Рішення № 141304925, 06.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2026Справа № 910/2849/26

За позовом Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест»

до Приватного підприємства «Універсал-транс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1

про стягнення 27 096,64 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест» (далі - позивач, ПрАТ «Провагроінвест») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Приватного підприємства «Універсал-транс» (далі - відповідач, ПП «Універсал-транс») про стягнення 27 096,64 грн на підставі положень ст. 1172, ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6771474/0935/20 від 24.09.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку чим, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля Ataman A-092H6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, була застрахована ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АР № 9906036), якою сума страхового відшкодування, заявлена позивачем, була сплачена лише частково за мінусом франшизи та коефіцієнт зносу змінених складових, а тому, на думку позивача, залишок шкоди підлягає стягненню з відповідача згідно зі ст. 1172 та ст. 1194 Цивільного кодексу України, як роботодавця винуватця ДТП - водія та власникf автобуса Ataman A-092H6, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/2849/26 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою суду від 23.03.2026 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду документів, які підтверджують те, що позивач є правонаступником прав та обов`язків ПрАТ «СК «Провідна». Позивачем, у строк встановлений судом, подано заяву про виконання ухвали суду з долученням документів для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача доказів відмовлено; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов`язано позивача до початку розгляду справи по суті надати докази направлення третій особі позовної заяви з додатками в порядку частини третьої ст. 176 Господарського процесуального кодексу України; встановлено строк для подання пояснень третьою особою щодо позову - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.

Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до п. 2 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з повідомленням суду про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи, документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 31.03.26 по справі № 910/2849/26 було надіслано та доставлено відповідачу в його електронний кабінет 31.03.26 о 17:29, у зв`язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 31.03.2026 вважається врученою відповідачу 01.04.2026.

Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення третю особу про розгляд справи, ухвала від 31.03.2026 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (R067140767600) на адресу місцезнаходження ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ): АДРЕСА_1 та яка отримана останнім 20.07.2026, що підтверджується повідомлення Укрпошта № R068080659834.

02.04.2026 через систему «Електронний суд» (зареєстровано 03.04.2026) від позивача на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2026 надійшла заява про виконання ухвали суду з долученням до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи копій позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідач відзиву на позов не подав. Проти заявлених вимог заперечень не висловив.

Третьою особою також не подано пояснень щодо позову з викладенням своїх аргументів та міркувань на підтримку або заперечення проти позову.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

За приписами частини п`ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п`ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.09.2020 між ПрАТ «СК «Провідна» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6771474/0935/20 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску.

11.01.2025 на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Провідна» було змінено найменування юридичної особи ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест», на підтвердження чого надано протокол № 2/24 позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Провідна» від 27.12.2024 та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, у відкритому доступі у мережі Інтернет https://opendatabot.ua/c/23510137 міститься інформація про зміну 11.01.2025 також основний вид діяльності з 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя та 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Громадянин ОСОБА_1 24.08.2021, приблизно о 13.00 год., керуючи транспортним засобом Ataman A-092H6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись вулицею О. Теліги у м. Києві, не впевнився у безпеці руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що тягне відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у скоєнні зазначеного правопорушення доведена, що встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2021 у справі № 761/32722/21 (провадження № 3/761/9027/2021).

Власник пошкодженого в результаті ДТП автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою № 362424 від 02.09.2021 про факт настання події з проханням виплатити страхове відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено Акт № 362424 огляду транспортного засобу від 02.09.2021 та Акт додаткового огляду транспортного засобу від 08.09.2021.

Відповідно до рахунку № 102 від 10.09.2021, виставленого ФОП Савчин С.І., вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 70 537,00 грн.

На підставі вказаних документів, ПрАТ «СК «Провідна» визначено суму страхового відшкодування у розмірі 70 537,00 грн відповідно до Страхового акту № 2300362424 від 20.09.2021, яке було сплачено ФОП Савчин С.І. у розмірі 70 537,00 грн без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.09.2021 № 039421.

Відповідальність власника/водія автомобіля Ataman A-092H6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АР № 9906036) від 01.06.2021.

15.11.2021 ПрАТ «СГ «ТАС» було сплачено ПрАТ «СК «Провідна» страхове відшкодування лише частково на суму 43 440,36 грн, про що позивачем надано бухгалтерську довідку ПрАТ «Провагроінвест» вих. № 22-19/1557 від 13.10.2025.

14.10.2025 у відповідь на адвокатській запит № 2300362424 від 13.10.2025 за вх. № 8169, ПрАТ «СГ «ТАС» надано лист вих. № 2414, в якому повідомило, що франшиза згідно полісу становить 1 500,00 грн та матеріальний збиток автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 70 537,00 грн, у тому числі: 54 682,00 грн вартість замінених складових, 10 905,00 грн вартість робіт та 4 950,00 грн вартість матеріалів, у зв`язку з чим, враховуючи положення ст. 29 Закону та п. 7.39. (б) Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт зносу змінених складових становить 0,4681, що дорівнює 25 596,64 грн, про що надано Страховий акт № 31552/40/921 від 09.11.2021, а розрахунок суми страхового відшкодування становить 43 440,36 грн (70 537,00 грн - 1 500,00 грн - 25 596,64 грн), яка була перерахована ПрАТ «СК «Провідна» 15.11.2021.

Оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 70 537,00 грн, а полісом покрито було лише частину шкоди у розмірі 43 440,36 грн, то, на думку позивача, залишок шкоди у розмірі 27 096,64 грн (70 537,00 грн - 43 440,36 грн) підлягає стягненню з відповідача згідно зі ст. 1172 та ст. 1194 Цивільного кодексу України, оскільки ПП «Універсал-транс», відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 195497, довідки про ДТП та поясненнями водія ОСОБА_1 , є роботодавцем винуватця ДТП - водія ОСОБА_1 та власником автобуса Ataman A-092H6, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 01.01.2024) до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006-15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (п. 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

Аналогічні положення передбачені частиною першою ст. 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, згідно з якою, страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Таким чином, до позивача в межах здійсненої ним суми страхового відшкодування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи ПрАТ «СК «Провідна» визначено суму страхового відшкодування власнику пошкодженого в результаті ДТП автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 70 537,00 грн відповідно до Страхового акту № 2300362424 від 20.09.2021, яке було сплачено ФОП Савчин С.І. (виконавцю послуг по ремонту) платіжною інструкцією від 21.09.2021 № 039421.

Згідно з частиною першою ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 частини першої ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 - водія автомобіля Ataman A-092H6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у скоєнні ДПТ, внаслідок якої було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виплачено суми страхового відшкодування, встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2021 у справі № 761/32722/21 (провадження № 3/761/9027/2021).

Частиною четвертою ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Як встановлено судом, відповідальність власника/водія автомобіля Ataman A-092H6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АР № 9906036) від 02.06.2021.

Таким чином, відповідальність за шкоду, завдану водієм/власником автомобіля Ataman A-092H6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в межах страхової суми, несе ПрАТ «СГ «ТАС».

Згідно з частиною другою ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено у ст. 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Згідно з п. 6 розділу VI Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону (вводиться в дію з 1 січня 2025 року), продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6771474/0935/20 від 24.09.2020 та Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АР № 9906036 від 01.06.2021 - дата початку дії 02.06.2021), були укладені та набрали чинності у 2020 та 2021 році.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) (втратив чинність 01.01.2025 на підставі Закону № 3720-IX від 21.05.2024), обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); розміром суми встановленої договором страхування франшизи (п. 12.1 ст. 12).

Так, відповідно до абз. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону № 1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу (п. 32.7 ст. 32 Закону № 1961-IV).

Відповідно до умов Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АР № 9906036), франшиза становить 1 500,00 грн, а коефіцієнт зносу змінених складових, відповідно до страхового акту ПрАТ «СГ «ТАС» № 31552/40/921 від 09.11.2021, становить 0,4681, що дорівнює 25 596,64 грн, що позивачем не спростовано.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір страхового відшкодування за розрахунком ПрАТ «СГ «ТАС» становив 43 440,36 грн (70 537,00 грн - 1 500,00 грн - 25 596,64 грн), який фактично перераховано ПрАТ «СК «Провідна» 15.11.2021.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як зазначалось, спірна сума страхового відшкодування, яку позивач просить стягнути з власника автомобіля, з вини водія якого сталось ДТП, складається із франшизи та розміру визначеного коефіцієнту фізичного зносу та не піддягає виплаті страховиком відповідача відповідно до положень Закону № 1961-IV.

У постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц зазначено, що якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов`язання за участі особи, яка винна у скоєнні ДТП, та потерпілого. Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком, відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, ПрАТ «СГ «ТАС», як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону № 1961-IV, здійснив відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Окрім цього, відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, ПрАТ «СГ «ТАС», як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 12 Закону № 1961-IV, здійснив відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням встановленої Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АР № 9906036) франшизи, яка підлягає компенсації страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

Частинами першою та другою ст. 22 ЦК України, визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною першою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема: діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга ст. 1187 ЦК України).

За загальними правилом частини другої ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до частини першої ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди.

Умовами застосування цієї норм є завдання шкоди (майнової) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 10.08.2022 у cправі № 904/6092/21 та від 01.11.2021 у справі № 920/343/20.

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за вказаною вище статтею необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об`єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна ж або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об`єктів. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 461/8496/15-ц.

Згідно частини першої ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц, не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Власником ТЗ Ataman A-092H6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ПП «Універсал-транс», який зазначений у Договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АР № 9906036) як страхувальник.

Аналогічні дані ОСОБА_1 були зазначені у письмових поясненнях при скоєні ДТП, а саме: місце роботи та посада: ПП «Універсал-транс», водій, та у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 195497 від 24.08.2021, що відповідачем спростовано не було, заперечень також не заявлено.

Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, вимоги позивача підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8 відповідно до частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній розрахунок судових витрат: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн; інші витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Універсал-транс» (02230, м. Київ, вул. Деснянська (Деснянський р-н), буд. 24-Б; ідентифікаційний код 30056005) на користь Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» (03049, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 25; ідентифікаційний код 23510137) 27 096 (двадцять сім тисяч дев`яносто шість) грн 64 коп. матеріальної шкоди та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова