Рішення № 141283462, 05.11.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25309/26

Провадження № 2/127/6931/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб.13, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК «ЕЙС» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.07.2025р. між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 5692365, відповідно до умов якого останній надано кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування на банківську картку, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач зазначає, що відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав договір за допомогою одноразового ідентифікатора, отриманого на номер мобільного телефону. Первісний кредитор виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти через ТОВ «ПЕЙТЕК», однак відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

25.03.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 25032026-ЕЙС/ЛІНЕУРА, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, що, за твердженням позивача, підтверджується реєстром прав вимоги та актом приймання-передачі.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань, позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду загальна заборгованість становить 22 051,30 грн, з яких 5 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 13 051,31 грн заборгованість за нарахованими процентами та 3 000,00 грн штрафні санкції. При цьому позивач повідомляє, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 000,00 грн не заявляє, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 051,30 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачці ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду подано не було.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом установлено, що 20 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5692365, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування на банківську платіжну картку.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано відповідні документи щодо здійснення платіжної операції через ТОВ «ПЕЙТЕК».

З метою перевірки фактичного отримання відповідачем кредитних коштів судом витребувано інформацію в Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

Згідно з листом АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/15855 БТ від 08.09.2026, наданим на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2026 у справі № 127/25309/26, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у банківській установі відкрито рахунки, до яких випущено банківські платіжні картки.

Зокрема, на ім`я відповідача відкрито рахунок № НОМЕР_2 , до якого випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_3 .

Банком також підтверджено, що за ОСОБА_1 закріплено фінансовий номер телефону, який зазначений в анкетних даних клієнта та використовується для підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою.

Із наданої банком інформації вбачається, що 20.07.2025 о 14 год 15 хв 13 с через сервіс переказу коштів АТ «ПУМБ» проведено операцію на суму 6 000,00 грн. Зазначена операція здійснювалася з використанням сервісу переказу коштів, за яким між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» укладено відповідний договір.

Таким чином, наданими АТ «ПУМБ» відомостями підтверджується належність відповідачу банківської платіжної картки № НОМЕР_3 , а також факт проведення 20.07.2025 платіжної операції на суму 6 000,00 грн із зазначенням цієї картки як картки отримувача коштів.

Таким чином, проаналізувавши зміст кредитного договору, суд встановив, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 виникли цивільно-правові зобов`язальні правовідносини, відповідно до яких кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредитні кошти у межах встановленого кредитного ліміту, а позичальник, у свою чергу, зобов`язувався своєчасно повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором

Відповідно до ст. 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а якщо його зміст зафіксований в електронному документі та підписаний електронним підписом, він є таким, що вчинений у письмовій формі. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За викладених обставин, суд резюмує, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Отже, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору, за яким заявлено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Доказів про те, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, електронна адреса) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надані.

За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

ОСОБА_1 не заявлялись зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитного договору на підставі положень ст.1051 ЦК України.

Крім того, факт отримання нею коштів в сумі 6000,00 грн., ОСОБА_1 не оспорила.

25.03.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 25032026-ЕЙС/ЛІНЕУРА, відповідно до якого позивач зазначає про набуття права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5692365 від 20.07.2025р.

Таким чином, на підставі досліджених судом договору факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги встановлено, що право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС», яке набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до положень статей 512, 514, 516, 1077 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, у тому числі на підставі договору факторингу, при цьому до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, досліджені судом докази свідчать про те, що право грошової вимоги за даним кредитним договором послідовно перейшло від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», яке на час звернення до суду є належним кредитором у спірному зобов`язанні та набуло право вимоги до відповідачки щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 22 051,30 грн, з яких 5 999,99 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 13 051,31 грн заборгованість за процентами та 3 000,00 грн штрафні санкції.

Водночас позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості виключно за основною сумою кредиту та процентами в загальному розмірі 19 051,30 грн, без стягнення штрафних санкцій.

Оцінюючи надані докази у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд приходить до переконання, що кредитний договір між сторонами укладено належним чином, грошові кошти відповідачем отримано, зобов`язання з їх повернення не виконано, право вимоги до відповідача правомірно перейшло до позивача, а доказів погашення суми основного боргу відповідачем суду не надано. За таких обставин позовні вимоги у про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5999,99 грн., заборгованості за відсотками в сумі 13051,31 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витратити зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Щодо відшкодування витрат на оплату правничої допомоги, судом встановлено, що сума в розмірі 7000,00 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу буде менша сума, ніж розмір відшкодування, вказаний представником позивача у своїй заяві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 7681, 141, 259, 263265 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 610, 611, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб.13, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 19051 ( дев"ятнадцять тисяч п"ятдесят одна) грн. 30 коп., 2662,40 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 05.11.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб.13, ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя: