Рішення № 141283534, 05.11.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 591/9527/26

Провадження № 2/127/8791/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 601, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 лютого 2019 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26.02.2019-100004613, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 4000,00 грн строком на 14 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1120 грн.

На підтвердження надання кредитних коштів позивач посилається на копію чека про електронне перерахування коштів на рахунок відповідача від 26.02.2019р.. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість.

03.05.2024р. між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № 030524-12, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором, що, за твердженням позивача, підтверджується відповідним реєстром боржників.

08.05.2026 на номер телефону відповідача було направлено СМС-повідомлення про відступлення права вимоги новому кредитору. Позивач зазначає, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 24.07.2026р. утворилася заборгованість у загальному розмірі 7120 грн, з яких 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1120 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 2000 грн штраф.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь зазначену заборгованість у розмірі 7120 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн та поштові витрати в розмірі 219,78 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачці ОСОБА_2 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду подано не було.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 26 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 26.02.2019-100004613, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 4000 грн, а позичальник повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними у строки й на умовах, визначених договором.

Згідно з умовами кредитного договору строк користування кредитом становив 14 календарних днів, а сума процентів за користування кредитними коштами 1120 грн, що становить 28 % від суми кредиту. Кінцевий строк повернення кредиту та сплати процентів визначено до 11 березня 2019 року включно.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано копії заявки на отримання кредиту, пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), підтвердження укладення кредитного договору, а також документи щодо погодження відповідачем умов кредитування в електронній формі.

Із зазначених документів убачається, що 26.02.2019р. відповідачем оформлено заявку на отримання кредиту в розмірі 4000,00 грн, у якій зазначено її персональні дані, умови кредитування, строк повернення кредиту та розмір процентів.

Матеріали електронного оформлення кредиту містять відомості про підтвердження позичальником ознайомлення з умовами кредитного договору та прийняття відповідної пропозиції шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого засобами електронного зв`язку.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість надання відповіді про прийняття пропозиції укласти електронний договір шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення формуляра заяви в електронній формі або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, за умови дотримання встановлених законом вимог.

Згідно зі статтею 12 цього Закону електронний правочин може підписуватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Досліджені судом документи щодо оформлення кредиту містять відомості про погодження відповідачем істотних умов кредитування, зокрема суми кредиту, строку його повернення та розміру процентів, а також про використання одноразового ідентифікатора для підтвердження укладення договору.

За таких обставин суд доходить висновку, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_2 виникли договірні правовідносини щодо надання споживчого кредиту.

Судом також досліджено докази надання відповідачу кредитних коштів.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивачем надано копію чека про електронне перерахування коштів на банківську картку відповідача.

Крім того, матеріали справи містять лист АТ КБ «ПриватБанк» від 11.09.2026, відповідно до якого банком підтверджено, що на ім`я ОСОБА_3 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , а також надано виписку за рахунком за період із 26.02.2019 до 28.02.2019.

Із зазначеної банківської виписки вбачається, що 26.02.2019 здійснено операцію поповнення картки на суму 4000,00 грн, після чого цього ж дня проведено операцію зняття готівкових коштів у розмірі 4000,00 грн.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності з документами щодо укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів, суд вважає доведеним факт виконання первісним кредитодавцем свого зобов`язання з надання відповідачу кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом із тим відповідач належним чином своїх зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування ними не виконала.

Згідно з наданою позивачем випискою з кредитного договору станом на 24.07.2026 заборгованість відповідача становить 7120 грн, з яких 4000 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 1120 грн проценти за користування кредитом та 2000 грн штраф.

Доказів повернення кредитних коштів або сплати процентів за користування ними матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення процентів, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Умовами кредитного договору від 26.02.2019 передбачено сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1120 грн за погоджений сторонами строк кредитування.

Заявлена до стягнення сума процентів нарахована за період дії погодженого сторонами строку кредитування та не включає процентів за користування кредитом після його закінчення.

З огляду на встановлені обставини суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 4000,00 грн основної заборгованості та 1120,00 грн процентів за користування кредитом.

Щодо заявлених вимог про стягнення суми по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання в сумі 2000 грн. Дані вимоги не підлягають до задоволення.

Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає, що ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався Указами Президента України та який діє на даний час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У даній справі штраф в сумі 2000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні ст. 549 ЦК України, а тому відповідач звільняється від їх сплати на період воєнного стану.

При цьому суд враховує, що кредитний договір укладено 26.02.2019 строком на 14 календарних днів, а позов до суду подано у серпні 2026 року.

Оскільки позивачем не зазначено конкретного періоду нарахування штрафу та не надано належних доказів того, що заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 2000 грн виникла до 24.02.2022, суд позбавлений можливості встановити правомірність такого нарахування з урахуванням положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Саме по собі зазначення у виписці з кредитного договору суми штрафу без розкриття підстав, порядку та періоду його нарахування не є достатнім доказом обґрунтованості відповідної вимоги.

Суд також враховує, що відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак за відсутності належних та достатніх доказів правомірності нарахування штрафу в розмірі 2000 грн, зокрема підтвердження періоду його нарахування, суд доходить висновку про недоведеність позовних вимог у цій частині.

При цьому сам факт порушення відповідачем строків повернення кредитних коштів не є безумовною підставою для стягнення будь-якої заявленої кредитором суми неустойки без перевірки її відповідності умовам договору та вимогам законодавства.

Отже, вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 2000 грн задоволенню не підлягає.

Судом також встановлено, що 03.05.2024р. між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № 030524-12, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними відповідним реєстром боржників.

На підтвердження набуття права вимоги до відповідача позивачем надано копію договору факторингу, додаткові угоди до нього та витяг із реєстру боржників, у якому зазначено ОСОБА_2 та кредитний договір № 26.02.2019-100004613.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги, в якому визначено грошову вимогу, що підлягає виконанню, а також названо фактора, якому має бути здійснений платіж.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.05.2026 на номер телефону відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Оцінивши надані докази щодо переходу права вимоги в їх сукупності, суд доходить висновку, що ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 26.02.2019-100004613 у межах прав, які належали первісному кредитору.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4000 грн, невиконання зобов`язання щодо їх повернення та наявність заборгованості за процентами в розмірі 1120 грн.

Водночас вимоги про стягнення штрафу в розмірі 2000 грн не підтверджені належними та достатніми доказами щодо підстав і періоду його нарахування, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26.02.2019-100004613 від 26.02.2019, а саме в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 4000 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 1120 грн, що разом становить 5120 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 2000 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням установлених статтями 137, 141 ЦПК України вимог щодо документального підтвердження та співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем в сумі 2072,58 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо відшкодування витрат на оплату правничої допомоги, судом встановлено, що сума в розмірі 6000,00 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу буде менша сума, ніж розмір відшкодування, вказаний представником позивача у своїй заяві.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 281, 282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 601, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» суму заборгованості за кредитним договором №26.02.2019-100004613 від 26.02.2019 року в розмірі 5120 ( п"ять тисяч сто двадцять ) грн. 00 коп., 2072,58 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 05.11.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 601, м. Київ).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ).

Суддя: