Рішення № 141283956, 26.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 296/7674/25-а

пр. № 2-а-96/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гуртової Т. І.,

секретаря судового засідання - Бачинської Д. В.,

за участю:

представника позивача - адвоката Сірої А. В.,

представника відповідача - Цеберського В. В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та правова позиція позивача

14 липня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - відповідач, ДІАМ), у якій позивач просить скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду Другого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Пеклін Лілії Олександрівни від 28 жовтня 2024 року № 3/24/02-2-08, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн за частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки відповідачем не встановлено належними та допустимими доказами факту виконання саме нею будівельних робіт, які за своїм характером є реконструкцією об`єкта та потребують отримання дозвільних документів.

Позивач стверджує, що у приміщенні кафе «Грот» за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 28/1, проводилися виключно ремонтні роботи та роботи з внутрішнього перепланування, зокрема демонтаж гіпсокартонних конструкцій і розбирання цегляної кладки в межах уже існуючих дверних та віконних прорізів, без втручання у несучі й огороджувальні конструкції будівлі, зміни її геометричних розмірів або функціонального призначення. На підтвердження цього позивач посилається на технічний паспорт, виготовлений Приватним підприємством «ЮРЕКС» 18 вересня 2024 року, Акт № 151-25 від 25 червня 2025 року Державного підприємства «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», інші матеріали технічних обстежень та фотоматеріали попередніх користувачів приміщення.

Позивач наголошує, що камін, ніші та відповідні прорізи існували у спірному приміщенні раніше, а у період з жовтня 2019 року до грудня 2022 року право власності на приміщення належало іншим особам, які здійснювали господарську діяльність та могли проводити будь-які роботи.

Окремо позивач посилається на порушення відповідачем порядку притягнення її до адміністративної відповідальності, зокрема на неналежне повідомлення про дату, час і місце проведення позапланового заходу, на відсутність у матеріалах перевірки фахового висновку щодо належності розібраних стін до несучих конструкцій, на суперечності у позиції самого відповідача щодо можливості встановлення суб`єкта містобудування, а також на той факт, що за ті самі дії щодо неї вже було складено протокол серії ЖТ № 001 від 24 травня 2024 року та ухвалено рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03 липня 2024 року № 1056.

Позивач зазначає, що належних доказів вручення їй примірника оскаржуваної постанови у 2024 році матеріали справи не містять, а про її існування вона фактично дізналася лише у липні 2025 року після відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на її банківські рахунки, у зв`язку з чим просить поновити строк звернення до суду, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ІІ. Правова позиція відповідача

14 жовтня 2025 року представником відповідача Бабій А. А. подано відзив на позовну заяву, у якому ДІАМ заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою посадовою особою у межах наданих законом повноважень за результатами належним чином проведеного заходу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідач посилається на те, що підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення голови правління ОСББ «Старий бульвар 1/28» Арушаняна В. О. від 14 березня 2024 року щодо проведення у підвальному приміщенні будинку за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 28/1, який є пам`яткою архітектури місцевого значення (наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 07 вересня 2021 року № 716, охоронний № 4405-Жт), будівельних робіт без дозвільної документації та втручання у конструктивні елементи будинку.

З огляду на встановлені на період воєнного стану обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду, проведення перевірки було погоджено наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 20 серпня 2024 року № 882, після чого наказом ДІАМ від 27 вересня 2024 року № 171 призначено позапланову перевірку, яка проводилась у період з 08 по 21 жовтня 2024 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 7 від 21 жовтня 2024 року, у якому зафіксовано часткове руйнування цегляної кладки стін, влаштування місця для каміна та ніш, розширення дверних прорізів, що, за висновком контролюючого органу, свідчить про втручання у несучі конструкції та зміну геометричних параметрів приміщень, а отже є реконструкцією. Будинок як пам`ятка культурної спадщини, за позицією відповідача, належить до об`єктів зі значними наслідками (СС3), а виконання на ньому робіт з реконструкції потребує отримання дозволу, інформація про який у Реєстрі будівельної діяльності відсутня. Замовником будівництва ДІАМ вважає ОСОБА_1 як власника спірного приміщення.

За наслідками розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення 28 жовтня 2024 року винесено постанову № 3/24/02-2-08, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн, а також видано припис про усунення виявлених порушень шляхом оформлення документів, що надають право на виконання будівельних робіт.

29 січня 2026 року представником відповідача Бабій А. А. подано додаткові пояснення, у яких ДІАМ деталізувала характер зафіксованих робіт, долучила план підвального приміщення із позначенням місць імовірного втручання у несучі конструкції та матеріали відеофіксації, а також просила критично оцінити лист Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 15 серпня 2025 року, складений, за твердженням відповідача, після перевірки.

ІІІ. Процесуальні дії

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 липня 2025 року адміністративну справу передано за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 15 жовтня 2025 року.

15 жовтня 2025 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Гуртової Т. І. на навчанні.

Розгляд справи призначено на 02 лютого 2026 року, а в подальшому - на 26 березня 2026 року.

У судовому засіданні 26 березня 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції (протокол № 6144604), представник позивача Сіра А. В. підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача Цеберський В. В. проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Під час розгляду справи по суті на запитання представника позивача про те, хто встановив, що розібрані у приміщенні стіни є несучими конструкціями, представник відповідача Цеберський В. В. повідомив, що він не є спеціалістом у сфері будівництва, а юристом, та не може відповісти на це питання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд перейшов до стадії ухвалення рішення та видалився до нарадчої кімнати.

ІV. Обставини, встановлені судом

Будинок за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 28/1, є пам`яткою архітектури місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 07 вересня 2021 року № 716, охоронний № 4405-Жт.

Відповідно до технічного паспорта на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок (інвентаризаційна справа № 5284, замовник - Комунальне підприємство «ВЖРЕП № 16», виготовлено станом на 31 грудня 2012 року), будинок побудовано у 1870 році, його площа становить 1 792,6 кв. м, у ньому розташовано 14 квартир і 38 житлових кімнат, відсоток зносу - 60 %. Фундамент будинку - бутовий стрічковий, стіни - цегляні, перекриття - залізобетонні плити.

08 вересня 2022 року між Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та ОСББ «Старий бульвар 1/28» укладено охоронний договір № 84 на пам`ятку культурної спадщини, відповідно до пункту 1 якого користувач (ОСББ) бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки загальною площею 1 792,6 кв. м. Пунктами 14, 15 цього договору передбачено, що саме на користувача покладається обов`язок усунути наслідки самовільно проведених робіт і відповідальність за невиконання вимог законодавства у сфері охорони пам`ятки.

Позивач є власником нежитлового приміщення кафе «Грот» літ. «А» загальною площею 124,0 кв. м, розташованого у підвальному поверсі зазначеного будинку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 397531779 від 02 жовтня 2024 року. Право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 6568, виданого 16 грудня 1999 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я.

Відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку, складеної станом на 31 грудня 2012 року, у приміщенні Пд 17 літ. «А» загальною площею 124,0 кв. м вже на той час було зафіксовано такі функціональні зони: тамбур (1,6 кв. м), туалет (1,6 кв. м), сходова клітина (11,9 кв. м), кафе (22,3 кв. м), кафе (37,3 кв. м), підсобне приміщення (3,0 кв. м), коридор (7,9 кв. м), вентиляція (15,3 кв. м), кухня (14,2 кв. м) та кабінет (8,9 кв. м). У розділі «Нежитлові (вбудовані) приміщення» того ж паспорта вказане приміщення віднесено до об`єктів «Громадського харчування» з основною площею 82,7 кв. м і допоміжною - 41,3 кв. м.

У період з жовтня 2019 року до грудня 2022 року право власності на приміщення було зареєстровано за іншими особами: 15 жовтня 2019 року - за ТОВ «СІТІ ФІН АЛЬЯНС», а в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу, - за ОСОБА_2 30 жовтня 2019 року щодо приміщення зареєстровано іпотеку на користь ОСОБА_3 (договір іпотеки серія та номер 2756).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 296/10965/19, залишеною в силі касаційною інстанцією, спірне приміщення витребувано на користь ОСОБА_1 . На виконання цього судового рішення право власності на спірне приміщення 01 грудня 2022 року було повторно зареєстровано за ОСОБА_1 .

До початку виконання спірних робіт, у грудні 2023 року, на замовлення позивача Житомирською філією Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція»» (підпорядкованого Міністерству розвитку громад та територій України) виконано Технічне обстеження № 262-23-ТО приміщень кафе «Грот» за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 28/1 (експерт ОСОБА_4 , інженер ОСОБА_5 , директор філії ОСОБА_6 ), метою якого було, зокрема, надання рекомендацій щодо можливості відновлення раніше закладених пройомів, пониження підлоги в межах дверного пройому та пониження підлоги у технічному приміщенні для вільного доступу до інженерних мереж. У висновку цього технічного обстеження прямо зазначено, що «можливо відновити раніше закладені пройоми в стінах та виконати пониження підлоги в межах дверного пройому в приміщеннях кафе «Грот»... Дані роботи не порушують конструктивну схему жорсткості будівлі» та наведено детальний перелік з одинадцяти конкретних робіт, які необхідно виконати (пункти 1-11 висновку), з інженерно-технічним обрамленням існуючих дверних прорізів металевим кутиком 100х100х7 для забезпечення надійності в експлуатації будівлі.

14 березня 2024 року до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради надійшла заява голови правління ОСББ «Старий бульвар 1/28» Арушаняна В. О., у якій він повідомив, що «вже протягом більше пів року» у підвальному приміщенні проводяться будівельні роботи, та яка листом цього органу від 22 березня 2024 року № 3-6/72/24 була скерована до ДІАМ і зареєстрована там 02 квітня 2024 року за № А/963/08-24.

09 квітня 2024 року Комісією ДІАМ з розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності у складі ОСОБА_7 (голова), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (секретар) ухвалено висновок про наявність обставин, які можуть бути підставою для проведення позапланової перевірки. При цьому Комісія фактичного огляду приміщення не здійснювала.

24 травня 2024 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 директором Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради Блажиєвським І. Й. складено протокол серії ЖТ № 001, у якому зафіксовано, що у приміщенні кафе «Грот» без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини проводилися ремонтні роботи на пам`ятці культурної спадщини.

Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03 липня 2024 року № 1056 за результатами розгляду зазначеного протоколу ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн за проведення ремонтних робіт на пам`ятці культурної спадщини без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

27 травня 2024 року ДІАМ звернулася до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з листом № 569/02/12-24 про погодження позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю. Наказом зазначеного Міністерства від 20 серпня 2024 року № 882 проведення такого заходу було погоджено.

27 вересня 2024 року ДІАМ видано наказ № 171 про проведення позапланової перевірки, а 30 вересня 2024 року оформлено направлення № 1328/02/12-24 на інспекторів Пеклін Л. О. і Мазура В. Ф. зі строком дії з 08 жовтня 2024 року до 21 жовтня 2024 року.

03 жовтня 2024 року ДІАМ оформила повідомлення про проведення позапланового заходу на адресу ОСОБА_1 : № 1348/02/12-24 (за адресою: АДРЕСА_1 ) та № 1349/02/12-24 (за адресою: АДРЕСА_2 , Житомирський р-н). Копії цих повідомлень разом із копією направлення від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 отримала особисто 08 жовтня 2024 року, що підтверджується її власноручною відміткою на зазначених документах.

Водночас 04 жовтня 2024 року ДІАМ листом № 1361/02/12-24 звернулася до Головного управління Національної поліції в Житомирській області з проханням про виділення представника для участі у перевірці, посилаючись при цьому на абзац 3 пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, тобто на норму, яка застосовується у разі виявлення факту самочинного будівництва та неможливості встановити суб`єкта містобудування.

15 жовтня 2024 року, тобто вже після початку перевірки, ДІАМ листом № 1415/02/12-24 звернулася до Комунального підприємства «Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради з проханням надати копію технічного паспорта на будинок, інформацію про площі приміщень та їх первинних конфігурацій, плани приміщень і заяви на проведення технічної інвентаризації.

Того ж дня листом № 1416/02/12-24 ДІАМ звернулася до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради з проханням надати копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЖТ № 001 від 24 травня 2024 року, рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03 липня 2024 року № 1056, а також облікову документацію на об`єкт культурної спадщини.

21 жовтня 2024 року інспекторами ДІАМ Пеклін Л. О. та Мазуром В. Ф. складено акт позапланової перевірки № 7, у якому зафіксовано часткове руйнування цегляної кладки стін, влаштування місця для каміна і ніш, розширення дверних прорізів, а також часткове відновлення окремих ділянок конструкцій за допомогою металевих елементів. Того ж дня стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та видано припис, яким ОСОБА_1 зобов`язано у двомісячний строк оформити документи, що надають право на виконання будівельних робіт з реконструкції спірного приміщення.

28 жовтня 2024 року головним інспектором будівельного нагляду Пеклін Л. О. винесено постанову № 3/24/02-2-08, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.

18 вересня 2024 року Приватним підприємством «ЮРЕКС» виготовлено технічний паспорт на приміщення кафе «Грот» (реєстраційний номер в ЄДЕССБ ТІ01: 9829-6260-4861-1729 , інвентаризаційна справа № 2135/Ю/296, ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.2867186.5025144.20240918.48.5698.66), в якому зафіксовано загальну площу приміщення 141,7 кв. м та перелік функціональних зон: сходова клітина (10,6 кв. м), коридор (11,5 кв. м), санвузол (5,8 кв. м), комора напоїв (3,2 кв. м), зал № 1 (25,4 кв. м), зал № 2 (43,2 кв. м), кухня (25,7 кв. м), кладова (14,1 кв. м), санвузол (2,2 кв. м). У Довідці № 10/296 від 18 вересня 2024 року, виданій цим самим підприємством, окремо зазначено, що «переобладнання приміщення кафе, а також збільшення загальної площі, за рахунок внутрішнього перепланування, без втручання в несучі стіни, не є самочинним, так як згідно з постановою КМУ від 20 березня 2019 р. № 236 «Про внесення змін до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію».

25 червня 2025 року тією самою Житомирською філією Державного підприємства «НДІпроектреконструкція» на замовлення позивача (заява від 19 червня 2025 року, вхідний № 84) виконано Акт обстеження № 151-25 технічного стану конструкцій приміщень кафе «Грот» після проведення поточного ремонту приміщень (комісія у складі: експерт ОСОБА_4 , інженер-конструктор ОСОБА_5 , замовник ОСОБА_1 ; директор філії ОСОБА_6). У висновку цього Акта прямо зафіксовано: «У 2024-2025 р.р. проводився поточний ремонт приміщень кафе «Грот»», «технічний стан несучих конструкцій (фундаменти, стіни, міжповерхові перекриття, горищне перекриття) відповідає ІІ категорії - задовільний», «після виконання поточного ремонту приміщень кафе «Грот» несучі конструкції приміщень та в цілому будівлі не пошкоджені, втручання не передбачалося», «призначення приміщень не змінилось», «під час виконання поточного ремонту приміщень кафе «Грот» втручання в несучі конструкції приміщень не виявлено. Дані роботи не впливають на несучу спроможність конструкцій будівлі... Приміщення придатні для подальшої безпечної експлуатації». У Акті наведено п`ять конкретних виконаних робіт, у тому числі обрамлення дверних прорізів металевим кутиком 100х100х7 «для забезпечення надійності в експлуатації будівлі», - що відповідає переліку робіт, рекомендованих Технічним обстеженням № 262-23-ТО грудня 2023 року.

Експерт ОСОБА_4 , яка проводила обидва обстеження, має кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, серії АЕ № 007139 від 28 грудня 2022 року (реєстраційний № 821, рішення Атестаційної архітектурно-будівельної комісії № 168), категорія - «провідний експерт будівельний», зі спеціалізацією «Технічне обстеження будівель і споруд об`єктів будівництва класу наслідків (відповідальності) СС3 (значні наслідки)», а також свідоцтво № 1670 від 19 січня 2023 року про підвищення кваліфікації за напрямом «Експерт. Технічне обстеження будівель та споруд». ДП «НДІпроектреконструкція» має ліцензію Державної служби України з надзвичайних ситуацій серії АЕ № 522778 від 22 жовтня 2014 року, сертифікат ISO 9001:2018 № UA.MS.382-23 від 21 липня 2023 року, свідоцтва про атестацію випробувальної лабораторії прикладної діагностики (№ ПТ-377/21) та вимірювальної геотехнічної лабораторії (№ ПТ-376/21) від 10 вересня 2021 року.

20 червня 2025 року органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 78415914 з примусового виконання оскаржуваної постанови, у межах якого накладено арешт на банківські рахунки позивача. 07 липня 2025 року позивач отримала примірник оскаржуваної постанови. 14 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

V. Мотиви суду та застосовані норми права

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною шостою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2). Частиною сьомою цієї ж статті передбачено, що діяння, передбачене частиною шостою цієї статті, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), - тягне за собою накладення штрафу від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією нормою контролюючим органом має бути встановлено наявність сукупності таких елементів складу правопорушення: по-перше, факт виконання будівельних робіт, для яких законодавством передбачено обов`язкове отримання відповідного дозволу; по-друге, віднесення об`єкта до класу наслідків СС3; по-третє, відсутність зазначеного дозволу; по-четверте, вчинення такого діяння саме особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; по-п`яте, вина цієї особи.

1. Щодо характеру виконаних робіт

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи на об`єктах, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля, після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт. Аналогічне правило закріплено частиною першою статті 37 цього Закону.

Разом із тим абзацом другим частини другої статті 34 Закону передбачено, що перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт». Пунктом 1 цього Переліку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 236) до будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, віднесено, зокрема, переобладнання та перепланування житлового або нежитлового приміщення, житлового і нежитлового будинку, будівлі, споруди, виконання робіт з улаштування перегородок (крім несучих), якщо виконання таких робіт не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

Відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкцією є перебудова прийнятого в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, яка передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Отже, визначальним для правильної кваліфікації виконаних робіт як «реконструкції» (що потребує дозволу у розумінні статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») або «переобладнання / перепланування» (яке не потребує такого дозволу згідно з пунктом 1 Переліку № 406) є встановлення: а) чи призвели вони до зміни геометричних розмірів та/або функціонального призначення об`єкта; б) чи було внаслідок цього змінено основні техніко-економічні показники; в) чи супроводжувалися вони втручанням у несучі та огороджувальні конструкції.

Матеріалами справи підтверджено, що функціональне призначення спірного приміщення як закладу громадського харчування не змінювалося. Так, згідно з експлікацією приміщень технічного паспорта від 31 грудня 2012 року у приміщенні Пд 17 літ. «А» вже на той час було зафіксовано тамбур, туалет, сходову клітину, два приміщення кафе (22,3 кв. м і 37,3 кв. м), підсобне приміщення, коридор, вентиляцію, кухню та кабінет, а саме приміщення в розділі «Нежитлові (вбудовані) приміщення» віднесено до об`єктів «Громадського харчування» з основною площею 82,7 кв. м і допоміжною - 41,3 кв. м. Таким чином, станом на 2012 рік у спірному приміщенні вже існував діючий об`єкт громадського харчування з усіма функціональними зонами, притаманними закладу цього типу, що виключає висновок про зміну позивачем функціонального призначення об`єкта.

Водночас питання про те, чи є розібрані під час виконання робіт стіни саме несучими конструкціями, належить до питань, які потребують спеціальних знань у сфері, іншій ніж право, а тому у розумінні статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає встановленню за допомогою висновку експерта або особи, яка має відповідну кваліфікацію у галузі будівництва.

Під час судового засідання 26 березня 2026 року на запитання представника позивача Сірої А. В. про те, хто встановив, що розібрані у приміщенні стіни є несучими конструкціями, представник відповідача Цеберський В. В. повідомив, що він не є спеціалістом у сфері будівництва, а юристом, та не може відповісти на це питання (пункти 25-26 протоколу судового засідання від 26 березня 2026 року № 6144604). Таке пояснення свідчить про те, що у матеріалах контрольного заходу відсутній фаховий висновок особи, яка володіє спеціальними знаннями у сфері будівництва, про належність розібраних стін до несучих конструкцій. Сам факт зазначення у акті перевірки № 7 про «втручання у несучі конструкції», підписаному інспекторами, які не мають підтвердженої відповідної будівельної кваліфікації, не може вважатися достатнім доказом такого втручання.

На противагу позиції відповідача, позивачем долучено до матеріалів справи сукупність трьох взаємопов`язаних доказів, що виходять від спеціалізованих установ і професійних експертів у галузі будівництва, які прямо спростовують кваліфікацію виконаних робіт як реконструкції.

По-перше, Технічне обстеження № 262-23-ТО, виконане у грудні 2023 року, тобто ще до початку спірних робіт, Житомирською філією Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція»» (підпорядкованого Міністерству розвитку громад та територій України - тому ж центральному органу виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває і відповідач), містить прямий висновок про те, що «можливо відновити раніше закладені пройоми в стінах та виконати пониження підлоги в межах дверного пройому в приміщеннях кафе «Грот»... Дані роботи не порушують конструктивну схему жорсткості будівлі», а також наводить вичерпний перелік з одинадцяти конкретних робіт із відповідними технічними рішеннями (зокрема обрамлення дверних прорізів металевим кутиком 100х100х7 для забезпечення надійності в експлуатації будівлі). Обстеження виконано відповідно до вимог ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану».

По-друге, Акт обстеження № 151-25 від 25 червня 2025 року, виконаний тією самою установою після завершення робіт, у самій своїй назві містить фахову кваліфікацію виконаних робіт як «поточного ремонту приміщень», а у змістовній частині прямо встановлює: «у 2024-2025 р.р. проводився поточний ремонт приміщень кафе «Грот»», «технічний стан несучих конструкцій відповідає ІІ категорії - задовільний», «після виконання поточного ремонту приміщень кафе «Грот» несучі конструкції приміщень та в цілому будівлі не пошкоджені, втручання не передбачалося», «призначення приміщень не змінилось», «під час виконання поточного ремонту приміщень кафе «Грот» втручання в несучі конструкції приміщень не виявлено. Дані роботи не впливають на несучу спроможність конструкцій будівлі... Приміщення придатні для подальшої безпечної експлуатації». Перелік зафіксованих у Акті виконаних робіт (розбирання цегляної кладки в межах існуючих дверних прорізів з обрамленням металевим кутиком, прибирання сміття, ремонт інженерних і електричних мереж) повністю збігається з переліком робіт, рекомендованих у попередньому Технічному обстеженні № 262-23-ТО.

Фаховість і обсяг повноважень експерта, яка здійснила обидва обстеження, безпосередньо кореспондують класу складності об`єкта, на якому наполягає відповідач: ОСОБА_4 має кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт серії АЕ № 007139, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією ВГО «Асоціація експертів будівельної галузі» 28 грудня 2022 року, категорія «провідний експерт будівельний», зі спеціалізацією саме «технічне обстеження будівель і споруд об`єктів будівництва класу наслідків (відповідальності) СС3 (значні наслідки)». Таким чином, фаховий висновок про відсутність реконструкції зроблений саме тим експертом, який має прямий офіційний допуск до обстеження об`єктів тієї самої категорії СС3, до якої, за позицією відповідача, належить спірний об`єкт.

По-третє, Довідка № 10/296 від 18 вересня 2024 року Приватного підприємства «ЮРЕКС» (кваліфікаційний сертифікат АЕ 001828), виданий одночасно з технічним паспортом, містить прямо сформульовану правову кваліфікацію: «переобладнання приміщення кафе, а також збільшення загальної площі, за рахунок внутрішнього перепланування, без втручання в несучі стіни, не є самочинним, так як згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 236... об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію». Збільшення зафіксованої у технічному паспорті загальної площі приміщення з 124,0 кв. м до 141,7 кв. м пояснюється особливостями методики замірювання при інвентаризації, а не фізичними змінами геометричних розмірів фундаменту або зовнішніх стін будівлі.

Жоден із трьох вказаних документів відповідачем належним чином не спростовано: альтернативного фахового висновку кваліфікованого експерта з допуском до об`єктів СС3 відповідач до матеріалів справи не подав, клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі не заявив, а представник відповідача у судовому засіданні 26 березня 2026 року прямо підтвердив, що посадові особи ДІАМ не є спеціалістами у сфері будівництва.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджено, що виконані у приміщенні роботи є реконструкцією у розумінні пункту 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 та потребували отримання дозволу на виконання будівельних робіт у розумінні статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Навпаки, сукупністю зазначених доказів підтверджено, що виконані роботи за своїм характером є переобладнанням і переплануванням нежитлового приміщення, яке згідно з пунктом 1 Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 236), не потребує документів, що дають право на їх виконання.

2. Щодо суб`єкта правопорушення та причетності позивача до робіт

Адміністративна відповідальність має персональний характер. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення її безпосередньої причетності до вчинення конкретного протиправного діяння, а не внаслідок самого лише статусу власника майна, на якому виявлено певні зміни.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 15 жовтня 2019 року до 01 грудня 2022 року право власності на спірне приміщення було зареєстровано за ТОВ «СІТІ ФІН АЛЬЯНС», а в подальшому - за ОСОБА_2 . Лише постановою Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 296/10965/19 приміщення було витребувано на користь позивача, а її право власності поновлено 01 грудня 2022 року.

Під час проведення контрольного заходу відповідачем шляхом співставлення фактичного стану приміщення станом на жовтень 2024 року з даними технічного паспорта від 31 грудня 2012 року було зафіксовано певні відмінності у конфігурації приміщення. Проте таке зіставлення саме по собі не дозволяє встановити, у який конкретно період відповідні зміни виникли та ким саме вони були здійснені - з огляду на тривалий, понад десятирічний проміжок часу та наявність інших власників приміщення у його межах.

У матеріалах справи відсутні договори підряду або інші правочини, укладені ОСОБА_1 щодо здійснення робіт, які відповідач кваліфікував як реконструкцію, акти виконаних будівельних робіт, розрахункові чи платіжні документи, пояснення осіб, які безпосередньо виконували такі роботи, або інші докази, з яких можливо було б достовірно встановити, що саме позивач замовила чи виконала саме ті конкретні роботи, які відповідач кваліфікував як реконструкцію.

За таких умов висновок відповідача про те, що саме ОСОБА_1 виконала всі зафіксовані під час перевірки роботи, ґрунтується виключно на її статусі власника приміщення станом на дату перевірки. Водночас застосування до фізичної особи адміністративного стягнення не може ґрунтуватися на припущенні.

Окремо суд враховує, що у розумінні статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Поведінка позивача у цій справі свідчить про добросовісне намагання виконати роботи у правовому полі: ще до початку робіт, у грудні 2023 року, вона замовила і отримала Технічне обстеження № 262-23-ТО спеціалізованої державної установи, у якому їй було прямо роз`яснено, що заплановані роботи не порушують конструктивної схеми жорсткості будівлі, та надано детальний перелік рекомендованих технічних рішень. Після завершення робіт - отримала технічний паспорт та Довідку № 10/296 Приватного підприємства «ЮРЕКС» з прямою вказівкою на застосовність постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 236 та відсутність ознак самочинності. Така поведінка виключає умисел на вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та свідчить про обґрунтоване переконання позивача у правомірності її дій, що ґрунтувалося на фахових висновках осіб, які мають офіційний допуск до обстеження об`єктів відповідного класу наслідків.

3. Щодо відсутності фахового висновку та передвстановлення факту Комісією ДІАМ

Висновок Комісії ДІАМ з розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності від 09 квітня 2024 року, який, згідно з текстом оскаржуваних актів, покладено в основу прийняття рішення про проведення позапланової перевірки, містить твердження про те, що «будівельні роботи проводяться в частині підвального приміщення з втручанням в несучі конструкції та фундамент будинку».

Разом із цим цей висновок зроблено без фактичного огляду об`єкта членами Комісії, виключно на підставі заяви особи, яка звернулася. Фактично Комісія констатувала як встановлений факт те твердження заявника, яке лише мало бути предметом подальшої перевірки. Таким чином, у висновку Комісії ще до початку перевірки було передвстановлено факт, який за законом мав бути встановлений саме за її результатами, що суперечить принципу безсторонності (неупередженості), закріпленому пунктом 4 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Щодо непослідовності позиції відповідача

У листі № 1361/02/12-24 від 04 жовтня 2024 року, адресованому Головному управлінню Національної поліції в Житомирській області, відповідач, посилаючись на абзац 3 пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, вказав, що відповідна норма застосовується у разі виявлення факту самочинного будівництва та неможливості встановити суб`єкта містобудування. Водночас у повідомленні, надісланому ОСОБА_1 ще 03 жовтня 2024 року, тобто напередодні, суб`єктом, стосовно якого проводиться перевірка, вже було визначено позивача. Ця внутрішня суперечність у документах відповідача додатково свідчить про непослідовність його позиції щодо визначення суб`єкта відповідальності та підстав проведення контрольного заходу.

Поряд з цим, запит відповідача до Комунального підприємства «Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради щодо надання копії технічного паспорта на будинок, інформації про площі приміщень, їх первинних конфігурацій та планів було надіслано листом № 1415/02/12-24 лише 15 жовтня 2024 року, тобто вже у ході проведення перевірки, що ставить під сумнів наявність у відповідача на момент її початку належної документальної бази для об`єктивного порівняння фактичного стану приміщення з його первинним станом.

5. Щодо принципу неприпустимості повторного притягнення до юридичної відповідальності

Відповідно до частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 8 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.

Аналогічний принцип закріплено статтею 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. Європейський суд з прав людини поширює дію цієї норми і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, якщо вони за своєю природою є кримінальними у розумінні Конвенції. При цьому, як зазначено у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі «Sergey Zolotukhin v. Russia» від 10 лютого 2009 року (заява № 14939/03), елемент «idem» принципу non bis in idem має тлумачитись як заборона переслідування або суду за друге правопорушення тією мірою, якою воно випливає з тих самих фактів або з фактів, що є в основному тими самими.

Матеріалами справи встановлено, що 24 травня 2024 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, вчинене шляхом проведення ремонтних робіт на пам`ятці культурної спадщини без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини), стосовно ОСОБА_1 директором Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради Блажиєвським І. Й. складено протокол серії ЖТ № 001, а рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03 липня 2024 року № 1056 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні цього правопорушення та накладено штраф у розмірі 1 020,00 грн.

Той факт, що зазначені протокол і рішення стосуються саме тих самих фактичних обставин (ремонтні роботи у приміщенні кафе «Грот» без належних дозвільних документів у весняний період 2024 року), які згодом стали підставою для винесення оскаржуваної постанови ДІАМ від 28 жовтня 2024 року, підтверджується тим, що відповідач самостійно звернувся до органу місцевого самоврядування з проханням надати копії цих актів (лист ДІАМ № 1416/02/12-24 від 15 жовтня 2024 року), тобто визнав факт їх існування та стосунку до тих самих обставин. Доказів скасування або припинення дії рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03 липня 2024 року № 1056 матеріали справи не містять.

Хоча діяння, кваліфіковані за статтею 92 та частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, формально посягають на різні об`єкти охорони (культурна спадщина та порядок здійснення містобудівної діяльності) і передбачають відсутність різних за змістом дозволів, проте з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Sergey Zolotukhin v. Russia», тотожність фактичних обставин (ті самі роботи, у тому самому приміщенні, у той самий період, стосовно тієї самої особи) є достатньою підставою для застосування принципу non bis in idem. Таким чином, винесення відповідачем оскаржуваної постанови становить повторне притягнення позивача до юридичної відповідальності за одне й те саме фактичне діяння, що порушує частину першу статті 61 Конституції України, статтю 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункт 8 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

6. Загальні висновки суду

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За правилами статті 90 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, при цьому жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі статтею 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За статтею 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У цій справі суд установив, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами:

1) що виконані у приміщенні роботи становлять реконструкцію об`єкта у розумінні пункту 3.21 ДБН А.2.2-3:2014, оскільки функціональне призначення приміщення як закладу громадського харчування існувало ще з 2012 року, належність розібраних стін до несучих конструкцій фаховим висновком не підтверджена, а наявний Акт № 151-25 від 25 червня 2025 року спеціалізованої установи прямо спростовує таке твердження;

2) що саме позивач здійснила або замовила проведення зафіксованих під час перевірки робіт, оскільки у період з 15 жовтня 2019 року до 01 грудня 2022 року власниками приміщення були інші особи, а належних доказів вчинення цих робіт саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Крім того, відповідачем допущено процедурні порушення, зокрема передвстановлення факту «втручання у несучі конструкції» Комісією ДІАМ ще до проведення перевірки, внутрішню суперечність у визначенні підстав проведення контрольного заходу та здійснення запиту первинних документів про об`єкт (технічного паспорта) після початку перевірки, що виключає можливість об`єктивного порівняння.

До того ж оскаржувана постанова була ухвалена за ті самі фактичні обставини, щодо яких вже раніше було ухвалено нескасоване рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про накладення адміністративного стягнення (рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03 липня 2024 року № 1056), що порушує частину першу статті 61 Конституції України, статтю 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункт 8 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 усіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та не дотримано встановленої законом процедури його розгляду.

Отже, оскаржувана постанова не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за такої обставини, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до пункту 8 цієї ж статті таке провадження також не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на все наведене адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскаржувана постанова - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закриттю.

7. Щодо строку звернення до адміністративного суду

Частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення. Водночас за правилами статті 121 цього Кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

З матеріалів справи встановлено, що належних доказів вручення позивачу примірника оскаржуваної постанови у 2024 році матеріали справи не містять. Про існування постанови позивач фактично дізналася лише 07 липня 2025 року після отримання її копії в органі державної виконавчої служби, а до суду звернулася 14 липня 2025 року, тобто без невиправданого зволікання.

За таких обставин суд визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а пропущений строк - таким, що підлягає поновленню.

8. Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією у матеріалах справи. Цю суму слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 121, 139, 241-246, 262, 271, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 9, 92, 96, 245, 247, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду Другого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України Пеклін Лілії Олександрівни від 28 жовтня 2024 року № 3/24/02-2-08, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Державна інспекція архітектури та містобудування України, ідентифікаційний код юридичної особи 44245840, місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.у.

Повний текст рішення складено 30.10.2026.

Суддя Тетяна ГУРТОВА