Рішення № 141266848, 05.11.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5099/26

Номер провадження 2/489/2905/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі-відповідач 1), Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі-відповідач 2) про скасування арешту

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовом про скасування арешту нерухомого майна. В обґрунтування позову зазначає, що згідно з копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається зокрема із будинку АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем за законом., так як є сином ОСОБА_3 та онуком ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна-будинку АДРЕСА_1 - на підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27.08.2012 року було накладено арешт за реєстраційним номером 12913093 у ВП № 33993170.

На сьогодні позивач має намір оформити свої спадкові права на майно, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити. На час звернення з заявою до суду, за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме позбавлений можливості оформити спадкові права на вказаний житловий будинок.

З цих підстав позивач просив суд скасувати арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби ММУЮ № 33993170 від 27.08.2012 року (номер запису про обтяження 12913094) на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_2 .

Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача 2 надав суду відзив, в якому вказав, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 33993170 з примусового виконання судового наказу № 2-н-1007/2009 виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за користування кредитом в сумі 9877,09 грн., судовий збір у сумі 49,39 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 30,00 грн. 27.08.2012, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 03.09.2012., державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 995,65 грн. 11.12.2012, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 28.05.2013, державним виконавцем винесено постанову про стягнення витрат у сумі 70,00 грн.

З приводу вимог позивача скасувати арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби ММУЮ № 33993170 від 27.08.2012 року (номер запису про обтяження 12913093) на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_2 відділ звертає увагу суду на той факт, що об`єктом обтяження номер 12913094 від 27.08.2012 є все нерухоме майно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 . Вказане обтяження не накладалося на об`єкт: житловий будинок АДРЕСА_1 . Дане обтяження є єдиним яке міститься у ЄДИНОМУ РЕЄСТРІ ЗАБОРОН ВІДЧУЖЕННЯ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА стосовно боржника ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 . Згідно сформованого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження - обтяження з номером запису 12913093 зареєстровано 12.01.2016 року та внесено ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві стосовно особи ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 , та не стосується боржника ОСОБА_3 , а також, житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_2 .

Щодо правомірності винесеного арешту на майно боржника ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 у виконавчому провадженні № 33993170 відділ зазначає, що всупереч вимог чинного законодавства, рішення суду боржником не виконано. Отже, з огляду на наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 року), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбаченими нормами п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону, а також окрім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій , зняття арешту з майна боржника не передбачено. В даному випадку мова йде про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до законодавства, за таких обставин, виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 року).

Суд, дослідивши докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Будинок по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 , що підтверджується реєстраційним написом №15294 від 16.06.1992 на договорі дарування від 02.04.1992. Відповідно до листа КП ММБТІ від 09.09.2025 №2-6945 станом на 28.12.2012 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ) та після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу №23/2025. З заявою про прийняття спадщини після смерті звернувся ОСОБА_1 .

В матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 міститься витяг з реєстру територіальної громади в якому вказано, що на момент смерті ОСОБА_2 з нею був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.10.2025 щодо особи ОСОБА_3 слідує, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.08.2012 старшим державним виконавцем (ВП №33993170) накладено арешт на все нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 12913094).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 12.01.2026 обтяження №12913093 накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, від 29.09.2015 Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві; особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 391 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2ст. 321 ЦК України).

В ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/12223/19 від 05.10.2022).

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яку ратифіковано Україною 17.07.1997 та яка набрала чинності для України 11.09.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, зняття арешту з майна боржника здійснюється на підставі постанови державного (приватного) виконавця, судового рішення та з підстав передбачених цією статтею.

Як встановлено судом, у виконавчому проваджені позивач не був боржником.

Позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , який в свою чергу фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , про що свідчать матеріали спадкової справи, тому звернення до суду в порядку позовного провадження є належним способом захисту його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 5 цієї статті державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно має бути свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

В той же час суд враховує те, що станом на час розгляду справи, вимоги кредитора АТ КБ Приватбанк залишилися незадоволеними, адже відсутні відомості про повне погашення заборгованості спадкодавцем та зазначає таке.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Зобов`язання за кредитними договорами входять до складу спадщини.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Оскільки виконавче провадження станом на зараз не здійснюється, арешт у вказаному провадженні на спірний будинок було накладено органом виконавчої служби у 2012 році, строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання на момент вирішення спору пропущено, суд вважає, що обтяження - (арешт) будинку перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті його батька, а тому позов підлягає задоволенню.

До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 у справі № 214/2305/20.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог до відповідача 2, то суд вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки у даній справі Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не є належним відповідачем. Відповідач 2 не порушував прав позивача та підстави для зняття арешту з спадкового майна у відділу, у відповідності до вимог ЗУ "Про виконавче провадження" були відсутні. В той час, як відповідач 1 - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є належним відповідачем у справі, оскільки є стягувачем у виконавчому провадженні та його вимоги станом на час розгляду справи залишаються незадоволеними.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби ММУЮ № 33993170 від 27.08.2012 року на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

В задоволенні вимог до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 в, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1д.

Відповідач 2: Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34993225, адреса: 54056, м. Миколаїв, пр.. Миру, 54-В, корпус 4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.11.2026.

Суддя В. В. Кокорєв