Рішення № 141299860, 03.11.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/2909/26

провадження № 2-о/610/64/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

з участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці - адвоката Стрельченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу № 610/2909/26 (провадження № 2-о/610/64/2026) за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стрельченко О.В., звернулася до Балаклійського районного суду Харківської області із заявою, у якій просить визнати факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 з її чоловіком ОСОБА_2 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації місця проживання у двокімнатній квартирі розташованій за адресою АДРЕСА_1 , та такою що відповідно до частини третьої частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла спадщину за померлим чоловіком.

В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_3 уклала шлюб зі своїм чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з чоловіком та сином 07.09.1993 року вона переїхала у село Веселе Балаклійського району, де проживає на цей час за адресою: АДРЕСА_1 . В зв`язку з тим що ОСОБА_1 переїхала до України в 1991 році та мала паспорт громадянина СРСР виданий 12.02.1988 року відділом внутрішніх справ Ішимбаївського міськрайвиконкому Башкірської АРСР, автоматично громадянство України вона не набула. У видачі паспорта громадянина України їй було відмовлено. В зв`язку з цим до прийняття Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV реєстрації її місця проживання органами влади здійснено не було, а після прийняття означеного закону не здійснено реєстрації її постійного місця проживання. 25.11.2005 чоловік заявниці, ОСОБА_2 , зареєстрував право власності на вказану квартиру, яку отримав внаслідок приватизації. ОСОБА_1 у приватизації означеного житла участі не приймала оскільки на дату його приватизації не визнавалась громадянкою України. Факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року був встановлений рішенням Балаклійського районного суду Харківської області 27.12.2018 року, яке набрало законної сили 29.01.2019 року ( справа №610/3601/18). На підставі зазначеного рішення суду 19.08.2019 року ОСОБА_1 була видана довідка № 11374 про реєстрацію особи громадянином України відповідно до якої ОСОБА_1 визнана громадянином України з 24.08.1991 року. На підставі підтвердженого громадянства ОСОБА_1 28.10.2019 року отримала паспорт громадянина України. Весь цей час з моменту переїзду в селище Веселе з 1993 року по теперішній час ОСОБА_1 проживала разом із своїм чоловіком за адресою АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання. А після смерті чоловіка реєстрація міста проживання в цій квартирі стала неможливою, оскільки не було власника, який надав би згоду на реєстрацію міста проживання в означеному житловому приміщенні. Чоловік заявниці, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на означену двокімнатну квартиру. Вважаючи себе спадкоємцем, який прийняв спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем та бажаючи спадщину прийняти позивач у встановлений законом шестимісячний термін заяву про відмову про спадщину не подавала. Позивач звернулась 20 грудня 2023 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Перевіривши підстави для прийняття спадщини ОСОБА_1 , нотаріусом було встановлено, що інших осіб які звернулись би із заявами про прийняття спадщини немає, спадкова справа до цього часу не відкривалась. Оскільки позивач не була зареєстрована на момент смерті разом із спадкодавцем, нотаріус зробила висновок, що підстав вважати позивача таким що прийняв спадщину фактом спільного проживання із спадкодавцем немає. Оскільки позивач у встановлений законом термін не зверталась із заявою про прийняття спадщини, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про прийняття спадщини. Вважаючи свої права на отримання спадщини за померлим чоловіком порушеними ОСОБА_1 звернулась до суду за їх захистом.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 30.06.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 28.09.2026 витребувано у приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Подольскої Ольги Дмитрівни (Харківська область Ізюмський район м. Балаклія, вул. Центральна, 16, приміщення 1-А) копію спадкової справи №117/2023 від 26.12.2023 за померлим ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28.09.2026 заявниця в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити. Вказала, що в 1993 році вона приїхала проживати в Україну разом із чоловіком. Одружились вони в 1991 році. Паспорт громадянина України отримала в 2019 році. Чоловік помер в 2014 році. Раніше паспорт їй не видавали. В 2019 році суд встановив факт її постійного проживання на території України. У неї із чоловіком є дитина. Квартиру в с. Веселе чоловіку дали на роботі, він її приватизував сам в 2006 році.

Представник заявниці - адвокат Стрельченко О.В. у судовому засіданні заяву підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяв або клопотань не надав.

Суд, вислухавши представника заявниці-адвоката Стрельченка О.В., допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у ст.3 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Ішимбай Башкірського АРСР рф, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 .

07.12.1991 заявниця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 07.12.1991.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 11.09.2014, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявниці - ОСОБА_2 .

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 27.12.2018 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Ішимбай Башкірської АРСР, на території України станом на 24 серпня народження, 1991 року і по теперішній час; встановлено факт постійного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Ішимбай Башкірської АРСР, на території України станом на 13 листопада 1991 року і по теперішній час.

З вказаного рішення убачається, що відповідно до копії паспорта громадянина СРСР, виданого 12.02.1988, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Ішимбай Багі АРСР, прописана в м. Сургут сел. Зірковий з 22.08.1989 року. Згідно з довідкою Григорівської сільської ради Барвінківського району Харківської області від 15.07.2008 року № 480, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 надали заяву для укладення шлюбу в Григорівську сільську раду 25.08.1991 року, але по сімейним обставинам шлюб було зареєстровано 07.12.1991 року. Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 07.12.1991 року у Григорівському сільському ЗАГС Барвінківського району Харківської області, прізвище заявника було змінене на ОСОБА_8 . У заявника народився ІНФОРМАЦІЯ_8 син ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 , виданим Григорівським сільським ЗАГС Барвінківського району Харківської області 07.11.1991 року, що також підтверджується його копією паспорта громадянина України, виданого 18.08.2008 року. Заявник перебувала на обліку у лікарні с. Григорівка на обліку по вагітності та пологах, що підтверджується медичними довідками. Відповідно до довідки Григорівської сільської ради Барвінківського району Харківської області від 30.07.2008 року № 518, ОСОБА_2 1966 р.н., ОСОБА_1 1967 р.н. та ОСОБА_9 1991 р.н., дійсно були зареєстровані на території Григорівської сільської ради з 15.06.1991 року по 26.12.1992 рік. Як вбачається із довідки Веселівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 27.05.2014 року № 254, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно проживає без реєстрації у с. Веселе з 07.09.1993 року по сьогоднішній день. Відповідно до довідки Генерального консульства Російської Федерації в м. Харків від 11.12.2017 року № 508, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не набувала громадянство Російської Федерації і громадянкою Російської Федерації не є.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Як вбачається із довідки Веселівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 27.05.2014 року № 254, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно проживає без реєстрації у с. Веселе з 07.09.1993 року по сьогоднішній день.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 359047219 від 19.12.2023 убачається, що право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 20.10.2005, Державне підприємство дослідне господарство "Червоний Жовтень", розпорядження від 15.03.2005р., №208.

Відповідно до довідки № 11344 про реєстрацію особи громадянином України від 19.08.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з прийнятим 19.08.2019 ГУ ДМС України в Харківській області рішенням набула громадянства України на підставі пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про громадянство України". Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 24.08.1991. Довідка видана до паспорта громадянина СРСР, серії НОМЕР_5 . виданого 12.02.1988 Відділом внутрішніх справ Ішимбайського міськрайвиконкому БАРСР і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України: паспорта громадянина України.

26.12.2023 заявниця звернулась до Приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округа Подольської О.Д. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

З відповіді старости Веселівського старостинського округу виконавчого комітету Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області від 02.11.2023 убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним за вище вказаною адресою був зареєстрований та проживав син - гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Разом з ним проживала без реєстрації дружина гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначила, що заявницю знає з дитинства, оскільки з 1965 року проживає в АДРЕСА_2 . Після одруження ОСОБА_11 переїхала проживати до с. Мілова. В 2021 ОСОБА_12 (батько заявниці) потрапив в ДТП, тому ОСОБА_11 переїхала до нього, доглядала за ним до його смерті.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що заявницю знає з 1993 року, проживали по сусідству. ОСОБА_14 проживала в селі з 1993 року. Вона приїхала в 1993 році разом із сином та чоловіком. Разом працювали на фермі та спілкувались по побутовим питанням. Родина заявниці проживала весь час в селі, не від`їздили нікуди. Їм дали потім квартиру від колгоспу. Чоловік ОСОБА_14 помер у вересні 2014 року. В 2013 році в нього був інфаркт. Опікувалася ним ОСОБА_14 . Похорони та поминки організовувала вона. В тій квартирі продовжує проживати ОСОБА_14 і до сьогоднішнього дня. ОСОБА_14 після ферми їздила працювати в Харків. Де їхній син проживає зараз не знає. ОСОБА_15 зараз за кордоном.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні зазначила, що заявницю знає давно, живуть по сусідству та товаришують. ОСОБА_14 приїхала взимку 1993 року. ОСОБА_14 із чоловіком проживали спочатку в бараці. Потім їм дали квартиру по АДРЕСА_3 . Ольгин чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . І до та після смерті чоловіка ОСОБА_14 проживала в тій квартирі. ОСОБА_14 окрім колгоспу ніде не працювала. В них було багато худоби.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомила, що заявницю знає давно, живуть по сусідству та товаришують. Спочатку родина заявниці жили в бараці, потім їм дали квартиру. Родина хороша, син в них є. На момент смерті ОСОБА_18 господарство в них було - кролі, свині. гуси. Зараз вона працює в Коробочкіно, доглядає за старими. Де зараз живе син не знає.

На підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Метою звернення заявниці до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3ст. 1268 ЦК України.

Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявниці необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.

З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Отже, судом встановлено, що заявниця постійно проживала з чоловіком ОСОБА_2 з 1991 року до його смерті за місцем проживання спадкодавця та факт такого проживання може бути встановлений виключно в судовому порядку.

Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заяви знайшли своє об`єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем -задовольнити.

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 з ї чоловіком ОСОБА_2 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 без реєстрації місяця проживання у двокімнатній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського районі Харківської області, місце знаходження: 64270, Харківська область, Ізюмський район, селище Савинці, вул. Соборна, буд.49, ЄДРПОУ 45088991

Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 року.

Суддя В.М. Тімонова