Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №949/1820/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.
Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 липня 2026 року у справі № 949/285/26. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні. Відповідач про матеріальне становище дітей не дбає, матеріальної допомоги на їх утримання не надає. Усім необхідним дітей позивачка забезпечує самостійно, однак її коштів на це не вистачає. Домовленості між сторонами щодо сплати аліментів не досягнуто. А тому просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття, а також звільнити її від сплати судового збору.
23 жовтня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що повністю визнає свій батьківський обов`язок щодо утримання дітей, однак не згоден із заявленим способом стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), оскільки на даний час не має постійного заробітку, офіційно не працевлаштований і перебуває у скрутному матеріальному становищі. Вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/3 доходу призведе до нарахування заборгованості виходячи із середньої заробітної плати в Рівненській області та до штучного накопичення боргу, який він не зможе сплачувати. Посилаючись на статті 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, просив позов задовольнити частково та стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі 3196 грн щомісячно (по 1598 грн на кожну дитину), а справу розглянути без його участі (а.с.19-20).
Позивачка ОСОБА_1 подала заяву від 05 листопада 2026 року, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила не брати до уваги відзив відповідача як безпідставний, оскільки відповідач не надав жодних доказів неспроможності сплачувати аліменти у заявленому розмірі (а.с. 23).
Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Кожна з них відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України заявила про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 17 листопада 2012 року Дубровицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 84. Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 липня 2026 року у справі № 949/285/26 шлюб сторін розірвано (а.с. 7).
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких записаний відповідач, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 23 червня 2014 року та серії НОМЕР_2 від 20 липня 2017 року відповідно (а.с. 24-25).
Згідно з частиною 1 статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Отже, відповідач є батьком дітей, щодо яких заявлено вимогу про стягнення аліментів, чого він у відзиві також не заперечує.
Згідно з частинами 1, 2 статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади № 2026/012638342 від 27 липня 2026 року, позивачка ОСОБА_1 з 19 вересня 2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання № 2/432 від 03 вересня 2026 року, складеним старостою Берестівського старостинського округу Дубровицької міської ради за участю сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 проживає разом із синами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебувають на її повному утриманні. Батько дітей, ОСОБА_2 , за цією адресою не проживає, мати самостійно займається їх вихованням, піклується про здоров`я та повністю забезпечує їхні матеріальні та побутові потреби (а.с. 8).
За відомостями виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 14 вересня 2026 року № 07-1677, наданими на запит суду, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16). Факт проживання дітей разом із матір`ю відповідач не заперечує, доказів участі в утриманні дітей чи сплати коштів на їх потреби суду не надав.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що діти проживають разом із матір`ю, яка щоденно забезпечує їхні потреби, піклується про їхнє здоров`я, гармонійний фізичний та інтелектуальний розвиток.
Частиною 2 статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України чітко визначено загальний обов`язком батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Частиною 2 статті 179 Сімейного кодексу України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі відсутня домовленість (договір) щодо сплати аліментів на утримання дитини.
Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 1 статті 182 Сімейного кодексу України вказує на обставини, які мають враховуватися при визначені розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 Сімейного кодексу України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
З огляду на положення Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік", в 2026 році щомісячна сума аліментів не може бути менше: для дітей віком від 6 до 18 років - 1756 грн.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII) передбачено, що, дитина враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дитини суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
При застосуванні наведених норм матеріального права суд виходить із пріоритетності інтересів дитини. Обов`язок утримання дитини має абсолютний характер і не може бути поставлений під сумнів.
Оцінюючи доводи відзиву, суд виходить із такого.
Суд зазначає, що вибір способу стягнення аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі за частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина. Позивачка обрала стягнення у частці від заробітку (доходу) відповідача і на цьому наполягає. Частина 1 статті 184 Сімейного кодексу України, на яку посилається відповідач, передбачає визначення аліментів у твердій грошовій сумі за заявою одержувача аліментів, а не платника. Тому підстав для зміни способу стягнення за клопотанням відповідача немає.
Запропонована відповідачем сума аліментів у розмірі 1598 грн на кожну дитину, що розрахована виходячи з прожиткового мінімуму, що діяв у 2025 році - 3196 грн, і є меншою за мінімальний гарантований розмір аліментів у 2026 році (1756 грн). Визначення аліментів у такому розмірі суперечило б частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України та порушило б права дітей.
Відсутність офіційного працевлаштування чи постійного заробітку не звільняє батька від обов`язку утримувати дітей і не є підставою для зменшення розміру аліментів. Відповідач є особою працездатного віку, відомостей про наявність у нього інвалідності, захворювань, що перешкоджають праці, інших утриманців або інших аліментних зобов`язань суду не надано. Твердження про скрутне матеріальне становище він не підтвердив жодним доказом, хоча відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень.
Також, доводи відповідача про можливе нарахування заборгованості виходячи із середньої заробітної плати стосуються наслідків можливого невиконання рішення і порядку визначення заборгованості, передбаченого статтею 195 Сімейного кодексу України. Вони не стосуються обставин, які за статтею 182 цього Кодексу враховуються при визначенні розміру аліментів. У разі істотної зміни матеріального чи сімейного стану відповідач не позбавлений права звернутися до суду в порядку статті 192 Сімейного кодексу України.
З огляду на викладене, суд вважає, що заявлений позивачкою розмір аліментів на двох дітей у вигляді 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, є розумним, справедливим та співмірним із звичайними потребами дітей шкільного віку на харчування, одяг, навчання та розвиток та відповідає вимогам статті 182 Сімейного кодексу України.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей слід задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно вимог частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позовну заяву подано до суду 07 вересня 2026 року.
Згідно з положеннями статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн ? 0,4), що становить 1331,20 грн.
Керуючись статтями 180-184, 191 Сімейного кодексу України, статтями 12, 81, 141, 247, 264, 265, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 07 вересня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області 10 січня 2003 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор
Судове рішення № 141277438, Дубровицький районний суд Рівненської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 949/1820/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: