Рішення № 141291846, 04.11.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29020/26

Провадження № 2/127/8107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 листопада 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 95321635000 від 26.04.2019 року, укладеним між відповідачкою та Акціонерним товариством «УКРСИББАНК».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.04.2019 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 95321635000, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у загальному розмірі 40 260,00 грн, з яких 40 000,00 грн підлягали зарахуванню на поточний рахунок позичальника, а 260,00 грн становили платіж на користь страхової компанії за договором страхування.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надавався строком до 25.04.2021 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою 77 % річних. Повернення кредиту та сплата процентів мали здійснюватися щомісячними ануїтетними платежами в розмірі 3 333,00 грн не пізніше 25 числа кожного місяця.

Позивач зазначає, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачці кредитні кошти, однак остання належним чином умови договору не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

14.12.2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» було укладено договір факторингу № 192, відповідно до якого первісний кредитор відступив фактору право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 95321635000, укладеним із відповідачкою.

У подальшому, 15.12.2020 року, між ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 04/15/12/2020/1, за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення права вимоги (купівлі-продажу) № 10-01/2023, відповідно до якого позивач набув право вимоги за кредитним договором № 95321635000.

Крім того, на підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на додаткову угоду № 10/24 від 04.02.2025 року та відповідні реєстри боржників, акти приймання-передачі й інші документи, що стосуються виконання договорів відступлення права вимоги.

За твердженням позивача, станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки за кредитним договором становила 47 394,16 грн, з яких 26 828,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 20 566,16 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором та набуття права вимоги за ним на підставі договорів факторингу й відступлення права вимоги, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 47 394,16 грн, а також судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 08.10.2026 року о 11 год 00 хв.

Згідно з інформацією, отриманою судом з відповідного реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 24.04.2018 року знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Інших відомостей про зареєстроване місце проживання відповідачки суду не надано.

Відомості про виклик відповідачки до суду на 08.10.2026 року були розміщені 07.09.2026 року на офіційному вебпорталі судової влади України.

У подальшому розгляд справи було призначено на 04.11.2026 року о 09 год 30 хв, про що 09.10.2026 року також розміщено відповідне оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Надіслане відповідачці за останньою відомою адресою місця проживання рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення повернулося до суду з відміткою поштового оператора «адресат відсутній».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилала.

Враховуючи, що відповідачка була викликана до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, надані позивачем, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.

Як встановлено судом, 26.04.2019 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 95321635000.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що банк зобов`язався надати позичальниці кредитні кошти в загальному розмірі 40 260,00 грн, з яких 40 000,00 грн мали бути зараховані на поточний рахунок позичальниці, а 260,00 грн спрямовані на оплату страхового платежу. Строк кредитування визначено до 25.04.2021 року включно, процентна ставка за користування кредитом становила 77 % річних.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки, порядок її обчислення, порядок сплати процентів та інші умови визначаються у кредитному договорі.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором позивачем надано банківську виписку за відповідним рахунком, з якої вбачається проведення операцій за кредитним договором та надання кредитних коштів позичальниці.

Зазначена виписка у сукупності з умовами кредитного договору підтверджує факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин та виконання банком обов`язку щодо надання кредитних коштів.

При цьому суд враховує, що сам по собі кредитний договір підтверджує погодження сторонами умов кредитування, однак факт надання коштів має підтверджуватися відповідними первинними банківськими документами. У цій справі такі документи наявні в матеріалах справи та узгоджуються з умовами кредитного договору.

Як убачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості та банківської виписки, відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивачем заявлено до стягнення 26 828,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 20 566,16 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими до переходу права вимоги.

Судом перевірено надані розрахунки у взаємозв`язку з умовами кредитного договору та банківською випискою. Зазначені у розрахунках суми основної заборгованості та процентів відповідають заявленому позивачем складу боргу, а матеріали справи містять докази, які підтверджують виникнення відповідної заборгованості.

При цьому суд бере до уваги, що позивач не заявляє вимог про стягнення процентів, нарахованих після переходу права вимоги, штрафних санкцій, комісії, інфляційних втрат чи трьох процентів річних, а просить стягнути лише заборгованість за основною сумою кредиту та процентами, нарахованими за користування кредитом до відступлення права вимоги.

Отже, предметом судового розгляду є виключно заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 47 394,16 грн, що складається з 26 828,00 грн основного боргу та 20 566,16 грн процентів.

Вирішуючи питання щодо переходу права вимоги до позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та в такому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, і зазначений фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як убачається з матеріалів справи, перехід права вимоги за кредитним договором № 95321635000 відбувався послідовно на підставі укладених правочинів.

Так, 14.12.2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» укладено договір факторингу № 192.

15.12.2020 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/15/12/2020/1.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення права вимоги (купівлі-продажу) № 10-01/2023.

На підтвердження переходу права вимоги за зазначеними договорами позивачем надано відповідні договори, додатки до них, реєстри боржників, акти приймання-передачі та документи, що підтверджують виконання сторонами договірних зобов`язань.

Зокрема, надані документи містять відомості, які дають змогу ідентифікувати боржника та кредитний договір, за яким відступлено право вимоги, а саме ОСОБА_1 та кредитний договір № 95321635000.

Дослідивши зазначені документи у їх сукупності, суд встановив, що право вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачкою, було передане від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», надалі до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а згодом до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 95321635000 у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу відповідного права.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 514 ЦК України відступлення права вимоги не змінює обсягу зобов`язань боржника та не створює для нього нових обов`язків порівняно з тими, що існували до заміни кредитора.

Саме тому розмір заборгованості визначається умовами первісного кредитного договору та фактичним станом виконання відповідачкою своїх зобов`язань, а не лише умовами договорів факторингу між фінансовими установами.

Надані позивачем договори факторингу, договори відступлення права вимоги, реєстри боржників та акти приймання-передачі підтверджують послідовність переходу права вимоги за кредитним договором до позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є належним кредитором за зобов`язанням, яке виникло на підставі кредитного договору № 95321635000 від 26.04.2019 року.

Оцінюючи доведеність розміру заборгованості, суд виходить із того, що відповідно до статей 526, 530, 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти у порядку і строки, визначені договором.

Наданими матеріалами справи підтверджено, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак належним чином зобов`язання щодо їх повернення не виконувала.

Розрахунок заборгованості містить визначення залишку основної суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом. Ці відомості узгоджуються з умовами кредитного договору та банківською випискою.

Суд враховує, що обов`язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону. Позивач надав докази на підтвердження укладення кредитного договору, надання коштів, неналежного виконання відповідачкою договірних зобов`язань, розміру заборгованості та переходу права вимоги до позивача.

Водночас відповідачка не надала доказів погашення заборгованості, здійснення платежів, які не були враховані кредитором, іншого розміру залишку основного боргу чи неправильності нарахування процентів. Також нею не подано власного контррозрахунку заборгованості або інших доказів на спростування розрахунку позивача.

Саме по собі неподання відповідачкою відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести заявлені вимоги. Однак у цій справі судом досліджено надані позивачем докази, які у своїй сукупності підтверджують виникнення заборгованості та її заявлений розмір.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки 26 828,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 20 566,16 грн заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 47 394,16 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 14 від 04.07.2026 року та витяг з акта № 24 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026 року.

Зі змісту заявки № 14 від 04.07.2026 року вбачається, що сторони погодили надання адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» правничої допомоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 95321635000.

Зокрема, сторонами погоджено надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години за вартістю 2 000,00 грн за годину, загальною вартістю 4 000,00 грн, а також складання позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду тривалістю 4 години за вартістю 3 000,00 грн за годину, загальною вартістю 12 000,00 грн.

Загальна вартість погоджених сторонами послуг становить 16 000,00 грн.

Відповідно до витягу з акта № 24 від 31.07.2026 року зазначені послуги надані адвокатським об`єднанням позивачу, а їх загальна вартість становить 16 000,00 грн.

Факт оплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи.

Отже, наданими документами підтверджено договірні підстави надання правничої допомоги, погоджений сторонами перелік послуг, їх обсяг, вартість, факт надання та оплату.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Отже, процесуальний закон пов`язує можливість зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наявністю відповідного клопотання іншої сторони та доведенням нею неспівмірності таких витрат.

Водночас відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, заперечень щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не надала, клопотання про зменшення їх розміру не заявляла та доказів на підтвердження неспівмірності таких витрат суду не подала.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 року у справі № 275/150/22, відповідно до якого зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи суду не відповідає принципам диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, оскільки саме на іншу сторону покладається обов`язок обґрунтування підстав для зменшення таких витрат та доведення їх неспівмірності.

Крім того, судом встановлено, що заявлені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, оскільки стосуються вивчення документів щодо кредитного зобов`язання відповідачки та підготовки позовної заяви про стягнення відповідної заборгованості.

Заявлена сума складається з вартості двох конкретно визначених послуг, щодо кожної з яких погоджено обсяг часу та вартість одиниці виміру. Відповідні послуги підтверджені актом, а їх оплата платіжними документами.

За таких обставин, враховуючи документальне підтвердження витрат, їх безпосередній зв`язок із розглядом справи, погоджений сторонами обсяг та вартість послуг, а також відсутність заперечень і клопотання відповідачки про зменшення витрат, суд не вбачає підстав для відмови у їх відшкодуванні або відступу від загального правила розподілу судових витрат.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в повному заявленому розмірі 16 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності передбачених цією статтею умов.

У цій справі відповідачка належним чином викликана до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, у судове засідання не з`явилася без повідомлення причин неявки, відзиву на позовну заяву не подала, а позивач не заперечував проти заочного вирішення справи. Отже, наявні передбачені законом умови для ухвалення заочного рішення.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 258259, 263265, 268, 280282 ЦПК України, статтями 11, 525, 526, 530, 512, 514, 516, 610, 611, 629, 1048, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1082 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 95321635000 від 26.04.2019 року в розмірі 47 394 (сорок сім тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 16 копійок, з яких 26 828,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 20 566,16 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження для позивача обчислюється з дати складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники судового розгляду:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлений 04.11.2026.

Суддя: