Рішення № 141313836, 09.11.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
334/8904/26
Номер документу
141313836
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Дата документу 09.11.2026

Справа № 334/8904/26

Провадження № 2/334/5590/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Цілінько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» адвокат Пархомчук Сергій Валерійович звернувся до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 лютого 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19478 про надання коштів на умовах фінансового кредиту в електронній формі на офіційному вебсайті кредитодавця. За умовами вказаного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 1 500,00 грн строком на 30 днів (до 03 березня 2021 року включно) зі сплатою процентів за ставкою 2,5% на день (912,5% річних). Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL5272. На виконання обов`язку кредитодавця кошти в сумі 1 500,00 грн було перераховано 02.02.2021 на платіжну банківську картку відповідача № НОМЕР_1 за допомогою платіжного сервісу «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн»).

Надалі, 17 лютого 2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого та Реєстру боржників від 17.02.2022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 19478 від 02.02.2021 року.

Позивач вказує, що відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, своєчасне погашення кредиту та сплату процентів за його користування не здійснив, у зв`язку з чим станом на 01.06.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 9 375,00 грн, що складається з: 1 500,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 7 875,00 грн прострочена заборгованість за процентами.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 375,00 грн, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн. Крім того, 24.10.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано окрему заяву про розподіл судових витрат, у якій також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 18 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 09 листопада 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином через електронний кабінет у системі «Електронний суд». У позовній заяві та заяві від 24.10.2026 зазначив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином у порядку, передбаченому статтями 128, 130 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Судова повістка про виклик у судове засідання на 09 листопада 2026 року повернулась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву на позовну заяву або будь-яких заяв по суті спору не надав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За наявності вищезазначених обставин судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові та електронні докази у їх сукупності, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких мотивів та підстав.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено та підтверджується дослідженими доказами, що 02 лютого 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 19478 в електронному вигляді через інформаційну систему кредитодавця. Укладенню договору передувала самостійна реєстрація відповідача на вебсайті товариства зі створенням особистого профілю, введенням анкетних даних, паспортних відомостей, реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера платіжної картки. Ознайомившись із Публічною пропозицією (офертою), індивідуальними умовами кредитування та Графіком розрахунків (Додаток № 1), відповідач надіслав акцепт шляхом внесення отриманого алфавітно-цифрового коду підтвердження «Електронний підпис KL5272». Тим самим між сторонами в належній письмовій (електронній) формі було погоджено всі істотні умови кредитного договору.

Згідно з положеннями Індивідуальної частини договору № 19478 від 02.02.2021 та Додатка № 1 («Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту») сторони узгодили такі істотні умови:

1) сума наданого кредиту 1 500,00 грн (п. 1.1 договору);

2) строк дії кредиту 30 днів, тобто до 03 березня 2021 року включно (п. 1.2 договору);

3) проценти за користування кредитом фіксована ставка у розмірі 2,5% на добу (912,5% річних) від суми кредиту (п. 1.3 договору);

4) сума процентів, що підлягає сплаті за погоджений строк користування кредитом (30 днів) 1 125,00 грн, а загальна сума до сплати 2 625,00 грн (пункт 1 Додатка № 1 до договору);

5) безготівкова форма видачі коштів на платіжну банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (п. 1.4 договору);

6) черговість та порядок погашення заборгованості, відповідальність сторін (розділи 2, 4 договору);

7) порядок набрання чинності договором та визнання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (розділ 6 договору)

Вказаний спосіб укладення кредитного договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором цілком відповідає сталій судовій практиці Верховного Суду (зокрема, постановам від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20), відповідно до якої оформлення договору шляхом подання онлайн-заявки, прийняття оферти та введення одноразового ідентифікатора є належним способом вираження волевиявлення сторони на укладення правочину, а договір є таким, що укладений у письмовій формі та підлягає обов`язковому виконанню.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач приєдналася до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV4E58D, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Зазначений порядок підтверджується положеннями Кредитного договору та Довідкою про ідентифікацію.

Крім того, ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора підписав також і Паспорт споживчого кредиту, яким узгоджені основні умови кредитування та графік платежів.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 29.06.2026 вих. № 1213/06, що є технологічним оператором платіжних послуг (сервіс «Platon»), 02 лютого 2021 року о 16:54:11 за транзакцією № 31227-76479-75893 кредитні кошти в розмірі 1 500,00 грн за призначенням «Видача кредита #19478» було успішно перераховано на платіжну банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (емітент PrivatBank). Відтак, первісний кредитор виконав свої обов`язки за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у визначений строк кредитні кошти не повернув та не сплатив проценти за користування кредитом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

17 лютого 2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу № 02-17/02/2022.

Відповідно до Реєстру боржників від 17.02.2022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 19478 від 02.02.2021, у зв`язку з чим позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Слід також зазначити, що ст. 1080 ЦК України передбачає, що договір Факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Позивач зазначає, що вказана заборгованість виникла внаслідок порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 525, 526 та 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, кредит у встановлений договором строк до 03 березня 2021 року не повернув, проценти за його користування належним чином не сплатив, у результаті чого утворилася заборгованість.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.

Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, своєчасне повне повернення кредиту та сплату нарахованих процентів не здійснив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором.

Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості за процентами в сумі 7 875,00 грн, нарахованих станом на 01.06.2026 року, суд дійшов висновку про неправомірність такого нарахування виходячи з наступного.

Пунктом 1.2 Індивідуальної частини договору № 19478 від 02.02.2021 року сторони чітко погодили, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 03 березня 2021 року включно. Відповідно до пункту 1.3 Договору проценти в розмірі 2,5% нараховуються за користування кредитом. Пунктом 1 Додатка № 1 до договору сторонами погоджено точний розмір процентів за визначений строк (30 днів) користування кредитом 1 125,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) сформовано сталий правовий висновок, згідно з яким припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики діє в межах установленого договором строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця захищаються приписами частини другої статті 625 ЦК України, які регламентують наслідки прострочення грошового зобов`язання. Кредитор має право вимагати захисту свого майнового права відповідно до статті 625 ЦК України, але позбавлений права нараховувати передбачені договором проценти за межами узгодженого сторонами строку користування кредитом.

Аналогічні правові висновки послідовно підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, а також Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2021 року у справі № 754/6690/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 461/5256/16-ц та багатьох інших.

Всупереч вказаним імперативним нормам матеріального права та висновкам Великої Палати Верховного Суду, як слідує з наданого позивачем розрахунку, кредитодавцем здійснювалося нарахування процентів за ставкою 2,5% на день за межами погодженого сторонами 30-денного строку кредитування (після 03 березня 2021 року по 01 червня 2026 року), внаслідок чого штучно завищено заборгованість за процентами до 7 875,00 грн.

Здійснюючи власний арифметичний перерахунок у межах визначеного кредитним договором строку (30 днів), суд встановив: 1 500,00 грн (сума кредиту) ? 2,5% на день ? 30 днів = 1 125,00 грн процентів за користування кредитом (що повністю кореспондує розрахунку, наведеному в підписаному сторонами Додатку № 1 до договору). Позовних вимог про стягнення втрат на підставі статті 625 ЦК України позивачем заявлено не було.

Таким чином, законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 500,00 грн та заборгованості за процентами в межах строку кредитування у сумі 1 125,00 грн, а всього 2 625,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення процентів, нарахованих поза межами строку дії кредитного договору в сумі 6 750,00 грн (7 875,00 грн ? 1 125,00 грн), суд відмовляє як у безпідставних. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 2 625,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Загальна ціна позову складає 9 375,00 грн. Позов задоволено на суму 2 625,00 грн, що становить 28,00% від загального розміру заявлених позовних вимог (2 625,00 / 9 375,00 ? 100%). При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Враховуючи пропорційність задоволених вимог (28%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 745,47 грн (2 662,40 грн ? 28%). У поверненні решти судового збору суд відмовляє.

Вирішуючи питання про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Як встановлено судом, ціна даного позову становить 9 375,00 грн, що є типовим спором незначної складності щодо стягнення мікрокредиту у спрощеному провадженні. При цьому позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 15 500,00 грн, що перевищує ціну самого позову в 1,65 раза. Ураховуючи пропорційність задоволених судом позовних вимог, яка становить 28,00%, на користь позивача підлягає відшкодуванню 28% від підтверджених витрат, що становить 4 340,00 грн (15 500,00 грн ? 28,00%). У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу суд відмовляє.

Керуючись ст.2,4,12,13,15,76-78,81, 258,259,264,265,273,354,355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 19478 від 02 лютого 2021 року у загальному розмірі 2 625,00 грн (дві тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 745,47 грн (сімсот сорок п`ять гривень 47 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 340,00 грн (чотири тисячі триста сорок гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Баруліна Т. Є.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141313836 ?

Документ № 141313836 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141313836 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141313836 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141313836, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Судове рішення № 141313836, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141313836 відноситься до справи № 334/8904/26

Це рішення відноситься до справи № 334/8904/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141313835
Наступний документ : 141313837