Рішення № 141303766, 26.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/128/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 Справа № 908/2341/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль Анастасії Костянтинівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (69089, м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го батальйону, буд. 53) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А, код ЄДРПОУ 43877338)

до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Інститутська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32405397)

про стягнення 10 085,15 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

за участю:

прокурора Боріна А.Б., посвідчення № 083884 від 25.12.2025;

представник позивача не з`явився;

представник відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» про стягнення 10 085,15 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено використання частини території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська» всупереч встановленому природоохоронному режиму, а саме шляхом сільськогосподарського обробітку двох земельних ділянок площами 0,3423 га та 0,1454 га, розташованих у межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2341/26 та передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2341/26, присвоєно номер провадження 24/128/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 26.10.2026 об 11 год. 10 хв.

14.10.2026 відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, який подано через підсистему «Електронний суд».

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на недоведеність факту здійснення ним сільськогосподарського обробітку території заказника, неналежність протоколу огляду місця події від 03.04.2026 як доказу та припинення обробітку спірної території після попереднього судового спору.

Прокурором та Державною екологічною інспекцією Південного округу подано відповіді на відзив, у яких доводи відповідача відхилено, а позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

26.10.2026 відповідач подав заперечення на відповіді на відзив, у яких повторно наголосив на недоведеності обставин, покладених в основу позову, та звернув увагу на те, що протокол огляду місця події складено 03.04.2026, тоді як висновок інженера-землевпорядника Боклага В.В. датований 20.04.2026.

26.10.2026 Державна екологічна інспекція Південного округу подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника, зазначивши, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання 26.10.2026 з`явився прокурор Борін А.Б., який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися.

З огляду на належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, подані ними письмові пояснення та наявність у матеріалах справи доказів, достатніх для вирішення спору, суд розглянув справу за відсутності представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 26.10.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Обставини, встановлені судом:

Рішенням Запорізької обласної ради від 27.11.1998 № 10 «Про внесення змін і доповнень до природно-заповідного фонду області» створено ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Ручаєвська» загальною площею 112,6 га.

Відповідно до додатка № 4 до зазначеного рішення заказник розташований на території Запорізького району, приблизно за 100 метрів на південний схід від села Ручаєвка.

Територія заказника охоплює верхів`я балки зі степовою, лучною та залишками байрачної рослинності, де трапляються рідкісні види рослин і тварин.

Створення заказника спрямоване на збереження природних ландшафтів, рослинного та тваринного світу, біологічного різноманіття й природних екологічних процесів.

Проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська» розроблено у 2021 році та затверджено наказом Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації від 15.11.2021 № 168-О.

Рішенням Запорізької районної ради Запорізької області від 11.03.2004 № 9 надано згоду Інституту олійних культур та Державному дослідному господарству «Новатор» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо оформлення права постійного користування земельними ділянками.

Розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації від 24.05.2004 № 166 затверджено відповідну технічну документацію.

На підставі зазначеного розпорядження 27.05.2004 Державному дослідному господарству «Новатор» видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 002384.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002 площею 786,9915 га перебуває у державній власності, а право постійного користування нею зареєстроване за Державним дослідним господарством «Новатор» Інституту олійних культур.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 20.03.2024 № 10-8-0.2-1086/2-24 зазначена земельна ділянка з цільовим призначенням 01.09 для дослідних і навчальних цілей частково розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська».

Відповідно до затвердженого проєкту землеустрою зі східної сторони територія заказника включає частину земельної ділянки з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002 площею 26,9226 га без вилучення її у землекористувача.

Наказом Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації від 23.10.2024 № 66-О затверджено в новій редакції Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Ручаєвська».

Відповідно до пункту 1.2 Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання, щодо якого встановлено особливий режим охорони, відтворення та використання.

Пунктом 1.3 Положення визначено, що зі східної сторони територія заказника включає частину земельної ділянки площею 26,9226 га, яка перебуває у постійному користуванні відповідача.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 Положення надання території статусу заказника не передбачає обов`язкового вилучення земельної ділянки у землекористувача, проте господарська діяльність на ній повинна здійснюватися з дотриманням спеціального природоохоронного режиму.

23.10.2024 Департаментом захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації видано охоронне зобов`язання № 230, яким відповідачу передано під охорону частину території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська» площею 26,9226 га.

Відповідно до охоронного зобов`язання землекористувач зобов`язаний дотримуватися встановленого режиму території природно-заповідного фонду, не здійснювати забороненої господарської діяльності та забезпечувати збереження природних комплексів.

Розділом 3 Положення про заказник заборонено діяльність, що суперечить цілям і завданням його створення, зокрема розорювання земель, за винятком визначених природоохоронних заходів, пошкодження природної рослинності та інші роботи, здатні порушити природні зв`язки й екологічні процеси.

Отже, відповідач як постійний землекористувач та особа, на яку покладено охоронні обов`язки, був обізнаний про спеціальний правовий режим відповідної території.

Судом встановлено, що 03.04.2026 у межах кримінального провадження № 42024082060000024 від 13.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України, проведено огляд місця події.

Огляд проведено за участю спеціаліста у сфері геодезії та землеустрою Боклага В.В. і представників Державної екологічної інспекції Південного округу.

За результатами огляду складено протокол від 03.04.2026.

Із зазначеного протоколу вбачається, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002 розташована частина території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська».

Під час огляду зафіксовано дві ділянки в межах заказника, які перебували в сільськогосподарському обробітку: земельна ділянка № 1 площею 0,3423 га; земельна ділянка № 2 площею 0,1454 га.

Загальна площа території, на якій зафіксовано ознаки сільськогосподарського обробітку, становить 0,4877 га.

До матеріалів огляду віднесено планово-картографічні та фотоматеріали, а також матеріали спеціаліста у сфері землеустрою.

20.04.2026 інженером-землевпорядником Боклагом В.В. складено висновок за результатами геодезичних робіт, у якому наведено відомості про розташування двох оброблюваних ділянок у межах території заказника та їх площі.

Наведені обставини мають оцінюватися не ізольовано, а у взаємозв`язку з проєктом землеустрою щодо встановлення меж заказника, відомостями Державного земельного кадастру, матеріалами огляду та охоронним зобов`язанням відповідача.

Суд враховує, що обидві ділянки загальною площею 0,4877 га розташовані в межах території природно-заповідного фонду, на яку поширюється встановлений законодавством та Положенням про заказник спеціальний режим охорони.

При цьому перебування зазначеної території в постійному користуванні відповідача не надає йому права здійснювати її розорювання або інший сільськогосподарський обробіток всупереч природоохоронним обмеженням.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 50 Конституції України кожному гарантовано право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші та водного простору з природними комплексами й об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду належать, зокрема, заказники.

Частиною другою статті 46-1 Земельного кодексу України передбачено поширення особливого режиму охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду на всі землі й земельні ділянки, розташовані в їх межах, незалежно від форми власності та цільового призначення, крім установлених законом винятків.

За змістом статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі відповідно до її цільового призначення та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що заказники належать до природно-заповідного фонду України.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону на землях природно-заповідного фонду забороняється діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Стаття 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачає можливість використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду лише за умови дотримання встановлених природоохоронних вимог.

Згідно зі статтею 14 цього Закону режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду становить сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення таких територій, характер допустимої діяльності та порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказників обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положеннями про заказники.

Статтею 64 цього Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд, зокрема за нецільове використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, порушення вимог щодо їх охорони та здійснення забороненої господарської діяльності.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

За змістом статей 68, 69 цього Закону підприємства, установи та організації зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у встановлених законодавством порядку та розмірах.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності підлягають установленню протиправність поведінки, наявність шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, а також вина особи з урахуванням передбаченого статтею 1166 Цивільного кодексу України розподілу обов`язку доказування.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що протокол огляду місця події від 03.04.2026 не може бути належним доказом, оскільки висновок інженера-землевпорядника Боклага В.В. складено лише 20.04.2026.

Суд не погоджується з висновком відповідача про те, що сама по собі різниця між датами складення цих документів автоматично свідчить про їх недостовірність або недопустимість.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 77 цього Кодексу обставини, які за законом повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтями 78, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено необхідність оцінки достовірності, вірогідності доказів та їх сукупності.

Протокол огляду місця події від 03.04.2026 містить відомості про стан території на дату проведення огляду, тоді як висновок спеціаліста від 20.04.2026 містить результати опрацювання відповідних геодезичних матеріалів.

Отже, ці документи мають різне процесуальне та доказове призначення.

Складення технічного висновку після проведення огляду саме по собі не виключає можливості використання результатів геодезичних робіт, виконаних під час або у зв`язку з таким оглядом.

Разом із тим суд враховує, що зазначення в протоколі від 03.04.2026 висновку спеціаліста як додатка потребує оцінки з урахуванням фактичної дати виготовлення відповідного документа.

За змістом матеріалів справи встановлення місцезнаходження спірних ділянок ґрунтується не виключно на датованому 20.04.2026 висновку, а на сукупності матеріалів огляду, землевпорядної документації, відомостей про межі заказника та результатів геодезичних робіт.

Тому наведена відповідачем розбіжність дат не спростовує самостійно встановленого під час огляду факту наявності оброблюваних ділянок.

Суд також враховує, що протокол огляду складено в межах кримінального провадження, однак його використання як письмового доказу в господарській справі не означає автоматичного визнання доведеними всіх викладених у ньому висновків.

Такий документ підлягає оцінці за загальними правилами господарського процесуального доказування, у сукупності з іншими доказами.

При цьому для вирішення цього господарського спору не вимагається встановлення складу кримінального правопорушення або наявності обвинувального вироку.

Предметом розгляду є цивільно-правова відповідальність за порушення природоохоронного законодавства.

Відповідач також посилається на те, що після розгляду попередньої справи ним припинено обробіток спірної земельної ділянки.

На підтвердження цього відповідач зазначає про проведення геодезичних робіт у жовтні 2026 року.

Суд враховує, що результати геодезичних робіт, виконаних у жовтні 2026 року, характеризують стан відповідної території на час їх проведення.

Водночас предметом доказування у цій справі є обставини порушення, зафіксованого 03.04.2026.

Отже, відсутність ознак поточного сільськогосподарського обробітку в жовтні 2026 року не виключає того, що відповідні роботи здійснювалися раніше.

Припинення протиправної діяльності після її виявлення не звільняє особу від обов`язку відшкодувати шкоду, яка вже була завдана.

Судом також враховано посилання відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.05.2026 у справі № 908/765/26, яким із відповідача стягнуто 13 913,77 грн шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

Наявність зазначеного рішення не свідчить сама по собі про тотожність предмета та підстав позовів у двох господарських справах.

У цій справі прокурор обґрунтовує позов результатами огляду від 03.04.2026 та окремим розрахунком шкоди від 24.08.2026.

Натомість із доводів відповідача вбачається, що попередня справа ґрунтувалася, зокрема, на результатах огляду від 15.08.2025.

Таким чином, відповідні позови стосуються порушень, зафіксованих у різні дати, та окремих розрахунків шкоди.

Сам по собі факт попереднього стягнення 13 913,77 грн не підтверджує погашення шкоди в сумі 10 085,15 грн, заявленої в цій справі.

Водночас суд виходить із того, що подвійне відшкодування однієї й тієї самої шкоди є неприпустимим. Відтак значення мають конкретні площі, періоди та підстави проведення розрахунків у відповідних справах.

За результатами оцінки наведених сторонами обставин суд не вбачає підстав ототожнювати заявлену в цій справі шкоду зі шкодою, стягнутою за попереднім рішенням.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення шкоди, суд виходить із необхідності встановлення сукупності елементів цивільного правопорушення.

Протиправність поведінки відповідача полягає в порушенні спеціального режиму використання території природно-заповідного фонду шляхом здійснення сільськогосподарського обробітку земельних ділянок, розташованих у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська».

Наявність такого режиму підтверджується рішенням Запорізької обласної ради від 27.11.1998 № 10, затвердженим проєктом землеустрою, Положенням про заказник та охоронним зобов`язанням № 230 від 23.10.2024.

Відповідач є постійним землекористувачем відповідної території та особою, на яку покладено обов`язок забезпечувати дотримання встановленого природоохоронного режиму.

Сільськогосподарський обробіток земель природно-заповідного фонду всупереч установленим обмеженням є порушенням вимог законодавства незалежно від того, чи має землекористувач право постійного користування більшою земельною ділянкою, до складу якої входить територія заказника.

Наявність шкоди підтверджується розрахунком Державної екологічної інспекції Південного округу від 24.08.2026.

Причинний зв`язок полягає в тому, що саме використання території заказника всупереч установленому режиму стало підставою для визначення шкоди за відповідною нормативною методикою.

Суд враховує, що відповідач, на якого покладено охоронне зобов`язання, повинен був організувати використання земельної ділянки таким чином, щоб виключити здійснення заборонених робіт у межах заказника.

Обставин, які б свідчили про відсутність вини відповідача в порушенні встановленого природоохоронного режиму та звільняли його від цивільно-правової відповідальності, судом не встановлено.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Державною екологічною інспекцією Південного округу 24.08.2026 здійснено розрахунок розміру шкоди відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2005 № 963.

Розрахунок здійснено щодо двох частин території заказника, на яких зафіксовано сільськогосподарський обробіток.

Відповідно до розрахунку: за використання частини території заказника площею 0,3423 га розмір шкоди становить 7 078,42 грн; за використання частини території заказника площею 0,1454 га розмір шкоди становить 3 006,73 грн. Загальна сума шкоди становить: 10 085,15 грн.

Суд враховує, що розмір шкоди визначено уповноваженим органом державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища із застосуванням нормативної методики.

Розрахунок стосується конкретно визначених земельних ділянок загальною площею 0,4877 га.

Відповідач не надав належного альтернативного розрахунку, який би підтверджував неправильність застосованих показників або спростовував визначену суму шкоди.

Оцінивши наведені обставини та подані сторонами докази, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми шкоди в розмірі 10 085,15 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформулювала правовий підхід, згідно з яким дотримання прокурором порядку попереднього звернення до компетентного органу та нездійснення цим органом захисту інтересів держави протягом розумного строку можуть свідчити про наявність підстав для представництва.

Судом встановлено, що Державна екологічна інспекція Південного округу є уповноваженим органом держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідні органи державного екологічного контролю наділені повноваженнями щодо пред`явлення позовів про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

17.08.2026 Запорізькою окружною прокуратурою на адресу Державної екологічної інспекції Південного округу направлено запит № 54-5800вих26 щодо вжитих заходів для стягнення шкоди з відповідача.

Листом від 31.08.2026 № 4694/12/06/2-31 Інспекція повідомила, що у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору самостійно звернутися до суду з відповідним позовом не має можливості, та підтримала звернення прокуратури до суду в інтересах держави.

18.09.2026 прокурором направлено повідомлення № 54-6403ВИХ-26 про звернення до суду в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, прокурором до подання позову вжито заходів щодо з`ясування позиції компетентного органу та надано йому можливість самостійно захистити інтереси держави.

Оскільки відповідний орган не звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди, а порушені інтереси держави залишилися незахищеними, суд доходить висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, є одним із джерел формування фондів охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України до спеціального фонду Державного бюджету України зараховується 30 відсотків відповідних грошових стягнень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України 70 відсотків таких надходжень спрямовується до спеціального фонду місцевих бюджетів із передбаченим законом розподілом між відповідними бюджетами.

Оскільки порушення природоохоронного законодавства відбулося на території Широківської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, сума шкоди підлягає зарахуванню на відповідний казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 24062100 для подальшого розподілу відповідно до бюджетного законодавства.

Таким чином, вимога прокурора про стягнення 10 085,15 грн із зарахуванням коштів до бюджету за місцем заподіяння шкоди відповідає визначеному законодавством порядку компенсації екологічної шкоди.

Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи прокурора, позивача та відповідача, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сукупність наданих доказів підтверджує поширення на спірну територію спеціального природоохоронного режиму, покладення на відповідача обов`язку щодо його дотримання, наявність сільськогосподарського обробітку частин території заказника та визначення розміру шкоди уповноваженим органом.

Заперечення відповідача щодо дат складення окремих документів, припинення обробітку земельної ділянки після попереднього спору та наявності інших судових рішень не спростовують установлених у цій справі обставин.

Заявлена до стягнення сума шкоди становить 10 085,15 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду Запорізькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь Запорізької обласної прокуратури.

Керуючись статтями 13, 20, 53, 73 79, 86, 123, 129, 232 233, 236 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Інститутська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32405397) на користь Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 26013402) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 10 085 (десять тисяч вісімдесят п`ять) гривень 15 копійок, із зарахуванням коштів на рахунок: Отримувач: ГУК у Зап. обл./ТГ с. Широке/24062100; код ЄДРПОУ отримувача: 37941997; рахунок (IBAN): UA078999980333109331000008431; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Інститутська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32405397) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UA43 8201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.11.2026.

Суддя Т.А. Азізбекян