Рішення № 141308550, 05.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/1574/26

провадження № 2/753/5426/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі також - ТОВ "Споживчий центр", кредитодавець, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 14 940 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 02.03.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28.02.2025-100002476. На підставі цього договору відповідачу надано кредит в розмірі 4 500 грн строком на 217 днів зі сплатою процентної ставки в розмірі 1% за один день користування кредитом та комісії за надання кредиту та обслуговування заборгованості. Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у заявленому розмірі, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 500 грн, заборгованості по процентах в розмірі 6 975 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 405 грн, заборгованості за комісією за обслуговування заборгованості в розмірі 810 грн та неустойки в розмірі 2 250 грн.

Ухвалою суду (під головуванням судді Колесника О. М.) від 05.02.2026 відведено головуючого по справі суддю від розгляду цивільної справи та справу передано для розподілу у автоматизованому режимі між суддями Дарницького районного суду м. Києва.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2026 справу передано до провадження судді Трусової Т. О.

Ухвалою суду від 20.02.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судових документів за зареєстрованою адресою місця його проживання, проте поштове відправлення повернулося без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, з будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався, а тому справа вирішується на підставі пояснень та доказів позивача відповідно до положень частини восьмої статті 178 та частини другої статті 191 ЦПК України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

02.03.2025 між ТОВ "Споживчий центр" (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено електронний кредитний договір № 28.02.2025-100002476 (далі також - кредитний договір, договір), який складається з таких документів: пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), розміщеної на сайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на сайті кредитодавця; заявки кредитного договору, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (пункти 2.1., 2.2., 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), далі також - пропозиція про укладення кредитного договору).

У зазначених документах, наданих позивачем на підтвердження факту укладення кредитного договору, викладені умови кредитування, а саме: тип кредиту - кредитна лінія; сума кредиту - 4 500 грн; строк кредитування - 217 днів з дати його надання; спосіб надання кредиту - шляхом перерахування коштів на банківський рахунок споживача; тип процентної ставки - фіксована; розмір процентної ставки «Стандарт», який застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом - 1% за 1 день; розмір процентної ставки «Економ», який застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» - 0,5% за 1 день; дата повернення кредиту - 04.10.2025; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9% від суми та дорівнює 405 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 405 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойка - 67,50 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Згідно з умовами, визначеними пунктом 13 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 28.02.2025-100002476 (далі також - відповідь про прийняття пропозиції), проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від суми кредиту) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Відповідно до пункту 18 відповіді про прийняття пропозиції розмір процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) становить 547.5 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми. Максимальний розмір процентів відповідно до статті 625 ЦК України встановлюється законом.

ТОВ "Споживчий центр" виконало свої зобов`язання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі визначеному у договорі, про що свідчать дані з листа надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

З наданої позивачем довідки-розрахунку убачається, що жодних платежів на виконання умов кредитного договору відповідач не здійснював, у зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 14 940 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 4 500 грн, заборгованості по процентах в розмірі 6 975 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 405 грн, заборгованості за комісією за обслуговування заборгованості в розмірі 810 грн та неустойки в розмірі 2 250 грн.

Даючи оцінку вимогам позову, доводам сторін та наданим позивачем доказам, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

У статтях 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальною умовою виконання зобов`язання є виконання його належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України установлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.

Договором згідно з частиною першою статті 626 цього Кодексу є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина перша статті 1054 ЦК України дає визначення кредитного договору як договору, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).

За змістом статей 205, 207 цього Кодексу договір, укладений в електронному вигляді, є таким, що укладений у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді регулює Закон України "Про електронну комерцію" (далі - Закон про електронну комерцію), стаття 2 якого поширює його застосування у тому числі і на послуги систем дистанційного обслуговування та надання платіжних послуг в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству України, а саме Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Статтею 3 Закону про електронну комерцію визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За обставинами справи установлено, що 02.03.2025 відповідач акцептував пропозицію позивача щодо укладення електронного кредитного договору, на виконання вимог частини четвертої статті 8 Закону про електронну комерцію повідомив про себе інформацію, необхідну для його укладення, та здійснив підписання цього договору електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Е577.

За своєю юридичною природою вказаний договір є публічним договором приєднання, умови якого встановлені фінансовою установою у відповідній стандартній формі (пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням статей 633, 634 ЦК України.

Підписання відповідачем договору електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був згенерований під час проходження процедури укладання договору, є доказом ознайомлення його з предметом договору та усіма умовами.

Згідно з даними довідки-розрахунку заявлені до стягнення проценти за користування кредитними коштами нараховані за період з 02.03.2025 по 04.10.2025, що відповідає умовам кредитного договору.

Отже установлений судом факт невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором кореспондує праву кредитодавця вимагати виконання цього зобов`язання.

Наслідки порушення позикових зобов`язань визначені нормою статті 1050 ЦК України, якою передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим суд ураховує, що пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/22, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX64/22, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває і понині.

Отже з огляду на законодавчу заборону застосовувати наслідки прострочення виконання позикових зобов`язань в період воєнного стану, у позивача відсутнє право на отримання від відповідача неустойки.

Підсумовуючи викладене, суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 основного боргу, заборгованості за процентами та заборгованості за комісією, а у задоволенні вимоги про стягнення неустойки відмовляє з підстав її необґрунтованості.

Стаття 141 ЦПК України визначає, що у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становив 14 940 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 12 690 грн.

Отже ураховуючи, що позов задоволений на 85/100 частин (12690х100/14940), на відповідача слід покласти 85/100 частин сплаченого судового збору, що у грошовому виразі становить 2 059,04 грн (2422,40 х 85%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №28.02.2025-100002476 від 02.03.2025 в розмірі 12 690 грн та судовий збір в розмірі 2 059,04 грн, а усього 14 749 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень 04 копійки.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", код юридичної особи: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: