Ухвала суду № 141277116, 05.11.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 522/27852/25

Провадження № 2/201/2531/2026

У Х В А Л А

05 листопада 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Куць О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Рясної А.А.,

представника позивача Пасечник Ю.А.,

представника відповідача адвоката Дабіжи Я.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовною заявою акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

01.06.2026 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про визнання платіжних операцій недійсними та повернення безпідставно списаних коштів, у якій остання просила: визнати недійсними як такі, що були вчинені не за розпорядженням і без її дозволу платіжні операції, вчинені протягом періоду з 14:30 до 14:40 29 березня 2025 року двома транзакціями на загальну суму 48 652 грн. з її карткового рахунку в АТ "Райффайзен Банк" № НОМЕР_1 ; зобов`язати АТ "Райффайзен Банк" повернути їй, ОСОБА_1 , безпідставно списані з її банківських рахунків кошти в сумі 48 652 грн.

У судовому засіданні сторона представник позивача вказувала, що зустрічна позовна заява була подана з пропуском встановленого Законом строку, про що в матеріалах справи наявні заперечення.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на безпідставності аргументів сторони позивача щодо пропуску процесуального строку на подання зустрічного позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання прийняття зустрічного позову для спільного розгляду із первісним, суд зазначає про наступне.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред`являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Суд наголошує, що прийняття зустрічного позову дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Однак, вирішуючи питання про прийняття до розгляду зустрічного позову, слід виходити з такого.

У своїх постановах від 27.01.2021 у справі №908/1688/20, у постанові Великої Палати від 13.03.2019 р. № 916/3245/17 Верховний Суд зазначав, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним, при цьому взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах.

У п. 21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 вказано, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

У постанові від 20 березня 2019 у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що зважаючи на положення частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду враховує, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Так, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Райффайзен Банк» заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/79790/82/1477758 від 02.03.2023 року.

Суд звертає увагу, що задоволення зустрічного позову про визнання платіжних операцій недійсними та повернення безпідставно списаних коштів в даному випадку не доводить відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, який за наявності визначених законом підстав, також може бути задоволеним. Так само і відмова в задоволенні одного з позовів не свідчитиме про наявність підстав для автоматичного задоволення іншого позову. Ухвалення рішень за кожним з позовів залежатиме від того, чи будуть доведені сторонами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог. Тому ризик ухвалення суперечливих або взаємовиключних рішень в даному випадку відсутній.

Враховуючи що задоволення зустрічного позову не виключає задоволення первісного позову, їхній спільний розгляд не є доцільним, окрім того беручи до уваги те, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, суд приходить до висновку про необхідність відмови відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви, однак, це не позбавляє останнього права звернутись до суду із зазначеним позовом в загальному порядку.

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці зазначає, що «право на суд» та «право на доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), п.59; De Geouffre de la Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), п.28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], п.229).

Європейський Суд в своїх рішеннях підкреслює, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним та ілюзорним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Bellet v. France (Белле проти Франції), п.п.36,38).

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 194 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про визнання платіжних операцій недійсними та повернення безпідставно списаних коштів.

Зустрічну позовну заяву повернути ОСОБА_1 та роз`яснити право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.О. Куць