Рішення № 141288764, 06.11.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5026/26

Провадження № 2/175/1414/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"06" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа Фермерське господарство «Женьшем», приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складалась з земельної ділянки площею 2,380 га., кадастровий номер: 1221487000:01:040:0011. З метою оформлення спадщини після смерті матері позивачка звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., проте, приватним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки у Державному акті на право власності на земельну ділянку написання прізвища, ім`я та по-батькові померлої не співпадає з анкетними даними зазначеними у свідоцтві про смерть. З урахуванням наведених обставин, визнати право власності на спадкове майно позивачці можливо лише в судовому порядку.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. копію спадкової справи, відритої після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без його участі, позовну заяву підтримав в повному обсязі.

Від представника Слобожанської селищної територіальної громади заяви про розгляд справи без участі до суду не надходило, відзиву на позов також не надходило.

З урахуванням того, що позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00057961618 від 25.04.2026 року встановлено, що 02.11.1974 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, про що виконавчим комітетом Чумаківської селищної ради депутатів трудящих Дніпропетровського району Дніпропетровської області складено актовий запис №37. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Чумаківською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 04.06.1975 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , про що складено актовий запис №20. Батьком дитини записаний ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Чумаківською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 14.01.1977 року. Батьком дитини записаний ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №00057961721 від 25.04.2026 року встановлено, рішенням Дніпропетровського районного суду від 24.02.1987 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис №107 від 17.07.1987 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис №26. Батьком дитини записаний ОСОБА_9 , матір`ю ОСОБА_2 .

У відповідності до витягу з Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00057961858 від 25.04.2026 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_8 , про що складено актовий запис №1. Батьком дитини записаний ОСОБА_9 , матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Степнянської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 23.04.1994 року, ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , про що зроблено актовий запис №02. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 , ОСОБА_11 .

ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ДП №085909, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №874, належить земельна ділянка площею 2.380 га., розташована на території Степнянської сільської ради (передана у власність на підставі рішення 9 сесії 23 скликання Степнянської сільської ради народних депутатів від 03.12.1999 року).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №319270411 від 29.12.2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 1221487000:01:040:0011, площею 2.38 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва була передана в оренду фермерському господарству «Женьшем» на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Женьшем» від 23.12.2016 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого центром надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 04.12.2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №318.

Як вбачається з довідки №1785, виданої центром надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 18.12.2023 року, ОСОБА_2 на момент смерть проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею були зареєстровані та проживали: ОСОБА_9 співмешканець, ОСОБА_8 син, ОСОБА_12 син співмешканця, ОСОБА_12 онук співмешканця, ОСОБА_13 донька, ОСОБА_14 онука, ОСОБА_15 онука.

Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. 16.04.2024 року заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із заявами від 16.04.2024 року діти померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 відмовилися від прийняття спадщини після смерті матері, про що подали відповідні заяви приватному нотаріусу Дніпровського районного нотаріального округу.

07.11.2024 року до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. звернулася ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. від 07.11.2024 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку зазначено прізвище, ім`я та по батькові власника - ОСОБА_2 (українською мовою), що не співпадає з написанням прізвища, ім`я та по батькові померлої ОСОБА_2 у свідоцтві про смерть спадкодавця.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 2,380 га, кадастровий номер 1221487000:01:040:0011, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ІІІ-ДП № 085909, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 874, та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №319270411 від 29.12.2022 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 померла. Отже, у правовстановлюючих документах на земельну ділянку та свідоцтві про смерть наявні розбіжності у написанні прізвища особи - « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_5 ».

При цьому, досліджені судом паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 319270411 від 29.12.2022 року підтверджують, що зазначені документи стосуються однієї й тієї самої особи, а розбіжності у написанні її прізвища зумовлені різним перекладом українською мовою та мають характер технічної помилки.

Водночас зазначені розбіжності у правовстановлюючих документах перешкоджають позивачу оформити спадкові права на майно після смерті матері, у зв`язку з чим позивач була вимушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Положеннями ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, квартиру, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (п.10).

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону (п.11).

Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч.1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вже було встановлено матеріалами справи, земельна ділянка з кадастровим номером 1221487000:01:040:0011 належала на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №085909. Водночас у зазначеному акті помилково вказано прізвище та ім`я власниці - « ОСОБА_2 » замість правильного - « ОСОБА_2 ». З огляду на досліджені письмові докази суд дійшов висновку, що зазначені розбіжності виникли внаслідок помилок, допущених посадовими особами під час оформлення документів.

Також судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 як спадкоємиця за законом, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 31/2024 від 30.11.2023 року. Інші спадкоємці за законом відмовилися від своїх прав на спадкове майно. Проте приватний нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо вказаної земельної ділянки у зв`язку з розбіжностями в написанні прізвища та імені спадкодавиці у державному акті та свідоцтві про смерть.

За таких обставин суд доходить висновку, що виявлені розбіжності перешкоджають позивачці оформити право власності на спадкове майно та повноцінно реалізувати свої майнові права. Оскільки зазначені розбіжності мають технічний характер і підтверджуються дослідженими у справі доказами, порушене право позивачки підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, надавши оцінку доказам у справі, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа Фермерське господарство «Женьшем», приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну частку (пай) площею 2.380 га, кадастровий номер: 1221487000:01:040:0011, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського призначення, належної на підставі державного акту на право приватної власності на землю III-ДП №085909, виданого 30.10.2000 року Степнянською сільською Радою народних депутатів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