Ухвала суду № 141284651, 05.11.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 листопада 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/1929/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнати протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України № 1667/7 від 20.08.2025 "Про залишення скарги без розгляду по суті" в частині рішень від 13.09.2016 № 31355931 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Тетяни Михайлівни, від 12.12.2017 № 38668549 державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Людмили Миколаївни, від 06.05.2020 № 52156389, від 31.05.2023 № 67828886 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша Сергія Миколайовича, від 27.03.2025 № 78069976 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлії Миколаївни скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено.

Зобов`язав Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2025, з урахуванням висновків суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України залишені без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі №440/1929/26 - без змін.

Верховний Суд ухвалами від 28.07.2026 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 у справі №440/1929/26.

Виконавчий лист не видавався.

21.09.2026 до суду надійшла заява позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, що за результатами автоматизованого розподілу передана судді Кукобі О.О.

Мотивуючи подану заяву позивача зазначила, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду від 10.04.2026, яким його, зокрема, зобов`язано повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2025 № СК-1879-25 з урахуванням висновків суду. Зокрема, за твердженням позивачки, на її клопотання від 08.09.2026 відповідач не повідомив, які саме висновки рішення суду від 10.04.2026 він буде враховувати під час повторного розгляду її скарги на засіданні, призначеному на 16.09.2026, у тому числі окремо щодо кожного з п`яти оскаржуваних рішень державних реєстраторів.

22.09.2026 відділом документального та організаційного забезпечення (канцелярією суду) судді надані матеріали адміністративної справи №440/1929/26.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

29.09.2026 до суду надійшли пояснення Мін`юсту, у яких представник відповідача зазначила, що відповідно до п. 17 Порядку № 1128 та на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 у справі № 440/1929/26, розгляд скарги ОСОБА_1 від 15.05.2025, було призначено на 29.07.2026, позивачку повідомлено належним чином. Окрім цього, позивачку повідомлено про те, що 29.07.2026 вирішено відкласти розгляд скарги з метою належного з`ясування всіх обставин справи. У подальшому позивачку повідомлено, що 16.09.2026 відбудеться засідання Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України по розгляду скарги з тим самим переліком учасників адміністративного провадження, що свідчить про те, що Міністерство юстиції України вчиняє дії, спрямовані на розгляд скарги по суті. 16.09.2026 Комісія розглянула скаргу ОСОБА_1 , що підтверджено витягом з протоколу №141 засідання Комісії.

Суд розглянув заяву позивачки про здійснення судового контролю разом з матеріалами адміністративної справи та дійшов такого висновку.

У статті 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

За нормою частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (абзац перший).

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац другий).

Таким чином, абзац перший частини першої статті 382 КАС України визначає, що суд першої інстанції може (має право) зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Така можливість пов`язується з поданням письмової заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або з власною ініціативою суду.

Водночас абзац другий частини першої статті 382 КАС України визначає певний перелік справ, до якого не належить ця справа, у яких суд за письмовою заявою заявника зобов`язує (має обов`язок) суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви (частина четверта статті 382 КАС України).

Частина перша статті 382-1 КАС України визначає, що суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга вказаної статті).

Зазначені процесуальні дії в контексті вказаних норм є диспозитивним правом суду, яке суд може використовувати залежно від наявності об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами.

Аналіз наведених положень статей 381-1, 382 та 382-1 КАС України свідчить, що законодавець свідомо розмежував випадки, коли застосування судового контролю є обов`язковим, і випадки, коли воно залежить від процесуального розсуду суду. Так, якщо в абзаці другому частини першої статті 382 КАС України законодавець використав імперативну конструкцію «суд зобов`язує», то в абзаці першому цієї ж норми застосовано формулювання «суд може зобов`язати», яке не допускає іншого тлумачення, ніж надання суду дискреційного повноваження.

Диспозитивний характер повноваження суду означає не право діяти довільно, а можливість здійснити судовий розсуд у межах, визначених законом. Такий розсуд передбачає оцінку всіх обставин конкретної справи, поведінки суб`єкта владних повноважень після ухвалення рішення, характеру покладеного судом обов`язку, тривалості його невиконання, наявності або відсутності об`єктивних перешкод для виконання рішення, а також інших обставин, які можуть свідчити про необхідність або, навпаки, відсутність потреби у застосуванні додаткових процесуальних заходів контролю.

Сам по собі факт невиконання судового рішення не означає автоматичного виникнення у суду обов`язку постановити ухвалу про подання звіту. Закон не встановлює презумпції, відповідно до якої кожне невиконане судове рішення неодмінно має супроводжуватися здійсненням судового контролю у порядку статті 382 КАС України. Надання суду відповідного права свідчить, що законодавець виходив із необхідності індивідуальної оцінки кожної конкретної ситуації.

Водночас і сама наявність обставин, які можуть свідчити про тривале невиконання судового рішення, не усуває дискреційного характеру повноваження суду. Такі обставини є лише предметом судової оцінки, але не підміняють собою судовий розсуд.

За обставин справи, що розглядається, суд враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026, зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2025, з урахуванням висновків суду.

Позивачка у заяві про встановлення судового контролю, стверджуючи про невиконання відповідачем рішення суду, просила зобов`язати Міністерство юстиції України подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026, в якому, зокрема, зазначити, які саме висновки суду були досліджені та враховані під час: 1) визначення складу учасників адміністративного провадження; 2) підготовки справи до вирішення; 3) призначення справи до розгляду.

Поряд з цим, представник відповідача у письмових поясненнях від 29.09.2026 зазначила, що Комісія Мін`юсту на засіданні 16.09.2026 розглянула скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2025 та визнала її такою, що не підлягає задоволенню й вирішила рекомендувати Міністерству юстиції України відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 15.05.2025, оскільки рішення державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Тетяни Михайлівни, державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Людмили Миколаївни, приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша Сергія Миколайовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлії Миколаївни відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.

Таким чином розгляд скарги ОСОБА_1 здійснено, тоді як у заяві про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду позивачка посилалась на наявність процедурних порушень під час повторного розгляду її скарги, а також невиконання відповідачем рішення суду про повторний розгляд скарги.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, оскільки відповідач вчинив фактичні дії щодо виконання рішення суду про повторний розгляд скарги ОСОБА_1 від 15.05.2025.

Водночас суд звертає увагу позивачки на те, що відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тобто саме у порядку, визначеному статтею 383 КАС України, суд наділений повноваженнями перевірити правомірність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Водночас контроль за виконанням судового рішення шляхом встановлення строку на подання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення, на переконання суду, у цьому випадку, не є належним та ефективним способом забезпечення виконання судового рішення, позаяк фактично у такому випадку суд встановлює новий строк для його виконання.

При цьому суд виходить з того, що відповідач вже здійснив розгляд скарги ОСОБА_1 від 15.05.2025 та вніс на розгляд Мін`юсту рекомендацію про відмову у її задоволенні, що підтверджено витягом з Протоколу від 16.09.2026 №141.

Оцінюючи доводи позивачки, наведені у запереченнях від 29.09.2026, щодо неналежності повторного розгляду її скарги від 15.05.2025 відповідачем, суд зауважує, що судовий контроль за виконанням рішення суду у порядку, визначеному статтями 382 - 382-3 не передбачає повноважень суду зобов`язати відповідача здійснити повторний розгляд скарги чи усунути процедурні порушення під час її розгляду, на відміну від повноважень суду, визначених статтею 383 КАС України.

А тому, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 378, 381-1 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі №440/1929/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олександр КУКОБА