Рішення № 141293775, 09.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/17576/26

провадження № 2/753/15177/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Суддя Дарницького районного суду міста Києва Комаревцева Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50851064 від 21.01.2025 у розмірі 20 251,20 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 4 000,00 грн., процентами - 13 651,20 грн., комісією за надання кредиту - 600,00 грн. та штрафами - 2 000,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.01.2025 між сторонами укладено кредитний договір № 50851064, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн. зі сплатою процентів та інших передбачених договором платежів. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивач зазначив, що виконав свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на визначену відповідачем платіжну картку, однак відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01.09.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України, та не подав суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Водночас неподання відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та не означає автоматичного визнання позову. ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі обставини.

21.01.2025 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 50851064.

Згідно з пунктами 1.2-1.4 договору сума кредиту становить 4 000,00 грн., строк кредитування - 360 днів, остаточна дата повернення кредиту - 16.01.2026.

Умовами договору передбачено пільговий період тривалістю 21 календарний день зі сплатою процентів у розмірі 0,8 % за день та стандартний період зі сплатою процентів у розмірі 0,96 % за день. Стандартна процентна ставка застосовується з 12.02.2025. Відповідні ставки та періоди їх застосування визначені договором під час його укладення.

Пунктом 1.5.2 договору встановлено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 600,00 грн.

Договір містить персональні дані відповідача, реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 та відомості про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором «zYo8uLPN» 21.01.2025 о 16:59:46.

Згідно з довідкою позивача про ідентифікацію позичальника одноразовий ідентифікатор направлено 21.01.2025 о 16:59:15 на номер телефону, зазначений відповідачем при укладенні договору.

На підтвердження надання кредиту позивач подав лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 16.02.2026 № 144008-1545840881-16022026 щодо успішного виконання платіжної операції. У документі зазначено про здійснення 21.01.2025 о 16:59 переказу 4 000,00 грн., номер транзакції 1545840881, статус операції - «Виконано», призначення платежу - «Видача кредитних коштів».

Оцінюючи наведені документи у взаємному зв`язку, суд враховує узгодженість відомостей про особу позичальника, номер договору, суму кредиту, час його оформлення та здійснення переказу. Сукупність цих доказів підтверджує укладення сторонами кредитного договору та виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів.

За поданим позивачем розрахунком станом на 15.01.2026 заборгованість відповідача становить 20 251,20 грн., з яких: 4 000,00 грн. - основний борг, 13 651,20 грн. - проценти, 600,00 грн. - комісія, 2 000,00 грн. - штрафи.

Доказів повернення кредиту та сплати нарахованих платежів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом прийняття пропозиції та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Дотримання такого способу укладення договору забезпечує письмову форму правочину. Наведене узгоджується з роз`ясненими Верховним Судом підходами до оцінки електронних кредитних договорів. Верховний Суд щодо електронного підписання кредитних договорів.

У цій справі погоджені сторонами умови кредитування зафіксовані безпосередньо в договорі, який містить відомості про застосований відповідачем одноразовий ідентифікатор. Тому суд має підстави вважати доведеним погодження відповідачем суми кредиту, строку його повернення та визначених договором платежів.

Оскільки надання відповідачу 4 000,00 грн. підтверджено дослідженими доказами, строк повернення кредиту настав, а доказів виконання відповідного обов`язку не подано, вимога про стягнення основного боргу в розмірі 4 000,00 грн. є обґрунтованою.

Перевіряючи вимогу про стягнення процентів, суд виходить із погоджених ставок, фактичного періоду кредитування та незмінної бази нарахування - 4 000,00 грн.

За 21 день користування кредитом у межах пільгового періоду сума процентів становить 672,00 грн. за розрахунком: 4 000,00 грн. ? 0,8 % ? 21 день. За період з 12.02.2025 по 15.01.2026 включно, який становить 338 днів, сума процентів становить 12 979,20 грн. за розрахунком: 4 000,00 грн. ? 0,96 % ? 338 днів. Загальна сума процентів становить 13 651,20 грн.

У деталізації позивача перше нарахування 32,00 грн. позначене датою 21.01.2025, а окремий запис за 22.01.2025 відсутній. Водночас самостійна перевірка судом суми процентів за належний період, починаючи з наступного дня після надання кредиту, підтверджує заявлений загальний розмір. Отже, зазначена неточність у датуванні окремого запису не призвела до збільшення суми процентів порівняно з тією, що підлягає сплаті за погодженими умовами договору.

Проценти нараховано в межах установленого строку кредитування. Застосування стандартної ставки з 12.02.2025 передбачене договором після завершення визначеного пільгового періоду та не залежить від факту порушення відповідачем зобов`язань. Тому зазначені проценти є платою за користування кредитом, а не санкцією за прострочення.

Вимога про стягнення комісії в розмірі 600,00 грн. також підлягає задоволенню. Її одноразовий характер, підстава та розмір прямо визначені індивідуальними умовами договору. Комісію включено до загальних витрат за кредитом, вона не нарахована за прострочення та не є платою за надання інформації, яка має надаватися споживачу безоплатно. Законодавство про споживче кредитування передбачає включення комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням кредиту, до загальних витрат за споживчим кредитом.

Разом із тим суд не вбачає правових підстав для стягнення штрафів у розмірі 2 000,00 грн.

З поданого розрахунку вбачається, що штраф 400,00 грн. нараховано 13.02.2025, а штраф 1 600,00 грн. - 22.02.2025, тобто за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено звільнення позичальника в період дії воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, та від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Нараховані за таке прострочення з 24.02.2022 неустойка та інші передбачені відповідною нормою платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Наведене звільнення встановлене законом і не залежить від подання відповідачем відповідного клопотання або доведення ним конкретних причин прострочення. Умови договору про штрафи не можуть бути підставою для незастосування цієї норми.

Отже, у задоволенні вимоги про стягнення штрафів у розмірі 2 000,00 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням із відповідача заборгованості в загальному розмірі 18 251,20 грн., яка складається з основного боргу - 4 000,00 грн., процентів - 13 651,20 грн. та комісії - 600,00 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджено платіжною інструкцією № 1297 від 19.03.2026.

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог і становить 2 399,46 грн. за розрахунком: 2 662,40 грн. ? 18 251,20 грн. / 20 251,20 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025, акт наданих послуг № 1276 від 09.03.2026 та детальний опис наданих послуг.

Зазначені документи стосуються підготовки та подання позову до ОСОБА_1 за кредитним договором № 50851064 від 21.01.2025. Вартість послуг визначена в розмірі 8 000,00 грн. Актом передбачено обов`язок клієнта сплатити цю суму протягом одного року з моменту його підписання.

Відповідно до ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та мають бути співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони.

Враховуючи характер спірних правовідносин, незначну складність справи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, обсяг підготовлених процесуальних документів, а також принцип співмірності судових витрат, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідатимк принципу розумності та пропорційності.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, заборгованість за кредитним договором № 50851064 від 21.01.2025 у розмірі 18 251,20 грн., яка складається з основного боргу - 4 000,00 грн., процентів - 13 651,20 грн. та комісії - 600,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 399,46 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2026

Суддя Л.В. Комаревцева