Рішення № 141306774, 09.11.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

09.11.2026м. СумиСправа № 920/715/26Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» від 04.11.2026 вих.№04-11-1/2026 (вх.№ 5045 від 04.11.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/715/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ»

(вул. Гавела Вацлава, буд. 4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 45320950)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП»

(майдан Незалежності, буд. 3/1, м. Суми, Сумська область, 40000,

код ЄДРПОУ 40769647)

про стягнення 1 006 240 грн 24 коп.,

Стислий виклад прийнятих судових рішень та заяви позивача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.10.2026 у справі №920/715/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» про стягнення 1 006 240 грн 24 коп. задовольнити частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (майдан Незалежності, буд. 3/1, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 40769647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (вул. Гавела Вацлава, буд. 4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 45320950) 733 731 (сімсот тридцять три тисячі сімсот тридцять одна) грн 37 коп. основного боргу, 114 039 (сто чотирнадцять тисяч тридцять дев`ять) грн 95 коп. пені, 20 142 (двадцять тисяч сто сорок дві) грн 43 коп. 3% річних та 46 640 (сорок шість тисяч шістсот сорок) грн 23 коп. інфляційних втрат, а також 10 974 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн 65 коп. витрат зі сплати судового збору; органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснити нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 733 731 (сімсот тридцять три тисячі сімсот тридцять одна) грн 37 коп., починаючи з 30.05.2026 до моменту остаточного виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до змісту позовної заяви (вх.№ 2613) позивачем наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, згідно з яким судові витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» складаються з судового збору та витрат на надання професійної правової допомоги.

04.11.2026 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду заяву (вх.№5045) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/715/26, згідно з якою просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40769647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (код за ЄДРПОУ 45320950) витрати на правову допомогу у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.).

Частиною 3 статті 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи, що рішення у справі №920/715/26 ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, керуючись ч. 3 ст. 221 та ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву від 04.11.2026 вих.№04-11-1/2026 (вх.№ 5045 від 04.11.2026) представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №920/715/26 та здійснює розгляд зазначеної заяви без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі № 920/715/26, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/715/26 в сумі 100 000 грн 00 коп. підтверджується копіями Договору про надання правової допомоги від 03.01.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «КОЛТ», в особі керуючого партнера Кузьмича Сергія Олександровича, що діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ», в особі Приходько Юлії Юріївни, що діє на підставі довіреності від 01.08.2025 (далі Договір); Додатку №22 від 29.04.2026 до Договору про надання правової допомоги від 03.01.2024; Акту надання послуг №63 від 03.11.2026.

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи надано: копію Свідоцтва Костишеної Вікторії Леонідівни про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №002063 від 02.05.2025, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Івано-Франківської області від 17.04.2025 №2/04, та копію Довіреності від 29.12.2025, відповідно до змісту якої Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ», в особі директора Кузьмича Сергія Олександровича, який діє на підставі Статуту, уповноважує Костишену Вікторію Леонідівну (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в місті Києві 14 вересня 2000 року та/або свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 002063, видане Радою адвокатів Івано-Франківської області 02 травня 2025 року) представляти інтереси Довірителя, зокрема в органах судової влади (судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується надати, а Клієнт прийняти та оплатити замовлені ним юридичні послуги на умовах та в порядку, визначеному Договором.

Перелік юридичних послуг, їх обсяг, вартість та строки надання узгоджуються Сторонами за окремими замовленнями Клієнта, які погоджуються Сторонами у Додатках до Договору (п. 1.2. Договору).

На виконання вказаних вище умов Договору між Сторонами (Клієнтом та Виконавцем) було укладено Додаткову угоду №22 від 29.04.2026 до Договору (далі Додаткова угода) про наступне:

1. Враховуючи п. 1.2 Договору Сторони домовилися, що Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, надати, а Клієнт - прийняти та оплатити правову допомогу, надану Виконавцем, пов`язану із представництвом інтересів Клієнта щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» або його правонаступника (ІКЮО 40769647), та/або з Боржника за Договором купівлі-продажу майна № Г-29 від 01 березня 2025 року, укладеним між Клієнтом і Боржником, та штрафних санкцій, інфляційних втрат і 3% річних, які будуть нараховані на основну суму боргу за Договором купівлі-продажу майна № Г-29 від 01 березня 2025 року, а також судових витрат. Попередня сума заборгованості становить 733 731,37 гривень. Остаточна сума заборгованості буде визначена рішенням суду та/або виконавчим документом.

2. До правової допомоги, яка надається за даним Договором, відносяться:

2.1. На виконання п. 1 цього Додатку Виконавець зобов`язаний підготувати позовну заяву, подати до суду цей процесуальний документ, готувати інші необхідні процесуальні документи щодо захисту прав та інтересів Клієнта та представляти інтереси Клієнта в суді першої інстанції.

2.2. Вартість правової допомоги, передбаченої п. 2.1. цього Додатку, становить 100 000,00 гривень (сто тисяч гривень нуль копійок). Ці послуги Виконавця оплачуються Клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок Виконавця упродовж 30 (тридцяти) днів після ухвалення рішення судом першої інстанції на користь Клієнта.

З огляду на зазначене, представник позивача просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом враховано, що відповідач заперечень на заяву не надав.

Водночас, вирішуючи питання щодо того, який розмір витрат позивача на правничу допомогу може вважатись обґрунтованим та пропорційним до предмета спору за позовом у цій справі, суд враховує, що справа визнана судом малозначною, ціна позову в даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предметом спору у справі є стягнення заборгованості за договором, а юридична кваліфікація правовідносин, що є предметом спору, є незначною та не вимагає великого обсягу надання адвокатом послуг. Окрім цього, суд зазначає, що крім позовної заяви, у цій справі позивачем до суду надано лише заяву (вх.№ 3031) про усунення недоліків позовної заяви, заперечення (вх.№4362) на клопотання відповідача та супровідний лист (вх.№3171) з оригіналами документів, копії яких було додано до позовної заяви, тоді як інших процесуальних документів позивача щодо суті позовних вимог (відповіді на відзив на позов, додаткових пояснень в обґрунтування своєї позиції по справі, тощо) матеріали справи не містять, а спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Тоді як, принцип пропорційності загально-правовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд також враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, беручи до уваги часткове задоволення позову у справі №920/715/26, а також з огляду на вказане вище, суд вважає, що у спірних правовідносинах обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 15 500 грн 00 коп.

Окрім цього, суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Керуючись ст. 2, 13, 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» від 04.11.2026 вих.№04-11-1/2026 (вх.№ 5045 від 04.11.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/715/26.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (майдан Незалежності, буд. 3/1, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 40769647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (вул. Гавела Вацлава, буд. 4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 45320950) 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано суддею 09.11.2026.

СуддяС.В. Заєць