Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокуСправа № 912/1503/26
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Ємченка Андрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фермерського господарства "Майгорове" (вул. Набережна, буд. 42, смт Онуфріївка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28100)
про стягнення 2 150 100,00 грн,
секретар судового засідання Легун А.О;
представники сторін:
від позивача - Коробєйніков А.В., адвокат, ордер серія ВА № 1156395 від 21.07.2026, в режимі відеоконференцзв`язку,
від відповідача - Майнард Н.О., адвокат, ордер серія ВА № 1156333 від 15.07.2026,
у підготовчому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
УСТАНОВИВ:
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Ємченка Андрія Олексійовича (далі - ФОП Ємченко А.О.), яка містить вимоги до Фермерського господарства "Майгорове" (далі - ФГ "Майгорове") про стягнення 2 150 100,00 грн заборгованості, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання ФГ "Майгорове" зобов`язань за усним договором поставки в частині своєчасного та повного розрахунку за прийнятий товар (пиломатеріали обрізні).
Ухвалою суду від 15.06.2026 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків.
22.06.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 29.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.07.2026.
15.07.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
21.07.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив.
22.07.2026 відповідач подав до суду пояснення на відповідь на відзив.
23.07.2026 відповідач подав до суду заяву про витребування доказів.
Ухвалою від 23.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду; задоволено заяву ФГ "Майгорове" про витребування доказів від 23.07.2026; витребувано у Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи про перетинання державного кордону України громадянином Пшеничним Русланом Миколайовичем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянин України) за період з 14.10.2025 по 10.06.2026 із зазначенням дат, пунктів пропуску та напрямків перетинання державного кордону (в`їзд/виїзд), витребувані докази надати до суду в строк до 23.08.2026; відкладено підготовче засідання до 08.09.2026.
07.09.2026 ФОП Ємченком А.О. подано додаткові пояснення у справі.
Ухвалою від 08.09.2026 повторно витребувано у Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи про перетинання державного кордону України громадянином Пшеничним Русланом Миколайовичем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянин України) за період з 14.10.2025 по 10.06.2026 із зазначенням дат, пунктів пропуску та напрямків перетинання державного кордону (в`їзд/виїзд), витребувані докази надати до суду в строк до 23.09.2026; відкладено підготовче засідання до 24.09.2026.
14.09.2026 Адміністрацією Державної прикордонної служби України подано інформацію витребувану ухвалами суду від 23.07.2026 та 08.09.2026.
Ухвалою від 24.09.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 30.09.2026.
Ухвалами від 30.09.2026, 15.10.2026, 23.10.2026 оголошувались перерви в судових засіданнях.
22.10.2026 відповідачем подано заяву про надання інформації щодо звернення до Національної поліції.
28.10.2026 ФГ "Майгорове" подано додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 28.10.2026 судом досліджено докази у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.
За твердженням позивача, ФОП Ємченко А.О. (далі - Продавець) та ФГ "Майгорове" (далі Покупець) домовилися в усній формі щодо поставки деревини, а саме Продавець зобов`язався передати у власність покупцеві продукцію (пиломатеріали обрізні породи дуб), а Покупець зобов`язався прийняти вказану продукцію та сплатити її вартість. Договір укладався шляхом усних переговорів у спрощений спосіб, в ході яких узгоджувалася вартість та номенклатура товару, порядок та строки поставки.
На виконання усних домовленостей, ФОП Ємченко А.О., як постачальник за договором належним чином і в повному обсязі виконав власні зобов`язання, здійснивши поставку товару з найменуванням "пиломатеріали обрізні породи дуб" в кількості 47,78 м куб на загальну суму 2 150 100 грн без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 14 від 07.10.2025 (а.с. 14).
Видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печаткою юридичної особи.
Покупець не сплатив за поставлений товар обумовленої сторонами грошової суми, що стало підставою для звернення до суду.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти заявлених вимог та зазначив, що дана господарська операція є повністю безтоварною, а сам факт постачання відсутній. Лише наявність видаткової накладної, підписаної колишнім керівником не є доказом фактичного здійснення операції. У відповідача відсутні будь-які інші документи, які мають супроводжувати рух та приймання деревини такого обсягу. Також, у ФГ "Майгорове відсутні серед основних засобів транспортних засобів, які можна використати для перевезення зазначеної Позивачем деревини. Відсутній рух коштів між Сторонами протягом 2025-2026 р., а також відсутній бухгалтерський облік деревини та пиломатеріалів, які зазначені у видатковій накладній № 14 від 07.10.2025.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що обставини податкового обліку або його відсутність не змінюють суті цивільних відносин між сторона та не є підставою для звільнення від обов`язку оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, правочин - правомірна, тобто, не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
На підтвердження поставки деревини позивачем надано копію видаткової накладної № 14 від 07.10.2025, відповідно до якої ФОП Ємченко А.О. поставив відповідачу товар з найменуванням "пиломатеріали обрізні породи дуб" в кількості 47,78 м куб на загальну суму 2 150 100 грн без ПДВ.
Оригінал зазначеної накладної було оглянуто у судовому засіданні.
Видаткова накладна № 14 від 07.10.2025 підписана сторонами та скріплена печаткою юридичної особи - відповідача.
Питання щодо недійсності підпису чи викрадення печатки господарства відповідачем не ставиться.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На вказаному наголошує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/2357/20.
Також ВС зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Господарський суд зазначає, що твердження відповідача про недоброчесну поведінку колишнього директора ФГ "Майгорове" - Пшеничного Руслана Миколайовича щодо використання печатки господарства, порушення ведення бухгалтерського обліку (не відображення господарських операцій господарства), дій спрямованих на завдання фінансової шкоди ФГ "Майгорове" та неправомірним заволодінням майном господарства не свідчать про відсутність факту поставки деревини позивачем.
Частиною 2 ст. 79 ГПК України визначено, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що більш вірогідним є факт укладання між сторонами у справі договору поставки деревини, а видаткова накладна № 14 від 07.10.2025 підтверджує волевиявлення сторін щодо настання правових наслідків із укладення договору поставки у спрощений спосіб.
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.
При цьому за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Предметом доказування у даній справі є встановлення факту неналежного виконання зобов`язань в частині оплати за поставку товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 ст. 693 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підписанням покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Відтак, отримання Відповідачем товару за вищевказаною видатковою накладною без жодних заперечень свідчить про вчинення Відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття товару на виконання договірних зобов`язань за Договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.
Статтею 530 ЦК України передбачено можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Отже, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата мас бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 ЦК України (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).
Доказів сплати за поставлений товар матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 2 150 100,00 грн заборгованості за поставлений відповідачу товар є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін у справі та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Отже, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суд обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Господарським судом надано вичерпну відповідь на ключові питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а решту доводів, викладених в заявах по суті та поясненнях сторін, суд дослідив, врахував, втім, останні не впливають на результат прийнятого судом рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 76-79, 129, 130, 185, 191, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фермерського господарства "Майгорове" (вул. Набережна, буд. 42, смт Онуфріївка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28100, код ЄДРПОУ: 38542292) на користь Фізичної особи-підприємця Ємченка Андрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 2 150 100,00 грн, а також 25 801,20 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу та відповідачу через систему "Електронний суд".
Повний текст рішення складено - 09.11.2026.
Суддя М.С. Глушков
Судове рішення № 141305263, Господарський суд Кіровоградської області було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 912/1503/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: