Рішення № 141305244, 06.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1516/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус», м. Херсон,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Гончаренко Марії Віталіївни, м. Київ,

про стягнення 1 525 493,18 грн.,

за участю представників:

від позивача: Лакотош Д.В., адвокат, ордер серії ВН №1609690 від 14.11.2025;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус», м. Херсон (далі по тексту ТОВ «Ермітаж Хаус») 22.05.2026 через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Гончаренко Марії Віталіївни, м. Київ (далі по тексту ФОП Гончаренко М.В.), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:

- 365 625,81 грн. основного боргу за Договором №0109/21-2 від 01.10.2021 за користування нежитловим приміщенням №82, яке розташоване за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, буд. 21/25, площею 140 кв.м. з квітня 2023 року по 05.12.2023,

- 731 251,62 грн. неустойки, нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України;

- 110 028,09 грн. пені, нарахованої за період з 01.04.2023 по 05.12.2023,

- 7453,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2026 по 05.12.2023,

- 4702,66 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня по листопад 2023 року,

- 306 432 грн. неустойки, нарахованої відповідно до положень п.13.3 Договору №0109/21-2 від 01.10.2021.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 01.10.2021 між ТОВ «Ермітаж Хаус» та ФОП Горбенко (Гончаренко) М.В. був укладений договір суборенди №0109/21-2, за яким відповідач отримала у користування нежитлове приміщення №82 загальною площею 140 кв.м, яке розташоване за адресою Київська область, м. Вишневе, вул. Першотравнева, буд. 21/25.

Позивач твердить, що відповідач зобов`язана була звільнити орендоване приміщення та повернути його ТОВ «Ермітаж Хаус» не пізніше 20.04.2023. Повернення об`єкта відбулось лише 05.12.2023.

Позивач зазначає, що звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості з суборендної плати за період жовтень 2021 року по березень 2023 року. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 позов ТОВ «Ермітаж Хаус» було задоволено.

Позивач твердить, що спірний договір суборенди припинився, що уже встановлено в рішенні у справі №911/1241/23.

Звертаючись до суду із позовом у справі №911/1516/26, позивач просить стягнути з відповідача суборендну плату за період з квітня 2023 року по дату фактичного припинення користування майном.

За прострочення сплати суборендної плати позивач нараховує 3% річних, пеню та інфляційні втрати.

Керуючись положеннями ч.2 ст. 785 ЦК України, позивач нараховує та просить суд стягнути неустойку у розмірі подвійної орендної плати за цей же період.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення об`єкта відповідно до п.13.3 Договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2026 позовну заяву ТОВ «Ермітаж Хаус» залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про усунення недоліків, до якої додано виправлену відповідно до вимог ст.ст. 162, 164 ГПК України позовну заяву, яка містить реквізити рахунку позивача в банку, та довідку Вих.№28/001/10053/2026 від 04.06.2026, яка підтверджує наявність такого рахунка.

Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Суд встановив, що джерелом спірних правовідносин між позивачем і відповідачем є господарський договір суборенди №0109/21-2, за яким відповідач отримала у тимчасове платне користування нежитлове приміщення №82, яке розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, буд. 21/25. Відтак, справа підсудна Господарському суду Київської області за правилами виключної підсудності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2026 відкрито провадження у справі №911/1516/26 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.07.2026.

Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача ФОП Гончаренко М.В. подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання ухвали докази оплати за користування нежитловим приміщенням №82, яке розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, буд. 21/25, площею 140 кв.м. з квітня 2023 року по листопад 2023 року (частина 2 ст. 74 ГПК України).

Ухвалою від 02.07.2026 забезпечено участь представника позивача адвоката Лакотоша Д.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.07.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач зазначає, що з огляду на направлений позивачем лист від 05.04.2023 про розірвання договору, договір розірвано з 17.04.2023. При цьому, за вказаним листом відповідач мав повернути орендоване приміщення не пізніше 20.04.2023.

Відповідач, посилаючись на висновки, викладені у постанові ОП КГС ВС від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 та постановах ВС від 08.05.2021 у справі №917/631/19, від 25.05.2022 у справі №389/704/20, зазначає про відсутність підстав для стягнення з нього основного боргу зі сплати орендної плати за період з квітня 2023 року по 5 грудня 2023 року. Крім того, похідні вимоги про стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволення.

Відповідач заперечує щодо стягнення з нього неустойки відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, оскільки позивачем невірно розраховано період її нарахування, що відображено у наданому контррозрахунку.

Щодо нарахованої позивачем неустойки відповідно до п.13.3 договору, то відповідач звертає увагу, що таке нарахування не відповідає висновкам Верховного Суду та правовому регулюванню, встановленому ч.2 ст. 785 ЦК України.

09.07.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив.

Позивач вважає, що наведені відповідачем заперечення стосуються виключно розміру та розрахунку заявлених вимог та не можуть бути підставою для висновку про відсутність правових підстав для стягнення неустойки.

Ухвалою від 13.07.2026 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 28.07.2026. Встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 20.07.2026. Забезпечено участь представника позивача адвоката Лакотоша Д.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 28.07.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2026. Забезпечено участь представника позивача адвоката Лакотоша Д. В. у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 11.08.2026 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 29.09.2026. Забезпечено участь представника позивача адвоката Лакотоша Д.В. у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 29.09.2026 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 06.10.2026. Забезпечено участь представника позивача адвоката Лакотоша Д.В. у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

05.10.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 06.10.2026 з`явився представник позивача. Відповідач в судові засідання 13.07.2026, 28.07.2026, 11.08.2026, 29.09.2026 та 06.10.2026 повторно не з`явилась, уповноваженого представника для участі в судових засіданнях не направила.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, і підставою для відкладення є не неявка належним чином повідомленого представника сторони, а неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні.

Враховуючи обмежений строк розгляду справи, те, що відповідач належно було повідомлена про судові засідання, розгляд справи неодноразово відкладався, представник відповідача не з`явився в жодне з призначених судових засідань, а матеріалів справи достатньо для ухвалення обґрунтованого рішення, суд продовжив розгляд справи без присутності відповідача та її представника.

Розглянувши позов ТОВ «Ермітаж Хаус» до ФОП Гончаренко М.В. про стягнення 1 525 493,18 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №909/948/18.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23, яке набрало законної сили відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, встановлено такі обставини.

01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Горбенко Марією Віталіївною (суборендар) був укладений договір суборенди №0109/21-2 (далі Договір), за умовами пунктів 1.1 та 1.4 якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення №82 загальною площею 140 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Першотравнева, буд.21/25, (далі об`єкт оренди) для здійснення господарської діяльності, а саме розміщення закладу громадського харчування (піцерії).

Згідно з пунктом 2.1. Договору об`єкт орендар передає об`єкт суборенди в момент підписання акту приймання-передачі, який є Додатком 1 до цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили строк суборенди, а саме тридцять п`ять місяців з 01.10.2021, тобто період суборенди за цим Договором становить з 01.10.2021 по 01.09.2024.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що розмір щомісячної орендної плати, яка підлягає сплаті суборендарем орендарю, становить 44800,00 грн. без ПДВ із розрахунку 320,00 грн. за 1 кв.м.

Відповідно до 4.3 Договору, сторони визначили, що орендна плата за поточні місяці оренди підлягає сплаті суборендарем-відповідачем орендарю-позивачу в безготівковому порядку не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць.

Порядок повернення майна орендареві сторони визначили в розділі 13 Договору.

Відповідно до пункту 13.1 після закінчення терміну суборенди за даним договором суборендар зобов`язаний протягом 1 календарного дня повернути об`єкт суборенди орендарю за актом передачі та приймання об`єкта суборенди.

Також, відповідно до п.15.2 Договору у разі прострочення суборендарем сплати орендної плати або інших платежів, передбачених даним Договором, одноразово протягом 10 календарних днів, або два і більше разів понад 1 і більше календарних днів, орендар має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, попередивши суборендаря за п`ять днів до такого розірвання. Суборендар зобов`язаний звільнити орендоване приміщення в строк, вказаний у відповідному повідомленні орендаря.

Фактична передача об`єкта суборенди підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі об`єкта суборенди від 01.10.2021 (Додаток №1 до Договору), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення №82 загальною площею 140 кв.м. за адресою: 08132 Київська область, м. Вишневе, вул. Першотравнева, буд.21/25.

Листом від 05.04.2023, який був направлений відповідачу 06.04.2023 згідно з описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком «Укрпошти» від 06.04.2023, позивач повідомив відповідача про розірвання Договору з 17.04.2023 в порядку пункту 15.2 Договору з підстав порушення відповідачем строків сплати орендної плати, а також повідомив про обов`язок відповідача звільнити об`єкт суборенди в строк до 20.04.2023 у зв`язку з розірванням Договору позивачем.

Звертаючись до суду із позовом у справі №911/1516/26, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у вигляді суборендної плати за період з квітня 2023 року по 5 грудня 2023 року. Заявлений в цій частині позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Перш за все суд звертає увагу, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.08.2024 Горбенко Марія Віталіївна змінила прізвище на Гончаренко.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч.2 ст. 653 ЦК України).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як уже встановлено судом під час розгляду справи №911/1241/23 та не заперечується сторонами, укладений між сторонами договір суборенди №0109/21-2 від 01.10.2021 розірваний з 17.04.2023 у зв`язку із направленням позивачем листа від 05.04.2023 про розірвання договору.

Розірвання договору є однією з підстав його припинення. Припинення договору означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 15.2 Договору передбачено, що у разі розірвання договору суборендар зобов`язаний звільнити орендоване приміщення в строк, вказаний у відповідному повідомленні Орендаря.

За змістом наведених норм договір є підставою виникнення права суборендаря користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою орендарю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку суборендаря повернути орендарю об`єкт суборенди у строк, встановлений у відповідному повідомленні орендаря.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 дійшла таких висновків:

«Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного Суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.»

Вказана позиція є сталою та викладена у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №917/631/19, від 25.05.2022 у справі №389/704/20 та інших.

Подальше користування відповідачем об`єктом оренди після розірвання договору є неправомірним, а тому застосування положення договору для стягнення суборендної плати за період з 18.04.2023 року по 05.12.2023 є помилковим.

Щодо стягнення суборендної плати за період з 01.04.2023 по 17.04.2023, то суд встановив, що у справі №911/1241/23 господарським судом розглянуто вимоги ТОВ «Ермітаж Хаус» про стягнення з ФОП Гончаренко (Горбенко) М.В. суборендної плати за період з 01.10.2021 по 17.04.2023, що відображено у відповідному розрахунку, наведеному в рішенні суду у вигляді таблиці.

З огляду на викладене, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 365 625,81 грн. основного боргу за Договором №0109/21-2 від 01.10.2021 за період з квітня 2023 року по 05.12.2023 слід відмовити.

Враховуючи, що вимога про стягнення основного боргу із суборендної плати не належить до задоволення, похідні вимоги про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, (розрахованих за прострочення сплати загальної суми суборендної плати за період користування об`єктом з квітня 2023 року по 05.12.2023), також не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 731 251,62 грн. неустойки, нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, суд зазначає таке.

Пунктом 15.2 Договору передбачено, що суборендар зобов`язаний звільнити орендоване приміщення в строк, вказаний у відповідному повідомленні орендаря.

У листі від 05.04.2023 позивач повідомив про обов`язок відповідача звільнити об`єкт суборенди в строк до 20.04.2023 у зв`язку з розірванням Договору.

Об`єкт оренди був повернутий позивачу лише 05.12.2023, що не заперечується сторонами та підтверджується підписаним між ними актом приймання-передачі об`єкта суборенди від 05.12.2023.

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України санкція є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (постанова ОП КГС ВС від 16 серпня 2024 року у справі № 910/14706/22)

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на те, що відповідач був зобов`язаний повернути об`єкт оренди до 20.04.2023, а з 21.04.2023 допустив прострочення повернення майна, яке фактично відбулося лише 05.12.2023, позивач має право на нарахування та стягнення неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України за період з 21.04.2023 по 04.12.2023.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснений позивачем розрахунок неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України є арифметично невірним.

Суд, здійснивши власний розрахунок неустойки, застосувавши вірний період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної орендної плати становить 668 627,96 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 306 432 грн. неустойки, нарахованої відповідно до положень п. 13.3 Договору №0109/21-2 від 01.10.2021, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.13.3 Договору у разі затримки у поверненні об`єкта суборенди, суборендар сплачує на користь орендаря неустойку у розмірі 3% від розміру місячної орендної плати за кожний день прострочення.

Разом із тим, позивач уже застосував до відповідача неустойку у вигляді подвійної орендної плати відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України.

Неустойка, передбачена пунктом 13.3 Договору, та неустойка, встановлена частиною другою статті 785 ЦК України, мають спільну правову природу, оскільки є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення обов`язку щодо своєчасного повернення об`єкта оренди (суборенди).

Оскільки обидві санкції за правовим змістом та способом нарахування є неустойкою, передбачені за одне й те саме порушення зобов`язання несвоєчасне повернення об`єкта суборенди, за один і той самий період прострочення, їх одночасне стягнення призведе повторного застосування до відповідача заходів відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України.

Крім того, у п.9.21 постанови ОП КГС ВС від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19 зазначено, що яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення неустойки, передбаченої пунктом 13.3 Договору.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Ермітаж Хаус» частково та ухвалює рішення про стягнення з ФОП Гончаренко М.В. 668 627,96 грн. неустойки.

У зв`язку частковим задоволенням позову суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 8023,54 грн.

Суд звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. При цьому, розмір зазначених витрат, як про те зазначає відповідач, підтверджується договором про надання правової допомоги, додатком №3 до нього, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів та іншими документами, що будуть подані у строки, визначені процесуальним законодавством.

Відтак, суд не вирішує питання щодо розподілу вказаних витрат відповідача в цьому рішенні, як і не вирішує питання щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з огляду на заявлене ним клопотання відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончаренко Марії Віталіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус» (73003, м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 57, ідентифікаційний код 42475493, рахунок № НОМЕР_3 відкритий в АТ Банк «Південний»)

668 627,96 грн. (шістсот шістдесят вісім тисяч шістсот двадцять сім гривень дев`яносто шість копійок) неустойки;

8023,54 грн. (вісім тисяч двадцять три гривні п`ятдесят чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 09.11.2026.

Суддя О.В. Конюх