Рішення № 141314288, 09.11.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/2502/26 2/441/1629/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09.11.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - Ференц О.І.

за участю секретаря судових засідань Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

19.10.2026 представник ТзОВ «Фінансова компанія «Український платіжний центр» за довіреністю Андрущенко М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Український платіжний центр» заборгованість за кредитним договором №1602857337510 від 28.01.2026 в сумі 36721,10грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2662,40 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 28.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит №1602857337510 в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору позичальник отримала кредит в розмірі 6500 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом строком на 360 днів шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Стандартна процентна ставка у межах строку кредиту становить 0.93% за день, комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого кредиту і нараховується на суму виданого кредиту. Позикодавець свої зобов`язання виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 6500 грн. шляхом перерахування на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 ). У зв`язку з тим, що відповідач умови договору не виконала, станом на 19.10.2026 заборгованість за договором №1602857337510 від 28.01.2026 становить 36721 грн. 10 коп. і складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6500,00грн.; заборгованості за процентами в розмірі 15596,10 грн.; 13000,00 грн. неустойки за кожен день прострочення повернення позики; 1625,00 грн. комісії за надання кредиту. Таким чином з боку відповідача по відношенню до позивача має місце порушення зобов`язання, визначеного в Кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом.

Ухвалою від 21.10.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, 09.11.2026 подала заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутності, заперечує проти стягнення з неї заборгованості за неустойкою та пенею, визнає позовні вимоги в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит №1602857337510 в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного електронним підписом з одноразовим ідентифікатором згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору позичальник отримала кредит в розмірі 6500 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом строком на 360 днів шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Стандартна процентна ставка у межах строку кредиту становить 0.93% за день, комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого кредиту і нараховується на суму виданого кредиту. Кошти кредиту надаються товариством шляхом грошового переказу.

03 липня 2025 року між ТОВ «ПрофітГід» та ТОВ ФК «Український платіжний центр» укладено договір № ПГ-1905 про надання фінансових послуг з переказу платежів. За умовами цього Договору клієнт доручає ФК за відмовну плату здійснити перекази коштів (платежів) з використанням реєстру виплат на користь отримувачів через систему Platon. Згідно квитанції № 46961-59750-30563 від 28.01.2026 ТОВ ФК «Український платіжний центр» через систему Platon на картковий рахунок № НОМЕР_1 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 6500 грн. Відповідач не оспорює отримання нею коштів за кредитним договором №1602857337510.

Отже, позивачем доведено факт укладення 28.01.2026 між ТОВ ФК «Український платіжний центр» та відповідачкою договору надання грошових коштів у позику №1602857337510 у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного в електронній формі.

Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Позивач надав докази переведення грошових коштів відповідачці, а відтак вправі вимагати їх повернення.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Однак в порушення зазначених вище норм закону та умов кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, та допустила заборгованість, яка згідно розрахунку станом на 19.10.2026 становить 36721 грн. 10 коп. і складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6500,00грн.; заборгованості за процентами в розмірі 15596,10 грн.; 13000,00 грн. неустойки та 1625,00 грн. комісії за надання кредиту.

Вказаний розрахунок відповідачкою шляхом надання власного розрахунку не спростований.

Відтак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТзОВ ФК «Український платіжний центр» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання умов договору відповідачем були порушені права позивача як кредитодавця.

З урахуванням встановленого, суд вважає доведеним розмір заборгованості відповідачки за договором про надання грошових коштів у позику у розмірі тіла кредиту та процентів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При вирішенні вимоги щодо стягнення неустойки за кожен день прострочення повернення позики в розмірі 13000 грн., суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку, що на Договір про надання грошових коштів у кредит №1602857337510 від 28.01.2026 року розповсюджується дія даного пункту.

Отже, ОСОБА_1 звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а неустойка в сумі 13000,00 гривень, нарахована ТОВ «ФК «Український платіжний центр» на підставі вимог ст. 625 ЦК України в період дії в Україні воєнного стану відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем.

Крім цього, відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

В постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки за кожен день прострочення повернення позики в сумі 13000 грн. та 1625 грн. комісії за надання кредиту.

Враховуючи часткове задоволення позову, керуючись положенням ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1602 грн 03 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України , суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» (ЄДРПОУ 39898755) суму заборгованості за Договором про надання грошових коштів у кредит №1602857337510 від 28.01.2026 року в розмірі 22096 грн. (двадцять дві тисячі дев`яносто шість) гривень 10 коп. та 1602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 03 коп. сплаченого судового збору, а всього 23698 (двадцять три тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн. 13 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр», код ЄДРПОУ 39898755, юридична адреса: 04071, м.Київ, вул. Верхній Вал, 4-В, під`їзд 1, поверх 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Ференц О.І.