Ухвала суду № 141274643, 05.11.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1087/26

Провадження № 4-с/629/17/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року Лозівський міськрайонний суд у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова, Харківської області скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова Віталія Валерійовича, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на протиправні дії та бездіяльність приватного виконавця

ВСТАНОВИВ:

Скаржник на підставі статті 447 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на протиправні дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова Віталія Валерійовича.

В обґрунтування скарги вказано, що у провадженні приватного виконавця Шабанова В.В. перебуває виконавче провадження №81584738, відкрите на підставі виконавчого листа №629/1087/26, виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП». Заявник ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України та має статус учасника бойових дій. У межах ВП № 81584738 приватним виконавцем накладено арешт на банківський рахунок боржника IBAN: НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Згідно з офіційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 31.07.2026 року на вказаний рахунок ОСОБА_1 отримує соціальні виплати. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12.10.2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та зупинено дію рішення Лозівського міськрайонного суду від 20 травня 2026 року до закінчення апеляційного провадження. На виконання ухвали апеляційного суду приватний виконавець 19.10.2026 року виніс постанову про зупинення виконавчого провадження № 81584738. Заявник звернувся до виконавця із заявою про повне зняття арешту з військового рахунку, додавши довідку банку та посвідчення УБД. Приватний виконавець Шабанов В.В. відмовився повністю скасувати арешт, винісши лише постанову від 19.10.2026 року про визначення поточного рахунку для видаткових операцій у межах ліміту 17 294 грн на місяць (дві мінімальні заробітні плати).

Ухвалою від 22.10.2026 року прийнято до розгляду скаргу та призначено до судового розгляду.

Приватний виконавець Шабанов А.О. подав заперечення в обґрунтування яких останній зазначив, що виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП № 81584738 з примусового виконання виконавчого листа № 629/1087/26 вчинялися у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що Постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 містила законне застереження про те, що арешт не накладається на рахунки та/або кошти, звернення стягнення на які заборонено законом. При цьому виконавець вживав заходів щодо з`ясування цільового призначення рахунків, надіславши відповідну вимогу до банку. Банківська установа підтвердила, що рахунок боржника є звичайним поточним рахунком для власних потреб, а не спеціальним чи цільовим, що відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» та правових висновків Верховного Суду дозволяє накладати на нього арешт. Скаржником не надано доказів протилежного.На підставі положень пункту 10/2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» боржнику 19.10.2026 року було визначено єдиний рахунок у Банку для здійснення поточних видаткових операцій. У зв`язку з відкриттям Харківським апеляційним судом апеляційного провадження, приватний виконавець 19.10.2026 року виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі ч. 1 ст. 38 вказаного Закону. Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», протягом строку зупинення виконавчих дій накладений арешт на кошти боржника не знімається. Оскільки обставини, що стали підставою для зупинення, наразі не усунуті, правові підстави для скасування арешту відсутні. Враховуючи викладене приватний виконавець просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.

ОСОБА_1 надано до суду заперечення на доводи виконавця, в обґрунтування яких зазначено, що він є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України з 2022 року та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується Довідкою форми 5 від 21.10.2026 р. № 1030, копією посвідчення учасника бойових дій та військовим квитком. В межах виконавчого провадження приватним виконавцем Шабановим В.В. було накладено арешт на кошти Боржника, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк». Скаржник вказує, що на вказаний рахунок зараховуються виключно кошти його грошового забезпечення та додаткові винагороди («бойові» виплати), які є єдиним джерелом його доходу. Згідно з офіційною випискою банку від 29.10.2026 року, банківська установа самостійно класифікує дані надходження від військової частини як «ЦІЛЬОВІ», а залишок коштів на кінець жовтня 2026 року становить 52 650,67 грн. Скаржник наголошує, що приватний виконавець достеменно знав про його статус військовослужбовця та цільове призначення коштів, оскільки відповідні підтверджуючі документи завчасно направлялися на електронну адресу виконавця. Повноваження Приватного виконавця щодо винесення постанови про визначення ліміту видаткових операцій у розмірі двох мінімальних заробітних плат (17 294 грн) скаржник вважає недостатніми та такими, що грубо порушують його права. Боржник зазначає, що додаткова винагорода військовослужбовців на період дії воєнного стану має абсолютний імунітет згідно з п. 1 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», не може бути заблокована чи обмежена лімітами, а має бути доступна у 100% обсязі. У зв`язку з викладеним, скаржник просить суд задовольнити скаргу в повному обсязі, визнати дії приватного виконавця щодо блокування виплат незаконними та зобов`язати його повністю зняти арешт з рахунку в частині зарахування грошового забезпечення та додаткових винагород.

У поданих суду додаткових письмових поясненнях від 29 жовтня 2026 року боржник зазначив, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2026 року було відкрито апеляційне провадження та офіційно зупинено дію рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 травня 2026 року до закінчення апеляційного провадження. Скаржник наголошує, що відповідно до вимог частини 4 статті 359 ЦПК України та пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», факт зупинення судом дії судового рішення є імперативною (обов`язковою) підставою для зупинення виконавчого провадження та негайного припинення будь-яких примусових виконавчих дій. За твердженням боржника, приватний виконавець Шабанов В.В. достеменно знав про існування зазначеної ухвали апеляційного суду, що підтверджується безпосередньо у відзиві виконавця, проте всупереч закону продовжив вчинення примусових заходів стягнення. Зокрема, виконавець заблокував рахунок військовослужбовця із цільовими «бойовими» виплатами та протиправно встановив обмеження видаткових операцій. Скаржник вважає посилання приватного виконавця на законність своїх дій безпідставними, оскільки виконавчий документ втратив процесуальну чинність до фіналу апеляційного розгляду, у зв`язку з чим просить суд врахувати дані обставини та задовольнити скаргу в повному обсязі.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов В.В. у судове засідання не з`явився, надав заяву у котрій прохав суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами заяви, суд приходить до такого висновку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, рішення суду обов`язкові до виконання та державний чи приватний виконавець зобов`язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів заяви та встановлено судом, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова В.В. перебуває виконавче провадження №81584738 з примусового виконання виконавчого листа №629/1087/26 виданого 25.06.2026 року на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Деал фінанс груп заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 155,05 грн., судового збору та витрати на правничу допомогу.

12.10.2026 року ухвалою Харківського апеляційного суду було поновлено строк на апеляційне оскарження вищевказаного рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а.с.3).

15.10.2026 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця з клопотанням про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні про стягнення з нього заборгованості.

ОСОБА_1 зазначив, що він є діючим військовослужбовцем, що підтверджено довідками ВЧ НОМЕР_2 від 08.10.2026 року та від 21.10.2026 року та посвідчення УБД (а.с.5,78).

19.10.2026 року ОСОБА_1 особисто звернувся до приватного виконавця із заявою про визначення рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення поточних видаткових операцій, що підтверджено матеріалами справи.

На підставі цієї заяви виконавець виніс постанову та визнав поточний рахунок НОМЕР_1 відкритий у АТ КБ Приватбанк для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати встановленої ЗУ Про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (17 294,00 грн.) (а.с.6)

Згідно з офіційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» на вказаний рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримує соціальні виплати, також на вказаний рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.4).

19.10.2026 року приватним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №81584738 на підставі ухвали апеляційного суду (а.с.8).

Приватним виконавцем разом із запереченнями було надано наступні докази: заяву-попередження боржника від 21.10.2026 року на адресу приватного виконавця щодо протиправності обмеження військових виплат; лист-відповідь приватного виконавця Шабанова В.В. від 29.10.2026 року, наданий у межах виконавчого провадження ВП № 81584738 у зв`язку зі зверненням боржника ОСОБА_1 від 16.10.2026 року; повідомлення приватного виконавця № 39599 від 19.10.2026 року яким припинено дію раніше винесеної постанови від 04.08.2026 року про визначення поточного рахунку боржника; постанову приватного виконавця від 19.10.2026 року про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника для здійснення видаткових операцій, з визначенням для ОСОБА_1 рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення видаткових операцій у межах встановленого законом щомісячного ліміту (двох розмірів мінімальних заробітних плат); постанову про зупинення вчинення виконавчих дій № 39601 від 19.10.2026 року, відповідно до якої примусове виконання виконавчого листа № 629/1087/26 було повністю зупинено на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 12.10.2026 року; заяву боржника з додатками про зняття арешту та зупинення виконавчих дій; постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника для здійснення видаткових операцій, з визначенням для ОСОБА_1 рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» від 04.08.226 року;

заяву ОСОБА_1 про визначення рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення поточних операцій від 19.10.2026 року; постанову про арешт коштів боржника від 24.07.2026 року; заяву ОСОБА_1 про визначення рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення поточних операцій від 31.07.2026 року; постанову про розмір мінімальних витрат ВП від 24.07.2026 року; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 24.07.2026 року; постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2026 року; заяву ТОВ Деал фінанс груп про примусове виконання рішення від 21.07.2026 року; виконавчий лист №629/1087/26.

Звертаючись із даною скаргою, боржник свої доводи зводить до того, що приватний виконавець Шабанов В.В. у межах ВП № 81584738 протиправно наклав арешт та відмовився його скасувати щодо банківського рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», призначеного виключно для виплати грошового забезпечення та «бойових» виплат військовослужбовця. Наголошує, що арешт коштів спеціального призначення заборонено ст. 48 та 73 Закону України «Про виконавче провадження», а встановлення лише місячного ліміту видатків порушує його права.

Відтак боржник просить визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця та зобов`язати його повністю скасувати арешт із зазначеного рахунку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження»(Закон 1404-VIII) та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Положеннями ч.1 ст. 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (ч.3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно із ч.4 ст. 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційного Суду України).

В свою чергу, процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.ч. 1 та 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

В силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.

Верховним Судом неодноразово було викладено такий правовий висновок, зокрема в постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 та інших.

Відповідно до ст. 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.

Принцип справедливості судового розгляду повинен знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Так, ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Постановою виконавця від 24.07.2026 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення.

Частиною 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» також визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно положень ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Пунктом 6 частини 2 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56) поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено.

Відповідно до норм чинного законодавства України виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має відкритий в АТ КБ «Приватбанк» рахунок для соціальних виплат НОМЕР_1 . Водночас скаржник не підтвердив, що цей рахунок є цільовим або має спеціальний чи обмежений режим використання.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», арешт коштів на рахунках боржника не знімається на період зупинення вчинення виконавчих дій (за винятком випадків, визначених п. 10, 15 ч. 1 ст. 34 цього Закону), під час якого виконавець зберігає право з`являтися до суду та перевіряти майновий стан боржника.

З огляду на те, що рахунок не є спеціальним, законних підстав для зняття арешту згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» немає. Виконавець діяв у межах вимог закону, а заявник не довів порушення своїх прав, що унеможливлює задоволення скарги

Керуючись ст. ст.259-261,447,450,451 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова Віталія Валерійовича, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на протиправні дії та бездіяльність приватного виконавця - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду суд шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги, а особами що брали участь в розгляді справи але не були присутні під час проголошення ухвали на протязі того ж часу з дня отримання даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Суддя Т.О.Каращук