Ухвала суду № 141283976, 04.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/44404/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026000000000472 від 19.02.2026,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог клопотання

Прокурор звернувся до суду з клопотанням, у якому просить накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 07.08.2026 під час проведення на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 757/38650/26-к обшуку у приміщенні майнового комплексу, де розташовані заклади харчування «Пан Чебурек» та «Батьківська хата», за адресою: Київська область, м. Глеваха, 21 км автобану Київ - Одеса, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481200:05:002:5049, шляхом заборони права володіння та розпорядження, а саме на відеореєстратор марки «@jhua Technology», серійний номер «7H08C26RAZ8CF00», який належить ТОВ «Україна-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31111365).

Клопотання обґрунтовано тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за ознаками вчинення службовими особами Київського національного університету культури і мистецтв та Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» дій з ознаками торгівлі людьми шляхом систематичного вербування студентів з метою їх подальшої трудової експлуатації у закладах громадського харчування. За наявними у сторони обвинувачення відомостями, трудова експлуатація студентів зазначених навчальних закладів здійснюється, зокрема, у закладах харчування «Пан Чебурек» та «Батьківська хата» за вказаною адресою. 07.08.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 757/38650/26-к проведено обшук у вказаному приміщенні, у ході якого виявлено та тимчасово вилучено зазначене майно. Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 від 07.08.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. На думку сторони обвинувачення, у пам`яті вилученого майна можуть міститися відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Позиція учасника кримінального провадження

Прокурор у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд клопотання за його відсутності, як і будь-яких інших заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення розгляду, до суду не надходило. Про поважні причини неявки прокурор суд не повідомив.

Власник майна або його представник на розгляд клопотання не з`явився, про місце, день та час розгляду повідомлявся належним чином. Заперечень, заяв чи клопотань до суду не надійшло.

Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172 КПК України, згідно з якою неприбуття у судове засідання осіб, які належним чином повідомлені про розгляд клопотання про арешт майна, не перешкоджає його розгляду, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з`явились.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026000000000472 від 19.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 757/38650/26-к надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні майнового комплексу, де розташовані заклади харчування «Пан Чебурек» та «Батьківська хата», за адресою: Київська область, м. Глеваха, 21 км автобану Київ - Одеса, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481200:05:002:5049.

07.08.2026 на підставі зазначеної ухвали проведено обшук за вказаною адресою, у ході якого виявлено та тимчасово вилучено відеореєстратор марки «@jhua Technology», серійний номер «7H08C26RAZ8CF00». До переліку речей, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді від 15.07.2026, зазначене майно не входило, а тому у розумінні ч. 7 ст. 236 КПК України є тимчасово вилученим майном.

Норми права, які підлягають до застосування, та мотиви слідчого судді

Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. До заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, належить арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

За ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

За ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна.

Оцінюючи обґрунтованість клопотання, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до засад змагальності та диспозитивності (ст. 22, 26 КПК України) тягар доведення підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження покладено на особу, яка звернулася з відповідним клопотанням. У сукупності з положеннями ч. 3 ст. 132 та ч. 1 ст. 173 КПК України це означає, що саме прокурор (слідчий) зобов`язаний у судовому засіданні довести перед слідчим суддею необхідність арешту майна, зокрема підтвердити належність вилученого майна до речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України та наявність визначених законом ризиків.

Прокурор, належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду клопотання, у судове засідання не з`явився, поважних причин неявки не повідомив та заяви про розгляд клопотання за його відсутності не подавав. За таких обставин сторона обвинувачення фактично усунулась від реалізації свого процесуального обов`язку з доведення необхідності арешту майна у судовому засіданні.

Із матеріалів, доданих до клопотання, вбачається лише сам факт тимчасового вилучення відеореєстратора під час обшуку та винесення постанови слідчого про визнання його речовим доказом. Водночас відсутні будь-які конкретні дані, які б дозволяли слідчому судді переконатися у тому, що зазначене майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, зокрема щодо осіб, які фактично здійснюють трудову діяльність у закладах харчування «Пан Чебурек» та «Батьківська хата», та обставин такої діяльності. Твердження клопотання у цій частині мають виключно припустимий характер («можуть міститися», «ймовірно містять») та не підтверджені жодними даними, які б свідчили про об`єктивний зв`язок вилученого майна з предметом досудового розслідування.

Постанова слідчого про визнання майна речовим доказом сама по собі не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку обґрунтувати перед слідчим суддею належність такого майна до категорії речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України, оскільки статус речового доказу має бути встановлений саме слідчим суддею при вирішенні питання про накладення арешту (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України).

Слідчий суддя також враховує, що невмотивоване накладення арешту на майно юридичної особи, яка не має у цьому кримінальному провадженні статусу підозрюваного, становить непропорційне втручання у право власності та господарську діяльність третьої особи, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України.

За таких обставин, враховуючи неявку прокурора у судове засідання без повідомлення поважних причин, відсутність заяви про розгляд клопотання за його відсутності, а також недоведеність у матеріалах клопотання необхідності арешту майна та належності вилученого майна до категорії речових доказів, слідчий суддя доходить висновку про те, що особа, яка звернулась із клопотанням, не довела необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 236, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_5