Рішення № 141306259, 06.11.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1331/26

2/583/902/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.

позивачки ОСОБА_1 /в режимі відеоконференції/

третьої особи Ковальчука О.Б.

представника органу опіки та піклування Мельник Г.А.,

прокурора Овчаренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Васильківської міської ради Обухівського району Київської області, орган опіки і піклування виконавчого комітету Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2026 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області надійшов зазначений позов, згідно з яким позивачка просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що син позивачки ОСОБА_3 з 2015 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою ОСОБА_2 . Від спільного проживання у останніх ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . З умисних дій відповідачки дитина народилася передчасно, на 7 місяці вагітності, з вагою 1600 грам. Після народження дитини відповідачка самоусунулася від обов`язків по догляду за дитиною, повністю відмовилася виконувати роботи по санітарно-гігієнічному догляду за нею, відмовилася годувати дитину грудним молоком. Всі клопоти по необхідному догляду за дочкою взяв ОСОБА_3 , якому допомагала позивачка, так як він працював. Неодноразові прохання позивачки про необхідність належного догляду за дитиною, відповідачка залишала поза увагою, заявивши одного разу, що дитину вона ненавидить і ладна її продати за 20000 доларів СІІІА. У відмові від дитини, яку відповідачка добровільно написала, остання заявила, що вагітність та народження дитини були для неї небажаними. 23.01.2017, коли позивачка приїхала до сина, ОСОБА_2 поїхала в м. Київ і більше не повернулася. Від неї було отримано смс-повідомлення, в якому та вимагала від сина гроші, що держава виплачує як соціальну допомогу, а дитину залишає їм як подарунок. Місце проживання сина та номер телефону з того часу не змінювалися, але відповідачка жодного разу дитину не відвідала і не телефонувала їм. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію нашої країни та щоденних обстрілів території, де вони проживали, виникла необхідність захистити життя та здоров`я дитини. Тому 13.05.2022 позивачка з чоловіком та онучкою виїхала за кордон до Німеччини, де перебувають і досі. У Німеччині малолітня ОСОБА_4 має належний догляд та спокійне життя, без щоденних повітряних тривог та обстрілів. На даний момент ОСОБА_5 навчається в 3-му класі школи в м. Даме Марк, а також навчається в Дзвінковському НВК Фастівського району Київської області екстерном в 4-му класі. Зазначає, що ОСОБА_3 є військовозобов`язаним, а тому обмежений у можливості відвідувати дочку з метою участі в її вихованні та утриманні, а також позбавлений можливості знаходитися поруч з донькою у період, коли позивачка проходить лікування. За все життя дитини ОСОБА_2 жодного разу не поцікавилася долею своєї доньки. Така бездіяльність відповідачки, на думку позивачки, свідчить про те, що вона свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Окрім цього, відповідачка ніколи не піклувалася і не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, не забезпечує її харчуванням, медичними оглядами, при необхідності лікуванням тощо. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 позивачці необхідно для повноцінного захисту інтересів дитини без погодження своїх дій з відповідачкою, для вирішення питань соціального захисту дитини та інших питань.

23.03.2026 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області позовна заява була залишена без руху з наданням позивачці строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

10.04.2026 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07.05.2026 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області, постановленої на місці, у відповідності до ч. 5 ст. 259 ЦПК України без виготовлення окремого процесуального документу, залучено до участі у справі як третіх осіб орган опіки та піклування виконавчого комітету Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Васильківської міської ради Обухівського району Київської області.

08.06.2026 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області, постановленої на місці, у відповідності до ч. 5 ст. 259 ЦПК України без виготовлення окремого процесуального документу, залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 .

08.06.2026 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Васильківської міської ради Обухівського району Київської області доручено подати до суду письмові висновки щодо розв`язання спору.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому порядку. Разом з тим, під час підготовчого судового розгляду ОСОБА_3 висловив свою позицію у справі, зазначивши про повне підтримання позовних вимог його матері та просив позбавити батьківських прав відповідачку у зв`язку з неналежним виконанням нею батьківських обов`язків відносно їх малолітньої доньки.

Представниця органу опіки та піклування виконавчого комітету Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки, просила його врахувати при ухваленні рішення суду. При цьому зазначила, що орган опіки і піклування Грунської сільської ради у зв`язку з відсутністю достатніх даних щодо відповідачки та її участі, чи не участі у вихованні дитини, позбавлений можливості надати обґрунтований висновок щодо доцільності, чи недоцільності позбавлення відповідачки батьківських прав.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Васильківської міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з`явилася, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, за наявними у справі доказами. При цьому надав письмові пояснення, відповідно до яких орган опіки і піклування позбавлений можливості надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю парвових підстав.

Відповідачка в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення про судове засідання на офіційному веб-сайті судової влади України, заяв про відкладення розгляду справи не надавала, правом на подання відзиву не скористалася, а тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст. 128, ст. 130 ЦПК України для повідомлення відповідачки про розгляд її справи, у зв`язку з чим вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідачка повідомлена в установленому законом порядку.

Приймаючи до уваги викладене, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення учасників справ, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Васильків Київської області народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08.10.2016 Васильківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 12).

Позивачка доводиться малолітній ОСОБА_4 бабусею, що сторонами не заперечується.

З виписки із картки розвитку новонародженого від 17.10.2016 вбачається, що ОСОБА_2 народила ІНФОРМАЦІЯ_1 дівчинку на 33 тижні вагітності вагою 1630 грам (а.с. 13-14).

Згідно з довідками відділу у справах реєстрації та прописки громадян Управління правопорядку та безпеки від 31.03.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.05.2022 зареєстровані та проживають в м. Даме/Марк Федеративної Республіки Німеччина (а.с. 35-38).

Відповідно до довідки про навчання у школі, виданої 24.08.2023 початковою школою м. Даме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею цієї шкоди з 01.08.2023, навчається у 1 класі та навчатиметься в цій школі орієнтовно до 31.07.2029 (а.с. 33-34).

З довідки Забірського опорного закладу освіти Боярської міської ради від 16.03.2026 №50 вбачається, що ОСОБА_4 навчається в 4 класі Дзвінківської філії Забірського опорного закладу освіти Боярської міської ради Фастівського району Київської області (а.с. 22).

Згідно із заявою ОСОБА_3 , справжність підпису якого 09.02.2024 було засвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Смоліною І.В., зареєстрованою в реєстрі за №193, ОСОБА_3 підтвердив, що його малолітня дитини дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває за кордоном України у Федеративній Республіці Німеччина з його відому та схвалення у зв`язку з воєнним станом в Україні. Дитина перебуває у супроводі її бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій він повністю довіряє та яка приймає на себе зобов`язання забезпечити повернення його дитини в Україну після закінчення воєнного стану. Для чого він надає згоду, заявляє та підтверджує, що нагляд та фактичний догляд за його дочкою ОСОБА_4 під час її тимчасового перебування та проживання на території Федеративної Республіки Німеччина здійснює ОСОБА_1 (а.с. 17).

Відповідно до змісту розписки від 04.12.2012, що була додана позивачкою до позовної заяви, ОСОБА_2 добровільно відмовляється від своєї доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як вагітність і народження були не бажані (а.с. 20).

Згідно з довідкою №47/02-31, виданою 19.05.2026 виконавчим комітетом Грунської сільської ради, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично на території Рибальського старостинського округу не проживає (а.с. 55).

01.10.2025 ОСОБА_3 звернувся до начальника ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області про розшук зниклої особи ОСОБА_2 (а.с. 18).

Також 01.10.2025 ОСОБА_3 звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій просив надати йому відстрочку від мобілізації до ухвалення судом рішення по справі за його позовом до ОСОБА_2 про позбавлення останньої батьківських прав (а.с. 19).

З виписки №14997 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 28.12.2021 вбачається, що ОСОБА_1 з 17.12.2021 по 28.12.2021 проходила лікування КНП КОР «Київський обласний онкологічний диспансер» (а.с. 66-67, 84-85).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Положеннями ст. 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В ч. 1 ст. 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що має систематичний та постійних характер, та має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі №199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі №204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі №455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі №464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі №303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі №202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі від 30 червня 2020 року (заява №70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі №404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі №159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та інших.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі №366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі №947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі №320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі №320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі №464/2040/23).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , посилалась на те, що відповідачка злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивачку.

Разом з цим, суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує нехтувати своїми батьківськими обов`язками, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Надані на підтвердження позовних вимог довідки з навчальних закладів, подана до ГУНП в Київській області заява про розшук зниклої безвісти особи не підтверджують факту свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Також суд не приймає до уваги додану до позову розписку ОСОБА_2 про її відмову від дитини, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною та суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, докази, які були надані позивачкою, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідачки такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав стосовно своєї дитини.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення ч. 6 ст. 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Наведене узгоджується з висновками, що викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22.

Відповідно до наданого висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області від 10.09.2026 №151, орган опіки та піклування, будучи на стороні захисту прав малолітньої дитини, не вбачає доцільність або недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.127).

При цьому у висновку зазначається, що ОСОБА_2 зареєстрована на території Грунської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , але за місцем реєстрації тривалий час не проживає, що також вбачається з акту обстеження умов проживання від 05.08.2026. На теперішній час фактичне місце перебування ОСОБА_2 залишається невідомим. Дитина, ОСОБА_4 , наразі фактично перебуває за межами України (Німеччина0 разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 . У зв`язку з цим орган опіки та піклування Грунської сільської ради обмежений у технічній та правовій можливості провести безпосереднє обстеження умов проживання дитини та матері за межами громади та встановити беззаперечний факт повного, свідомого та злісного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків.

Також у судовому засідання прокурором Охтирської окружної прокуратури Овчаренко Ю.М., у відповідності до вимог ст. 56 ЦПК України, надала висновок щодо розв`язання спору, згідно зя ким вважала відсутніми правові підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2016 року народження, зважаючи на відсутність доказів її умисного, свідомого нехтування батьківськими обов`язками, а також на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань.

Як вже зазначалося, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про свідоме та умисне небажання відповідачки спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні.

З урахуванням наведених норм права, які покликані на забезпечення перш за все інтересів дитини, установлених судом обставин, зважаючи на позицію органу опіки і піклування та висновок прокурора, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, а також беручи до уваги, що вона не вчиняла щодо дитини жорстокого поводження, не має інших аморальних характеристик, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення її батьківських прав, оскільки інтересам дитини не слугує розірвання її зв`язку з матір`ю.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В зв`язку з відсутністю підстав для задоволення заявлених вимог відсутні підстави для відшкодування судових витрат, згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Васильківської міської ради Обухівського району Київської області, орган опіки і піклування виконавчого комітету Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Васильківської міської ради Обухівського району Київської області, місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 15/1, кімн. 1, м. Васильків Обухівського району Київської області, код ЄДРПОУ 33428402.

Третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області, місцезнаходження: вул. Остапа Вишні, буд. 3, с. Грунь Охтирського району Сумської області, код ЄДРПОУ 45200596.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 6 листопада 2026 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко