Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 рокуСправа № 912/1645/26
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ІНВЕСТ" (пров. Залізничний, буд. 1, смт. Пантаіївка, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28023)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" (вул. Сєдова, буд. 8, офіс 2, м. Запоріжжя, 69005)
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
секретар судового засідання - Коваленко Т.А.
Представники сторін у судовому засіданні участі не брали,
У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення суду,
УСТАНОВИВ:
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" (далі - ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ"), яка містить вимоги витребувати у ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" виробничі будівлі, загальною площею 3462,9 кв. м, а саме: вісова - літ. "А"; підйомне улаштування - літ."Б"; башня - літ."В"; склад № 7 - літ. "Г"; склад № 8 - літ. "Д"; склад № 9 - літ."Е"; пожежне депо - літ."Ж"; вбиральня - літ."З"; замощення - літ."І"; огорожа - №1, які розташовані за адресою: пров. Залізничний, буд. 1, смт. Пантаївка, м. Олександрія, Кіровоградська обл. (реєстраційний номер ОНМ: 948173435103) у власність ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ", з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" зазначило, що виробничі будівлі вибули з володіння та власності підприємства на підставі підроблених документів і поза волею дійсного засновника та підлягають поверненню в судовому порядку.
Також, разом з позовом ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" подало заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 25.06.2026 заяву ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" про забезпечення позову повернуто заявнику.
Ухвалою від 25.06.2026 позовну заяву ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" залишено без руху.
26.06.2026 ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" подано заяву про усунення недоліків позовної заяви та заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 29.06.2026 заяву ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" про забезпечення позову від 26.06.2026 у справі задоволено частково, накладено арешт на належні ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" (вул. Сєдова, буд. 8, офіс 2, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 41910818) виробничі будівлі, загальною площею 3462,9 кв. м., Опис: Виробничі будівлі складаються з: вісова - літ. "А"; підйомне улаштування - літ."Б"; башня - літ."В"; склад № 7 - літ. "Г"; склад № 8 - літ. "Д"; склад № 9 - літ."Е"; пожежне депо - літ."Ж"; вбиральня - літ."З"; замощення - літ."І"; огорожа - №1, які розташовані за адресою: пров. Залізничний, буд. 1, смт. Пантаївка, м. Олександрія, Кіровоградська обл. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 330500335103).
Ухвалою від 02.07.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.07.2026, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.
03.07.2026 позивачем подано заяву зміну предмету позову.
Ухвалою від 30.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду; залишено без руху заяву позивача про зміну предмету позову.
Ухвалою від 15.09.2026 заяву ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" про зміну предмету позову від 03.07.2026 повернуто без розгляду; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2026.
15.09.2026 ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" подано письмові пояснення.
28.09.2026 ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" подано заву про забезпечення позову від 26.09.2026,
29.09.2026 позивачем подано клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, клопотання про зміну предмету спору, клопотання про призначення експертизи.
Протокольною ухвалою від 29.09.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.10.2026.
02.10.2026 ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" подано заяву на поновлення процесуального строку на подання відзиву.
Протокольними ухвалами від 02.10.2026, 15.10.2026, 23.10.2026, 26.10.2026, 27.10.2026 оголошувались перерви у судових засіданнях.
Ухвалою від 02.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву від 02.10.2026; письмові пояснення відповідача від 15.09.2026 разом з додатками повернуто без розгляду; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" про забезпечення позову від 26.09.2026; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" про повернення на стадію підготовчого провадження від 28.09.2026; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" про зміну предмету спору від 28.09.2026; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" про призначення експертизи від 28.09.2026.
15.10.2026, 23.10.2026 та 28.10.2026 ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" подано клопотання про відкладення судового засідання.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача від 28.10.2026 про відкладення судового засідання, у зв`язку з закінченням процесуальних строків розгляду справи встановлених ст. 177, 195 ГПК України.
У судовому засіданні представники сторін участі не брали, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 29.10.2026 судом досліджено докази у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.
ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" (далі Позивач, підприємство) є суб`єктом господарювання, яке здійснює господарську діяльність на території селища Пантаївка Олександрійського району Кіровоградської області. Засновником ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" є кіпрська компанія АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД, місцезнаходження: індекс 6016, місто Ларнака, вулиця Макаріоу III № 22. Макаріа Центр, 4 поверх, офіс 402, Республіка Кіпр. Засновником зазначеної компанії, є громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
Як зазначає позивач для здійснення господарської діяльності ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" придбало у ТОВ "ЛІДЕР ГРУП ЛОГІСТИК" об`єкт нерухомого майна загальна площа 3462,9 кв. м, а саме: вісова - літ. "А"; підйомне улаштування - літ."Б"; башня - літ."В"; склад № 7 - літ. "Г"; склад № 8 - літ. "Д"; склад № 9 - літ."Е"; пожежне депо - літ."Ж"; вбиральня - літ."З"; замощення - літ."І"; огорожа - №1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу № 33 від 23.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Блажек О.Є. (т. 1 а.с. 128-131).
Право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстровано за Позивачем у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і з моменту придбання використовується ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" для здійснення господарської діяльності, що підтверджується документами про закупівлю обладнання та господарськими договорами та іншими документами укладеними з контрагентами (т. 1 а.с. 107-114).
11.03.2026 невідомі особи, представившись новою охороною та діючи за дорученням 23.06.2026 нібито нового керівництва, отримали фактичний контроль над зазначеними виробничими приміщеннями, що спонукало власника та керівника ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" вжити заходів для встановлення обставин фактичного захоплення належного підприємству майна.
Шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено, що без відома керівника та засновника підприємства 05.03.2026 до зазначеного Реєстру внесено відомості щодо зміни складу засновників (учасників) ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" та зміни його керівника, а саме: здійснено зміну засновника (учасника) товариства з "АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД" на ТОВ "ЦЕНТР РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ", здійснено зміну керівника товариства з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
Як пізніше стало відомо, одним із документів, на підставі яких були вчинені вищезгадані реєстраційні дії, стала довіреність, нібито видана 09.12.2025 нотаріусом міста Варшави Анною Вілгос ( ОСОБА_5 ), відповідно до якої засновник компанії АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД ОСОБА_1 уповноважив громадянина Республіки Польща ОСОБА_6 представляти його інтереси як засновника компанії АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД.
Громадянином Республіки Польща ОСОБА_6 від імені та в інтересах компанії АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД було укладено з ТОВ "ЦЕНТР РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ" договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" від 06.02.2026 та підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" від 06.02.2026, внаслідок чого ТОВ "ЦЕНТР РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ" набуло частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" (т.1 а.с. 115-126).
Позивач зазначає, що власник компанії "АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД" ОСОБА_1 не звертався до нотаріуса та не перебував у місті Варшава 09.12.2025, що, зокрема, підтверджується відмітками у його паспорті для виїзду за кордон щодо перетину державного кордону.
У відповіді нотаріуса міста Варшави Республіки Польща ОСОБА_7 на відповідний запит зазначено, що вона не складала та не посвідчувала довіреність від 09.12.2025, видану ОСОБА_8 на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) з метою представництва його інтересів як засновника компанії AMBAR INVEST LC, а також не реєструвала зазначену довіреність у реєстрі нотаріальних дій, який нею ведеться (т.1 а.с. 162-163).
ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" стверджує, що реєстраційні дії щодо зміни засновника товариства та зміни його керівника з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 були проведені на підставі підробленої довіреності, без відома та волевиявлення засновника компанії "АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД" ОСОБА_11 . За фактом підроблення документів щодо видачі довіреності, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, Олександрійським районним відділом поліції ГУНП в Кіровоградській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026121060000440 від 17.03.2026. Станом на теперішній час досудове розслідування триває (т. 1 а.с. 141).
Також шляхом моніторингу відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що після фактичного встановлення невідомими особами контролю над підприємством належні ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" виробничі будівлі загальною площею 3462,9 кв. м, розташовані за адресою: пров. Залізничний, буд. 1, смт. Пантаївка, м. Олександрія, Кіровоградська обл., були передані до статутного капіталу ТОВ ПІВДЕНЬ ХОЛ, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
26.03.2026 між ТОВ "ПІВДЕНЬ ХОЛ" та ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" укладено договір купівлі-продажу № 433 від 26.03.2026, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченком В. М., на підставі якого ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" набуло право власності на зазначені виробничі будівлі (т. 1 а.с. 115-116).
Наказом Міністерства юстиції України № 1371/5 від 26.05.2026 "Про задоволення скарги" було частково задоволено скаргу власника компанії "АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД" Леона Штерна від 14.03.2026. Визнано вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" та скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004451070006003039 від 05.03.2026 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та №1004451070007003039 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області Реп`яхом Василем Валентиновичем щодо ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" (т. 1 а.с. 27-32).
Підставою для прийняття зазначеного наказу став Висновок Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 11.05.2026, оформлений за № 1361-33.1.2-26 від 21.05.2026, в якому встановлено, що акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" від імені компанії "АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД" підписано особою, яка діяла на підставі підробленої довіреності (т. 1 а.с. 27-32).
Позивач зазначає, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було відновлено відомості про дійсного засновника та керівника ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ", які існували до проведення незаконних реєстраційних дій. Водночас, оскільки належні ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" виробничі будівлі вибули з володіння та власності підприємства на підставі підроблених документів і поза волею дійсного засновника, зазначене нерухоме майно підлягає витребуванню з незаконного володіння ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ".
Наведене вище стало підставою для звернення з позовом у даній справі.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
Звідси застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19). Тобто у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як убачається з позовної заяви, ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" звернулося з позовом про витребування з незаконного володіння відповідача об`єкта нерухомого майна, зазначивши в якості підстави позовних вимог положення ст. 387 ЦК України.
Так, регулювання, наведене у Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такий спосіб захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Відповідно до положень ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а ст. 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
При цьому, пред`явлення віндикаційного позову з підстав, передбачених ст. 387 ЦК України щодо майна, яке було відчужене до останнього його набувача, забезпечує можливість захисту порушених прав особи, яка вважає себе власником такого майна.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
У разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, при цьому, чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладались щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними торгів (аукціону) недійсними є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України.
Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.387 і 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (п. 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
У п. 138 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) також наведено висновок про те, що якщо позивач звернеться до суду з вимогою про витребування нерухомого майна від його кінцевого набувача, про якого містяться відповідні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, такий набувач має бути відповідачем.
Тому вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.
Для застосування п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.
Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити, зокрема факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до ст. 388 ЦК України.
Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.
Верховний Суд у постанові від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20 наголосив на тому, що неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).
Разом з тим, положеннями зазначеної норми не зазначено наслідки у випадку, якщо за встановлених обставинами справи одночасно встановлено і відсутність волі у власника під час вибуття з його володіння майна і наявність добросовісного оплатного набуття права власності відповідачем-володільцем спірного майна.
Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Суд також ураховує, що правила ч. 1 ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
При цьому, доказів того, що ТОВ "ЕДВАЙС КОНСАЛТ" знало або могло знати, що громадянин Республіки Польща ОСОБА_6 діючи від імені та в інтересах засновника Компанії "АМБАРІНВЕСТ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛІМІТЕД" (код 378256 за законодавством Республіки Кіпр) - громадянина держави Ізраїль ОСОБА_12 (Халіна) прибувши до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. - діяв на підставі підробленої довіреності.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що до матеріалів справи позивачем не долучено доказів, які б підтверджували, що довіреність видана на ім`я громадянина Республіки Польща ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зареєстрована в реєстрі за № 1996/2025 є підробленою. Саме лише посилання у висновку комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України від 11.05.2026 на відповідь нотаріуса Анни Вілгос, яка надана ОСОБА_14 , не може свідчити про недійсність довіреності, оскільки Міністерства юстиції України не зверталося, ні до нотаріуса Анни Вілгос, ні до Міністерства юстиції Республіки Польща із запитом щодо існування такої довіреності.
Також, за фактом підроблення документів щодо видачі довіреності, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України Олександрійським районним відділом поліції ГУНП в Кіровоградській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026121060000440 від 17.03.2026. Станом на теперішній час досудове розслідування триває.
Окрім цього, ТОВ "АМБАР ІНВЕСТ" у клопотанні про повернення до стадії підготовчого провадження зазначає, що на дату подання позову йому були не відомі певні обставини, а саме щодо об`єктів нерухомого майна, які зазнали змін у частині їх адреси та яким об`єктам присвоєно новий реєстраційні номери, а які об`єкти нерухомості були знищені. Позивач зазначає, що на місці знищених будівель були сформовані декілька окремих об`єктів нерухомого майна та те, що зазначені обставини безпосередньо впливають на ефективність захисту його порушених прав.
Таким чином, позивач фактично не визначився та не конкретизував об`єкти нерухомості, які йому належать та які необхідно витребувати від відповідача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Верховний Суд у постанові від 06.05.2026 у справі № 359/11538/23 (провадження № 61-8444св25) розглядаючи віндикаційний позов дійшов до висновку, що витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває у володінні відповідача. Якщо майно видозмінилося або було перероблене, віндикаційний позов не може бути задоволений.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, які встановлені судом, інші доводи сторін судом досліджувалися, але не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами ст. 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів.
Повний текст рішення складено 09.11.2026.
Суддя М.С. Глушков
Судове рішення № 141305265, Господарський суд Кіровоградської області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 912/1645/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: