Рішення № 141305647, 06.11.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Справа № 915/1482/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю 104.ЮА,

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз,

про: стягнення заборгованості у розмірі 99939,51 грн, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю 104.ЮА звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №1410/25 від 14.10.2025 (вх.№14539/25 від 15.10.2025) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз заборгованість за Договором про надання послуг №35А540-109-20 від 09.09.2019 у загальному розмірі 99939,51 грн, з яких: 68345,44 грн основного боргу, 12438,87 грн пені, 14857,86 грн збитків від інфляції та 4297,34 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору про надання послуг №35А540-109-20 від 09.09.2019 та приписам чинного законодавства не розрахувався за надані послуги своєчасно та в повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу та нарахованих пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025, - справу №915/1482/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

05.11.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.11.2025 (вх.№15527/25), в якому він зазначає, що згідно умов Договору про надання послуг № 35А540-109-20 від 09.09.2019 ТОВ 104.ЮА позивачем були надані АТ «Миколаївгаз» у вересні 2023 року послуги на загальну суму 334502,0 грн, що підтверджується підписаним між сторонами Актом наданих послуг №РКЦ73000667 від 30.09.2023. Однак, через скрутне фінансове становище, відповідачем за вересень 2023 року проведено лише часткову оплату наданих послуг в розмірі 266156,56 грн. Відповідач також повідомив суд, що сума основного боргу в розмірі 68345,44 грн (залишок заборгованості) була сплачена товариством згідно платіжної інструкцій №25 від 29.10.2025. Визначені позивачем до стягнення в позові штрафні санкції з огляду на фактичне скрутне фінансове становище та судову практику, з точки зору відповідача, не відповідають принципам розумності, добросовісності та справедливості, й мають бути зменшені. Стягнення таких надмірних штрафних санкцій призведе до ускладнення подальшої роботи підприємства, унеможливлення виплати працівникам заробітної плати та банкрутству. Тому відповідач заявляє клопотання про зменшення штрафних санкцій, а саме пені, шляхом зменшення належних до стягнення сум на 90%.

12.11.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 11.11.2025 (вх.№15907/25), в якій він просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені у справі №915/1482/25 та позов у даній справі задовольнити у повному обсязі в частині стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних, зазначаючи про наступне. Позивач зауважує, що відповідач у відзиві повідомив, що сума основного боргу в розмірі 68345,44 грн була сплачена ним згідно платіжної інструкції №25 від 29.10.2025 у повному обсязі, однак зазначена сума боргу сплачена з порушенням погоджених сторонами в Договорі строків розрахунку за надані послуги та вже після подачі позивачем до суду позову у даній справі, що відповідно вказує на прострочення виконання відповідачем договірного зобов`язання, що згідно п.4.2 Договору та ч.2 ст.625 ЦК України є підставою для стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат у заявлених позивачем сумах. Крім того, позивач заперечує проти заявленого відповідачем у відзиві клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями.

З початку військової агресії російської федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва. Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги і планові, аварійні та екстрені відключення електроенергії по місту Миколаєву, Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/1482/25, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно, справа розглянута судом в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю РГК Контакт-центр (найменування підприємства змінено рішенням учасника №39 від 03.07.2020 на Товариство з обмеженою відповідальністю 104.ЮА) (надалі - виконавець, позивач у справі) та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (надалі - замовник, відповідач у справі) укладено Договір про надання послуг №35А540-109-20 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1, якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги інформаційного телефонного центру (Саll-центру), а саме: відповідь на вхідні телефонні дзвінки клієнтів замовника; здійснення вихідних телефонних дзвінків клієнтам замовника; відповідь на е-mail або sms клієнтів замовника; надання клієнтам замовника інформації про продукцію або послуги замовника; пошук нових клієнтів на продукцію чи послуги замовника; на умовах та в порядку, передбачених у цьому договорі, а замовник зобов`язується приймати надані послуги та оплатити їх.

У разі отримання від замовника реєстру клієнтів замовника та погодженого шаблону інформування, виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги інформаційного телефонного центру з організації розсилки клієнтам замовника SMS-повідомлень з інформацією, згідно погодженого шаблону замовником (п.1.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору послуги, що надає виконавець, необхідні замовнику для задоволення власних господарських цілей і полягають у забезпеченні комунікації з клієнтами замовника за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку для задоволення інформаційних потреб клієнтів, здійснення господарської діяльності замовника, реалізації послуг та товарів замовника.

Пунктом 2.1 Договору сторони, зокрема, погодили, що у 2023 році замовник щомісячно сплачує виконавцю за надання послуги 334502,0 грн, в т.ч.ПДВ 55750,33 грн.

За надання передбачених п.п.1.1.1 Договору послуг, замовник сплачує виконавцю місячну вартість послуг інформаційно-телефонного центру з організації розсилки СМС-повідомлень, що розраховується як добуток кількості доставлених SMS повідомлень на 0,345 грн з урахуванням ПДВ 20% (абз.6 п.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №ДУ-2/35А540-109-20 від 03.01.2020).

Згідно п.2.2 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що виконавець щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг.

За умовами п.2.4 Договору замовник протягом п`яти робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу виконавця.

При цьому, порядок формування, обміну та підписання електронних документів сторонами погоджено в Додатковій угоді №ДУ-1/35А540-109-20 від 02.01.2020.

Так, згідно п.2.5 даної Додаткової угоди, Е-документи (Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням ЕП замовником Е-документа, отриманого від виконавця з нанесеним ЕП.

Підписуючи дану додаткову угоду сторони підтверджують, що зареєстровані в системі електронного документообігу М.E.Dос та згодні з відправкою/отриманням їм розрахункових документів (рахунків на оплату та Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)) в електронному вигляді з електронним підписом засобами системи електронного документообігу в системі М.E.Dос (п.7 Додаткової угоди №ДУ-1/35А540-109-20).

Відповідно до п.2.6 Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 31.05.2022) замовник щомісячно, до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, сплачує вартість послуг шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця суми в розмірі, визначеному п.2.1 Договору.

Згідно п.3.3 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги; приймати від виконавця результат наданих послуг за актом приймання-передачі відповідно до розділу 2 даного договору.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з 01.01.2020, та діє до 31.12.2024.

В подальшому, Додатковою угодою №ДУ-5/35А540-109-20 від 29.09.2023 сторони за взаємною згодою розірвали Договір з 01.10.2023.

На виконання умов Договору ТОВ 104.ЮА позивачем було надано АТ Миколаївгаз у вересні 2023 року послуги на загальну суму 334502,0 грн, що підтверджується підписаним між сторонами Актом надання послуг №РКЦ73000667 від 30.09.2023.

З даного акту вбачається, що він прийнятий та затверджений відповідачем без жодних зауважень та застережень, у верхньому правому куті акту міститься інформація про те, що документ прийнято контрагентом та підписано електронним підписом відповідача.

Згідно п.2.5 Договору підписання Акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Однак, відповідачем проведено часткову оплату наданих послуг лише на суму 266156,56 грн, що підтверджується карткою по рахунку 361 ТОВ 104.ЮА та зафіксовано сторонами в Акті звіряння взаємних розрахунків.

Позивач стверджує, що незважаючи на взяті на себе відповідачем договірні зобов`язання, оплата наданих позивачем послуг за вказаний період в повному обсязі ним не здійснена, тому станом на дату подання позову за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 68345,44 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Проте, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати послуг належним чином не виконав.

В подальшому, відповідачем було сплачено позивачу 266156,56 грн, що підтверджується карткою по рахунку 361 ТОВ 104.ЮА та зафіксовано в Акті звіряння взаємних розрахунків.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем за позовом були виконані прийняті на себе зобов`язання з надання послуг інформаційного телефонного центру, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь-яких зауважень, проте оплату здійснено частково, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позову становила 68345,44 грн (334502,0 грн - 266156,56 грн).

Після звернення позивача до суду відповідачем було перераховано залишок заборгованості у сумі 68345,44 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №25 від 23.10.2025 на вказану суму.

Відповідно до п.2) ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення 68345,44 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У зв`язку з чим судом розглядаються решта позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків від інфляції та 3% річних, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані на суму боргу 14857,86 грн збитків від інфляції за загальний період з вересня 2023 року по серпня 2025 року та 4297,34 грн - 3% річних за період з 28.08.2023 по 01.10.2025.

Судом перевірено розрахунки збитків від інфляції, 3% річних та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.4.1 Договору, у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Згідно п.4.2 Договору, у разі прострочення оплати за надані послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості послуг, визначеної п.2.1 Договору, за кожний день прострочення.

На підставі ст.610, 611 ЦК України та умов Договору позивачем нарахована пеня за період з 28.08.2023 по 25.02.2023 у сумі 12438,87 грн.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що арифметично та методологічно він є вірними, виконаним з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідачем розрахунок пені на заперечений. Проте, у відзиві на позовну заяву позивач заявив клопотання, в якому просить суд зменшити розмір стягуваної пені на 90%.

В обґрунтування такого клопотання відповідач вказує наступне.

Можливість зменшення розміру неустойки передбачене положеннями Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідач посилаючись на ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зазначає, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18). В свою чергу Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільної правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити. У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18). В даному випадку виплата таких надмірних штрафних санкцій призведе до безпідставного надмірного збагачення кредитора і до безпідставного надмірного ускладнення фінансового становища боржника, і без того у дуже складних для суб`єктів господарювання умовах. На підтвердження відсутності господарської діяльності, скрутного становища підприємства відповідач повідомляє, що постановою №1773 від 29.09.2023, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг зупинила дію ліцензії АТ Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (код ЄДРПОУ 05410263) на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 №853. Враховуючи наведене, з 01.10.2023 Товариство не є Оператором газорозподільної системи, не здійснює розподіл природного газу на території Миколаївської області, а тому не отримує жодних надходжень від основної діяльності. З урахуванням практики Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, обставинами, на які сторони справи можуть посилатися при розгляді питання про зменшення неустойки, є: критичний фінансово-господарський стан суб`єкта господарювання; наявність заборгованості із заробітної плати; наявність податкового боргу; зменшення прибутку підприємства; відсутність коштів на банківських рахунках; потреба в грошових коштах для підтримання технологічного процесу виробництва; монопольне становище контрагента; стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань; існування дебіторської заборгованості. Зазначаємо також, що за підсумками 2025 року по результатах роботи Товариством отримано збитки в сумі 308,4 млн. грн. В фінансовій звітності Товариства станом на 30.09.2025 чисті активи становлять від`ємне значення - 2116800 тис.грн. Наразі відповідач знаходиться у критичному фінансово-господарському стані. Отже, майже всі підстави, із якими Верховний суд пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій, наявні у цій справі. Таким чином, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру про це йдеться в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18). Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. Проведений аналіз позовних вимог у цій справі свідчить, що позивачем не зазначено, які збитки та яку шкоду йому було завдано затримкою у виконанні зобов`язання за договором з боку відповідача. Крім того однією з головних причин прострочення виконання зобов`язання є обставини непереборної сили (початок бойових дій). Починаючи з лютого 2022 року по теперішній час територія м.Миколаєва та Миколаївської області знаходилася під постійними обстрілами з боку агресора. Внаслідок цього практично всі підприємства області призупинили свою роботу та відповідно кошти за розподіл природного газу основне джерело надходжень Товариства припинили надходити. Враховуючи викладене, у випадку задоволення позовних вимог, відповідач просить суд враховувати вищевикладені аргументи та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 90%.

