому заборгованість за цією послугою підлягає стягненню у розмірі 4 949,53 грн (9 949,53 грн - 5 000 грн), а в частині 5 000 грн у позові слід відмовити.
Заборгованість з плати за абонентське обслуговування та внесків за обслуговування вузла комерційного обліку відповідач не оспорювала, вона підтверджується розрахунком позивача і підлягає стягненню.
Представник відповідача заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення боргу за період з 09.2015 по 03.2017 включно у сумі 2 817,17 грн.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Плата за житлово-комунальні послуги є щомісячним платежем, тому позовна давність обчислюється окремо щодо кожного платежу. Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (чинних у той період), оплата послуг здійснювалася не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповненим Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, встановлено, що під час дії карантину строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Надалі перебіг позовної давності продовжувався та зупинявся на період воєнного стану відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції, чинній до 04.09.2025).
Отже, позовна давність щодо платежів, строк сплати яких настав до 20.03.2017 включно, тобто щодо заборгованості, що утворилася станом на 01.03.2017, спливла до 02.04.2020 і не була продовжена. Часткова оплата, здійснена відповідачем у лютому 2017 року, перебіг позовної давності щодо цієї заборгованості переривала, однак і новий трирічний строк сплив до 02.04.2020. Щодо платежів, строк сплати яких настав після 20.03.2017, станом на 02.04.2020 позовна давність не спливла, тому вона була продовжена на строк дії карантину та в подальшому на період воєнного стану, і на день звернення позивача до суду (16.07.2025) не сплила.
За таких обставин у задоволенні вимог про стягнення заборгованості, що утворилася станом на 01.03.2017, у розмірі 2 610,04 грн (за централізоване опалення - 1 363,54 грн, за централізоване постачання гарячої води - 1 246,50 грн) слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності. Заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги підлягає стягненню у розмірі 8 780,69 грн, з яких за централізоване опалення - 4 752,69 грн (6 116,23 грн - 1 363,54 грн), за централізоване постачання гарячої води - 4 028 грн (5 274,50 грн - 1 246,50 грн). У решті заява представника відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Інфляційні втрати, 3% річних та пеню позивач нарахував за період з 01.01.2024 по 31.05.2025. Заборона нарахування таких сум на заборгованість населення за житлово-комунальні послуги, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, у цей період на м. Київ не поширювалася, а карантинна заборона нарахування неустойки за житлово-комунальні послуги на цей період не припадає.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що інфляційні втрати обчислено за індексами інфляції за лютий 2024 року - травень 2025 року (сукупно 16,5%), 3% річних - за 486 днів прострочення, а пеню - у розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення, що відповідає наведеним нормам і не перевищує заявлених вимог. Розмір пені не перевищує 100% суми боргу.
Інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.10.2021, а також інфляційні втрати, 3% річних і пеня на заборгованість за послугу з постачання гарячої води з 01.11.2021 нараховано правильно і вони підлягають стягненню у заявленому розмірі. Сплата відповідачем частини основного боргу після звернення позивача до суду не звільняє її від відповідальності за прострочення в період, за який нараховано ці суми.
Оскільки заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги в частині 2 610,04 грн не підлягає стягненню у зв`язку зі спливом позовної давності, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на цю частину, також не стягуються. За методикою позивача, на заборгованість за централізоване опалення у розмірі 4 752,69 грн підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 784,19 грн та 3% річних у розмірі 189,85 грн, на заборгованість за централізоване постачання гарячої води у розмірі 4 028 грн - інфляційні втрати у розмірі 664,62 грн та 3% річних у розмірі 160,90 грн.
Інфляційні втрати, 3% річних і пеню на заборгованість за послугу з постачання теплової енергії позивач нарахував на суму боргу, яка після 19.10.2023 визначена без урахування показань вузла розподільного обліку, а розрахунку цих сум з урахуванням проведеного перерахунку не надав. Тому суд у межах заявлених вимог визначає їх розмір за методикою позивача від суми боргу, нарахованого до початку опалювального періоду 2023/2024 років, - 38 806,50 грн, який протягом усього періоду нарахування залишався незмінним: інфляційні втрати - 6 403,07 грн, 3% річних - 1 550,13 грн, пеня - 1 886 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 159 644,34 грн, яка складається з:
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 4 752,69 грн, інфляційних втрат у розмірі 784,19 грн, 3% річних у розмірі 189,85 грн;
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 028 грн, інфляційних втрат у розмірі 664,62 грн, 3% річних у розмірі 160,90 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 51 325,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 8 468,76 грн, 3% річних у розмірі 2 050,22 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 949,53 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 641,67 грн, 3% річних у розмірі 397,44 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 по 31.05.2025 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 49 094,29 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 403,07 грн, 3% річних у розмірі 1 550,13 грн, пені у розмірі 1 886 грн;
- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 по 31.05.2025 послуги з постачання гарячої води у розмірі 15 914,71 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 985,53 грн, 3% річних у розмірі 468,71 грн, пені у розмірі 570,27 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 437,35 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 760,10 грн;
- заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 160,51 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.07.2025 № 38240. Оскільки заборгованість у розмірі 5 000 грн відповідач погасила після звернення позивача до суду, при розподілі судових витрат суд враховує цю суму в розмірі обґрунтованих позовних вимог. Отже, обґрунтованими є вимоги на суму 164 644,34 грн, що становить 90,25% ціни позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 732,82 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 159 644 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот сорок чотири) гривні 34 копійки; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) гривні 82 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ЄДРПОУ 40538421, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя О. О. Тиха
Судове рішення № 141332162, Оболонський районний суд міста Києва було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 756/10529/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: