Єдиний державний реєстр судових рішень
______________________
Справа № 521/8906/26
Провадження № 2/947/6285/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.11.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до Хаджибейського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, мотивуючи тим, що 24.02.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1460152 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора ТОВ «Слон Кредит». 24.02.2024 року товариство направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 1460152 про надання споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору. 24.02.2024 відповідач після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «Слон Кредит» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор Х998, котрий в свою чергу відповідачем було введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору № 1460152 про надання споживчого кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 грн. шляхом їх перерахування на картку позичальника.
15.07.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.
ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання до договором виконало в повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 96500,00 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 81500,00 грн - заборгованість по відсотках, 5000,00 грн - пеня, штраф, які позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 11.06.2026 року вказану справу передано за підсудністю до Київського районного суду м.Одеси.
01.07.2026 року цивільна справа № 521/8906/26 надійшла до Київського районного суду м.Одеси.
Відповідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 року справу передано головуючому судді Гниличенко М.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 07.07.2026 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26.09.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Пузіним Д.М. було надано відзив на позов, яким позовні вимоги не визнає у повному обсязі, мотивуючи тим, що сукупністю наданих стороною позивача документів неможливо встановити як укладення електронного договору, так і факт належного перерахування кредитних коштів та розміру нарахування заборгованості, в матеріалах справи відсутні первинні докази. Крім того, відповідач є військовослужбовцем та на нього поширюються норми Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 01.10.2026 року провадження по справі було зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
05.10.2026 року представником позивача адвокатом Пузіним Д.М. було подано клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки відповідач бажає, щоб справа була розглянута по суті та наполягає на вказаній позиції.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12.10.2026 року провадження по справі поновлено та призначено судовий розгляд справи.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» Паладич А.О. в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про час та місце розгляду справи. Надіслала клопотання, у якому просить проводити розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пузін Д.М. в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи, через систему «Електронний суд» надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги не визнають.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи в електронному вигляді, зазначає наступне.
Судом встановлено, що 24.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 1460152 по продукту «Комфортний». Даний кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х998.
Згідно з п. 1.3. Договору сума кредиту 10000 грн.; п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів; періодичність платежів із сплати процентів - кожні 30 днів. Пунктами 1.5.1.-1.5.2. Договору визначено, що стандартна процента ставка 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного п. 1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка становить 1,875% в день.
Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .
Після того, як ОСОБА_1 було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, 24.02.2024 направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 1460152 про надання споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору.
В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)». Тобто отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону. Таким чином особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://sloncredit.ua/), було встановлено як ОСОБА_1 .
Даний порядок передбачений правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Слон Кредит».
У позові зазначено, що як вбачається із листа ТОВ «Пейтек» від 14.08.2025 згідно Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку від 24.05.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_4 від ТОВ «Слон Кредит» на суму 10000 грн.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором, який є в матеріалах справи, станом на дату складання позовної заяви 01.06.2026 року, вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 1460152 про надання споживчого кредиту становить 96500,00 грн, з яких: 10000 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 81500 грн. - заборгованість по відсотках, 5000 грн. - пеня, штраф.
15.07.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, зокрема за Договором про надання споживчого кредиту № 1460152.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу з 05.09.2023 року по теперішній час, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 №08/1194 від 27.08.2026.
Відповідно до п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Таким чином, на відповідача, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, та від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.
Застосування приписів даної норми закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед товариством, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність товариства щодо наявності в особи спеціального статусу.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не зобов`язує особу під час укладення кредитного договору повідомляти банк/товариство про те, що він є військовослужбовцем, крім того умовами кредитного договору не передбачено зобов`язання особи повідомляти про її статус військовослужбовця. Чинне законодавство не містить санкцій чи заборон неповідомлення статусу військовослужбовця на етапі підписання кредитних документів.
Таким чином, на ОСОБА_1 , як на військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому він звільнений від сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим позов у частині стягнення процентів у розмірі 81500,00 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення пені, штрафу у розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, пеня, штраф у розмірі 5000 грн. підлягає списанню кредитодавцем.
З матеріалів справи встановлено, що кредитний договор підписаний відповідачем, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач після підписання вищезазначеного договору отримав кредитні кошти в зазначеному у договорі розмірі, і в подальшому порушив обов`язок з їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови Договору.
Сторона відповідача зазначає, що до матеріалів справи не надано копії договору, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек», суд позбавлений можливості перевірити правовий статус ТОВ «Пейтек», відповідність конкретній транзакції, технологічну модель переказу, порядок формування первинних документів, значення у листі ідентифікаторів та джерело відомостей автора листа. Крім того, відсутня платіжна інструкція щодо переказу 10000 грн., яка оформлена відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ. Наявність номера картки в анкеті кредитодавця також не доводить, що цей платіжний інструмент на момент операції був емітований на ім`я відповідача або перебував під його контролем. Таким чином, лист ТОВ «Пейтек» не є первинним бухгалтерським документом, не містить усіх обов`язкових реквізитів та не дозволяє беззаперечно встановити отримувача коштів.
Крім того, представник відповідача звертає увагу на той факт, що в договорі № 1460152 визначено стандартну денну процентну ставку 2,50% та знижену ставку 1,875%, строк кредитування 360 днів, проте частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, яка не може перевищувати 1%, що не було дотримано умовами договору.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, видаткові касові ордери, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак, матеріали даної справи не містять первинних документів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача за Договором.
Судом також враховується, що позивачем не надано інших будь-яких документів, зокрема виписки з рахунку відповідача, рух коштів тощо, які б підтверджували отримання відповідачем кредитних коштів від первинних кредиторів.
При цьому, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належними доказами наявності заборгованості та її розмірів, оскільки це документ, який складено безпосередньо позивачем.
З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог, позивач не надав належних доказів, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, який був передбачений наявним у матеріалах справи Договором, наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у наданих позивачем розрахунках за кредитним договором.
Оскільки позивачем не доведено належними доказами існування у відповідача заборгованості перед первісним кредитором, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена новому кредитору.
За таких обставин, розмір заборгованості відповідача, який було передано від первісного кредитора до позивача також не доведений, а відтак розрахунок такої заборгованості, який здійснений позивачем, відхиляються судом, як необґрунтований.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 10-13, 76-83, 89, 263- 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634,1050,1054, 1055 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 1460152 від 24.02.2024 року в розмірі 96500,00 гривень - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026 року.
Суддя М. В. Гниличенко
Судове рішення № 141315038, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 521/8906/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: