Рішення № 141280390, 06.11.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8422/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» (далі ТОВ «ДОК-АГРО», позивач, Товариство) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, митниця, відповідач) в якому заявлені наступні позовні вимоги:

1) Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці №UA205140/2026/000019/2 від 13.02.2026 про коригування митної вартості товарів.

2) Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митниці №UA205140/2026/000259 від 13.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

На переконання позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Позивач вважає, що зауваження митного органу були зроблені без будь-якого аналізу змісту наданих до митного оформлення документів, тому просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 27.07.2026 представник відповідача проти позову заперечив та у його задоволенні просила відмовити з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000019/2 від 13.02.2026. Представник відповідача зазначила, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), виявлені окремі розбіжності, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

Для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано найменшу вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці із врахуванням обсягів товарів, згідно рівнів митної вартості ЄАІС Держмитслужби: товар 1 на рівні 1,414 євро/кг. Рівень митної вартості оцінюваного товару, з урахуванням здійсненого коригування понесених витрат, пов`язаних з транспортуванням оцінюваного товару, становить 1,414 євро/кг (1350 євро/т- фактурна вартість ідентичного товару за ЕМД від 23.12.2025 № 25UA205140080658U3 + 71700 грн (сума графи 20 ДМВ) задекларованих витрат по оцінюваному товару за ЕМД № 26UA205140007624U6 в перерахунку по курсу валют на дату подання ЕМД.

Враховуючи вищевикладене, та у порядку, встановленому статтею 55 МКУ, Волинською митницею із врахуванням інформації, наданої декларантом до митного оформлення та відомостей, наявних у митного органу, прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2026/000019/2 від 13.02.2026.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД № 26UA205140007890U6 від 13.02.2026 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

Просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив від 10.04.2026 представник позивача заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві, з підстав зазначених в адміністративному позові. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

06.08.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

11.08.2026 від позивача надійшло клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат, а саме пов`язаних із залученням перекладача.

У клопотанні від 10.08.2026 представник відповідача просила зменшити розмір судових витрат, які підлягають розподілу та/або відмовити у їх задоволенні.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Так, судом встановлено, що видами економічної діяльності ТОВ «ДОК-АГРО» згідно (КВЕД) є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 75.00 Ветеринарна діяльність, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2023 ТОВ «ДОК-АГРО» (покупець) та AB KAUNO GRUDAI (продавець, Литва) укладено зовнішньоекономічний контракт №15/12/2023.

Відповідно до пункту 2.1. Контракту, товар буде поставлений транспортом на умовах, зазначених в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Валюта контракту і платежу Євро (пункт 4.1.).

Відповідно до пункту 3.2 Контракту, ціна товару включає вартість пакувального матеріалу, зовнішнього пакування, при цьому тара поверненню не підлягає.

Пунктом 7.1 Контракту передбачено, що до товаросупровідних документів може належати, зокрема, експортна декларація країни відправлення.

Пунктом 11.1 Контракту передбачено, що контракт діє до 31.12.2024 і автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення контракту.

З метою здійснення господарської операції між покупцем та продавцем було укладено специфікацію на товар Додаток №06 до контракту від 15.12.2023 щодо продажу товару пальмітинова кислота Palmitic acid 85% в кількості 22 тонни вартістю 28336,00 Євро, в якій було визначено наступні умови оплати: 100% - передоплата. Поставка на умовах FCA, Каунас, Алітус, Литва (Інкотермс 2020).

Продавцем було надіслано покупцю проформу-інвойс №973200 від 05.02.2026 щодо здійснення оплати за товар в сумі 28336,00 Євро.

На виконання умов контракту №15/12/2023 від 15.12.2023, специфікації №06 від 05.02.2026 на товар до контракту від 15.12.2023 та на підставі проформи-інвойсу №973200 від 05.02.2026, ТОВ «ДОК-АГРО» було сформовано банківський платіжний документ у формі swift від 05.02.2026 №003049508 на суму 28 336 євро із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №15/12/2023 від 15.12.2023, специфікацією - додаток №06 від 05.02.2026, інвойс №973200 від 05.02.2026).

12.02.2026 в порядку електронного декларування декларантом позивача ПП «ТРІАДА» подано митну декларацію (далі - МД) 26UA205140007624U6 на товар: «Пальмітинова кислота 85 (PALMITIC ACID85) що належить до ряду жирних кислот являє собою тверду фракцію дрібні сипучі кульки білого кольору із специфічним запахом та складається з вмістом пальмітинової кислоти 86% вага нетто 22000 кг, номер партії 0000992993, дата виробництва 13/09/2025р., термін придатності 12/09/2027. Розфасована та упаковані в 880 паперових мішків з п/е вкладишами вагою по 25кг кожний, не в первинній упаковці. Виробник: Evyap Sabun Malaysia Sdn Bhd, MY. Торговельна марка: нема даних»

На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, які визначені в графі 44 МД, а саме: Пакувальний лист №1 від 10.02.2026; Рахунок-проформа (проформа інвойс) №973200 від 05.02.2026; Рахунок-фактура (комерційний iнвойс) №KGP0996653 від 10.02.2026; Автотранспортна накладна б/н від 10.02.2026; Міжнародна транзитна накладна Т1 №26LTKR50000025A8K6 від 10.02.2026; Банківський платіжний документ у формі swift від 05.02.2026 №003049508 на суму 28 336 євро із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №15/12/2023 від 15.12.2023р, специфікацією №6 від 05.02.2026, інвойс №973200 від 05.02.2026; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.01.2026 року; Специфікація до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 05.02.2026 року; Контракт №15/12/2023 від 15.12.2023 року; Рахунок на оплату №16 від 10 лютого 2026 р; Довідка про транспортні витрати №10/02 від 10.02.2026 р; Договір-Заявка перевезення вантажів №05/02-Д від 05.02.2026 р.

Митна вартість визначена за першим (основний) метод визначення митної вартості, тобто за ціною товару (графа 43).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості у митній декаларації.

У відповідь на письмову вимогу митного органу надіслано лист від 13.02.2026, в якому надано додаткові пояснення та додано документи, а саме: Виписку по рахунку за 05.02.2026;Лист про допущення помилки від 12.02.2026; Пояснення від 13.02.2026 №13/02, також повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

13.02.2026 відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000019/2 та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/000259.

Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- Відповідно гр. 3 автотранспортної накладної від 10.02.2026 №б/н місцем розвантаження товару зазначено Локачі, що суперечить місцю розвантаження, зазначеному в рахунку на оплату від 10.02.2026 №16 Райгородок;

- Згідно наданого прайс-листа вказані товари дійсні до 30.01.2026, а отже на момент підпису проформи-інвойсу від 05.02.2026 №973200 не є актуальними;

- В довідці про транспортні витрати від 10.02.2026 №10/02 зазначено, що завантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість доставки. Відповідно специфікації від 05.02.2026 №06 вказано, що ризики на товар переходять до Покупця в місці поставки товару в момент завантаження товару. Тобто, усі подальші витрати з доставки товару зобов`язаний нести Покупець. В рахунку на оплату від 10.02.2026 №16 в переліку товарів (робіт, послуг) відсутня інформація щодо вартості навантажувально-розвантажувальних робіт. Дані витрати відсутні в гр. 21 ДМВ, що свідчить про їх невключення до митної вартості товару;

- Згідно п. 7.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.12.2023 №15/12/2023 серед переліку товаросупровідних документів є експортна декларація, проте копії митної декларації країни відправлення не подано до митного оформлення;

- наданий до митного оформлення Висновок ДП «Держзовнішінформ» №03 1/2277 від 05.02.2026 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, адже не стосується оцінюваної поставки товарів. Даний документ виданий на основі специфікації на товар від 30.01.2026 №5, на проформу від 30.01.2026 №971992, проте документи вказані у Висновку відмінні від документів, поданих до митного оформлення.

Рівень митної вартості оцінюваного товару, з урахуванням здійсненого коригування понесених витрат, пов`язаних з транспортуванням оцінюваного товару, становить 1,414 євро/кг (1350 євро/т- фактурна вартість ідентичного товару за ЕМД від 23.12.2025 № 25UA205140080658U3 + 71700 грн (сума графи 20 ДМВ) задекларованих витрат по оцінюваному товару за ЕМД № 26UA205140007624U6 в перерахунку по курсу валют на дату подання ЕМД.

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Пальмітинова кислота 85 (PALMITIC ACID85) що належить до ряду жирних кислот являє собою тверду фракцію дрібні сипучі кульки білого кольору із специфічним запахом, Виробник: Evyap Sabun Malaysia Sdn Bhd, MY, Торговельна марка: нема даних», імпорт якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) укладеного між AB KAUNO GRUDAI та ТОВ «ДОК-АГРО» від 15.12.2025 № 15/12/2023, на умовах поставки FCA Alytus. Товар ввезено в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 26UA205140007890U6 від 13.02.2026із застосуванням приписів частини сьомої статті 55 МК України.

Не погоджуючись із прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, ТОВ «ДОК-АГРО» звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: Пакувальний лист №1 від 10.02.2026; Рахунок-проформа (проформа інвойс) №973200 від 05.02.2026; Рахунок-фактура (комерційний iнвойс) №KGP0996653 від 10.02.2026; Автотранспортна накладна б/н від 10.02.2026; Міжнародна транзитна накладна Т1 №26LTKR50000025A8K6 від 10.02.2026; Банківський платіжний документ у формі swift від 05.02.2026 №003049508 на суму 28 336 євро із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №15/12/2023 від 15.12.2023р, специфікацією №6 від 05.02.2026, інвойс №973200 від 05.02.2026; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.01.2026 року; Специфікація до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 05.02.2026 року; Контракт №15/12/2023 від 15.12.2023 року; Рахунок на оплату №16 від 10 лютого 2026 р; Довідка про транспортні витрати №10/02 від 10.02.2026 р; Договір-Заявка перевезення вантажів №05/02-Д від 05.02.2026 р.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Відповідачем в оскаржуваному рішення зазначено твердження про те, що відповідно графи 3 автотранспортної накладної від 10.02.2026 №б/н місцем розвантаження товару зазначено Локачі, що суперечить місцю розвантаження, зазначеному в рахунку на оплату від 10.02.2026 №16 Райгородок.

Міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 10.02.2026 оформлюється та заповнюється відправником товару, а саме компанією AB KAUNO GRUDAI (Литовська Республіка), що прямо відповідає положенням Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ/CMR).

ТОВ «ДОК АГРО» як одержувач товару не здійснювало оформлення CMR та не має технічної чи юридичної можливості впливати на спосіб її заповнення іноземним контрагентом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Компанією відправником AB KAUNO GRUDAI (Литовська Республіка) було надано офіційний лист від 12.02.2026 року, в якому відправник підтвердив, що при заповненні міжнародної автотранспортної накладної (CMR) від 10.02.2026 №6/н була допущена технічна помилка щодо зазначення населеного пункту розвантаження. У вказаному листі компанія AB KAUNO GRUDAI прямо зазначила, що вірною адресою поставки товару є: село Райгородок, Чернігівська область, Україна , відповідно до супровідних транспортних документів.

Таким чином суд погоджується із твердженнями позивача про те, що розбіжність має виключно технічний характер, помилка допущена іноземним відправником при оформленні транспортного документа та не впливає на умови поставки, маршрут перевезення, ціну товару або митну вартість.

Крім того, лист від 12.02.2026 року підтверджує відсутність будь-яких суперечностей у фактичних умовах поставки та спростовує припущення щодо недостовірності відомостей, поданих декларантом. Отже, виявлена розбіжність у CMR є технічною опискою, яка належним чином підтверджена постачальником та не може розцінюватися як підстава для сумнівів у достовірності заявлених відомостей. Сам факт наявності формальної розбіжності в окремому реквізиті транспортного документа не є достатньою правовою підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у розумінні положень Митного кодексу України, якщо така розбіжність не впливає на числові значення складових митної вартості та не спотворює відомості щодо ціни товару.

Додатково слід зауважити, що в Рахунку на оплату №16 від 10.02.2026, Довідці про транспортні витрати №10/02 від 10.02.2026 та Договорізаявці на перевезення вантажу №05/02-Д від 05.02.2026 чітко та однозначно зазначено адресу доставки товару: Райгородок, Чернігівська область, Україна. Сукупність зазначених документів свідчить про відсутність будь-якої невизначеності щодо місця поставки вантажу, а також підтверджує, що інформація, наведена в CMR, має характер технічної помилки, що вже підтверджено листом відправника від 12.02.2026 року.

Таким чином, документально підтверджений ланцюг доказів (контрактні документи, транспортні документи, довідка про витрати, лист постачальника) є взаємоузгодженим та послідовним щодо визначення пункту доставки Райгородок, Чернігівська область, що належним чином спростовує припущення митного органу стосовно фактичного місця розвантаження товару. За відсутності доказів впливу виявленої розбіжності на числові значення складових митної вартості, митний орган не мав об`єктивних та документально підтверджених підстав ставити під сумнів достовірність заявленої митної вартості виключно з підстави технічної помилки у транспортному документі, яка була належним чином підтверджена відправником товару.

Крім того, зазначена розбіжність стосується виключно окремого реквізиту транспортного документа та жодним чином не впливає на числові складові митної вартості товару. Відомості щодо продавця, покупця, найменування товару, кількості товару, вартості товару, умов поставки та транспортних витрат підтверджуються іншими документами, поданими до митного оформлення, які є взаємоузгодженими та не містять суперечностей. Відтак зазначена технічна помилка не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості або для відмови у застосуванні основного методу її визначення.

Також, у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що згідно наданого прайс-листа вказані товари дійсні до 30.01.2026р., а отже на момент підпису проформи-інвойсу від 05.02.2026 №973200 не є актуальними.

Щодо наведеного суд зазначає, що прайс-лист за своєю правовою природою не є первинним бухгалтерським документом, не є невід`ємною частиною контракту та не підтверджує факт здійснення господарської операції. Прайс-лист має виключно інформаційний (орієнтовний) характер, сам по собі не фіксує остаточних індивідуально погоджених умов конкретної поставки та не підтверджує фактичне виконання господарської операції.

Митна вартість товару визначається відповідно до ст. 58 Митного кодексу України на підставі ціни договору (контракту), що підтверджується інвойсом та платіжними документами, а не на підставі загального прайс-листа.

Слід зауважити, що саме проформа-інвойс фіксує погоджену сторонами ціну товару на момент укладення домовленості щодо конкретної поставки. Наявність у прайс-листі зазначення строку його дії до 30.01.2026 жодним чином не свідчить про неможливість погодження сторонами аналогічної ціни після цієї дати, оскільки: сторони є вільними у визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України принцип свободи договору); ціна може визначатися шляхом переговорів, індивідуального погодження або підтвердження попередніх комерційних пропозицій; прайс-лист не обмежує право сторін укласти угоду на тих самих або інших умовах після формального завершення строку його дії.

Відтак, посилання митного органу на закінчення строку дії прайс-листа як на підставу для сумніву в актуальності ціни, зазначеної в проформі-інвойсі від 05.02.2026 №973200, є юридично необґрунтованим. Закінчення строку дії прайс-листа не свідчить про недостовірність відомостей щодо ціни товару та не спростовує ціну, погоджену сторонами у проформі-інвойсі від 05.02.2026 №973200.

Сам по собі факт закінчення строку дії прайс-листа не може вважатися юридично значущою обставиною для цілей контролю правильності визначення митної вартості, оскільки не свідчить ані про недостовірність ціни товару, ані про зміну договірних умов, ані про неповноту відомостей, поданих декларантом.

Ба більше, проформа-інвойс від 05.02.2026 року була оформлена безпосередньо перед відвантаженням товару, що підтверджує актуальність погоджених сторонами комерційних умов на момент здійснення поставки. Жодних документів, які б свідчили про зміну ціни товару після 30.01.2026 або про відкликання комерційної пропозиції продавцем, митним органом не встановлено та не наведено.

Так, Верховний Суд в постанові від 16.07.2020 року у справі № 815/324/18 зазначив, що прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Натомість, комерційний інвойс це остаточний документ, що підтверджує продаж та слугує підставою для оплати. Він необхідний для митного оформлення товарів при експорті та імпорті.

Відповідно до інвойсу (комерційний інвойс) №KGP0996653 від 10.02.2026 фактично відбулась поставка товару Пальмітинова кислота, вагою 22 000,00 кг на загальну суму 28 336,00 Євро.

Так у поданій до митного оформлення декларації ТОВ «ДОК-АГРО» вірно зазначено фактично поставлений обсяг товару та його ціну, що відповідає наданим документам на підтвердження митної вартості. Контракт №15/12/2023 від 15.12.2023 та інші зазначені документи були надані митному органу під час митного оформлення товару, і дослідження у сукупності дають можливість встановити, що оплата проведена відповідно до банківських платіжних документів, була здійснена декларантом в тому числі за товар який поданий до митного оформлення, зокрема: банківський платіжний документ у формі swift від 05.02.2026 №003049508 на суму 28 336 євро із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за Контрактом №15/12/2023 від 15.12.2023р, специфікацією №6 від 05.02.2026, інвойс №973200 від 05.02.2026 та банківська виписка по рахунку АТ «Кредобанк» від 05.02.2026 р., що підтверджує фактичне списання цієї суми.

За своєю доказовою силою прайс-лист має виключно допоміжний інформаційний характер та не може мати переваги над первинними комерційними документами, зокрема контрактом, специфікацією, проформою-інвойсом, комерційним інвойсом та банківськими платіжними документами, які безпосередньо підтверджують погоджену сторонами ціну та факт її оплати.

Суд зазначає, що митним органом у спірному рішенні не наведено жодного належного обґрунтування того, яким саме чином закінчення строку дії прайс-листа вплинуло або могло вплинути на ціну товару, фактично сплачену продавцю, чи на числові складові митної вартості. Також не встановлено жодних обставин, які б свідчили про зміну ціни після 30.01.2026, відкликання продавцем комерційної пропозиції або невідповідність даних інвойсу платіжним документам.

Також слід зазначити, що прайс-лист не належить до основних документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, на підставі яких підтверджується митна вартість товару.

Відтак, висновок митного органу про подання декларантом недостовірних відомостей є необґрунтованим, зробленим без урахування змісту та взаємозв`язку наданих документів, а також без оцінки їх правової природи, що свідчить про формальний підхід до здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.

Щодо твердження відповідача у спірному рішенні про те, що «в довідці про транспортні витрати від 10.02.2026 №10/02 зазначено, що завантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість доставки. Відповідно специфікації від 05.02.2026 №06 вказано, що ризики на товар переходять до Покупця в місці поставки товару в момент завантаження товару. Тобто, усі подальші витрати з доставки товару зобов`язаний нести Покупець. В рахунку на оплату від 10.02.2026 №16 в переліку товарів (робіт, послуг) відсутня інформація щодо вартості навантажувально-розвантажувальних робіт. Дані витрати відсутні в гр. 21 ДМВ, що свідчить про їх невключення до митної вартості товару», суд зазначає наступне.

05.02.2026 року між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «ДОК-АГРО» (замовник) укладено Договір-заявку №05/02-Д, відповідно до якого перевізник зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Алітус (Литва) п/п Дорогуськ/Ягодин с. Райгородок, Чернігівська область, Україна.

Відповідно до Специфікації №6 від 05.02.2026 р. до Контракту №15/12/2023 умови поставки визначені як FCA, Каунас/Алітус, Литва (Incoterms 2020). Згідно з правилами FCA (Incoterms 2020) у разі передачі товару на території продавця обов`язок завантаження товару на транспортний засіб покладається на продавця, а ризики переходять до покупця в момент передання товару перевізнику у погодженому місці.

Згідно з довідкою про транспортні витрати вих. №10/02 від 10.02.2026 загальна вартість транспортних послуг за маршрутом м. Алітус (Литва) п/п Дорогуськ/Ягодин-м. Райгородок (Україна) становить 115 000,00 грн, зокрема: м. Алітус (Литва) п/п Дорогуськ/Ягодин 71 700,00 грн; п/п Дорогуськ/Ягодин с. Райгородок 43 300,00 грн.

Так, у вказаній довідці прямо зазначено, що завантажувально розвантажувальні роботи включені до вартості транспортних послуг.

У даному випадку відсутні окремі додаткові витрати, що підлягали б самостійному декларуванню понад уже заявлену вартість транспортних послуг.

Відповідно до графи 21 ДМВ відображаються витрати на транспортування, які підлягають включенню до митної вартості лише за умови їх фактичного понесення та невключення до ціни товару. У даному випадку транспортні витрати задекларовані та документально підтверджені, а їх складові включені до єдиного розрахунку вартості перевезення.

Рахунок на оплату від 10.02.2026 року №16 не містить окремого виділення вартості навантажувально-розвантажувальних робіт, що узгоджується з характером наданих транспортно-експедиційних послуг, які можуть визначатися як зведена (комплексна) послуга без деталізації кожного елемента витрат.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не містить вимоги щодо обов`язкового окремого тарифікування кожного структурного елемента транспортно-експедиційної послуги. Сторони договору перевезення є вільними у погодженні вартості послуг як у деталізованому вигляді, так і у формі єдиного комплексного тарифу.

Разом із тим, митний орган помилково ототожнює момент переходу ризиків за умовами FCA із обов`язком покупця окремо документально виділяти кожен елемент транспортно-експедиційних витрат. Перехід ризиків на товар не означає автоматичного виникнення окремих самостійних платежів за кожну операцію навантаження чи розвантаження, якщо такі операції включені виконавцем до складу єдиної комплексної вартості перевезення. Отже, у даному випадку відсутні додаткові витрати, які підлягали б окремому включенню до митної вартості товару.

Для цілей контролю митної вартості юридично значущим є не сам факт виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, а виключно встановлення обставини, чи поніс декларант окремі додаткові витрати за такі роботи, які не були включені до заявленої митної вартості товару.

Митним органом не наведено жодних належних та допустимих доказів того, що: покупцем понесено додаткові витрати, не включені до митної вартості; існують окремі договори або рахунки на навантажувально-розвантажувальні роботи; частина транспортних витрат була прихована або не задекларована.

Натомість подані декларантом документи містять повну та взаємоузгоджену інформацію щодо маршруту перевезення, складу транспортних послуг та їх вартості, що підтверджує правильність визначення митної вартості товару.

Слід зазначити, що розвантажувальні роботи, на які посилається митний орган, стосуються завершального етапу доставки товару територією України після перетину митного кордону. Саме по собі посилання на наявність таких робіт не доводить існування будь-яких додаткових незадекларованих платежів, оскільки вартість відповідних операцій уже включена перевізником до загальної вартості транспортних послуг. Отже, висновки митного органу не підтверджені належними та допустимими доказами і базуються на припущенні про можливе існування незадекларованих витрат без встановлення факту їх реального понесення декларантом. Такий підхід суперечить вимогам Митного кодексу України, оскільки коригування митної вартості не може здійснюватися на підставі гіпотетичних припущень або абстрактних сумнівів.

Стосовно розбіжності: «Згідно п. 7.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.12.2023 №15/12/2023 серед переліку товаросупровідних документів є експортна декларація, проте копії митної декларації країни відправлення не подано до митного оформлення», суд зазначає наступне.

Пунктом 7.1 Контракту передбачено, що до товаросупровідних документів може належати, зокрема, експортна декларація країни відправлення. Водночас зазначена умова регулює взаємовідносини сторін контракту (продавця та покупця) і не встановлює безумовного обов`язку декларанта подавати такий документ до митного оформлення в Україні.

Продавцем експортна декларація покупцю не була надана, що об`єктивно унеможливило її подання декларантом до митного органу. При цьому, декларант не наділений повноваженнями щодо отримання такого документа поза межами договірних відносин із контрагентом та не може нести негативні наслідки за дії (або бездіяльність) третьої сторони.

Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 МК України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Більше того, експортна декларація не є первинним документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, оскільки не містить інформації про фактичну ціну, що сплачена або підлягає сплаті покупцем, не підтверджує витрати, які підлягають включенню до митної вартості відповідно до статті 58 МКУ та оформлюється в іншій юрисдикції за правилами іноземного законодавства.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Відтак, відсутність експортної декларації країни відправлення не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості.

Декларантом до митного оформлення було подано повний пакет документів, передбачений статтею 53 МК України, зокрема: зовнішньоекономічний контракт; рахунок-фактуру (інвойс); транспортні документи; інші документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зазначені документи є взаємоузгодженими, містять повну та достовірну інформацію щодо ціни товару та витрат, пов`язаних з його поставкою, і є достатніми для визначення митної вартості за основним методом.

Відтак, митний орган не обґрунтував, яким саме чином відсутність експортної декларації впливає або може вплинути на визначення митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, висновки у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Таким чином, суд зазначає, що прийняте Волинською митницею рішення №UA205140/2026/000019/2 від 13.02.2026 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Як було зазначено вище, за митною декларацією 26UA205140007624U6 від 12.02.2026 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA205140/2026/000259 від 13.02.2026 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.

Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Враховуючи, що спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 5 324,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0P7T-35M3-5H15-6BK4 від 26/06.2026.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 5 324,80 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у зв`язку із залученням перекладача.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою, що подавалися до митного оформлення та які є письмовими доказами у цій справі, суд керується приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На понесення судових витрат із залученням перекладача позивачем суду надано: рахунок на оплату №86 від 06.07.2026, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №87 від 06.07.2026 на суму 3072,00 грн, платіжну інструкцію №НХ5А-Х117-5971-63АА від 07.07.2026 про сплату коштів в сумі 3072,00 грн згідно рахунку №86 від 06.07.2026.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №87 від 06.07.2026 виконавець ФОП ОСОБА_2 виконував послуги письмового перекладу з нотаріальним засвідченням з англійської мови на українську таких документів: проформи інвойсу №973200 від 05.02.2026; прайс-листа б/н від 27.01.2026; міжнародної автотранспортної накладної (CMR) б/н від 10.02.2026, загальна вартість послуг становить 3072,00 грн.

Відповідач у клопотанні від 10.08.2026 заперечив про стягнення зазначених витрат.

Суд зазначає, що документи, перекладені з іноземних на українську мову, є письмовими доказами у справі. Однак з огляду на обсяг документів (3 аркуші), складність роботи (текст місить у значному обсязі числові дані, та керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи, на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 1500,00 грн., решту витрат повинен понести позивач.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати всього у сумі 6 824,80 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 132, 137, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» (45516, Волинська область, Володимирський район, село Кремеш, вулиця Локацька, будинок 2А, код ЄДРПОУ 40955973) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000019/2 від 13.02.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/000259 від 13.02.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 6 824,80 грн (шість тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський