Рішення № 141276378, 14.10.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/1726/26

номер провадження 2/531/1256/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Герцова О. М.,

за участю секретаря Капленко Є. С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Карлівська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить зняти заборону відчуження (арешт) шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження (реєстраційний номер обтяження: 1706774), накладену постановою Державної виконавчої служби м. Карлівка від 11.09.2002 року та зареєстровану 23.02.2005 р. за №1706774 реєстратором Карлівською державною нотаріальною конторою Полтавської області.

Позов обґрунтовано тим, що В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований у м. Карлівка Полтавської області. Під час отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про наявність заборони відчуження належного йому нерухомого майна, накладеної 11.09.2002 року державним виконавцем у межах виконавчого провадження.

Позивач посилається на те, що виконавче провадження, у межах якого накладено заборону, завершено, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Водночас відповідне обтяження залишається чинним, що перешкоджає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним майном.

Вважаючи, що подальше існування заборони порушує його право власності, просить суд зняти заборону відчуження нерухомого майна, зареєстровану за № 1706774, накладену постановою державного виконавця від 11.09.2002 року.

Ухвалою судді від 22.04.2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, від адвоката Левошко Л. С. надійщла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи було повідомлено у встановленому законом порядку. Клопотання про розгляд справи за його відсутності від відповідача до суду не надходило. Відзиву на позов не подав.

Представник Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про проведення судового засідання без її участі, при розгляді справи поклалася на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, яка про причини неявки не повідомила, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справ.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається з копії договору купівлі-продажу від 20 січня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Карлівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 597, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 житловий будинок із господарськими будівлями, розташований у АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов зазначеного договору предметом купівлі-продажу був житловий будинок із надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці площею 600 кв. м. Договір посвідчено в установленому на час його укладення порядку, що підтверджується відповідними посвідчувальними написами державного нотаріуса.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.05.2026 року № 476624612, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами.

Із зазначеної інформаційної довідки вбачається, що право власності позивача на вказаний об`єкт нерухомого майна виникло на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.1997 року, посвідченого Карлівською державною нотаріальною конторою.

Водночас відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, які містяться у зазначеній інформаційній довідці, щодо нерухомого майна ОСОБА_1 наявне обтяження у вигляді арешту нерухомого майна (архівний запис).

Реєстраційний номер обтяження 1706774, дата державної реєстрації 23.02.2005 року. Підставою для внесення відповідного запису зазначено постанову державного виконавця від 11.09.2002 року. Об`єктом обтяження визначено все нерухоме майно, належне ОСОБА_1 .

Таким чином, із відомостей державного реєстру вбачається, що стосовно належного позивачу нерухомого майна продовжує існувати зареєстроване обтяження, підставою виникнення якого є постанова органу державної виконавчої служби, винесена у 2002 році.

На підтвердження обставин накладення зазначеного обтяження позивачем надано копію постанови державного виконавця від 11.09.2002 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції у межах примусового виконання виконавчого документа було вирішено накласти арешт на майно боржника ОСОБА_1 та заборонити його відчуження.

Зазначеною постановою також передбачено направлення її копій відповідним органам та установам для виконання, з метою забезпечення збереження майна боржника та недопущення його відчуження.

Отже, арешт майна позивача було накладено державним виконавцем у межах здійснення виконавчого провадження як захід забезпечення примусового виконання відповідного виконавчого документа.

Крім того, з листа Полтавського обласного державного нотаріального архіву від 20.05.2026 року № 321/01-14 вбачається, що на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 20.05.2026 року архівом проведено перевірку відомостей щодо накладення заборони відчуження належного йому майна.

За результатами розгляду звернення Полтавський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що заборону на відчуження всього майна, належного ОСОБА_1 , накладено 11 вересня 2002 року відділом державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції.

Наведені відомості узгоджуються з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо дати виникнення обтяження та органу, за постановою якого його було накладено.

Також до матеріалів справи долучено копію розпорядження Карлівської міської ради від 25 січня 2016 року № 16 «Про перейменування вулиць», відповідно до якого на території міста Карлівка проведено перейменування окремих вулиць та провулків.

Зазначений документ надано позивачем на підтвердження обставин зміни найменувань вулиць міста Карлівка, що має значення для встановлення місцезнаходження нерухомого майна, зазначеного у правовстановлюючих документах та відомостях державних реєстрів.

На підтвердження відомостей щодо своєї особи позивачем надано копію паспорта громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, з яких убачається, що ОСОБА_1 є особою, стосовно майна якої у відповідних державних реєстрах міститься запис про обтяження.

Отже, дослідженими судом письмовими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.1997 року, а 11.09.2002 року державним виконавцем у межах виконавчого провадження було накладено арешт на належне йому майно із забороною його відчуження.

При цьому відповідний запис про обтяження продовжує міститися у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про наявність зареєстрованого обмеження права позивача на розпорядження належним йому нерухомим майном.

Наразі арешт з майна не знято, що порушує законні права та інтереси позивачки щодо оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову . У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 4 ст. 59 Закону).

Отже, зняття арешту з майна боржника здійснюється на підставі постанови державного (приватного) виконавця, судового рішення та з підстав передбачених цією статтею.

Разом із тим, державним виконавцем всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» не скасовано розшук майна (транспортного засобу) боржника при поверненні виконавчого документа у відповідності до ч. 2 ст. 40 Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких обставин суд прийшов до переконання, що оскільки позов не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також враховуючи добровільність визнання відповідачами обставин, які стосуються позовних вимог, у відповідності до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю шляхом скасування арешту на транспортний засіб та припинення його розшуку.

Питання про стягнення судового збору в позові на ставиться.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Карлівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Карлівська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти заборону відчуження (арешт) шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження (реєстраційний номер обтяження: 1706774), накладену постановою Державної виконавчої служби м. Карлівка від 11.09.2002 року та зареєстровану 23.02.2005 р. за №1706774 реєстратором Карлівською державною нотаріальною конторою Полтавської області.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідач, у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 14 жовтня 2026 року.

Суддя О. М. Герцов