Рішення № 141280160, 06.11.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 листопада 2026 р. Справа № 120/13825/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до: ГО "Соціальний центр Вінниччини"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Громадської організації "Соціальний центр Вінниччини", у якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік у розмірі 193227,27 грн та пеню в розмірі 12076,25 грн, усього 205303,52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2025 рік становила 8 осіб, а працівників, яким установлено інвалідність, 0 осіб. Відтак відповідач мав забезпечити працевлаштування однієї особи з інвалідністю, однак нормативу не виконав і належної суми санкцій у встановлений строк не сплатив, що зумовило нарахування пені.

Ухвалою суду від 10.09.2026 позовну заяву залишено без руху. 18.09.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 28.09.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.10.2026 відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що до показника середньооблікової чисельності штатних працівників помилково включено зовнішніх сумісників. За даними кадрових документів, табелів обліку робочого часу та довідки-розрахунку фактична середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2025 рік становила 3,9 особи. Отже, обов`язку виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в організації не виникло.

Крім того, відповідач указує на неможливість виправлення виключно статистичного показника чисельності в заголовній частині податкового розрахунку без зміни сумових показників та наголошує, що помилка у звітності не свідчить про невиконання нормативу, який на організацію не поширювався.

У відповіді на відзив від 22.10.2026 позивач підтримав позовні вимоги. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, зазначив, що розрахунок сформовано за даними державних реєстрів, а відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання звітності покладається на роботодавця. На переконання позивача, невиправлення звітних показників у встановлений строк не звільняє відповідача від сплати санкцій.

У запереченнях від 26.10.2026 відповідач підтримав доводи відзиву та зазначив, що надані кадрові документи і розрахунок чисельності спростовують наявність підстав для застосування нормативу. Вважає, що автоматизований розрахунок не може підміняти встановлення фактичного складу працівників організації.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та доводи учасників справи в їх сукупності, суд установив такі обставини.

Підставою для нарахування спірної суми санкцій став визначений за даними державних інформаційних ресурсів показник середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача за 2025 рік 8 осіб. З огляду на відсутність працівників з інвалідністю позивач визначив одне незайняте робоче місце та нарахував санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати 193227,27 грн.

Водночас на підтвердження помилкового включення зовнішніх сумісників до цього показника відповідач надав документи щодо роботи за сумісництвом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, щодо ОСОБА_1 надано наказ від 02.05.2023 №2-к та довідки з основного місця роботи від 14.10.2026 №39-к і №20-21/393; щодо ОСОБА_2 наказ від 02.05.2023 №3-к та довідку від 19.10.2026 №585-к; щодо ОСОБА_3 наказ від 24.06.2024 №4-к та довідку від 15.10.2026 №581-к; щодо ОСОБА_4 наказ від 05.06.2024 №2-к та довідку від 16.10.2026 №40-к; щодо ОСОБА_5 трудовий договір про роботу за сумісництвом від 14.05.2025 №1 та довідку від 14.10.2026 №24-к.

Також відповідач надав табелі обліку використання робочого часу за січеньгрудень 2025 року та довідку-розрахунок від 31.12.2025 №2025/12/1, за якою середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік без урахування зовнішніх сумісників становила 3,9 особи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон №875-XII).

З 01.01.2026 введено в дію Закон України від 15.01.2025 №4219-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю". Водночас пунктом 5 розділу II цього Закону передбачено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу в періодах до дати введення його в дію здійснюються в порядку, що діяв до цієї дати. Оскільки спір стосується 2025 року, застосуванню підлягають положення Закону №875-XII у редакції, яка регулювала виконання нормативу за відповідний період.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

За змістом частини першої статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції сплачують роботодавці, у яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша від установленого нормативу. Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, сума санкцій за незайняте особою з інвалідністю робоче місце визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Отже, застосування зазначених санкцій передбачає встановлення обов`язку роботодавця виконувати норматив та факту його невиконання. Показником, від якого залежить виникнення такого обов`язку, є середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік. Загальна кількість осіб, які перебувають із роботодавцем у трудових відносинах, без урахування характеру їх зайнятості не може бути використана замість цього показника.

Методологію визначення кількості працівників установлено Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі Інструкція №286).

Згідно з підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції №286 до облікової кількості штатних працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Відповідно, зовнішні сумісники не враховуються і при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу. Водночас саме по собі встановлення неповного робочого часу не є підставою для виключення працівника, для якого робота в організації є основною, з відповідного розрахунку.

Середньооблікова кількість штатних працівників за рік визначається за правилами пункту 3.2 Інструкції №286 на підставі помісячних показників. Тому суд оцінює не лише кількість названих відповідачем сумісників, а й документи про характер їх зайнятості та періоди перебування у трудових відносинах протягом звітного року.

Надані відповідачем накази та трудовий договір містять умову про роботу за сумісництвом. У сукупності з довідками з основних місць роботи, табелями обліку робочого часу та помісячним розрахунком вони підтверджують, що зазначених осіб помилково враховано при визначенні середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2025 рік.

При цьому визначений у довідці-розрахунку показник 3,9 особи ґрунтується на окремому обліку штатних працівників та зовнішніх сумісників. Застосування правил округлення не призводить до досягнення встановленої статтею 19 Закону №875-XII чисельності у вісім осіб. Відтак відповідач не належав до роботодавців, для яких за результатами 2025 року підлягав виконанню норматив одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.

Надаючи оцінку посиланням позивача на відомості державних реєстрів, суд ураховує, що стаття 19 Закону №875-XII передбачає автоматизоване визначення роботодавців, які не забезпечили виконання нормативу, та формування відповідних розрахунків. Такий спосіб отримання й опрацювання інформації є передбаченим законом та сам по собі не свідчить про неправомірність дій Фонду.

Водночас наявність автоматизовано сформованого розрахунку не усуває необхідності встановити передбачені статтями 19, 20 Закону №875-XII підстави для судового стягнення. За частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед установленої сили, а їх оцінка здійснюється в сукупності та взаємному зв`язку.

У постанові від 22.04.2026 у справі №160/19526/24 Верховний Суд звернув увагу на необхідність перевірки показників, покладених в основу розрахунку санкцій, та дослідження даних державних реєстрів, на підставі яких такий розрахунок сформовано. Самого посилання на підсумковий розрахунок за наявності заперечень щодо чисельності працівників недостатньо для висновку про обґрунтованість вимог Фонду.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 щодо відповідальності роботодавця за достовірність звітності суд також ураховує. Разом з тим обов`язок подавати достовірну звітність не змінює визначеного законом складу працівників, які підлягають урахуванню для обчислення нормативу. Зовнішні сумісники не набувають статусу штатних працівників облікового складу внаслідок їх помилкового включення до звітного показника.

Стаття 20 Закону №875-XII установлює адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Помилка у звітності не є самостійною підставою для стягнення саме цих санкцій за відсутності обов`язку виконувати норматив. Інше тлумачення призводило б до покладення на роботодавця майнового обов`язку, який не виник за визначеними законом показниками його діяльності.

Подібний підхід застосовано Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 08.04.2026 у справі №480/3369/25.

Таким чином, суд не вбачає підстав пов`язувати виникнення обов`язку виконувати норматив виключно з помилково зазначеним у звітності показником, коли належність працівників до зовнішніх сумісників та фактична чисельність штатних працівників підтверджені дослідженими доказами. Відповідальність роботодавця за достовірність звітних даних не звільняє позивача від доказування обставин, з якими закон пов`язує право на стягнення заявленої суми.

Висновок суду ґрунтується на відсутності встановленої законом чисельності штатних працівників, необхідної для виникнення обов`язку виконувати норматив, а не на звільненні від відповідальності за доведене його невиконання.

За таких обставин відсутність працівника з інвалідністю та неподання інформації про відповідну вакансію самі собою не підтверджують наявності підстав для стягнення санкцій. Насамперед мав існувати обов`язок забезпечити виконання нормативу, виникнення якого за результатами 2025 року спростовується встановленою чисельністю штатних працівників відповідача.

Оскільки підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 193227,27 грн не встановлено, вимога про стягнення пені в розмірі 12076,25 грн як похідна від основного зобов`язання також задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, оцінивши докази та доводи учасників справи в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд ураховує, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно витрати такого суб`єкта, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстав для стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору немає. Доказів інших судових витрат, які підлягають розподілу, не надано.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Громадської організації "Соціальний центр Вінниччини" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 193227,27 грн та пені в розмірі 12076,25 грн відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, Вінницька область,21100, РНОКПП 13308892)

Відповідач: Громадська організація "Соціальний центр Вінниччини" (вул. Кравчика Петра, 9, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 39653270)

Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович