Рішення № 141313837, 09.11.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
334/8097/26
Номер документу
141313837
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Дата документу 09.11.2026

Справа № 334/8097/26

Провадження № 2/334/5206/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Цілінько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 967818611 на суму 5 000,00 грн строком на 26 днів зі сплатою процентів за ставкою 1,70 % за кожний день користування кредитом. Кредитний договір було укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 5BXZ779Q. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання у повному обсязі, надав грошові кошти у сумі 5 000,00 грн шляхом перерахування на банківську платіжну картку позичальника.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, на виконання умов якого за Реєстром прав вимоги № 45 від 24 вересня 2019 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого за Реєстром прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до якого та на підставі Реєстру Боржників б/н від 05 червня 2025 року і Акта прийому-передачі право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 набув новий кредитор - ТОВ «ФК «ЕЙС».

Позивач вказує, що відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, своєчасне погашення кредиту та сплату процентів за його користування не здійснив. Згідно з наданим розрахунком, сума боргу відповідача становить 16 510,00 грн, у тому числі: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 010,00 грн - заборгованість за відсотками; 2 500,00 грн - пеня та штрафи. Позивач звертає увагу, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій ним не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір заявлених до стягнення позовних вимог становить 14 010,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 010,00 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 01 вересня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 09 листопада 2026 року та задоволено клопотання позивача про витребування доказів у банка-емітента АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, оскільки остання відома адреса його місця проживання: АДРЕСА_1 , знаходиться на тимчасово окупованій території. Згідно з відповіддю № 3237090 від 31.08.2026 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери інформація про ОСОБА_1 як внутрішньо переміщену особу відсутня. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву на позовну заяву чи будь-яких заяв по суті спору не надав.

Суд приходить до висновку про можливість розглянути справу без участі відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву, тому у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом з`ясовано та встановлено з матеріалів справи, що 21 червня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 967818611 в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця на офіційному вебсайті www.moneyveo.ua.

Укладенню договору передувало самостійне проходження відповідачем процедури реєстрації в системі зі створенням Особистого кабінету Позичальника, заповненням та направленням заявки на отримання кредиту з внесенням власних персональних даних (прізвища, ім`я, по батькові, паспортних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків, адреси реєстрації та фактичного проживання, контактного номера мобільного телефону, адреси електронної пошти та номера платіжної банківської картки для перерахування коштів). Перед укладенням договору відповідач був ознайомлений із Правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на сайті кредитодавця, що є публічною пропозицією (офертою), а також із індивідуальною частиною кредитного договору, графіком розрахунків та паспортом споживчого кредиту, надавши свою згоду з їх змістом.

На підтвердження прийняття пропозиції та укладення договору відповідач ОСОБА_1 використав персональний одноразовий ідентифікатор 5BXZ779Q, надісланий на його контактний номер мобільного телефону. Введенням вказаного коду підтвердження в інформаційній системі кредитодавця відповідач підписав електронний Кредитний договір № 967818611 від 21.06.2019, надавши повний і безумовний акцепт.

Згідно зі змістом укладеного договору між сторонами досягнуто домовленості щодо всіх його істотних умов:

1) сума кредиту (розмір кредитного ліміту) - 5 000,00 грн (п. 1.1 договору);

2) строк користування кредитом - 26 календарних днів з моменту його надання (п. 1.2, 1.3 договору);

3) плата за користування кредитом (процентна ставка) - 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.4 договору), що відповідає 620,50 % річних (п. 1.5 договору);

4) порядок повернення коштів та сплати процентів - одноразовим платежем по закінченню строку дії договору згідно з графіком розрахунків (п. 1.6, 2.2 договору);

5) права та обов`язки сторін, умови дострокового погашення заборгованості як повністю, так і частинами (розділ 2 договору);

6) відповідальність позичальника у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором (розділ 3 договору);

7) правила нарахування процентів у разі користування кредитом понад встановлений строк (п. 4.14.3 договору);

8) порядок підписання договору та визнання електронного підпису одноразовим ідентифікатором рівнозначним власноручному підпису позичальника (п. 4.4 договору).

Вказаний спосіб укладення кредитного договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором цілком відповідає сталій судовій практиці Верховного Суду (зокрема, постановам від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20), відповідно до якої оформлення договору шляхом подання онлайн-заявки, прийняття оферти та введення одноразового ідентифікатора є належним способом вираження волевиявлення сторони на укладення правочину, а договір є таким, що укладений у письмовій формі та підлягає обов`язковому виконанню.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач приєдналася до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV4E58D, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Зазначений порядок підтверджується положеннями Кредитного договору та Довідкою про ідентифікацію.

Крім того, ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора підписав також і Паспорт споживчого кредиту, яким узгоджені основні умови кредитування та графік платежів.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла письмова інформація від 21.10.2026 р. № 20.1.0.0.0/7-261012/57464-БТ, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), і на зазначений картковий рахунок 21.06.2019 року зараховано грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. Таким чином, факт належного виконання первісним кредитором своїх обов`язків щодо надання кредиту та фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн повністю підтверджено належними доказами..

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у визначений строк кредитні кошти не повернув та не сплатив проценти за користування кредитом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як свідчать матеріали справи, право вимоги за кредитним договором № 967818611 від 21.06.2019 перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Договором факторингу № 28/1118-01 (Реєстр прав вимоги № 45 від 24.09.2019), надалі - до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за Договором факторингу № 05/0820-01 (Реєстр прав вимоги № 7 від 28.10.2021), а від останнього - до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі Договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 та Реєстру Боржників б/н від 05.06.2025. Відтак, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Слід також зазначити, що ст. 1080 ЦК України передбачає, що договір Факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Позивач зазначає, що вказана заборгованість виникла внаслідок порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 525, 526 та 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 становить 14 010,00 грн (без урахування штрафних санкцій), з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 010,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.

Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, своєчасне повне повернення кредиту та сплату нарахованих процентів не здійснив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.2, 1.3 Кредитного договору № 967818611 від 21.06.2019 року сторони чітко погодили, що строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 26 (двадцять шість) днів, тобто до 17 липня 2019 року включно. Кредит надається строком на 26 днів. Відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,70 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3 цього Договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позикодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, які регламентують наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Після спливу строку кредитування кредитор має право вимагати захисту свого майнового права відповідно до статті 625 ЦК України, а не нараховувати проценти за користування кредитом за ставкою, передбаченою умовами договору за період правомірного користування коштами.

Аналогічні правові висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Всупереч наведеним нормам закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 1,70 % на день здійснювалося первісним кредитором та попереднім фактором за межами встановленого договором строку користування (26 днів), внаслідок чого заявлено до стягнення відсотки у розмірі 9 010,00 грн, що значно перевищує розмір відсотків за погоджений строк користування кредитом.

Судом здійснено перерахунок процентів за користування кредитом у межах визначеного кредитним договором строку (26 днів): 5 000,00 грн (сума кредиту) ? 1,70 % на день ? 26 днів = 2 210,00 грн.

Таким чином, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн та проценти за користування кредитом у межах строку дії договору (26 днів) у розмірі 2 210,00 грн, а всього - 7 210,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих після закінчення строку дії договору, у сумі 6 800,00 грн (9 010,00 грн ? 2 210,00 грн) слід відмовити. Вимог про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України позивачем заявлено не було.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 7 210,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна пред`явленого позову становить 14 010,00 грн. Позов задоволено на суму 7 210,00 грн, що складає 51,46 % від загального розміру заявлених позовних вимог (7 210,00 / 14 010,00 ? 100 %).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог (51,46 %), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 370,16 грн (2 662,40 грн ? 51,46 %).

Вирішуючи питання про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Щодо вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн: на підтвердження надання правничої допомоги адвокатом позивача надано копію Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, Додаткової угоди до нього від 19.06.2026, акта приймання-передачі наданих послуг, довіреності та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Тимошенка О.О. Дослідивши подані докази, враховуючи положення статті 137 ЦПК України, критерії розумності та співмірності, а також пропорційність задоволених позовних вимог (51,46 %), суд вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 602,43 грн (7 000,00 грн ? 51,46 %).

Керуючись ст.2,4,12,13,15,76-78,81, 258,259,264,265,273,354,355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 967818611 від 21.06.2019 року в загальному розмірі 7 210,00 грн (сім тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 370,16 грн (одна тисяча триста сімдесят гривень 16 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 3 602,43 грн (три тисячі шістсот дві гривні 43 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Баруліна Т. Є.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141313837 ?

Документ № 141313837 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141313837 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141313837 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141313837, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Судове рішення № 141313837, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141313837 відноситься до справи № 334/8097/26

Це рішення відноситься до справи № 334/8097/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141313836
Наступний документ : 141313838