Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/9638/25
Провадження №: 4-с/755/43/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" листопада 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Гончарука В.П., за участю секретаря Соколюк К.В.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ "СЕНС БАНК" , Конотопський ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старший державний виконавець Конотопського районного Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Розумеко Вікторія Павлівна, на дії державного виконавця, -
УСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, в якій просить визнати бездіяльність начальника Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у незнятті арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_1 неправомірною; зобов`язати начальника Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати обтяження - арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 на виконання виконавчого листа № 6-1482/10, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 29.12.2010 року.
Заявник мотивує свої вимоги тим, що згідно 27.12.2011 року державним виконавцем Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчий лист № 6-1482/10, виданий Дніпровським районним судом м. Києва від 29.12.2010 року державним виконавцем повернуто стягувачу. Виконавчий лист повторно до виконання не пред`являвся, стягнення не здійснюється. Однак станом на 10.03.2025 року згідно відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься обтяження - арешт майна заявника ОСОБА_1 , нерухомого майна, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 07.02.2011 року. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.01.2025 року у справі № 920/77/24 звільнено ОСОБА_1 , від боргів, вимоги конкурсних кредиторів вважаються погашеними, а виконавчі документи визнано такими, що не підлягають виконанню.
26.02.2025 року заявник звернулась до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту, яку начальником виконавчої служби залишено без задоволення, що є підставою звернення заявника з даною заявою до суду.
05 червня суддею Дніпровського районного суду міста Києва Галаганом В.І. було постановлено ухвалу якою було задоволено скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ "СЕНС БАНК" , Конотопський ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії державного виконавця .
Не погоджуючись із ухвалою суду представник Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції - Марценюк А.С. звернулась з апеляційною скаргою , в якій просить ухвалу суду скасувати , постановити нове рішення , яким скаргу залишити без задоволення .
05.03.2026 року Апеляційну скаргу представника Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції - Марценюк А.С. було задоволено.
08.04.2026 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ "СЕНС БАНК" , Конотопський ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстції на дії державного виконавця було розподілено на суддю Гончарука В.П.
13.04.2026 року справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ "СЕНС БАНК" , Конотопський ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстції на дії державного виконавця було прийнято до провадження судді Гончарука В.П.
Представник заявника до початку судового засідання подала до суду клопотання про розгляд справи у відсутність сторони заявника .
Представник заінтересованої особи Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду скарги повідомлявся належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник заінтересованої особи АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду скарги повідомлявся належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.
15.09.2026 року судом протокольно ухвалою було залучено як заінтересовану особу старшого державного виконавця Розуменко Вікторію Павлівну, яка прийняла постанову про повернення виконавчого листа стягувачу у межах виконавчого провадження ЄДРВП № НОМЕР_2 від 27.12.2011 року.
Згідно положення частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.
Згідно положення ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (частина перша статті 449 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, ураховуючи отримання заявником оскаржуваних постанов державного виконавця 12.04.2023 року, заявником дотримано процесуальний строк оскарження дій державного виконавця, що є підставою розгляду скарги заявника по суті його вимог.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»)
Так, судом встановлено, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 6-1482/10, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 29.12.2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості, державним виконавцем Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постановою від 14.02.2011 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 та накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1
27.12.2011 року державним виконавцем Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист було повернуто стягувачу.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.01.2025 року у справі № 920/77/24 звіт ОСОБА_1 про виконання плану реструктуризації боргів боржника від 03.12.2024 (вх.№ 5263) у справі № 920/77/24 - затверджено. Процедуру реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - припинено. Дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.02.2024, - припинено. Звільнено фізичну особу - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від боргів.
Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Провадження у справі № 920/77/24 - закрито.
Згідно Листа Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.03.2025 року № 25.2-30/14553 начальником Відділу відмовлено ОСОБА_1 у скасуванні арешту нерухомого майна, накладеного державним виконавцем Відділу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, оскільки наразі виконавчий документ у Відділі на виконанні не перебуває.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи із норм статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з частинами другою та третьою статті 451 Цивільного процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Положеннями пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 1999 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні приписи містяться у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19) від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21).
Так, судом встановлено що постановою державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчено відносно заявника ОСОБА_1 виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 6-1482/10, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 29.12.2010 року, у зв`язку із відсутністю майна, на яке може бути звернене стягнення. Однак, Відділом відмовлено заявнику ОСОБА_1 у знятті арешту/заходів забезпечення виконання рішення суду, вжитого з метою виконання рішення суду.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про визнання неправомірною бездіяльності виконавчої служби та необхідність зняття арешту/заходів забезпечення виконання рішення суду, вжитого щодо майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. При цьому зняття заходів забезпечення виконання рішення суду уповноважена особа виконавчої служби зобов`язана була вчинити у позасудовому порядку, шляхом винесення відповідної постанови згідно вимог частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону 1999 року) або статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону 2016 року) та пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.
Враховуючи те, що виконавче провадження відносно заявника, на виконання якого накладено арешт на майно боржника, завершено, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, бездіяльність виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном.
Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21 зауважено, що особа, яка була боржником у виконавчому провадженні, позбавлена іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна.
При цьому Верховний Суд виходить із того, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
При цьому, Колегією суддів зауважено, що безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що для скасування накладеного на майно боржника арешту необхідним є відновлення відповідного виконавчого провадження, оскільки у цій правовій ситуації відмова зняти арешт з майна боржника унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ "СЕНС БАНК" , Конотопський ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старший державний виконавець Конотопського районного Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Розумеко Вікторія Павлівна, на дії державного виконавця , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, ст.ст. 258-261, 268, 352-354, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ "СЕНС БАНК" , Конотопський ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, старший державний виконавець Конотопського районного Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Розумеко Вікторія Павлівна, на дії державного виконавця - задовольнити.
Визнати бездіяльність начальника Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає що полягає у незнятті арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_1 , - неправомірною.
Зобов`язати начальника Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати обтяження № 10803201 - арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 на виконання виконавчого листа № 6-1482/10, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 29.12.2010 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 03.11.2026 року.
Суддя:
Судове рішення № 141332076, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 755/9638/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: