Рішення № 141298006, 23.04.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/3282/25, cправа № 361/9078/25

23.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» квітня 2026 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша броварська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перша броварська державна нотаріальна контора про визнання частки у спільній сумісній власності,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 3210600000:00:004:1198, площею 0,0534 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина щодо належного їй майна, а саме частки земельної ділянки, кадастровий номер: 3210600000:00:004:1198, площею 0,0534 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

При житті ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склала заповіт, посвідчений

29 липня 2015 року Броварською міською державною нотаріальною конторою, зареєстрований у реєстрі за № 1-2614, яким належну їй частку земельної ділянки заповіла позивачу.

10 січня 2025 року Першою броварської державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу до майна померлої ОСОБА_3 № 26/2025 на підставі заяви позивача.

Іншим спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_2 , яка до нотаріальної контори з питань прийняття спадщини не зверталася.

Постановою державного нотаріуса Першої броварської державної нотаріальної контори від 25 березня 2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з тих підстав, що земельна ділянка, 3210600000:00:004:1198, площею 0,0534 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що не дає можливості встановити склад спадкового майна, а саме яка частка цієї земельної ділянки належить спадкодавцю.

Крім того, на підставі договору дарування частини житлового будинку від 29 липня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі № 1-2611, ОСОБА_1 належить 13/24 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . З підстав визнання права власності на частину земельної ділянки у порядку спадкування за заповітом позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та витребувано у Першій броварській державній нотаріальній конторі спадкову справу до майна померлої ОСОБА_3 , а також Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру.

03 вересня 2025 року до суду надійшла копія спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3

22 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву про визнання частки у спільній сумісній власності, в якій просить визначити її право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 3210600000:00:004:1198, площею 0,0534 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування зустрічного позову зазначається, що спадкова земельна ділянка перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , частки цього майна не визначені. У разі задоволення позову ОСОБА_1 за ним буде визнано право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки. Разом з тим, з метою забезпечення реалізації права власності ОСОБА_2 слід визначити частку у спільному сумісному майні, що складає 1/2.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2026 року об`єднано в одне провадження вимоги за первісним та зустрічними позовами.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Філіпова О.В. не з`явилася, 23 квітня 2026 року подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, 16 жовтня 2025 року подала до суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Перша броварська державна нотаріальна контора Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання представника не направила, 30 жовтня

2025 року та 28 листопада 2025 року подала до суду заяви про розгляд даної справи у відсутності представника нотаріальної контори.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бровари Київської області померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24 лютого 2018 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про народження.

З матеріалів спадкової справи № 26/2025 щодо спадщини померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що 10 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини померлої ОСОБА_3 . Факт прийняття спадщини встановлено за довідками Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 10 січня 2025 року

№ 1.12.3-04/230, якими встановлено факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкоємцями разом на момент відкриття спадщини за однією адресою. З матеріалів спадкової справи вбачається, що при житті ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений

29 липня 2015 року Броварською міською державною нотаріальною конторою, зареєстрований у реєстрі за № 1-2614, яким належну їй частку земельної ділянки, кадастровий номер: 3210600000:00:004:1198, площею 0,0534 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Першої броварської державної нотаріальної контори Журавської В.В. від 25 березня 2025 року відмовлено спадкоємцю ОСОБА_3 у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, кадастровий номер: 3210600000:00:004:1198, площею 0,0534 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відмова мотивована тим, що з Витягу з державного земельного кадастру від 18 березня 2025 року НВ-3500430922025 встановлено, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що не дає можливості встановити склад спадкового майна, а саме яка частка цієї земельної ділянки належить спадкодавцю.

20 вересня 2010 року на ім`я ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЛ № 449128 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0534 га, кадастровий номер: 3210600000:00:004+:1198, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зі списку співвласників земельної ділянки, що є Додатком до державного акту серії ЯЛ № 449128 вбачається, що співвласниками земельної ділянки значаться: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частки у спільній власності не визначені.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування частини житлового будинку від 29 липня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі № 1-2611, ОСОБА_1 належить 13/24 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного будь-якими не заборонений законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, що відповідно за законом не можуть їм належати.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

На підставі вимог статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається інше особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правилами статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Згідно з частиною першою статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до статті 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Оцінюючи в сукупності всі докази, суд дійшов висновку, що частка померлої ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3210600000:00:004:1198, площею 0,0534 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/2. З метою ефективного захисту прав відповідача як співвласника земельної ділянки зустрічні позовні вимоги слід також задовольнити.

Понесені витрати слід віднести на рахунок кожної зі сторін.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 3210600000:00:004:1198, площею 0,0534 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 3210600000:00:004:1198, площею 0,0534 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин