Рішення № 141293955, 09.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/19363/26

провадження № 2/753/16493/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Суддя Дарницького районного суду міста Києва Комаревцева Л. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 436700-КС-003 від 19 серпня 2025 року.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 23 850,40 грн., яка складається із: 10 810,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 9 080,40 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 3 960,00 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Також позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 19 серпня 2025 року між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір про надання кредиту № 436700-КС-003. За твердженням позивача, відповідач прийняв пропозицію про укладення договору та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7604.

За умовами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11 000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом. Кінцевим строком повернення кредиту визначено 09 грудня 2025 року.

Позивач зазначає, що перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідача. Відповідач здійснив часткові платежі на загальну суму 7 131,40 грн., однак зобов`язання за договором у повному обсязі не виконав.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Цією ж ухвалою витребувано в АТ «Універсал Банк» відомості про належність відповідачу платіжної картки та виписку про рух коштів за відповідним рахунком.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» листом від 14 вересня 2026 року № БТ/Е-40195 надало відповідь та виписку про рух коштів.

Представник відповідача - адвокат Курилкін Сергій Іванович - подав відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві представник відповідача заперечує належність та достатність доказів укладення електронного договору й отримання кредитних коштів. Зазначає, що надані позивачем відомості інформаційної системи не підтверджують отримання відповідачем повідомлення з одноразовим ідентифікатором та особистого підписання ним договору. Також представник відповідача заперечує правильність розрахунку заборгованості, правомірність комісії за надання кредиту та нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України. Вважає, що після закінчення строку кредитування позивач не мав права нараховувати договірні проценти. Представник відповідача надав контррозрахунок, відповідно до якого у разі підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів заборгованість, на його думку, становить 14 689,50 грн., із яких 10 810,00 грн. - тіло кредиту та 3 879,50 грн. - проценти за користування кредитом. Одночасно з відзивом представник відповідача подав клопотання про поновлення строку на його подання та клопотання про витребування доказів.

У клопотанні про поновлення строку представник відповідача зазначив, що відповідач особисто не отримував ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви, а представник отримав доступ до матеріалів справи в системі «Електронний суд» 21 вересня 2026 року. Також послався на обставини, пов`язані з безпековою ситуацією та організацією роботи в умовах воєнного стану.

У клопотанні про витребування доказів представник відповідача просив витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» документи щодо переказу кредитних коштів, а від оператора зв`язку - відомості про надсилання повідомлення з одноразовим ідентифікатором на номер телефону, зазначений у матеріалах договору.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача. Зазначив, що договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання одноразовим ідентифікатором, а факт видачі кредиту і здійснення платежів підтверджується наданими документами.

Позивач також вважає, що комісія передбачена договором і паспортом споживчого кредиту, а проценти за користування кредитом нараховано в межах погодженого строку кредитування. Разом із відповіддю на відзив представник позивача подав додаткові документи та просив поновити строк для їх подання.

Щодо клопотань учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішуючи питання про прийняття відзиву, суд враховує наведені представником відповідача пояснення щодо часу отримання доступу до матеріалів справи, подання відзиву одночасно з клопотанням про поновлення строку, а також необхідність забезпечення відповідачу можливості викласти свої заперечення щодо позову.

Саме по собі запровадження воєнного стану не звільняє учасника справи від дотримання процесуальних строків. Водночас зазначені представником відповідача обставини підлягають оцінці разом із поясненнями про отримання доступу до матеріалів та характером поданих заперечень.

З метою забезпечення права відповідача на участь у справі та з урахуванням того, що позивач отримав відзив і подав відповідь на нього, суд вважає можливим поновити відповідачу строк на подання відзиву та врахувати відзив з додатками під час розгляду справи.

Щодо додаткових доказів позивача суд враховує, що їх подано разом із відповіддю на заперечення відповідача щодо укладення договору, переказу коштів та здійснення платежів. З метою повного з`ясування обставин справи суд вважає можливим поновити позивачу строк для подання зазначених доказів та долучити їх до матеріалів справи.

Вирішуючи клопотання відповідача про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк», суд враховує, що факт зарахування 11 000,00 грн. на належний відповідачу рахунок підтверджується відповіддю та випискою АТ «Універсал Банк», витребуваними судом, а також підтвердженням платіжної установи ТОВ «ПрофітГід».

Представник відповідача просив витребувати додаткові документи щодо списання коштів із рахунку позивача. Разом з тим наявні у справі документи дають можливість оцінити факт переказу та зарахування коштів на рахунок відповідача. Зазначення в клопотанні про необхідність подання виключно платіжного доручення банку не є підставою вважати інші надані документи наперед недопустимими.

Щодо витребування від оператора зв`язку відомостей про повідомлення суд враховує, що представник відповідача просить надати дані за конкретний номер телефону та проміжок часу, однак матеріали справи не підтверджують, що запитувані відомості, зокрема текст повідомлення, зберігаються оператором та можуть бути ним надані. Питання укладення договору суд вирішує на підставі сукупності наявних доказів, оцінюючи також заперечення відповідача щодо належності й достовірності відомостей інформаційної системи.

За таких обставин підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування зазначених ним доказів суд не вбачає.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач надав договір про надання кредиту № 436700-КС-003 від 19 серпня 2025 року, пропозицію про його укладення, акцепт, паспорт споживчого кредиту, анкету клієнта та відомості про послідовність дій в інформаційній системі.

У договорі зазначено суму кредиту - 11 000,00 грн., строк кредитування - до 09 грудня 2025 року, стандартну процентну ставку - 1 % на день та одноразову комісію за видачу кредиту - 2 200,00 грн. Знижена процентна ставка у договорі також визначена у розмірі 1 % на день.

Графіком платежів передбачено вісім періодичних платежів. Перший платіж визначено на 02 вересня 2025 року, другий - на 16 вересня 2025 року, останній - на 09 грудня 2025 року.

Із наданої позивачем візуальної форми послідовності дій вбачається, що 19 серпня 2025 року в інформаційній системі зафіксовано направлення одноразового ідентифікатора UA-7604 та підписання ним договору.

Із підтвердження ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що 19 серпня 2025 року за платіжною інструкцією ТОВ «Бізнес Позика» здійснено переказ 11 000,00 грн. на картку із закінченням номера 2577. У призначенні переказу зазначено дані ОСОБА_1 та номер спірного кредитного договору.

АТ «Універсал Банк» у відповіді від 14 вересня 2026 року підтвердило, що зазначену картку емітовано на ім`я ОСОБА_1 . Надана банком виписка відображає зарахування 19 серпня 2025 року на рахунок відповідача 11 000,00 грн. від «Business Pozyka Llc».

Таким чином, підтвердження платіжної установи та виписка банку узгоджуються щодо дати, суми переказу й рахунку отримувача.

Відомості банківської виписки про відсутність заборгованості за картковим рахунком перед АТ «Універсал Банк» не підтверджують погашення заборгованості перед ТОВ «Бізнес Позика» за спірним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Положеннями ч.1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч. 1 ст 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Сам по собі факт відсутності у відповідача кваліфікованого електронного підпису не свідчить про неможливість укладення електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо укладення договору, суд враховує, що надані позивачем відомості інформаційної системи є доказом, який не має наперед установленої сили. Вони підлягають оцінці разом з іншими доказами, зокрема з документами про зарахування кредитних коштів на належний відповідачу рахунок та квитанціями про подальші платежі на користь позивача.

Надані документи у сукупності підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачем 11 000,00 грн. Доводи відповідача про недоведеність отримання коштів спростовуються, зокрема, витребуваною судом відповіддю банку та випискою за його рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із наданих платіжних документів та розрахунку позивача вбачається, що відповідач здійснив два платежі: 03 вересня 2025 року - 3 010,00 грн.; 22 вересня 2025 року - 4 121,40 грн. Загальна сума платежів становить 7 131,40 грн.

За розрахунком позивача, із зазначених коштів зараховано 190,00 грн. на погашення тіла кредиту, 3 201,40 грн. - процентів за користування кредитом, 2 200,00 грн. - комісії та 1 540,00 грн. - нарахувань за статтею 625 ЦК України.

Зокрема, із платежу від 03 вересня 2025 року позивач зарахував 220,00 грн. на погашення нарахувань за статтею 625 ЦК України, а із платежу від 22 вересня 2025 року - 1 320,00 грн.

За даними позивача, після зарахування платежів залишок тіла кредиту становить 10 810,00 грн., а залишок процентів за користування кредитом - 9 080,40 грн.

Щодо нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України

Позивач заявив до стягнення 3 960,00 грн. нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини ч. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Заявлені позивачем 3 960,00 грн. пов`язані з простроченням виконання кредитного зобов`язання, яке виникло у 2025 році під час дії воєнного стану. Тому вимога про стягнення цієї суми задоволенню не підлягає.

Погодження сторонами іншого розміру процентів річних не усуває застосування зазначеної спеціальної норми.

У довідці про заборгованість сума 3 960,00 грн. зазначена як заборгованість за штрафами, тоді як у позові та деталізованому розрахунку - як нарахування за статтею 625 ЦК України. У будь-якому разі спірна сума пов`язана з простроченням кредитного зобов`язання. З огляду на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України така розбіжність не дає підстав для її стягнення.

Звільнення від відповідальності за прострочення не припиняє обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити правомірно нараховані проценти за користування ними.

Щодо процентів за користування кредитом.

Договором кінцевий строк кредитування визначено до 09 грудня 2025 року. Наданий позивачем розрахунок відображає збільшення суми договірних процентів до цієї дати. Після 09 грудня 2025 року залишок процентів у розрахунку не збільшується.

Отже, зазначення у розрахунку дати 20 лютого 2026 року як дати його складання саме по собі не означає, що проценти за користування кредитом нараховувалися після закінчення строку кредитування.

У контррозрахунку відповідача зазначено, що за період з 19 серпня до 22 вересня 2025 року нараховано 2 200,00 грн. процентів, а на їх погашення зараховано 6 644,20 грн.

Водночас із розрахунку позивача вбачається, що 2 200,00 грн. - це відображений залишок процентів на 22 вересня 2025 року до зарахування платежу цього дня, з урахуванням попереднього платежу 03 вересня 2025 року. За розрахунком позивача, на погашення процентів у складі двох платежів зараховано 3 201,40 грн.

За період з 23 вересня до 09 грудня 2025 року включно минає 78 календарних днів. Тому зазначення у контррозрахунку 77 днів не відповідає календарній тривалості цього періоду.

За таких обставин контррозрахунок у частині визначення 3 879,50 грн. процентів не може бути прийнятий, оскільки наведені у ньому вихідні дані не відповідають розрахунку позивача та календарній тривалості зазначеного періоду.

Разом з тим недоліки контррозрахунку відповідача не звільняють суд від перевірки розрахунку позивача, зокрема застосованої ним черговості зарахування платежів.

Щодо комісії та черговості зарахування платежів.

Пунктом 2.5 договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту у розмірі 2 200,00 грн.

Позивач не заявляє до стягнення залишку комісії, оскільки за його розрахунком комісію погашено з платежів відповідача.

Разом з тим представник відповідача заперечує правомірність комісії та просить врахувати відповідні кошти під час визначення заборгованості. Тому відсутність окремої вимоги про її стягнення не усуває необхідності перевірити, чи відповідало зарахування коштів закону.

Умовами договору передбачено комісію саме за видачу кредиту. Позивач не конкретизував окремої послуги, відмінної від надання кредитних коштів за договором, за яку відповідач мав сплатити цю комісію.

Незалежно від оцінки самої умови про комісію, платежі відповідача підлягали зарахуванню з дотриманням установленої законом черговості. Пунктом 4.5 договору сторони прямо погодили застосування статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Спрямування коштів відповідача на комісію та нарахування за прострочення за наявності непогашених вимог попередніх черг не відповідає наведеній черговості.

Тому під час визначення залишку тіла кредиту та процентів суд враховує всю суму двох платежів відповідача - 7 131,40 грн. - у погашення вимог перших двох черг.

Закон об`єднує в межах другої черги суму кредиту та проценти за користування ним. Пункт 4.5 договору відсилає до встановленої законом черговості та не визначає окремої послідовності між цими двома складовими.

Для проведення розрахунку в цій справі суд розподіляє частину платежу, яка припадає на другу чергу, пропорційно до наявних на відповідну дату залишків тіла кредиту та поточних процентів. Такий розподіл дозволяє врахувати обидві вимоги однієї черги та визначити подальшу базу нарахування процентів.

За умовами договору проценти становлять 1 % на день і нараховуються на залишок кредиту.

За період з 19 серпня до 02 вересня 2025 року включно нараховано: 11 000,00 грн. ? 1 % ? 15 днів = 1 650,00 грн. процентів.

03 вересня 2025 року до надходження платежу нараховано ще 110,00 грн. процентів: 11 000,00 грн. ? 1 % = 110,00 грн.

Платіж відповідача від 03 вересня 2025 року становив 3 010,00 грн.

Із цієї суми 1 650,00 грн. зараховується на погашення процентів, строк сплати яких настав 02 вересня 2025 року.

Залишок платежу становить: 3 010,00 грн. ? 1 650,00 грн. = 1 360,00 грн.

На цей час до другої черги належали 11 000,00 грн. тіла кредиту та 110,00 грн. поточних процентів, разом 11 110,00 грн.

Пропорційний розподіл залишку платежу 1 360,00 грн. становить: 1 346,53 грн. - на погашення тіла кредиту; 13,47 грн. - на погашення поточних процентів.

Після платежу від 03 вересня 2025 року залишок тіла кредиту становить: 11 000,00 грн. ? 1 346,53 грн. = 9 653,47 грн.

Залишок поточних процентів становить: 110,00 грн. ? 13,47 грн. = 96,53 грн.

За період з 04 до 22 вересня 2025 року включно, тобто за 19 днів, на залишок кредиту 9 653,47 грн. нараховано проценти. Із округленням щоденного нарахування до копійок: 9 653,47 грн. ? 1 % = 96,53 грн. на день; 96,53 грн. ? 19 днів = 1 834,07 грн.

Разом із залишком процентів після першого платежу заборгованість за процентами на дату другого платежу становить: 96,53 грн. + 1 834,07 грн. = 1 930,60 грн.

Платіж відповідача від 22 вересня 2025 року становив 4 121,40 грн. Після зарахування 1 930,60 грн. на погашення нарахованих процентів залишок платежу становить: 4 121,40 грн. ? 1 930,60 грн. = 2 190,80 грн.

Зазначена сума зараховується на погашення тіла кредиту.

Після платежу від 22 вересня 2025 року залишок тіла кредиту становить: 9 653,47 грн. ? 2 190,80 грн. = 7 462,67 грн.

За період з 23 вересня до 09 грудня 2025 року включно, тобто за 78 днів, проценти на залишок тіла кредиту становлять: 7 462,67 грн. ? 1 % = 74,63 грн. на день; 74,63 грн. ? 78 днів = 5 821,14 грн.

Отже, за судовим розрахунком заборгованість, яка підлягає стягненню, становить 13 283,81 грн., із яких: 7 462,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5 821,14 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 13 283,81 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 8065 від 24 березня 2026 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позов задоволено на суму 13 283,81 грн. із заявлених 23 850,40 грн. Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 2 662,40 грн. ? 13 283,81 грн. / 23 850,40 грн. = 1 482,86 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 83, 84, 89, 127, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву - задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на подання відзиву та долучити відзив з додатками до матеріалів справи.

Клопотання представника позивача про поновлення строку для подання додаткових доказів - задовольнити. Долучити подані позивачем докази до матеріалів справи.

У задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» та оператора зв`язку - відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором про надання кредиту № 436700-КС-003 від 19 серпня 2025 року у розмірі 13 283,81 грн. (тринадцять тисяч двісті вісімдесят три гривні 81 копійка), яка складається із 7 462,67 грн. заборгованості за тілом кредиту та 5 821,14 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, судовий збір у розмірі 1 482,86 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят дві гривні 86 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2026

Суддя????????????Л. В. Комаревцева