Рішення № 141317283, 06.11.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/282/26

Провадження № 2-а/513/7/26

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Ніколенко В.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Мостіпан К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у с.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області адміністративні позови ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, до Старшого сержанта 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови серія ЕНА №6697580 від 20 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, до Старшого сержанта 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Гнилиця В.І., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області, про визнання дій неправомірними,

у с т а н о в и в:

08 березня 2026 року через систему "Електронний суд" представник позивача адвокат Пудлінська Л.І. звернулась до суду з позовом до старшого сержанта 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції в Черкаській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області, в якому просить суд скасувати постанову сержанта поліції 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Гнилиці В.І. Управління патрульної поліції в Черкаській області (яка не є юридичною особою) Департаменту патрульної поліції (який є юридичною особою) серія ЕНА №6697580 від 20.02.2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Провадження у справі, закрити.

Позов обґрунтований тим, що постановою поліцейського 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області (яка не є юридичною особою) Департаменту патрульної поліції (який є юридичною особою) сержанта поліції Гнилиці В.І. - Фальчука В.П. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., за порушення п.2.1.г Правил дорожнього руху 20 лютого 2026 року на Дорозі АД М 05 Київ Одеса 210 км відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Від підпису постанови ОСОБА_1 відмовився, оскільки вважав постанову не законною, та справу про порушення ПДД розглянуто без участі його адвоката, чим порушено його право на захист, та право на отримання правової допомоги. Окрім того, працівниками поліції створені штучні підстави для складання вказаної вище постанови, а саме: звинувачено водія у порушенні вимог дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено. Однак жодних доказів ОСОБА_1 про допущене ним порушення дорожнього знаку працівниками поліції не надано на місці зупинки автомобіля. Оскільки підстав для зупинки автомобіля не було, тому така зупинка є не законною. А тому, правових підстав перевіряти у водія документи на автомобіль та наявність страхового полісу у працівника поліції не було. Як зазначено у постанові, до неї додане відео з бодікамери 475077. Відео для огляду ОСОБА_1 працівником поліції не надавалося. ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні порушень дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху, оскільки він таких порушень не допускав, і такі порушення не були доведені йому працівником поліції, як підставу для зупинки автомобіля. Для доведення факту порушення ОСОБА_1 дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху у цій частині, працівники поліції зобов`язані були надати йому задокументовані докази цього правопорушення, а потім вимагати надати документи на автомобіль. Однак, таких доказів працівник поліції ОСОБА_1 не надав, у зв`язку із чим його дії щодо зупинки транспортного засобу, та вимоги про надання водієм документів та складання постанови №6697580 є неправомірними. Незаконна зупинка транспортного засобу поліцією робить подальші вимоги (перевірка документів, огляд) протиправними, оскільки вони є похідними від незаконної дії. З урахування викладеної своєї правової позиції із цього питання, вважаю можливим просити суд визнати недопустимим доказом у справі порушення водієм вимог дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху (проїзд без зупинки заборонений), оскільки зупинка автомобіля здійснена без підстав, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію», а подальші дії інспектора поліції, у тому числі і щодо витребування страхового поліса обов`язкового страхування транспортного засобу і винесення постанови про накладення штрафу не законними та протиправними. Тому саме із цих підстав ОСОБА_1 відмовився підписувати постанову №6697580 та заявляв клопотання до поліціяна Гнилиці В.І. про участь його адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак, ОСОБА_3 знехтував законом та правами Фальчука В.В. на участь його адвоката при розгляді справи, та розглянув справу з порушенням норм матеріального і процесуального права. Разом із тим, працівник поліції Гнилиця В.І. на місці зупинки автомобіля і розгляду справи відмовив у клопотанні про розгляд справи у присутності адвоката, а тому незаконно виніс оскаржувану постанову. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було: не були вирішені заявлені клопотання про участь адвоката у розгляді справи. Своїми діями працівник поліції ОСОБА_3 грубо порушив вимоги ст.ст. 278, 279 КУпАП. Таким чином, працівником поліції Гнилицею В.І. були встановлені такі порушення: він незаконного зупинив транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , він не надав ОСОБА_1 доказів зупинки його автомобіля і порушення ним вимог дорожнього знаку 2.2. Правил дорожнього руху. Він незаконно вимагав у Фальчука В.П. надати йому документи на автомобіль та страховий поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності. Він без належним правових підстав виніс постанову №6697580 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Він незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи. Він порушив вимоги, щодо процедури розгляду справи, а саме: проігнорував порядок, встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП, позбавив ОСОБА_1 права на захист та на участь у розгляді справи його адвоката. В порушення норм Міжнародного Права відповідач ОСОБА_3 не надав інформації Фальчуку В.В. про зібрані проти нього докази, а саме: не надав доказів ОСОБА_1 про правомірність зупинки його автомобіля. Окрім того, Тімановський О.О. не надав Фальчуку В.П. достатньо часу для підготовки свого захисту та забезпечення участі його адвоката у розгляді справи. Отже, постанова ОСОБА_3 є не законною, та підлягає скасуванню з викладених вище підстав. Фальчуку В.П. постанова серії ЕНА №6697580 від 20 лютого 2026 року вручена працівником поліції не була. Працівник поліції знову вчинив неправомірні дії, зазначивши у цій постанові про те, що ОСОБА_1 відмовився від отримання цієї постанови, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від її отримання. Вказана постанова була направлена йому поштою, і отримана ним 26 лютого 2026 року (ксерокопія конверта додається). Тому ним пропущений строк для подачі скарги з поважних причин: безпідставна відмова працівника поліції у врученні йому постанови та отримання ним постанови 26 лютого 2026 року.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Рязанової К.Ю. від 18 березня 2026 року поновлено позивачу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, пропущений строк для звернення з позовом до суду. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Старшого сержанта 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови серія ЕНА №6697580 від 20 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1ст.126 КУпАП.

01 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника Департаменту патрульної поліції Мостіпан К.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що 20 лютого 2026 року близько 20 год. 52 хв. поліцейський роти № 6 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Гнилиця Валентин Іванович (далі поліцейський) ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку та виконував службові обов`язки, відповідно повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», на 210 км. автодороги М-05 Київ-Одеса, що на території Уманського району Черкаської області. В цей час поліцейський став очевидцем того, що водій, керуючи транспортним засобом NISSAN TIIDA д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 8.4.б) Правил дорожнього руху України (надалі - ПДР), а тому, на підставі п.1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», вказаний транспортний засіб був зупинений. Поліцейський, згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до Позивача, який був за кермом автомобіля, представився (назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання), відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» проінформував про вищезазначене порушення ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Надалі, поліцейський, згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія, свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі поліс ОСЦПВ). Проте у позивача був відсутній чинний поліс ОСЦПВ. Поліцейський роз`яснив позивачу, що такі дії є порушенням ПДР, а саме п. 2.1 ґ., за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП. Після встановлення особи, поліцейський згідно вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП та ч. 2 ст. 36 КУпАП, розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення. Розглянувши справу, поліцейський відповідно до ст. 258 КУпАП з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ч.2 ст. 36 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕНА № 6697580 за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн. Позивачу було роз`яснено зміст ст. ст. 307, 308 КУпАП, щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП, щодо порядку оскарження постанови. Позивач відмовився від отримання постанови о 21 год. 13 хв. 07 сек., що підтверджується відеозаписом з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського. Надалі Поліцейський, згідно ст. 285 КУпАП було направлено оскаржувану постанову Позивачеві (підтвердження про направлення постанови додається). Ознайомившись з позовом, Відповідач 1, Відповідач 2, Відповідач 3 позовні вимоги не визнають та заперечують проти позову з наступних підстав: Позивач зазначає, що поліцейськими не було надано доказів порушення ним вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» позивач виконав, а тому зупинка транспортного засобу працівниками поліції безпідставна, а подальші дії незаконні. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортні засоби якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 (надалі - ПДР). Дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонений», відповідно до положень частини 2 Розділу 33 ПДР, забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 («Напрямок головної дороги») транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою. Згідно з підпунктом «ґ» пункту. 2.1. ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Згідно із п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1. Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов`язаний зокрема: на вимогу поліцейського пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством. На обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначає, що поліцейський не ознайомив його з доказами вчиненого ним правопорушення. Відповідач з даним твердженням Позивача не погоджується з наступних підстав, оскільки Позивач під час розгляду справи не скористався своїм правом. Позивач мав можливість заявити клопотання про ознайомлення з доказами, проте своїм правом не скористався. Позивач, під час розгляду справи не заперечував факт вчинення порушення, жодним чином не спростовував факт вчинення адміністративного правопорушення приписами ст.268 КУпАП передбачено право, а не обов`язок особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, реалізувати свої права, визначені даною статтею. При цьому не встановлено обов`язку суб`єкта владних повноважень забезпечувати їх реалізацію у разі відсутності такого волевиявлення з боку особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Відповідач додає до відзиву відеозапис з стаціонарного посту та відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейського «clip-0» та «clip-1», якими було зафіксовано факт вчинення правопорушення Позивачем. Отже, твердження Позивача про те, що його було позбавлено права ознайомитись з доказами, спростовується відеозаписом, який доданий до відзиву на позовну заяву. Позивач у позовній заяві зазначив, що поліцейський не надав йому можливість скористатися правовою допомогою, а також не мав повноважень розглядати справу на місці вчинення правопорушення. Відповідач з даним твердженням не погоджується, так як поліцейський ознайомив Позивача з правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що підтверджується відеозаписами з портативних відео реєстраторів поліцейських, які додані до відзиву. Також ознайомив Позивача з матеріалами справи, про що Позивач поставив підпис у постанові. Варто зазначити, що під час розгляду справи Позивач не заявляв клопотань про бажання скористатися правовою допомогою, а лише зазначив свої роздуми, що міг би залучити адвоката, але ж оце вести його до вас з Одеси не буду (дане підтверджується відеозаписами з портативних відеореєстраторів о 20 год. 59 хв. 21 сек. Після чого поліцейський о 20 год. 59 хв. 39 сек. запропонував Позивачу безоплатно скористатися правовою допомогою. Крім того, Позивачу ніхто не перешкоджав скористатися правовою допомогою в телефонному режимі. Проте, він своїм правом не скористався. Також, щодо твердження Позивача, що поліцейський не мав повноважень розглядати справу на місці вчинення правопорушення.

Відповідач з даним твердженням Позивача не погоджується та заперечує з наступних підстав: Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП. Таким чином, відсутність ознайомлення при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки Позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення в суді, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Також варто наголосити, що під час розгляду справи о 20 год. 57 хв. 20 сек. Поліцейський запитав Позивача чи йому зрозумілі його права? О 20 го. 57 хв. 21 сек. Позивач сказав: «ТАК», отже підтвердив, що йому роз`яснено права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП.

Аналізуючи твердження Позивача щодо інших можливих порушень, допущених Поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, на переконання Відповідача вказані обставини не впливають на суть самого порушення та його наслідки. З огляду на викладене, оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні. Однією із позовних вимог Позивача є закриття провадження в адміністративній справі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Інших підстав для закриття провадження у справі Кодексом адміністративного судочинства не передбачено і жодна з них не має відношення до винесеного судом першої інстанції рішення. Так само як і не передбачено закриття провадження шляхом винесене рішення, а не постановленням ухвали.

Щодо неналежного Відповідача у даній справі. Позивачем у позовній заяві визначено Відповідача: поліцейського 6 роти управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Гнилицю В.І., управління патрульної поліції в Черкаській області Депаратаменту патрульної поліції та Відповідача: Департамент патрульної поліції Відповідач наголошує, що належним відповідачем по справі має бути саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення або управління патрульної поліції, яке є територіальним (відокремленим) підрозділом органу державної влади (в даному випадку Департаменту патрульної поліції) та не є юридичною особою.

Поліцейський, який виносив оскаржувану постанову, є службова особа управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. Департамент патрульної поліції, у відповідності до ст. 13 Закону України «Про національну поліцію», є структурним підрозділом Національної поліції. Із зазначеного слідує, що Поліцейський при винесені оскаржуваної постанови представляв Державу та діяв від її імені через орган державної влади, а саме Департамент патрульної поліції, тому постанова винесена Поліцейським не тільки від його особистого імені, а також від імені Департаменту патрульної поліції, як органу державної влади. Таким чином, виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення здійснюється органом поліції, в даному випадку Департаментом патрульної поліції.. Отже, прийняте судом рішення по даній справі може вплинути на права та інтереси Департаменту патрульної поліції, як органу державної влади від імені якого винесено постанову, та на обов`язки встановлені законодавством по забезпеченню виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення. Правові підстави визначення належним відповідачем саме орган державної влади Департамент патрульної поліції: Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) це самостійний державний орган діючий на підставі Положення, юридична особа публічного права.

Натомість, управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції не є юридичною особою, не внесене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України та не має рахунків в органах Державної казначейської служби України. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи». На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог у справі №513/282/26 за адміністративним позовом адвоката Пудлінської Лариси Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського 6 роти старшого сержанта управління патрульної поліції в Черкаській області Гнилиці Валентина Павловича, управління патрульної поліції в Черкаська область Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6697580 від 20 лютого 2026 року, відмовити повністю.

17 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника Управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП Мостіпан К.С. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 18 березня 2024 року.

12 травня 2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_4 Пудлінської Л.І. надійшла позовна заява до старшого сержанта 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Гнилиці Валентина Івановича, Департамента патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області про визнання неправомірними дії, в якому представник позивача просить суд визнати неправомірними дії сержанта поліції 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Гнилиці Валентина Івановича, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, які були вчинені відносно ОСОБА_1 , 20 лютого 2026 року приблизно о 21 годині, на 210 км автомобільної дороги Київ-Одеса, а саме: 1. Безпідставна зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ; 2) Не надання ОСОБА_1 доказів зупинки його автомобіля і порушення вимог дорожнього знаку 2.2. Правил дорожнього руху; 3) Безпідставне вимагання у ОСОБА_1 надання документів на автомобіль страхового полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності; 4) Безпідставна відмова у врученні ОСОБА_1 постанови серія ЕНА № 6697580 20 лютого 2026 року, а саме: що ОСОБА_1 відмовився від отримання цю постанову.

Позов обґрунтований тим, що 20 лютого 2026 року приблизно біля 21 год. (в нічний період часу, негоду на дорозі) поліцейський 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області (яка не є юридичною особою) Департаменту патрульної поліції (який є юридичною особою) сержант поліції Гнилиця В.І. на 210 км автомобільної дороги Київ Одеса вчинив щодо ОСОБА_1 , водія транспортного засобу Нісан Тіїда (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ) неправомірні дії, які виразилися у наступному: як вбачається з відеозапису, долученого працівниками поліції до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6697580 від 20 лютого 2026 року, підставою для зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , з точки зору працівника поліції, було порушення ОСОБА_1 вимог п.п.2.2 ПДР дорожнього знака ПДР, які виразилися у тому, що подальший проїзд по цій дорозі без зупинки його транспортного засобу був заборонений. Тобто, ОСОБА_1 не зупинив транспортний засіб у встановленому ПДР порядку при встановленому дорожньому знаку п.2.2 ПДР. Для доведення факту порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.2 ПДР, працівник поліції Гнилиця В.І. зобов`язаний був надати ОСОБА_1 задокументовані докази цього правопорушення відеозапис, який би підтверджував скоєння водієм порушення дорожнього знаку п.2.2 ПДР відеозапису, не надав, хоча зобов`язаний такі докази зупинки автомобіля надати. Відеозапис був отриманий ОСОБА_1 лише у Саратському районному суді Одеської області при ознайомленні з матеріалами адміністративної справи №513/282/26. Відеозапис, який був наданий Департаментом патрульної поліції у якості доказу вчинення ОСОБА_1 порушення вимоги дорожнього знаку п.2.2 ПДР не містить інформації про вчинення ним такого правопорушення. На відеозапису не видно, що зафіксований саме рух автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , оскільки державні реєстраційні номерні знаки на автомобілі не видно. За відсутності таких доказів неможливо стверджувати, що на відеозапису саме рух його автомобіля. На відеозапису не видно самого дорожнього знаку п.2.2 ПДР та стоп лінії, чи його зупинки транспортного засобу, як це передбачено Правилами дорожнього руху ДТСУ. За відсутності доказів порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку п.2.2 ПДР працівник поліції Гнилиця В.І. не мав права вимагати у нього надати йому документи на автомобіль, посвідчення водія та страховий поліс страхування добровільної майнової відповідальності. Отже, у такому випадку зупинка автомобіля Фальчука В.П. здійснена працівником поліції без підстав, визначених у ст. 35 Закону «Про національну поліцію» і подальші дії інспектора вважаються протиправними. Незаконна зупинка транспортного засобу поліцією робить подальші вимоги (перевірка документів, огляд) протиправною, оскільки вони є похідними від незаконної дії. Працівник поліції Гнилиця В.І. вчинив іще одну неправомірну дію, яка виразилася у тому, що він відмовив ОСОБА_1 в отриманні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності серії №6697580 від 20 лютого 2026 року, безпідставно пославшись на те, що при відмові від підпису на постанові про її отримання, така постанова правопорушнику вручається, а направляється поштою. При цьому працівник поліції ОСОБА_3 вчинив іще одну неправомірну дію, виклавши у вказаній поставові у п.9 неправомірну інформацію про те, що ОСОБА_1 відмовлявся від отримання цієї постанови, у якості доказу таких неправомірних дій працівника поліції є відеозапис, з якого видно, що Гнилиця В.І. відмовляє ОСОБА_1 у видачі вказаної постанови, у зв`язку із його відмовою поставити підпис про її отримання.

21 травня 2026 року ухвалою Саратського районного суду Одеської області справу №513/282/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, до Старшого сержанта 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови серія ЕНА №6697580 від 20 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП об`єднано в одне провадження зі справою №513/638/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, до Старшого сержанта 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Гнилиця В.І., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області, про визнання дій неправомірними.

25 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду від представника Департаменту патрульної поліції Трохименко М.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд у задоволенні позовних вимог у справі № 513/282/26 за адміністративним позовом адвоката Пудлінської Лариси Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського 6 роти старшого сержанта управління патрульної поліції в Черкаській області Гнилиці Валентина Павловича, управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліії про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6697580 від 20 лютого 2026 року відмовити повністю.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив позови задовольнити з підстав викладених у них. Також зазначив, що позов до Саратського районного суду Одеської області був поданий помилково, належним судом є окружний суд. Крім того зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, він просив надати адвоката, він відмовився від підпису у постанові та просив вручити йому постанову, однак таку вручено не було. Відеозапис не містить порушення вимог п.2.2, не видно, що він керував, не видно номерних знаків та лінії стоп, і за відсутності таких обставин, дії працівника патрульної поліції є незаконними.

Старший сержант 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Гнилиця В.І. у судове засідання не з`явився.

Представник Департаменту патрульної поліції Мостіпан К.С. просила у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві. Також зазначила, що постанова не була вручена, оскільки позивач відмовився від підпису. Йому були роз`ясненні його права та надана можливість скористатись правовою допомогою, зокрема було запропоновано скористатись безоплатною правовою допомогою. Спочатку позивач не виконав вимог п.2.2 ПДР, а потім було встановлено відсутність страхового полісу. Події зафіксовані на долучених відеозаписах.

Представник Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, повідомлений належним чином шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, та на електронну пошту у судове засідання не з`явився.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає, що відповідно до ст.268 КАС України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд заслухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 20 лютого 2026 року поліцейським шостої роти Управління патрульної поліції в Черкаській області старшим сержантом поліції Гнилиця В.І., прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6697580 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Відповідно до вищевказаної постанови серії ЕНА №№6697580, 20 лютого 2026 року о 20:52:28 дорога АД М-05 Київ-Одеса 210 км, водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено та під час перевірки документів було встановлено відсутність чинного страхового поліса обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. ПДР відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних ТЗ.

Позивач вважає вищевказану постанову необґрунтованою, оскільки він був зупинений через порушення вимог дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено, однак жодних доказів про допущене ним порушення дорожнього знаку працівниками поліції йому не надано на місці зупинки автомобіля, своєї вини у вчиненні порушень дорожнього знаку 2.2 ПДР не вбачає, оскільки він таких порушень не допускав, і такі порушення не були йому доведені працівником поліції, як підставу для зупинки транспортного засобу.

У відповідності до частини 2 ст. 289 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскаржувана постанова отримана позивачем 26 лютого 2026 року, та в подальшому позивач 08 березня 2026 року через систему «Електронний суд» звернувся до суду, в межах строку визначеного ч.2 ст.289 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів позивача про те, що позов щодо визнання дій неправомірними має розглядати окружний адміністративний суд, суд зазначає таке.

Пункт 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначає що до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів віднесено саме спори, які пов`язані з процедурою притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановленої Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та охоплюють правовідносини, які виникають, як при оформленні матеріалів в справі про адміністративне правопорушення, так і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення відповідними органами, посадовими особами та ухвалення відповідного рішення (постанови) за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на заявлені позивачем вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування, предметом позову у цій справі є дії суб`єктів владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Отже, розгляд справ пов`язаних з притягненням особи до адміністративної відповідальності із врахуванням наведеного має розглядатись з урахуванням спеціальних норм, що врегульовують такі процесуальні питання, тому вирішення цього спору за предметною та територіальною підсудністю належить до юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного суду. Також, вищевказані позови виникають з одних і тих самих правовідносин, по суті є однорідними, одного й того самого позивача до одних й тих самих відповідачів.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем визнається той факт, що саме він 20 лютого 2026 року на дорозі АД М 05 Київ Одеса 210 км о 20 годині 52 хвилини керував транспортним засобом Nissan Tida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а отже даний факт не потребує додаткового підтвердження у відповідності до положень ч.1 ст.78 КАС України (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню).

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 20 лютого 2026 року о 20:52:28 дорога АД М-05 Київ-Одеса 210 км, водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено та під час перевірки документів було встановлено відсутність чинного страхового поліса обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. ПДР відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Позивач не визнає своєї вини у вчиненні порушень дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху, оскільки він таких порушень не допускав, і такі порушення не були доведені працівником поліції. Враховуючи, що поліцейським не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху, останній не мав права вимагати пред`явлення документів для перевірки.

На підтвердження наведених обставин, відповідачем до суду було надано відеозапис реєстратора закріплені на форменому одязі патрульних, зі змісту якого вбачається, що позивач був зупинений працівниками поліції через те, що не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Цей факт не заперечує і сам водій ОСОБА_1 : «я порушив правила і не став на знак «Стоп». В ході перевірки працівниками поліції документів, водій не надав працівникам поліції страхового полісу, мотивуючи це тим, що цим займається його син. Працівниками поліції було перевірено через базу МТСБУ, та встановлено, що на даний час страховий поліс не діючий. Поліцейський роз`яснив, що такі дії є порушенням Правил дорожнього руху України, а саме п.2.1.г, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Водій ОСОБА_1 з цим не погодився і мав заперечення щодо перевірки у нього страхового полісу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р. №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п.1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, пункт 8.4 ПДР України визначає дорожні знаки, в точи числі наказові.

Пунктом 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Розділом 34 пп. 1.12 ПДР України (стоп-лінія) - позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Як вбачається з досліджених судом відеозаписів працівник поліції зупинив транспортний засіб позивача і повідомив про порушення пункту 2.2 ПДР, на що позивач зазначає: «я порушив правила і не став на знак «Стоп».

Оскільки на відеозаписі зафіксована подія руху транспортного засобу, що дозволяє надати оцінку руху транспортного засобу без повної зупинки біля блокпосту на вимогу знаку 2.2. ПДР «Проїзд без зупинки заборонено», то наявність вчинення адміністративного правопорушення доведена.

Крім того суд наголошує, що поліцейський, виконуючи свої службові обов`язки, здійснює безпосереднє візуальне спостереження за дорожньою обстановкою. Факт ідентифікації водія інспектором безпосередньо в момент зупинки є первинним джерелом інформації. Тобто, поліцейський, здійснюючи зупинку транспортного засобу, є очевидцем події і встановлює особу водія. Підстав не довіряти вказаним поліцейським обставинам в оскаржуваній постанові судом не встановлено.

Обов`язок водія бути уважним визначений пунктами 1.3 та 2.3 «б» ПДР України, відповідно до яких учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги правил, а водій - бути уважним та стежити за дорожньою обстановкою. Позивач, стверджуючи про «відсутність доказів наявності знака», фактично намагається перекласти відповідальність за власну неуважність. Під час розгляду справи позивач, не надав доказів відсутності знаку, не заявив клопотання про витребування таких відомостей. Як вбачається з дослідженого відеозапису зазначив, що не став на знак стоп, бо вдивлявся у дорогу. Отже підстав для визнання дій по зупинці незаконними у суду відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення вимог підпункту ґ) пункту 2.1 ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Крім того відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Відповідно до частини 1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Наведене дає підстави для висновку, що вказані положення законодавства не можуть тлумачитися ізольовано від інших норм, які регламентують повноваження Національної поліції щодо контролю за дотриманням правил дорожнього руху та перевірки документів водіїв.

Зі змісту наведених положень законодавства у їх системному взаємозв`язку вбачається, що вимога працівника поліції про пред`явлення передбачених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху документів має бути пов`язана із реалізацією поліцейським визначених законом повноважень щодо контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених правил.

У цій справі матеріалами справи підтверджено, що працівник поліції, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, перевіривши інформацію з офіційного веб-сайту Моторне транспортне страхове бюро України, з`ясувавши відсутність чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль Nissan Tida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав достатні підстави вважати про порушення водієм цього транспортного засобу Правил дорожнього руху.

Суд наголошує, що згідно із витягом з інформаційного ресурсу Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається відсутність станом на 20 лютого 2026 року відомостей про чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо зазначеного транспортного засобу. Доказів, які б спростовували достовірність зазначеної інформації або підтверджували наявність чинного страхового поліса на момент події, позивачем не надано.

Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас частиною 1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX передбачено, що перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України, зокрема під час здійснення регулювання дорожнього руху, контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Отже, закон прямо наділяє працівників Національної поліції повноваженнями щодо перевірки наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Доводи позивача про те, що витребування страхового поліса було неправомірним виключно через відсутність, на його думку, належної підстави для зупинки транспортного засобу, не спростовують встановлених судом обставин, тому доводи про те, що те, що документ перевірено незаконно суд відхиляє.

Обмеження повноважень працівників поліції щодо перевірки наявності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виключно випадками вчинення або наміру вчинення правопорушення, перебування в місці ДТП чи надзвичайної події, суперечить змісту Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року № 3720-IX. Дана норма є імперативною та наділяє органи Національної поліції прямими повноваженнями здійснювати такий контроль у процесі регулювання дорожнього руху.

У цьому випадку суд дослідив надані сторонами докази та встановив, що поліцейський, використовуючи доступні йому інформаційні ресурси, перевірив відомості щодо чинності страхового поліса, у результаті чого було встановлено відсутність такого поліса щодо транспортного засобу, яким керувала позивач.

Відомості про відсутність чинного страхового поліса підтверджуються витягом з інформаційного ресурсу Моторного (транспортного) страхового бюро України. При цьому позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про існування чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу на момент її зупинки.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є імперативною та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред`явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо порушення права на захист позивача, то суд зазначає таке.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що позивач в ході розгляду справи у здійсненні своїх процесуальних прав не обмежувався, під час розгляду справи водієві повідомлено про розгляд справи, роз`яснено вимоги статті 63 Конституції України, статті 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Також з дослідженого відеозапису з портативних відеореєстраторів вбачається, що позивач лише зазначив свої роздуми, що міг би залучити адвоката, але ж це вести його до вас з Одеси не буду (20:59:21). Після чого поліцейський запропонував позивачу безоплатно скористатися правовою допомогою (20:59:39). Крім того, Позивачу ніхто не перешкоджав скористатися правовою допомогою в телефонному режимі. Проте, він своїм правом не скористався. На самому початку спілкування з позивачем працівник поліції повідомив позивачу суть та обставини порушення, надав можливість позивачу скористатися правом на правову допомогу, дослідивши які та врахувавши суть, обставини, характер правопорушення, працівник поліції виніс оскаржувану постанову.

Позивач відмовився від підпису в оскаржуваній постанові.

Так, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (Стаття 285 КУпАП).

Оскаржувана постанова надіслана позивачу 24 лютого 2026 року та отримана ним 27 лютого 2026 року, що підтверджується списком Укрпошти №66 від 24 лютого 2026 року та роздруківки з трекінгу Укрпошта (рекомендоване повідомлення R067108252100).

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду, зазначено, що формальні недоліки у фіксації адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для скасування постанови, якщо такі недоліки не впливають на встановлення факту вчинення правопорушення та не порушують права особи (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі №120/12494/23).

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, у разі надання посадовою особою суб`єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст.31 Закону «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

У даному випадку, при винесенні рішення по справі про адміністративне правопорушення, інспектор оцінив докази, дослідив всі обставини справи та встановив наявність адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, що підтверджується матеріалами справи.

Факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а саме відсутність при ньому чинного полісу страхування у паперовій або електронній формі на не пред`явлення його на вимогу працівника поліції підтверджується: відеозаписом з місця події, зафіксованим на портативний відеореєстратор, який наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, позивач лише спростовує законність зупинки його транспортного засобу, а не наявність в нього страхового полісу.

Водночас, доводи позивача щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно приписів ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надав доказів, які би спростували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема полісу, який був чинним на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За встановлених у справі обставин та з урахуванням того, що факт порушення позивачем п.2.1.ґ) ПДР підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст.283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, слід вказати, що з урахування положень статті 71 КАС України обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. А отже, обов`язок відповідача доказування правомірності винесеного ним рішення не слід розуміти, як те, що позивач повністю звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.

Додатково суд ураховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

За викладених обставин суд констатує наявність у даному випадку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, правомірність притягнення позивача до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою та, відповідно, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову про скасування постанови серія ЕНА №6697580 від 20 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, як і відсутність підстав для задоволення позову про визнання дій неправомірними.

Керуючись ст.ст. 12, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, до Старшого сержанта 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови серія ЕНА №6697580 від 20 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пудлінська Лариса Іванівна, до Старшого сержанта 6 роти Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Гнилиця В.І., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Черкаській області, про визнання дій неправомірними, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова