Рішення № 141329166, 09.11.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1575/26

Провадження № 2/692/1171/26

09.11.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Смарт Пей» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Смарт Пей» обґрунтовує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1001434477101 від 23.10.2019 шляхом власноручного підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. На підставі зазначеного кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі, зазначеній у розрахунку заборгованості, на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов`язання перед банком. Заборгованість відповідача перед банком станом на 26 червня 2026 року складала 11619,63грн., з яких: 6297,60грн. - заборгованість за кредитом; 3,71грн. - заборгованість по процентам, 5318,32грн. - заборгованість за комісією.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу № 1, за яким позивач набув право грошової вимоги до боржників банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу за кредитним договором склала 11619,63грн. Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалась позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу № 1 від 26.06.2026.

Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 11619,63грн., судовий збір у сумі 2662,40грн. та 10000,00грн. витрат на правову допомогу, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 19 жовтня 2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив, з заявами та клопотаннями відповідач не звертався, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 23.10.2019 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з заявою № 1001434477101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Згідно умов, викладених у заяві, підписанням цієї заяви клієнт підтвердив прийняття Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідач просив надати споживчий кредит на наступних умовах: цільове призначення: а) погашення заборгованості, б) сплата разової комісії банку; найменування продукту: кредит на загальні цілі GP Standard ВСЕЯСНО 4,99 (24) без довідки про доходи. Сума кредиту: 7000,00грн., в т.ч. на загальні споживчі цілі: 7000,00грн., строк: 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 4,99%, розмір процентної ставки: 0,01% річних, спосіб отримання: переказ на рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ». Схема повернення споживчого кредиту: ануїтетна (рівними платежами), платіжні періоди: з 23.10.2019 по 23.10.2021, усього 24 місяці, сума платежу за розрахунковий період: 641,00грн. та останній платіж 640,78грн., всього 15383,78грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 349,30грн. щомісяця та 8383,2рн. всього. Реальна річна процентна ставка: 139,4211%, абсолютне значення подорожчання: 8383,78грн.

Згідно платіжної інструкції № TR.38403893.48987.8810 від 23.10.2019 платник та отримувач: ОСОБА_1 , надавач платіжних послуг платника та отримувача: АТ «ПУМБ», сума: 7000,00грн., Призначення платежу надання кредитних коштів за договором № 1001434477101 від 23/10/2019 по позиці ОСОБА_1 .

Згідно виписки АТ «ПУМБ» по особовому рахунку ОСОБА_1 з 23.10.2019 по 25.06.2026 вбачається наявність операцій з грошовими коштами у період з 23.10.2019 по 24.03.2021. Так, 23.10.2019 було надано кредитні кошти у розмірі 7000,00грн. по договору № 1001434477101 від 23.10.2019 по позиці ОСОБА_1 . У подальшому відбувались Автом. погашення термінової заборгованості згідно кред. договору № 1001434477101 від 23.10.2019, Автоматична реклассификация стандартної заборгованості по основному боргу в прострочені згідно кред. договору № 1001434477101 від 23.10.2019, погашення кредиту та договірне списанння грошових коштів на погашення заборгованості згідно договору № 1001434477101 від 23.10.2019, автоматичне погашення простроченої заборгованості по щомісячній комісії та по відсоткам згідно кредитного договору № 1001434477101 від 23.10.2019. Востаннє оплата надходила 24.12.2019 в якості погашення заборгованості за кредитом у розмірі 750,00грн.

Згідно даних Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за Кредитним договором № 1001434477101 від 23.10.2019 зі всіма змінами і доповненнями до нього, станом на 25.06.2026 (включно), він містить окремі розрахунки за тілом кредиту, відсотками та комісією. Так, вказано інформацію про заборгованість за тілом кредиту у період з 23.11.2019 по 23.10.2021, оплати надходили у період з 23.11.2019 по 23.01.2021. Всього тіло кредиту: 7000,00грн., надійшло оплат у загальному розмірі: 702,40грн., залишок непогашеної суми кредиту: 6297,60грн.

У частині розрахунку заборгованості за процентами вказано інформацію про нарахування процентів за період з 23.10.2019 до 23.11.2021, з яких оплачено: 0,15грн., неоплачено: 3,71грн.

У частині розрахунку за комісією вказано інформацію за період з 23.11.2019 до 25.06.2026. Всього сума нарахованої комісії: 6016,92грн., фактично погашено: 698,60грн., залишок непогашеної суми: 5318,32грн.

Загальний розмір заборгованості складає 11619,63грн., з яких заборгованість за сумою кредиту - 6 297,60грн., заборгованість за процентами 3,71грн., заборгованість за комісією - 5318,32грн.

Відповідно до договору факторингу № 1 від 26.06.2026, укладеного між АТ «ПУМБ» (клієнт) та ТОВ «ФК «Смарт Пей» (фактор), клієнт зобов`язується передати (відступити) фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами Реєстрі боржників, а фактор зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому Договором.

Згідно копії платіжної інструкції № 23 від 26.06.2026, ТОВ «ФК «Смарт Пей» переказало на рахунок АТ «ПУМБ» кошти у розмірі 100000000,00грн. як оплату згідно Договору факторингу №1 від 26.06.2026, без ПДВ.

Згідно копії Витягу з реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, за № 57082 вказано ПІБ: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , номер кредитної угоди: 1001434477101, дата кредитної угоди: 23.10.2019, строк кредиту: 24, сума простроченої заборгованості за кредитом: 6297,60грн., загальний розмір заборгованості за кредитною угодою: 11619,63грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вказаним Договором позичальник зобов`язався повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти у повній мірі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому суд погоджується з розрахунком заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6297,60грн. та за відсотками у розмірі 3,71грн. у загальному розмірі 6301,31грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 5318,32грн. суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору № 1001434477101 від 23.10.2019 передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості 4,99% у розмірі 349,300грн. щомісяця, згідно розрахунку заборгованості вказано про нарахування комісії у загальному розмірі 6016,92грн. з якої не погашено 5318,92грн.

Згідно норм ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

Згідно ч. 5 ст. 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено номативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З матеріалів справи не вбачається, що у вказаних у розрахунку періодах відповідачу надавались додаткові послуги з надання інформації про стан кредиту або будь-які інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

Оскільки відповідачем було сплачено кошти в рахунок погашення заборгованості, з яких 698,60грн. було враховано як погашення комісії, то загальний розмір заборгованості належить зменшити на суму сплаченої комісії та він становить 5602,71грн. (6301,61-698,60=5602,71).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 5602,71грн., що включає заборгованість за тілом кредиту та відсотками.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково то відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт Пей» слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 1283,74грн.

Стороною позивача заявлено до відшкодування 10000,00грн. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу надано копію Договору про надання правничої допомоги від 26.03.2026, укладеного між позивачем та адвокатом Рудзєєм Юрієм Володимировичем, предметом якого є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.7 вказаного Договору розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно Акту від 16.09.2026 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026 вартість 3 послуг з надання правової допомоги (згідно переліку) визначена у розмірі 10000,00грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторонни або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026 не визначено розмір гонорару адвокату та порядок його обчислення. У Акті від 16.09.2026 визначено перелік наданих послуг, зокрема: правовий аналіз та консультація, на що витрачено 1 год. вартістю 2000,00грн., загальна вартість: 2000,00грн.; підготовка позовної заяви, відомості про витрачений час не вказано, зазначено що вартість послуги є фіксованою у розмірі 6000,00грн.; супровід цивільної справи під час судового розгляду, відомості про витрачений час на вказану послугу не вказано, зазначено що вартість послуги є фіксованою у розмірі 2000,00грн.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, послуги з правової допомоги надавались кваліфікованим суб`єктом надання таких послуг, тому суду не є зрозумілим доцільність витрачення 1 години робочого часу адвоката на вивчення матеріалів. Позивачем не надано доказів надання складової послуги з підготовки позовної заяви консультаційного супроводу клієнта під час судового розгляду, при цьому вказана складова є подібною за змістом до окремо визначеного виду правової допомоги «супровід цивільної справи під час судового розгляду». Також складовими виду № 3 правової допомоги визначено процесуальний та правовий аналіз доказів, наданих іншою стороною разом з відзивом/відповіддю на відзив, складення та подання відповіді на відзив/заперечення на відповідь на відзив, письмових пояснень. Розробка та направлення процесуальних клопотань. Проте доказів вчинення таких дій не надано, при цьому відповідачем відзиву на позов не надано, з заявами чи клопотаннями відповідач не звертався і необхідності здійснювати правовий аналіз доказів відповідача, як і готувати відповідь на аргументи відповідача чи процесуальні клопотання, позивачем не обґрунтовано, доказів вчинення таких дій не надано, як і доказів оплати позивачем послуг адвоката у будь-якому розмірі.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи презумпцію правомірності договору про надання правничої допомоги, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, часткове задоволення позову а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3000,00грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 77-78, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (код ЄДРПОУ 43696954) заборгованість за кредитним договором № 1001434477101 від 23.10.2019 у розмірі 5602,71грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (код ЄДРПОУ 43696954) судові витрати в розмірі 1283,74грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (код ЄДРПОУ 43696954) 3000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей», код ЄДРПОУ 43696954, адреса: м. Київ, вул. Іоана Павла ІІ, буд. 4/6, корп А, оф. 303.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Л.О. Левченко