Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 302/1371/26
1-кс/302/271/26
У Х В А Л А
(у повному обсязі)
05.11.2026 селище Міжгір`яСлідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,
з участю: секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурор - ОСОБА_3 ,
слідчий - ОСОБА_4 ,
особа, стосовно якої розглядається клопотання - підозрюваний ОСОБА_5 ,
захисник - адвокат ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з прокурором ОСОБА_3 внесене в кримінальному провадженні ЄРДР № 62025140150000216 від 05.03.2025 року заступником начальника СВ ВП №2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Торунь Міжгірського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , за військовим званням солдат, РНОКПП НОМЕР_2 , - який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
В С Т А Н О В И В:
05.11.2026 року слідчим до суду внесено вищевказане клопотання, яке обґрунтовано таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 04.06.2024 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 до Збройних Сил України по загальній мобілізації та 06.06.2024 останнього зараховано до списків військової частини НОМЕР_3 , за військовим званням солдат.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №209 від 23.07.2024 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що прибув до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, які залучаються та беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 липня 2024 року № 210 солдат ОСОБА_5 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24 липня 2024 року № 103-РС на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , з 24 липня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Згідно ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
Військова служба у Збройних Силах України, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно абз. 4 вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІУ, дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Абзацом 4 преамбули Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, визначено, що дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Статтями 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Згідно ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Разом з тим, солдат ОСОБА_5 у порушення вказаних вимог законодавства, вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
Зокрема, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2024 року № 285 солдат ОСОБА_5 вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою у с. Лопушне Хустського району Закарпатської області з 07 вересня 2024 року по 05 жовтня 2024 року.
Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби по загальній мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування військової частини, 06.10.2024 умисно не з`явився вчасно на службу без поважних причин до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , та з того часу відсутній без поважних причин на військовій службі, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, до 05.11.2026 доки не був затриманий працівниками поліції у с. Лопушне, Хустського району, Закарпатської області.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 5 ст. 407 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий, неодружений, на утриманні малолітніх дітей немає, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , за військовим званням солдат.
05.11.2026 о 09 годині 45 хвилини ОСОБА_5 було затримано у порядку ст. 615 КПК України та 05.11.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за кваліфікуючими ознаками нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Слідчий у клопотанні зазначає, що оголошена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтовується здобутими в ході досудового слідства доказами, а саме: повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 про нез`явлення військовослужбовця ОСОБА_5 вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану; актом службового розслідування від 08.10.2024 та матеріалами до нього зібраними в ході проведення службового розслідування; листом з військової частини НОМЕР_1 про відсутність на військовій службі без поважних причин з 06.10.2024 військовослужбовця ОСОБА_5 ; відомостями з інформаційного порталу Національної поліції про самовільне залишення частини ОСОБА_5 станом на 05.11.2026; протоколом обшуку від 05.11.2026 будинку АДРЕСА_1 , у ході якого було відшукано ОСОБА_5 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 05.11.2026.
На виконання вимог ст. 178 КПК України сторона обвинувачення вважає за необхідне зазначити:
- наявність вагомих доказів, які підтверджують вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, які наведенні та наявні в матеріалах кримінального провадження;
- злочин у якому підозрюється ОСОБА_5 , передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, є умисним тяжким, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років;
- відсутність міцних соціальних зв`язків;
- сімейний стан підозрюваного ОСОБА_5 , який не одружений та на утриманні малолітніх дітей не має.
Слідчий наголошує, що для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам підозрюваного переховатися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню істини іншим чином через своїх знайомих, а також вчинити ідентичне кримінальне правопорушення, про що свідчить те, що підозрюваний на протязі тривалого часу скривався від органу досудового розслідування та безпосередньо від виконання покладених на нього обов`язків по здійсненню заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, які залучаються та беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій. Усі ці обставини свідчать про злочинну поведінку особи щодо продовження вчинення злочинів будучи на волі. У сторони обвинувачення існують ризики порушення цих процесуальних обов`язків, оскільки підозрюваний будучи на волі може порушити будь-який із вищеперерахованих процесуальних обов`язків. А тому, підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнути покарання може переховуватися від органу досудового розслідування, суду. Крім того, по даному кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено і існує необхідність у проведенні ряду слідчих дій, яким підозрюваний може перешкодити, зокрема допиту свідків.
Слідчий зауважує, що існують ризики у порушенні процесуальних вимог, а застосувавши більш м`який запобіжний захід, неможливо запобігти ризикам, вкладеним у клопотанні, а саме: можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий просить взяти до уваги, що підозрюваний ОСОБА_5 неповнолітніх та перестарілих осіб на утриманні не має, за станом здоров`я здоровий, офіційно ніде не працює. Перебуваючи на волі, він може незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема свідків з метою зміни ними показань та відмови від них, шляхом умовлянь, погроз, залякувань, не виключаючи спроби підкупу останніх. Всі вище перераховані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний будучи на волі може скриватись від слідства та суду та буде здійснювати вплив на свідків у даному провадженні шляхом зміни показів та фактичним обставинам злочину. З огляду на вищенаведене та приймаючи до уваги, що на сьогоднішній день в країні оголошено воєнний стан і частина території держави знаходиться під окупацією ворога та не контролюється Україною і останній може скриватися на вказаних територіях чи пересікти кордон з іншою державою існують реальні ризики, що останній переховається від слідства та суду.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя під час дії воєнного стану та при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину передбаченого статтею 407 КК України.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього зобов`язань, слідчий вважає за необхідне, в разі прийняття рішення слідчим судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, визначити її як достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Слідчий наголошує, що враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років, є підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, не забезпечать належної поведінки підозрюваного та не нададуть можливості уникнути вказаних ризиків.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали та просили таке задовольнити.
Прокурор просить взяти до уваги, що підозрюваний майже два роки тому покинув місце служби, близькість Закарпатської області до кордонів з іншими державами, що свідчить про можливість ОСОБА_5 втекти за кордон, у тому числі незаконним шляхом.
Слідчий у залі судового засідання наголошував, що заставу необхідно обрати в найбільшому розмірі, передбаченому КПК України, для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
Підозрюваний ОСОБА_5 визнав вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.407 ч.5 КК України. Свою поведінку пояснив тим, що через стан здоров`я, а саме проблеми з кінцівками йому надали відпустку для лікування та реабілітації. Зокрема, унаслідок загострення виразкової хвороби кінцівок варикозу ніг під час відбуття військової служби в місті Дніпро у військовому госпіталі йому здійснено хірургічну операцію на одній нозі. Надану відпустку він відбував за місцем зареєстрованого проживання в АДРЕСА_1 . Однак після закінчення відпустки не повернувся до військової частини. ОСОБА_5 наголошує, що виплати він не отримував, картка у нього відсутня, кошти для прожиття він отримував від заготівлі грибів та збирання ягід. Просить взяти до уваги, що бажає надалі проходити військову службу, однак з врахування стану його здоров`я, бо потребує хірургічного лікування й на другу ногу. Крім того, ОСОБА_5 зауважив, що вийшов термін дії його паспорта громадянина України для виїзду за кордон, іншого він не отримував.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 у залі судового засідання просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, а в разі визначення слідчим суддею доцільним застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави в мінімальному розмірі.
Оцінивши зміст клопотання, дослідивши додані до нього докази і матеріали, доводи сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до витягу з ЄРДР №62025140150000216 від 05.03.2025 з правовою кваліфікацією стаття 407 ч.5 КК України військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.10.2024 в умовах воєнного стану, самовільно, без поважних причин, не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) після завершення відпустки і незаконно відсутній на військовій службі по теперішній час.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.09.2024 року №254 визначено вважати такими, що вибули у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, зокрема солдата ОСОБА_5 стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління ВЧ НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 на 29 діб з 07.09.2024 року по 05.10.2024 року.
Згідно з повідомленням командира ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) ОСОБА_7 відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.09.2024 року №254 військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у відпустці для реабілітації, з якої 06.10.2024 року мав повернутись в пункт постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 . 06.10.2024 року в пункті постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) під час перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність в строю солдата ОСОБА_5 . Солдат ОСОБА_5 , домашня адреса АДРЕСА_1 , вчинив самовільне залишення частини без поважних причин тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
05.11.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.5 КК України, за кваліфікуючими ознаками: нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Крім вищенаведеного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 стрілецького батальйону управління ВЧ НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_8 від 08.10.2024 року, ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15.10.2026 року (справа №302/1371/26, пр.1-кс/302/248/26), протоколом обшуку від 05.11.2026 року, протоколом затримання особи від 05.11.2026 року, протоколом допиту підозрюваного від 05.11.2026 року.
Вирішуючи питання щодо обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.5 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.
Надаючи оцінку можливості підозрюваним ОСОБА_5 з метою уникнення покарання переховуватися від органу досудового розслідування, суду слідчий суддя враховує, що внаслідок суспільно небезпечних дій підозрюваного, у сукупності із тяжкістю покарання, є об`єктивні підстави вважати, що він може переховуватися від органу досудового розслідування, суду в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Адже інкримінований підозрюваному злочин відноситься до тяжких умисних кримінальних діянь і передбачає покарання тільки у виді позбавлення волі. Окрім цього, підозрюваний проживав селі Лопушне Хустського району Закарпатської області, зазначений регіон є прикордонним і межує з чотирма країнами Європейського Союзу. Отже, існує ризик нелегального переходу особи через кордон України, який географічно знаходиться поблизу місця фактичного і зареєстрованого проживання підозрюваного. Також населений пункт, де проживає підозрюваний відноситься до високогірської місцевості, вкритої переважно лісом.
З огляду на вище викладене обґрунтування, слідчий суддя відхиляє клопотання захисника, що обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього цілодобового арешту може забезпечити кримінальне провадження.
Отже, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого і прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує.
Також слідчий суддя погоджується з доводами слідчого та прокурора щодо існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 статті 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 більше двох років не з`являвся без поважних причин на військову службу.
Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора та слідчого щодо наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 статті 177 КПК України, частково, адже ОСОБА_5 тільки потенційно може вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні, однак ні слідчим, ні прокурором не конкретизовано, на яких саме свідків такий вплив може бути здійснений. Натомість колишні військовослужбовці, що відбували військову службу у військовій частині з підозрюваним ОСОБА_5 вже надали пояснення та покази з приводу залишення військової служби ОСОБА_5 .
Також слідчий суддя не погоджується з доводами прокурора та слідчого щодо наявності ризику, передбаченого п.4 ч.1 статті 177 КПК України, адже ними не зазначено та не доведено, якими саме діями ОСОБА_5 буде чи потенційно може перешкоджати кримінальному провадженню. За змістом реквізитів закордонного паспорту, який видався ОСОБА_5 раніше цей документ втратив чинність (минув строк дії паспорта). Натомість з матеріалів, які додані до клопотання видно, що повістку до слідчого ТУ ДБР у місті Львові ОСОБА_9 , якою він викликався до зазначеного правоохоронного органу на 15.05.2025 для допиту в якості свідка, ОСОБА_5 не отримував. Підтвердження про надіслання (вручення) цієї повістки особі не додано, зокрема через установу пошти. Окрім цього, повістка надсилалась ОСОБА_5 на адресу АДРЕСА_4 , за відомостями про особу ОСОБА_5 зареєстрований і фактично проживає в АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою обліковується ОСОБА_5 органом ДМС України та органом місцевого самоврядування. Ця ж адреса зазначена у військово-облікових документах військовослужбовця ОСОБА_5 . За цією ж адресою ОСОБА_5 був виявлений працівникам поліції на виконання ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук жила та іншого володіння особи.
Отже, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, віку і стану здоров`я підозрюваного, відсутності у підозрюваного достатніх міцних соціальних зв`язків, що вбачається з того, що такий є неодружений, не має утриманців, слідчий суддя вважає доцільним обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з можливістю внесення застави у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України в розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Розмір застави слідчий суддя визначає з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення за санкцією ч.5 статі 407 КК України. При цьому слідчий суддя зважає на те, що підозрюваний не працює, має скрутне матеріальне становище. Забезпечував своє побутове прожиття збором дикоростучих (ягід, грибів), тому розмір застави встановлюється близьким до мінімального розміру, який передбачений вище зазначеною нормою кримінально-процесуального закону.
У разі внесення застави, до підозрюваного доцільно застосувати обов`язки, які передбачені статтею 194 ч.5 пунктами 1,2,3 КПК України, що мають забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 309, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И В :
Клопотання задовольнити частково.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити з моменту його затримання, а саме з 05.11.2026 року до 03.01.2027 року (включно).
Визначити заставу для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків визначених КПК України в розмірі 25 чинних до застосування прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає сумі 83200 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним ОСОБА_5 так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту та місця проживання, де він проживає та перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.
Термін дії обов`язків у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз`яснити положення статті 182 ч.8 КПК України, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена в Закарпатський апеляційний суд протягом п`яти днів з дня оголошення, а особа, яка перебуває під вартою, - в той же строк, але з моменту вручення їй копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали невідкладно вручити підозрюваному ОСОБА_5 , його захиснику, слідчому та прокурору.
Повний текст ухвали складено 06.11.2026 року.
Слідчий суддя:ОСОБА_1
Судове рішення № 141272039, Міжгірський районний суд Закарпатської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 302/1371/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: