Рішення № 141314476, 26.10.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2945/25

Провадження № 2/444/200/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Стець М.О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Мацієвської А.І.,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) адвоката Мовчана Р.А.,

представника Львівської обласної

прокуратури (в режимі відеоконференції) прокурора Пиць Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Виконавчий комітет (міськвиконком) Львівської міської ради, Львівська обласна прокуратура, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 справу було передано для розгляду в провадження судді Жовківського районного суду Львівської області Ясиновського Р.Б.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 06 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

В обгрунтування позову позивач покликається на наступне.

Вказує, що 08 серпня 2020 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_2 (актовий запис №1701). Від подружнього життя у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що оскільки їхнє спільне сімейне життя з відповідачем не склалося, вона була змушена звернутися з позовом до Сихівського районного суду м. Львова по місцю свого проживання та реєстрації про розірвання їхнього шлюбу. Її позов було задоволено і рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2023 року по справі № 464/6207/23 їхній шлюб розірвано. Це рішення вони, сторони по справі, не оскаржували та воно вступило в законну силу 30 січня 2024 року.

Вказує, що їхня дочка з дня свого народження постійно проживає із нею - її матір`ю, і лише вона несе усі витрати по утриманню дитини, опікується нею, оскільки батько дитини вже декілька місяців не сплачує аліменти на утримання доньки, не дивлячись на те, що ще 17 березня 2023 року Сихівським районним судом м. Львова було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на дитину в розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (справа № 464/1076/23).

Зазначає, що як до розірвання їхнього шлюбу з відповідачем, так і після його розірвання, відповідач не приймав жодної участі у вихованні їхньої донечки, в догляді за нею. Він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не провідував доньку вдома, не вітав дитину ні з днем народження, ні з святом Святого Миколая, ні з іншими святами. Донечка вже протягом року відвідує дошкільну дитячу установу «Пізнайко», але батько дитини жодного разу не був в цій установі, не приводив дитину до садочку, не забирав з садочку, не був на дитячих ранках чи дитячих святах. Донька взагалі не пам`ятає свого біологічного батька та кличе батьком її другого чоловіка - ОСОБА_4 , з яким вони зареєстрували шлюб 05 квітня 2025 року.

З її другим чоловіком навчалися в академії і після того, як в них почалися серйозні стосунки, то він протягом року до реєстрації їхнього шлюбу проживав разом із нею та її донькою ОСОБА_5 та її батьками в їхній квартирі.

ОСОБА_4 дуже добре відноситься до її донечки, піклується про неї, цікавиться її життям, донечка кличе його татком.

Вказує, що він на цей час проходить службу в ЗСУ і коли перебуває у відпустці, то приділяє велику увагу її донечці, приводить в садочок, забирає з дитячого садочку, гуляє з дитиною, хоче і приймає участь в житті дитини. Між ним та її донечкою слалися теплі, довірливі стосунки. Саме з врахуванням інтересів дитини вона змушена звернутися до суду із цим позовом про позбавлення відповідача батьківських прав щодо їхньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що свої вимоги підтверджує наступними доказами: копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копією рішення Сихівського районного суду м. Львова про розірвання шлюбу; копією судового наказу про стягнення аліментів на дитину; копією свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_4 (після державної реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_4 ); довідкою з дитячої установи; довідкою від сімейного лікаря.

Оскільки відповідач протягом декількох років не виконує жодним чином своїх батьківських обов`язків щодо доньки, не приймає жодної участі в її вихованні та догляді за нею, самоусунувся від їх виконання, донечка вважає своїм батьком зовсім іншого чоловіка, то саме з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів їхньої дитини, позивач звертається до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини. Просить врахувати, що відповідач свідомо не бажає виконувати свої батьківські обов`язки щодо їхньї доньки, виявляючи цілковиту байдужість до дитини, оскільки не цікавиться дитиною взагалі, не провідує дитину, коли знаходиться у відпустці, не дзвонить їй, не розпитує про доньку, таким чином, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками щодо їхньої доньки.

Просить задовольнити її позов та позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він свідомо нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків, ухиляється від їх виконання протягом тривалого часу, з врахуванням саме інтересів дитини. Повідомляє суд, що вона звернулася з письмовою заявою до органу опіки та піклування - третьої особи щодо надання висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3 .

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мовчана Р.А. 24.11.2025 надійшов відзив на позовну заяву.

Зазначив, що сторона відповідача не визнає позовні вимоги в повному обсязі та заперечує обставини, які викладені в позовній заяві. Вказує, що у позовній заяві зазначено, що відповідач ніби-то ухилявся від спілкування з позивачем щодо дитини. Зазначає, що насправді позивач створила всі необхідні умови, щоб такого спілкування не було. Всупереч Сімейному кодексу України, позивач ніколи не погоджувала з батьком місце навчання дитини, місце лікування та місце перебування дитини тощо. І навмисно позивач зробила ситуацію, щоб була можливість позбавити батьківських прав відповідача щодо дитини. Насправді ситуація відповідача така, що він проходить службу в Збройних Силах України із 03 березня 2023 року та по сьогоднішній день. Станом на день подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 виконує бойові завдання на Сумському напрямку, що унеможливлює фізичну участь у вихованні дитини. Зазначає, що відповідач має велике бажання брати безпосередню участь у житті дитини, сплачує аліменти. Попри велике бажання брати участь у вихованні дитини існують перешкоди, оскільки позивач зробила усе можливе, щоб недопустити спілкування батька з донькою, заблокувала його у месенджерах, заблокувала номер телефону відповідача (на вхідний дзвінок), щоб він ніяким чином не міг зателефонувати. Попри це, вона в позовній заяві вказує, що батько не цікавиться життям дитини. Вказує, що відповідач, зважаючи на обставини зазначені вище, перестав брати безпосередню участь у виховані дитини. Але позивач штучно влаштовує перешкоди у спілкуванні з дитиною та не дає можливості цікавитись її життям. Вказує, що в інтересах дитини буде спілкування дитини з рідним батьком. Відповідач бажає виконувати свої обов`язки щодо доньки. Зазначає, що відповідач дуже любить свою доньку, бажає проводити багато часу з нею, але Позивач робить перешкоди у спілкуванні Відповідача та дитини. Просить відмовити у задоволені позовних вимог позивача у повному обсязі.

Від позивачки ОСОБА_1 26.11.2025 надійшла відповідь на відзив. Зазначила, що у цьому відзиві і в попередньому відзиві не було названо імені їхньої з відповідачем дитини та дати і року її народження, та навіть вказано, що позивач не радилася з відповідачем з приводу навчання дитини, якій лише в серпні цього року виповнилося всього три роки, яка ще не навчається в школі, та якою рідний батько дитини не цікавився, не приймав жодної участі в її догляді та вихованні, не піклувався про неї з дня її народження. Вона повністю підтримує доводи своєї позовної заяви та категорично заперечує доводи представника відповідача, викладені ним у відзиві на позов, які є надуманими та не відповідають дійсним та об`єктивним обставинам справи, та про які відповідачу ОСОБА_2 навіть не відомі, та він навіть не читав ні первинного відзиву на позов, ні повторного відзиву, що свідчить про його байдужість до дитини, до її інтересів та до її життя. Вказує, що такий висновок вона зробила після телефонної розмови з відповідачем ОСОБА_2 в листопаді 2025 року після отримання відзиву. В телефонній розмові сам відповідач підтвердив їй, що лише один раз спілкувався з адвокатом по імені Роман, прізвища його назвати не міг та повідомив, що адвокат просив його, щоб відповідач підготував та надіслав йому дві довідки з місця служби. В розмові із нею відповідач жодного слова не спитав про доньку, про її стан здоров`я. Таке відношення відповідача до дитини знову ж таки свідчить про його байдужість та ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо їхньої малолітньої доньки. У відзиві на позов вказано про те, що «станом на день подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 виконує бойові завдання на Сумському напрямку, що не унеможливлює фізичну участь в вихованні дитини», але жодними належними доказами відповідач не підтвердив, що він дійсно виконує бойові завдання на Сумському напрямку та лише голослівно його представник про це вказав в відзиві. Також, відповідач вказує, що ніби-то «він має велике бажання брати безпосередню участь у житті дитини, сплачує аліменти, але існують перешкоди, оскільки позивач зробила все можливе щоб не допустити спілкування батька з донькою, заблокувала його у месенджерах, заблокувала номер телефону відповідача, щоб він ніяким чином не міг зателефонувати». З цього приводу пояснює наступне. Щодо великого бажання бачитися з донькою, то це твердження його представника лише у відзиві, нічим не підтверджене. Фактично відповідач вже декілька років тому (а фактично - з народження дитини) самоусунувся від участі у вихованні доньки, не цікавиться дитиною, не приймає жодної участі у вихованні дитини, про що вона детально вказувала в позові. Вказує, що він, мабуть, навіть не знає, скільки років їхній дитині, як звати дитину, бо у відзиві на позов жодного разу про це не вказував. Щодо посилання у відзиві на позов представника відповідача, що ніби-то вона заблокувала номер мобільного телефону відповідача, пояснює наступне. Коли їхній донечці виповнилося лише декілька місяців, відповідач залишив сім`ю, в нього появилася інша жінка, і коли вона намагалася з`ясувати це з відповідачем, він зробив вигляд, що образився на неї, покинув квартиру і залишив її з маленькою дитиною без засобів для існування. Вона продовжувала службу в ЗСУ, виконувала завдання в зоні бойових дій і являється учасником бойових дій. Деякий період після закінчення навчання в Академії Сухопутних військ вона згідно розподілу проходила службу разом з відповідачем, в цей час в догляді за дитиною допомагали її батьки, а відповідач навіть жодного разу не поцікавився ні в неї, ні в батьків дитиною, хоча вона знаходила можливість і по декілька разів на день дзвонила до своїх батьків та цікавилась дитиною, перераховувала кошти з заробітної картки. Оскільки їхнє спільне сімейне життя не склалося, вона була змушена звернутися з позовом до Сихівського районного суду м. Львова по місцю свого проживання та реєстрації про розірвання їхнього шлюбу. Її позов було задоволено і рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2023 року по справі № 464/6207/23 їхній шлюб розірвано. Їхня дочка ОСОБА_3 з дня свого народження постійно проживає із нею, її матір`ю, і лише вона опікується нею, а з березня 2025 року несе усі витрати по утриманню дитини, оскільки батько дитини з цього часу вже навіть не сплачує аліменти на утримання доньки, не дивлячись на те, що ще 17 березня 2023 року Сихівським районним судом м. Львова було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на дитину в розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (справа № 464/1076/23). Вказує, що вона про ці обставини детально вказувала в своїй позовній заяві. ОСОБА_2 подав довідку про розмір його доходів, із якої вбачається що останній раз виплати аліментів на дитину була ще за березень місяць 2025 року, хоча зараз уже половина листопада місяця і відповідач є боржником зі сплати аліментів, внесеним до Реєстру боржників, що підтверджується відповідним Витягом з державного реєстру боржників. Вказує, що як до розірвання їхнього шлюбу з колишнім чоловіком, так і після його розірвання, він не приймав жодної участі в вихованні донечки, в догляді за нею. Він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не провідував доньку вдома, не вітав дитину ні з днем народження, ні з святом Святого Миколая, ні з іншими святами. Донечка вже другий рік відвідує дошкільну дитячу установу «Пізнайко», але батько дитини жодного разу не був в цій установі, не приводив дитину до садочку, не забирав з садочку, не був на дитячих ранках чи дитячих святах, що підтверджується характеристикою на дитину. Донька взагалі не пам`ятає свого біологічного батька та кличе батьком (називає татом) її другого чоловіка - ОСОБА_4 , з яким вони зареєстрували шлюб 05 квітня 2025 року, і саме тому, діючи в інтересах дитини, вона звернулася до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини. Представник відповідача в відзиві на позов стверджує, що «станом на день подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 виконує бойові завдання на Сумському напрямку, що унеможливлює фізичну участь в вихованні дитини», але доказів виконання відповідачем бойових завдань на Сумському напрямку не надано жодних, а він фізичної участі у вихованні доньки взагалі ніколи не приймав і не проявляв для цього бажання. Голослівним та нічим не підтвердженим є також посилання представника відповідача у відзиві на позов про те, що «у нашому випадку в інтересах дитини буде спілкування дитини з рідним (біологічним) батьком», оскільки протягом всього часу з дня народження донечки до сьогоднішнього дня він не бажав спілкуватися з дитиною, не бажав бути присутнім в житті дитини та ухилявся і надалі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо їхньої доньки. І саме з врахуванням інтересів дитини вона змушена була звернутися до суду за місцем постійного проживання та реєстрації відповідача із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав щодо їхньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що вона навіть була змушена в березні 2025 року повернутися на військову службу, оскільки відповідач перестав сплачувати аліменти на дитину, і вона взагалі залишилася без засобів для існування. Як вбачається з копії довідки про доходи відповідача, за період з березня 2023 року до березня 2025 року його сума доходів становила 1 302 996 (один мільйон триста дві тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 11 копійок без врахування аліментів і за цей весь період жоднихї коштів відповідач добровільно не надіслав для дитини, не купив дитині жодної іграшки та жодного разу не провідав доньку, що свідчить про його егоїзм. Оскільки ОСОБА_2 протягом декількох років не виконує жодним чином своїх батьківських обов`язків щодо їхньої доньки, не приймає жодної участі в її вихованні та догляді за нею, самоусунувся від їх виконання (донечка вважає своїм батьком зовсім іншого чоловіка), то саме з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів моєї дитини, вона подала такий позов до суду і просить його задовольнити. Просить врахувати, що ОСОБА_2 свідомо не бажає виконувати свої батьківські обов`язки щодо їхньої доньки, виявляючи цілковиту байдужість до дитини, оскільки не цікавиться дитиною взагалі, не провідує дитину, коли знаходиться у відпустці (в той же час їде відпочивати на Буковель ), займається лише собою, він навіть не дзвонить їй, не розпитує про доньку, таким чином, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками щодо їхньої доньки. Виходячи з наведеного, просить задовольнити її позов та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо їхньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2026 року суд ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мацієвська А.І. в судовому засіданні позовну заяву підтримали із підстав, наведених у такій та інших поданих ними заявах по суті. Позивач ОСОБА_1 пояснила, що дитина не знає опіки від батька, відповідач дитиною не цікавився, не брав участі у вихованні дитини, вів розгульний спосіб життя, не цікавився дитиною, а зацікавився лише на словах, коли вона звернулася із даним позовом до суду. Зі всім їй допомагав її батько, а від відповідача не було жодних покупок харчування, одягу тощо. Відповідач не бачив доньку із січня 2023 року. Між ними була призначена зустріч, однак відповідач на неї не з`явився. Фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем завершилися у січні 2023 року. Пояснила, що блокувала від відповідача дзвінки лише тоді, коли була на навчанні. Позивач та її представник просили позовну заяву задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув. Від відповідача на адресу суду 16.09.2026 надійшла довідка про те, що він перебуває на військовій службі з 28 червня 2026 року по теперішній час. Представник відповідача адвокат Мовчан Р.А. в режимі відеоконференції позовну заяву позивача заперечив із підстав, наведених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Виконавчий комітет (міськвиконком) Львівської міської ради в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотань не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Львівської обласної прокуратури прокурор Пиць Н.В. в режимі відеоконференції позовну заяву заперечила, зазначивши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які виконують батьківські обов`язки. Просила відмовити у задоволенні позову та, посилаючись на практику Верховного Суду у такій категорії справ, просила попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання, піклування про здоров`я та забезпечення розвитку дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця її проживання: АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з реєстру територіальної громади.

Із копії посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого 27.12.2023 начальником управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що таке видано на ім`я ОСОБА_8 .

Із копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого 25 серпня 2022 року, вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Львові та її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , тобто сторони у справі.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.12.2023 у справі № 464/6207/23 розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Судовим наказом Сихівського районного суду м. Львова від 17.03.2023 у справі № 464/1076/2023 наказано стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більтше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 лютого 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Із копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , виданого Франківським відділом ДРАЦС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05 квітня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрував шлюб із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис № 109. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_1 , дружини ОСОБА_1 .

Із довідки Львівської міської ради від 15.03.2023 "Відомості з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 117109" вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано чотири особи: 1. ОСОБА_10 ; 2. ОСОБА_8 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. ОСОБА_11 .

Із довідки Львівської міської ради від 29.07.2025 "Відомості з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 198289" вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано чотири особи: 1. ОСОБА_10 ; 2. ОСОБА_8 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. ОСОБА_11 .

Із характеристики на дитину ОСОБА_3 , 2022 року народження, видану 23.07.2025 вихователем та директором закладом дошкільної освіти (ясла-садок) "ПІЗНАЙКО", вбачається, що дитина відвідує заклад дошкільної освіти з вересня 2024 року. Участь у вихованні дитини здійснює мати ОСОБА_1 . Саме вона супроводжує дитину до садочку, спілкується з педагогічним колективом, бере участь у батьківських зборах, присутня на святах дитини, забезпечує дитину необхідними речами, одягом, засобами гігієни. Біологічний батько ОСОБА_2 жодного разу не з`являвся в заклад, не контактував із вихователями, участі у вихованні дитини не бере, дитина його особисто не знає. Працівники закладу не спостерігали участі батька у житті дитини під час її перебування в садочку.

Із письмових пояснень ОСОБА_12 в матеріалах справи, що були подані разом із позовною заявою, вбачається, що остання проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що є сусідньою із адресою проживання дитини ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_1 , які зареєстровані та фактично проживають за адреою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що вона проживає за вказаною адресою понад 10 років, добре знає сусідів по будинку та регулярно бачить дитину і її матір. Батько дитини ОСОБА_2 жодного разу не з`являвся за місцем проживання дитини. Від початку її проживання поряд із ними, вона не бачила, щоб він приходив, забирав чи провідував дитину, спікувався із матір`ю або іншими членами родини. Підтверджує, що вихованням дитини займається виключно мати.

Допитаний в судовому засіданні свідок батько позивачки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , доводи наведені у позовній заяві підтримав у повному обсязі та суду пояснив, що відповідач повністю не цікавиться життям своєї дочки ОСОБА_5 . Він, зі свого боку, намагався у будь-який спосіб привернути увагу відповідача до його дитини, а саме приходив із візочком за місцем роботи відповідача, однак він не захотів спілкуватися, чи запитати як себе почуває дитина. Також пояснив, що у пологовий будинок відповідач не приїжджав. Із пологового будинку позивачку з дитиною забирав він з дружиною. Позивачка ніколи не вчиняла відповідачеві перешкод у спілування чи побаченні з дитиною. Із першого дня народження дитини і до сьогодні піклуються про внучку він, його дружина та донька. Із 2023 року його донька проживає з ним. Батьки відповідача могли привезти іграшки, відповідач з приводу дитини на зв`язок не виходив, один раз написав, що приїде у відпустку, але так до внучки і не приїхав. Відповідач у нього у шахрайський спосіб виманив золоті прикраси, які були подаровані бабусею його дочці на суму 4000 доларів, які продав за 500 доларів і витратив на свої потреби.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є сусідкою сім`ї ОСОБА_1 . Відповідача бачила один раз ще до їхнього з позивачем одруження. З того часу відповідача не бачила. Вона часто буває в гостях в сім`ї ОСОБА_14 . Ніколи не бачила та нічого не чула за відповідача. ОСОБА_5 не знає хто такий відповідач, а батьком називає теперішнього чоловіка позивачки.

Із довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_4 01.11.2025 вбачається, що загальна сума доходу відповідача ОСОБА_2 за період із березня 2023 року по березень 2025 року без урахування аліментів становить 1302996 грн 11 коп.

Із «висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації" вбачається, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглянуто ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 10.11.2025, зареєстровану в центрі надання адміністративних послуг 01.12.2025 за №1.7-34995-34, про надання письмового висновку у справі №444/2945/25 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та представлені документи: позовну заяву з додатками, подану матір`ю дитини, ОСОБА_1 : копії свідоцтва про народження дитини; паспорта громадянина України матері дитини; витягу з Реєстру територіальної громади від 15.07.2025 про зареєстроване місце проживання матері дитини за адресою: АДРЕСА_1 ; рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28.12.2023 у справі №464/6207/23 про розірвання шлюбу між батьками дитини; судового наказу Сихівського районного суду м. Львова від 17.03.2023 у справі №464/1076/23 про стягнення аліментів на утримання дитини; свідоцтва про шлюб матері дитини з ОСОБА_4 ; відомості з Реєстру Львівської міської територіальної громади від 15.03.2023 та від 29.07.2025 про кількість зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 ; письмових пояснень ОСОБА_12 (сусідки матері та дитини), в яких вона зазначає, що батько дитини жодного разу не з`являвся за місцем проживання дочки, не бачила, щоб він приходив, забирав чи провідував дитину, спілкувався з матір`ю або іншими членами родини, вихованням ОСОБА_5 займається виключно матір; адвокатського запиту від 28.07.2025 до медичної установи щодо надання інформації про присутність чи відсутність батька на оглядах дитини; посвідчення учасника бойових дій, видане на ім`я матері дитини. В характеристиці на дитину від 23.07.2025, наданій адміністрацією ЗДО " Пізнайко ", зазначено, що ОСОБА_5 до садочка супроводжує матір, яка також спілкується з педагогічним колективом, бере участь у батьківських зборах, присутня на святах дитини, забезпечує дочку необхідними речами, одягом, засобами гігієни. Біологічний батько дитини жодного разу не з`являвся в закладі, не контактував з вихователями, працівники закладу не спостерігали його участі в житті дитини під час її перебування в садочку. Відзив на позовну заяву з долученою довідкою про доходи батька дитини від 01.11.2025 за період з березня 2023 року по березень 2025 року, в якій зазначено суму сплачених аліментів, а також відзив на позовну заяву з виправленою опискою та відповідь на відзив. Зважаючи на те, що позбавлення батьківськх прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись лише у випадках свідомого та умисного ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, а проходження ним військової служби є причиною, яка ускладнює розуміння справжнього ставлення батька до дитини та виконання ним своїх батьківських обов`язків, керуючись статтею третьою Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, статтею 164 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Із копії довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_5 08 липня 2026 року № 117/413, вбачається, що капітан ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_3 з 28 червня 2026 року по теперішній час.

Із відповіді військової частини НОМЕР_5 на адвокатський запит адвоката Анни Мацієвської вбачається, що у військовій частині опрацьовано запит від 30.07.2026 № 29 в інтересах ОСОБА_1 щодо надання інформації стосовно військовослужбовця ОСОБА_2 . За результатами опрацювання повідомляють що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 28.06.2026 № 159 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 з 28.06.2026 та на даний час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 . Крім того інформують, що 20.02.2023 з ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу терміном на 5 років.

Із довідки військової частини НОМЕР_5 від 06 вересня 2026 року № 117/505 вбачається, що майор ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_3 з 28 червня 2026 року по теперішній час.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частинами 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання.

Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суду не надано доказів, що до відповідача були застосовані будь-які засоби попередження та впливу. Так, немає жодних документально підтверджених відомостей, що з відповідачем уповноважені служби або представник навчального закладу проводили роз`яснюючі бесіди про необхідність змінити свою поведінку, чи йому направлялись відповідні листи тощо. Натомість сторона відповідача заперечує щодо позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зазначає, що виявляє бажання спілкуватись із дитиною, зазначаючи причину по якій він не спілкувався із дочкою - те, що позивач чинила такі перешкоди.

У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, проведення бесіди, чи застосування попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, докази, що відповідачеві виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка була предметом розгляду компетентних органів.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок та рішення органу опіки та піклування є дорадчим і не може розцінюватись судом як вказівка для відповідного судового рішення.

Суд враховує при ухваленні рішення у справі наданий «висновок органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації" з якого, серед іншого, вбачається, що проходження відповідачем військової служби є причиною, яка ускладнює розуміння справжнього ставлення батька до дитини та виконання ним своїх батьківських обов`язків, а тому орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд вважає такий висновок достатньо мотивованим з урахуванням дотримання перш за все інтересів дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суд погоджується з таким висновком.

Також суд вважає, що висновки про відсутність зацікавленості щодо здоров`я, фізичного, духовного та морального розвитку дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відсутності у відповідача ОСОБА_2 бажання спілкуватись з нею, про що зазначено допитаними у справі свідками, є суперечливими з огляду на надані стороною відповідача пояснення у відзиві та судовому засіданні.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно його дитини. Сторона відповідача зазначає про бажання відповідача виконувати батьківські обов`язки щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд не вбачає достатніх підстав вважати, що недостатнє спілкування батька з дочкою пов`язане з суто винними, злісними, умисними його діями та враховує, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 28 червня 2026 року по теперішній час.

Суд звертає увагу на висновок у справі "Mandet c. France", в якій 11 років бездіяльності батька не розглядалась Європейським судом як обставина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Навпаки, суд зазначив, що існує потенційна вигода майбутніх дитячо-батьківських відносин, оскільки поновлення цього зв`язку надає дитині можливість отримати більше, ніж втратити.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дітей, інтереси яких превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов`язків.

Суд дійшов висновку, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ, є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Проте встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21, постанови Верховного Суду від 04 грудня 2024 року в справі № 133/747/23).

Керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Виконавчий комітет (міськвиконком) Львівської міської ради, Львівська обласна прокуратура, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання, піклування про здоров`я та забезпечення розвитку дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , УНЗР 20020712-00329, адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , телефон НОМЕР_7 , паспорт громадянина України ID картка НОМЕР_8 , виданий 24.03.2025 органом 4656, електронний кабінет відсутній.

Представник позивача адвокат Мацієвська Анна Іванівна, "Адвокатське об`єднання "ГРОМАДСЬКЕ ПРОФЕСІЙНЕ ОБ`ЄДНАННЯ АДВОКАТІВ ЛТЧАКІВСЬКОГО РАЙОНУ М. ЛЬВОВА "ПАЛАТА АДВОКАТІВ", місцезнаходження адвокатського об`єдання: 79005, місто Львів, вулиця Валова, буд. 13, кв. 2.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_9 , РНОКПП НОМЕР_10 , УНЗР 20011101-03238, електронний кабінет відсутній.

Представник відповідача адвокат Мовчан Роман Анатолійович, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_6 , здійснює адвокатсьбку діяльність індивідуально, електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_10 , тел. НОМЕР_11 , адреса для листування: 40033, м. Суми, вул. ЗСУ, 5/215.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору 1 Виконавчий комітет (міськвиконком) Львівської міської ради, пл. Ринок, 1, каб. 205, м. Львів, 79008, Телефон: +38 (032) 297-59-06, Код ЄДРПОУ: 26256622.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору 2 Львівська обласна прокуратура, наявність кабінет ЄСІКС, ел. пошта: doclop@oblprok.lviv.ua, телефон +38(032)-235-83-53, адреса: Україна, 79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ЄДРПОУ: 02910031.

Представник прокурор Пиць Надія Василівна, наявний кабінету ЄСІКС, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_11 , телефон НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_13 .

Повне судове рішення виготовлено 09 листопада 2026 року.

Суддя Ясиновський Р. Б.