Позивач у відповіді на відзив висловив свої заперечення про зменшення розміру пені посилаючись на наступне.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні положення наведено у ст.233 ГК України. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 01.08.2019 у справі №922/2932/18). З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 ). При цьому враховується, що завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. На підтвердження скрутного матеріального становища відповідач не надав достатніх доказів того, що АТ «Миколаївгаз» у періоді за який стягується заборгованість вересень 2023 року та нарахована на суму боргу пеня в сумі 12438,87 грн (з 28.08.2023 по 25.02.2024) було збитковим. Так, до даного клопотання відповідач подав в якості доказів скрутного матеріального становища лише звіт про власний капітал за 2024 рік, звіт про рух грошових коштів за 2024 рік та звіт про фінансові результати за 2024 рік, тоді як заявлені позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення заборгованості та штрафних санкцій за 2023 рік. Варто звернути увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.10.2019 №905/2134/17, погодившись з висновками суду апеляційної інстанції вказав, що «складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для зменшення розміру пені». Таким чином, надані Відповідачем документи не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України, оскільки не відображають фінансового стану останнього у спірному періоді. Також, відповідачем не надано жодного доказу того, що саме введення на території України воєнного стану та початок бойових дій призвели до унеможливлення виконання ним конкретних зобов`язань за укладеним між сторонами Договором. У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Що ж до твердження відповідача відносно того, що у зв`язку із зупиненням з 01.10.2023 дії ліцензії АТ «Миколаївгаз» на розподіл природного газу останнє не мало можливості вчасно розрахуватися з позивачем за надані послуги за Договором, то таке теж не заслуговує на увагу, з огляду на те, що зупинення дії ліцензії має тимчасовий характер та не зупиняє господарської діяльності підприємства в цілому. Об`єднана палата КГС ВС у постанові від 19.01.2024 по справі №911/2269/22 констатувала, що як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 справі №922/2141/21 (п.8.15), від 15.06.2022 у , від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо). При цьому за приписами ч.3 ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Зазначеним в свою чергу спростовуються твердження відповідача, відносно того, що для стягнення неустойки позивач має надати докази понесення ним збитків в результаті дій відповідача. Слід також зауважити, що тривале невиконання грошового зобов`язання з боку відповідача має негативний характер для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Позивач наголошує, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Водночас, належні до сплати штрафні санкції у даному випадку не є надмірно великими (пеня складає лише 18,20% від суми основної заборгованості). Крім того, в разі задоволення судом зазначеного клопотання, будуть порушені матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього та матиме дискримінаційний характер відносно його прав та інтересів. З огляду на зазначене, виходячи з положень ст.ст.76, 77, 91 ГПК України, відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування останнього у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач (зокрема, у зв`язку із веденням у крані воєнного стану). Таким чином, зважаючи на те, що відповідач в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру неустойки не надав суду належних доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманні послуги, винятковості даного випадку та невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, позивач вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приходить до такого.

Судом враховано, що за приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Правовий аналіз норм, які регулюють стягнення неустойки свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення. Законодавством надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 дійшов висновку, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Таким чином, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6) ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Керуючись вказаними нормами права, господарським судом при розгляді заяви відповідача про зменшення розміру пені враховано наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем оплата наданих послуг на час прийняття судом рішення здійснена в повному обсязі. При цьому більша частина заборгованості (334502,0 грн - 266156,56 грн) погашена у межах строків передбачених Договором. Після звернення позивача до суду залишок боргу (68345,44 грн) також було погашено.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, в той час, як надані відповідачем докази свідчать про явну збитковість підприємства, на час прийняття судом рішення, та наявність загрози банкрутства останнього.

Судом також враховано кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення, а для підприємств критичної інфраструктури особливо.

При цьому, застосування такого правового наслідку, як нарахування пені та штрафів, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не має виступати засобом збагачення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим, тому суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам даної справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшення розміру належної до стягнення пені на 50%, - до 6219,44 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 14857,86 грн збитків від інфляції, 4297,34 грн - 3% річних та 6219,44 грн пені, у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 2422,40 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 99939,51 грн. Під час розгляду справи відповідач сплатив основний борг у сумі 68345,44 грн, у зв`язку з чим судом в цій частині стягнення провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

При цьому, відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд вважає, що сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача, без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, п.2) ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 68345,44 грн основного боргу за Договором про надання послуг №35А540-109-20 від 09.09.2019.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.26 В; 54003, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.159, код ЄДРПОУ 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 104.ЮА (03134, м. Київ, пр. Корольова Академіка, буд.1, код ЄДРПОУ 39142689) 14857,86 грн збитків від інфляції, 4297,34 грн - 3% річних, 6219,44 грн пені та 2422,40 грн судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва