Постанова № 141275574, 06.11.2026, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1908/26

провадження № 3/166/666/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 листопада 2026 року с-ще Ратне

Суддя Ратнівського районного суду Волинської області Свистун О.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділення поліції № 2 (сел. Ратне) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , непрацюючої,

за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП,

постановив:

ОСОБА_1 допустила вчинення сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учнем 6-А класу Велимченського ліцею у період із вересня 2025 року по 05 жовтня 2026 року систематичного цькування (булінгу) щодо своєї однокласниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягало у застосуванні щодо останньої психологічного та фізичного насильства. Так, ОСОБА_2 на початку та наприкінці вересня 2025 року, наприкінці березня 2026 року, квітня 2026 року, травня 2026 року, на початку та в середині вересня 2026 року словесно ображав, принижував ОСОБА_3 . Крім цього, ОСОБА_2 05 жовтня 2026 року близько 10 год 45 хв у приміщенні Велимченського ліцею, що на вул. Центральна, 86 у с. Велимче Ковельського району Волинської області, наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження, образив нецензурними словами.

ОСОБА_1 винуватість у скоєному не визнала, пояснила, що 06 жовтня 2026 року її викликали в школу, де повідомили про конфлікт між сином і ОСОБА_4 . У школі в неї та сина поліцейський відібрав пояснення. Із його слів вона зрозуміла, що між ними стався взаємний конфлікт. ОСОБА_5 сиділа з однокласницею за партою, на зауваження дівчинки чого син тут ходить, ОСОБА_6 попросив пояснити. Обоє відійшли в куток класу, почали пхатися, ОСОБА_5 впала, піднявшись, навалилася на ОСОБА_7 , він узяв її за голову і наніс 2-3 удари в голову, дівчинка йому в живіт. Їх розборонила однокласниця. Визнала, що минулої осені сина набив ОСОБА_5 , однак і вона набила сина. Із осені 2025 року в дітей неприязні відносини. Вказала, що до неї телефонував інспектор поліції щодо поганої поведінки сина. ОСОБА_6 наніс їй ушкодження ненавмисно.

Потерпіла ОСОБА_8 , матір малолітньої ОСОБА_3 , пояснила, що ОСОБА_9 конфліктна дитина. У 2025 році він зажав у кутку й побив ногами її дочку ОСОБА_5 . З приводу цієї події вона звернулася до ОСОБА_1 , яка повідомила, що в школі є психолог, обов`язок якого займатися із сином. 05 жовтня 2026 року дочка вдома жалілася на головні болі, в неї почалася блювота. Пояснила, що в школі ударив декілька разів кулаком у голову ОСОБА_9 , перед цим обзивав її нецензурними словами. Наступного дня вона відвезла дочку в лікарню, де діагностували струс головного мозку. Зараз дочка погано спить, стала менш активна, жаліється на головні болі, переживає за можливе повторення такої ситуації. Загалом дочка боїться йти в школу, переживає через можливу подальшу неправомірну поведінку ОСОБА_6 . Водночас ОСОБА_5 через небажання ходити в школу хвилюється, що через невідвідування її виключать із шкільної футбольної команди.

Суд, вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, дійшов такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст. 252 КУпАП суд оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

За частиною першою статті 173-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, настає за частиною третьої ст. 173-4 КУпАП. Таку відповідальність з огляду на недосягнення малолітніми, неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років несуть їх батьки або особи, що їх замінюють.

За приписами до п. 3 ст. 1 Закону України «Про освіту» - типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін-кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Відповідно до абз. 3-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про освіту» булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні цього адміністративного правопорушення доводиться такими доказами.

Згідно з письмовими поясненнями малолітньої ОСОБА_3 від 06.10.26, наданими у присутності законного представника ОСОБА_8 ,05 жовтня 2026 року після другого уроку, приблизно об 11 годині, вона перебувала у класі Велимченського ліцею, сиділа за партою. До неї підійшов однокласник ОСОБА_9 , який тикав у неї пальцями та ображав нецензурними словами. На її зауваження він не відреагував, відійшов до дошки. Вона підійшла до нього, притиснувши свої руки до своїх грудей. ОСОБА_6 підняв руку аби вдарити її, однак вона підставила свою руку. Вона хотіла відійти від нього, однак ОСОБА_6 схопив її за шию, притиснув до себе та декілька разів (можливо чотири) ударив кулаком у голову. Указала, що минулого року ОСОБА_6 завдав їй тілесні ушкодження та неодноразово принижував у школі перед учнями, що було для неї образливо, а також на вулиці по дорозі додому зокрема у березні, квітні, на початку та в кінці травня, на початку та в середині серпня 2026 року.

Аналогічні письмові пояснення надали учні 6-А класу Велимченського ліцею.

Так, малолітні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у присутності практичного психолога ліцею, дали пояснення про те, що з 2025 року по 05 жовтня 2026 року ОСОБА_6 неодноразово ображав ОСОБА_5 нецензурними словами. У квітні 2025 року ОСОБА_14 побив ОСОБА_5 на подвір`ї церкви, в тому ж місяці ображав її нецензурними словами в школі. На початку вересня 2026 року вона заступилася за однокласницю, у відповідь ОСОБА_6 виловився щодо неї образливою лексикою. Були й інші випадки образ ОСОБА_5 з боку ОСОБА_6 . 05 жовтня 2026 року ОСОБА_6 підійшов до парти ОСОБА_5 й вжив щодо неї непристойні грубі слова, тикав на неї пальцями, на що вона попросила відійти. Згодом біля дошки ОСОБА_6 схопив ОСОБА_5 за шию та наніс декілька ударів (можливо три) у голову, вона ж, намагаючись вирватися від нього, вдарила його рукою в живіт.

Відповідно до письмових пояснень малолітнього ОСОБА_15 , наданих у присутності законного представника ОСОБА_1 , 05 жовтня 2026 року на перерві після другого уроку в нього із однокласницею ОСОБА_4 виник словесний конфлікт у зв`язку із тим, що ОСОБА_5 почала його ображати. Дівчина підійшла до нього, вони взялися за руки та почали штовхати один одного, він взяв ОСОБА_5 за шию та вдарив її кулаком 2-3 рази у голову, вона ж почала бити його у живіт. Після цього вони розійшлися.

При цьому, і ОСОБА_1 , і ОСОБА_8 клопотань про безпосереднє опитування малолітніх дітей у суді не заявляли, мотивуючи небажанням психологічно травматизувати їх.

Обставини заподіяння фізичного болю ОСОБА_16 стверджуються випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3879 від 09.10.26, згідно з якою дівчинка перебувала на стаціонарному лікуванні із 06.10.26 по 09.10.26 із діагнозом: струс головного мозку; консультаційним висновком невролога Волинської обласної дитячої клінічної лікарні від 28.10.26 із діагностуванням астено-невротичного синдрому.

Класник керівник 6-А класу Велимченського ліцею ОСОБА_17 пояснив, що особисто він конфліктів між ОСОБА_18 і ОСОБА_19 не бачив, однак чув від дітей про те, що ОСОБА_6 періодично ображав ОСОБА_5 нецензурною лайкою. ОСОБА_20 із 24 листопада 2025 року перебуває у групі ризику, бо ще щодо однієї дівчинки вчинив насильство. ОСОБА_6 не контролює своїх емоцій, вживає нецензурну лексику (інколи грубу). Загалом ОСОБА_6 виступає ініціатором конфліктів. Зі слів учнів, ще до події 05.10.26 ОСОБА_6 неодноразово ображав ОСОБА_5 нецензурною лайкою. ОСОБА_5 , як староста класу, намагається урегулювати всі конфлікти між учнями, однак їй це не завжди вдається.

Згідно з поясненнями директора Велимченського ліцею ОСОБА_21 від працівників поліції їй відомо про подію 05 жовтня 2026 року між ОСОБА_18 і ОСОБА_22 . Між цими ж учнями конфліктна ситуація виникла також у вересні 2025 року. Мама Анастасії ОСОБА_8 повідомила про те, що ОСОБА_9 побив її дочку. На той час ОСОБА_8 до правоохоронних органів не зверталася, просила адміністрацію закладу провести із ОСОБА_2 профілактичну роботу. Матір Власдилава ОСОБА_1 прибути до ліцею для з`ясування обставин відмовилася, у телефонному режимі повідомила, що адміністрація ліцею може самостійно з`ясувати обставини ситуації, оскільки в закладі працюють відповідні спеціалісти, зокрема психолог. Із ОСОБА_2 неодноразово проводилася профілактична і психолого-педагогічна робота. Класний керівник, психолог та соціальний педагог проводили з учнем бесіди щодо його поведінки, взаємовідносин із однокласниками, недопущення застосування фізичної сили до інших учнів.

Як вбачається із протоколу №2 від 15.10.26 Єдина комісія з розгляду випадків насильства, жорстокого поводження та булінгу (цькування) Велимченського ліцею розглянула заяву матері учня 6-А класу ОСОБА_1 щодо випадку 05 жовтня 2026 року. Заслухали заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_23 , яка під час опитування вчителів-предметників більшість педагогів не спостерігали безпосередньої взаємодії між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 . Водночас у деяких ситуаціях спостерігалося напруження, словесні перепалки та нетривалі суперечки, ОСОБА_6 іноді провокував ОСОБА_5 . Учень у конфліктних ситуаціях не завжди визнає власну провину. Соціальний педагог ОСОБА_24 , серед іншого, повідомила, що ОСОБА_6 має стійкий негативний статус через відкриту агресивну поведінку, за свідченнями однокласників він «сам починає битися, завжди всіх ображає та б`є без причини, робить неприємні речі».

За місцем навчання ОСОБА_9 характеризується як учень, який у колективі почувається комфортно, вільно, правила поведінки виконує на вимогу вчителя, часто виступає ініціатором конфліктів, може виявляти вербальну агресію.

ОСОБА_3 за місцем навчання характеризується як учениця, яка у колективі почувається комфортно, вільно, є дружелюбною, неагресивною, старається уникати необґрунтованих конфліктів.

Згідно з консультаційним висновком клінічного психолога Ратнівської ЦРЛ від 30.10.26 у ОСОБА_25 на момент обстеження спостерігався емоційно нестабільний стан, що характеризувався підвищеним рівнем тривожності, постійним внутрішнім напруженням, емоційною вразливістю та схильністю до частих плаксивих реакцій. Емоційний фон характеризується нестійкістю, переважанням тривожних переживань та зниженим відчуттям внутрішнього спокою. Після пережитої ситуації фізичного насильства відзначається погіршення психоемоційного стану дитини, що проявляється у посиленні тривожності та емоційному дискомфорті. Пережитий інцидент міг негативно вплинути на відчуття особистої безпеки, довіру до оточення та здатність дитини почуватися захищеною у звичному соціальному середовищі. Психоемоційний стан дитини потребує подальшого психологічного супроводу та спостереження.

Дослідивши наведені докази, суд приходить до висновку про те, що наявні в них відомості свідчать про те, що малолітній ОСОБА_9 , який є учасником освітнього процесу, систематично здійснював булінг (цькування), що полягало у психологічному насильстві, а саме приниження честі та гідності малолітньої ОСОБА_3 , а також фізичному насильстві щодо неї, що мало місце 05 жовтня 2026 року.

ОСОБА_1 клопотала закрити провадження у справі у зв`язку із недосягнення сином ОСОБА_2 14-річного віку, що виключає провадження у справі щодо його батьків.

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 173-4 КУпАП відповідальність батьків настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Відтак доводи ОСОБА_1 про недосягнення сином віку, за дії якого батьки можуть нести відповідальність за булінг, є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 280, 283, 284 ч. 1 п. 1 КУпАП, суд

ухвалив:

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, та застосувати щодо неї стягнення у виді штрафу в розмірі сімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) гривень (отримувач коштів УК у Ратнівському районі/с.Велимче/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371, номер рахунку (IBAN) UA718999980313020106000003498, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.).

Відповідно до ст. 308 ч. 2 КУпАП в разі несплати штрафу особою, яка притягується до адмінвідповідальності, в добровільному порядку не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, у порядку примусового виконання стягнути подвійний розмір штрафу 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп. (отримувач коштів ГУК у Волин.обл/смт Ратне/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371, Банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN) UA898999980313111206000003566).

Копію постанови після набрання законної сили скерувати до Велимченського ліцею Велимченської сільської ради Ковельського району Волинської області для вжиття заходів реагування.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Дата складення повної постанови 06 листопада 2026 року о 16 год 30 хв.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М. Свистун