Рішення № 141327609, 25.09.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7311/26

Номер провадження 2/629/2888/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., представника позивача Подвезька Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», третіх осіб: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Курявської Олесі Олександрівни, про зняття арешту зі спадкового нерухомого майна та припинення обтяження, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із позовом у якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця ВДВС Ірпінського МУЮ від 26.01.2015 у виконавчому провадженні №46204893 та зареєстрований 18.02.2015 за номером запису про обтяження №8778003, у частині земельної ділянки площею 6,3146 га, кадастровий номер 6323986500:01:000:0290, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої на території Смирнівської сільської ради Лозівського району Харківської області. Припинити обтяження речового права у вигляді арешту нерухомого майна, зареєстроване 18.02.2015 за номером запису про обтяження №8778003, у частині земельної ділянки площею 6,3146 га, кадастровий номер 6323986500:01:000:0290.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Подвезько Г.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні з наведених у позові підстав.

Представник відповідача АТ «ОТП Банк» в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та день розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи та відзив на позов не надав.

Треті особи: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Курявська О.О. в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про час та день розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно єдиного державного реєстру судових рішень, 03.09.2014 року рішенням Ірпнського міського суду Київської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту №2002198858 від 31.12.2012 року в розмірі 27903,86 грн., та суму судового збору в розмірі 279,04 грн.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається наявність актуального запису про обтяження № 8778003, дата державної реєстрації: 18.02.2015 16:42:20. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, серія та номер 46204893, видана 26.01.2015, видавник ВДВС Ірпінського МУЮ. Вид обтяження арешт нерухомого майна. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 .

З відповіді Ірпінського відділу державної виконавчої служби вбачається, що виконавче провадження № 46204893 стосувалося примусового виконання виконавчого листа № 367/3230/14-ц від 04.12.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у сумі 28 182,90 грн. За інформацією ДВС, цей виконавчий документ надходив до відділу тричі у межах ВП № 46204893, ВП № 48939082 та ВП № 52481501. 11.04.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Станом на 11.03.2026 зазначений виконавчий документ у відділі ДВС на виконанні не перебував. Також ДВС повідомила, що паперові матеріали ВП № 46204893, № 48939082 та № 52481501 знищені після закінчення строків зберігання.

Первісним стягувачем у виконавчому провадженні було ТОВ «ОТП Факторинг Україна». За наявними відкритими та корпоративними відомостями, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» припинене внаслідок реорганізації шляхом приєднання до АТ «ОТП БАНК», а АТ «ОТП БАНК» є універсальним правонаступником цієї юридичної особи.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 за заповітом посвідченого 01.08.2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гуревічовим О.М., зареєстровано в реєстрі за №1009, а саме спадкоємцем земельної ділянки площею 6,3146 га з кадастровим номером:6323986500:01:000:0290, розташованої на території Смирнівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Після смерті спадкодавця, ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини за померлим братом, однак 22.04.2026 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Курявської О.О., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку, площею 6,3146 га з кадастровим номером:6323986500:01:000:0290, розташовану на території Смирнівської сільської ради Лозівського району Харківської області, оскільки в Єдиному реєстрі заборон, щодо спадкодавця ОСОБА_2 існує арешт нерухомого майна, який зареєстровано 18.02.2015 за №8778003 державним реєстратором Савченко А.О. Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області на підставі постанови про арешт майна боржника виданої 26.01.2015 ВДВС Ірпінського МУЮ Київської області.

Позивачем в позовній заяві вказано, що наявність не скасованого державним виконавцем арешту, перешкоджає у реєстрації права власності на майно, отриманого у спадок від брата.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження №12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22), від 06 травня 2024 року у справі № 725/3352/23 (провадження № 61-292 св 24).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №299/2931/17 (провадження № 61-35013св18) також вказано, що «позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України».

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 476/112/19.

Стосовно моменту настання права власності на спадкове майно судова практика Верховного Суду дійшла наступного висновку застосування норм права: «…Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл.29 ЦК України. (постанова ВС від 22.03.2023 року у справі № 463/6829/21-ц)…».

Таким чином, ОСОБА_1 , як спадкоємець, з часу відкриття спадщини набув права власності на спадкове майно після смерті брата з правом володіти та користуватися цим майном, але він не має змоги розпоряджатися спадковим майном через накладення на нього арешту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, оскільки арешт триває понад 11 років, виконавчі провадження знищені, а права спадкоємця оформлювати майно повністю заблоковані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування арешту та припинення пов`язаного з ним обтяження речових прав.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, на підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір.

Керуючись ст.12,81,229,247,263-265,268,289,354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», третіх осіб: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Курявської Олесі Олександрівни, про зняття арешту зі спадкового нерухомого майна та припинення обтяження задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції від 26.01.2015 року у виконавчому провадженні №46204893 та зареєстрований 18.02.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження №8778003, у частині земельної ділянки площею 6,3146 га, кадастровий номер 6323986500:01:000:0290, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої на території Смирнівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Припинити обтяження речового права у вигляді арешту нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , зареєстроване 18.02.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження №8778003, у частині земельної ділянки площею 6,3146 га, кадастровий номер 6323986500:01:000:0290.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331(одна тисяча триста тридцять один) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Подвезько Геннадій Михайлович, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1209 від 07.07.2004, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», адреса: м.Київ, вул.Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166.

Треті особи: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального Міністерства юстиції України, адреса: Київська область, Бучанський район, м.Ірпінь, вул.Ярославська, 11, ЄДРПОУ 34780165.

Приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Курявська Олеся Олександрівна, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Свято-Миколаївська. 4/1.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО