Ухвала суду № 141266789, 05.11.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/5503/25

Номер провадження № 1-кп/488/181/26

У Х В А Л А

05.11.2026 року

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням,-

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 та ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилаючись на те, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, такі як, можливість переховування обвинувачених від органу досудового розслідування і суду, скоєння нового злочину чи продовження кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються, а також незаконного впливу на потерпілу ОСОБА_10 та свідків не зменшилися.

Захисники обвинувачених адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проти задоволення клопотання прокурора заперечували.

Адвокат ОСОБА_8 , якого обвинувачений ОСОБА_6 підтримав, заявив про необґрунтованість клопотання прокурора з тих самих обставин, на які він посилався на колишньому судовому засіданні, бо, як зазначив захисник, немає сенсу їх повторювати, просив суд визначити заставу ОСОБА_6 у мінімальному розмірі, або змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 просив у клопотанні сторони обвинувачення відмовити. В обґрунтування своїх заперечень послався на те, що не надані докази обґрунтування маючих місце ризиків, та, посилаючись на наявність в обвинуваченого на утриманні його матері, яка має ряд тяжких хвороб, просив суд зменшити визначений розмір застави. Поміж іншого, послався на практику ЄСПЛ, зокрема на рішення ОСОБА_11 проти Азербайджану, оскільки сформульовану в ньому правову позицію, яка має значення для обставин даного кримінального провадження, суд не враховує.

Приймаючи рішення щодо заявленого клопотання сторони обвинувачення, суд виходить з такого.

З огляду на доведеність заявлених прокурором ризиків щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, відносно них було обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який в подальшому щодо обвинувачених було продовжено, строк дії запобіжного заходу спливає 21.11.2026 р.

Відповідно до приписів ч.4 ст.199 та ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За вимогами ч.3 ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Щодо заявлених прокурором ризиків, то суд вважає слушними доводи прокурора, що останні продовжують існувати та не зменшились, з огляду на таке.

ОСОБА_6 , відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні двох злочинів особливо тяжкого корисливого злочину, поєднаного із погрозами насильства до потерпілого з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 189 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна) та тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років), тому тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання доведеною його вини, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі Москаленко проти України).

Про наявність вказаного ризику свідчить також факт перебування на розгляді Вітовського районного суду Миколаївської області кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Встановлено також, що обвинувачений ОСОБА_6 судимий неодноразово, у тому числі за вчинення особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи та особливо тяжких корисливих злочинів проти власності. Маючи на розгляді у Вітовському районному суді Миколаївської області кримінальне провадження, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави знову повторно вчинив кримінальні правопорушення. ОСОБА_6 , поміж іншого, не має постійного місця роботи та легального джерела прибутку, розлучений, є особою, позбавленою батьківських прав, має місце реєстрації на окупованій території Херсонської області, що, за думкою суду, свідчить про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, про його антисоціальну поведінку та дає підстави дійти висновку про доведеність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Щодо ризику незаконно впливу ОСОБА_6 на потерпілу та свідків, суд вважає доводи прокурора слушними, оскільки сама потерпіла ОСОБА_10 у судових засіданнях неодноразово висловлювала побоювання щодо незаконного тиску на неї з боку обвинувачених. Поміж іншого, ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, як особисто, так і за допомогою посередників, будучи обізнаним про місце мешкання потерпілої, свідків у вказаному кримінальному провадженні, може здійснювати на них незаконний тиск, з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та частково чи повністю виправдовують його, шляхом вмовляння або погроз, що зашкодить кримінальному провадженню, враховуючи, що згідно обвинувального акту, погрози і залякування є методом впливу який ОСОБА_6 вже застосовував до потерпілої, і є підстави вважати що він може використати той же самий метод для впливу на потерпілу та свідків.

ОСОБА_7 , відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, поєднаного із погрозами насильства до потерпілого з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 189 КК України (санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна), тому тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання доведеною його вини, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі Москаленко проти України).

Встановлено також, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення насильницького злочину, на теперішній час є особою несудимою в силу ст. 89 КК України. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 до ВЧ НОМЕР_1 , фактично ухилявся від проходження служби. ОСОБА_7 , поміж іншого, не має постійного місця роботи та легального джерела прибутку, є особою, яка вживає наркотичні речовини та психотропні засоби, з огляду на його притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України та на те, що при затриманні та обшуку, в останнього було виявлено та вилучено наркотичні засоби. Відповідно до обвинувального акту, поміж іншого, має місце систематичність та активність дій ОСОБА_7 , направлених на реалізацію спільного із ОСОБА_6 злочинного умислу. Всі ці обставини, за думкою суду, свідчать про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, про його антисоціальну поведінку та дають підстави дійти висновку про доведеність ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Щодо ризику незаконного впливу ОСОБА_7 на потерпілу та свідків, суд вважає доводи прокурора слушними, оскільки сама потерпіла ОСОБА_10 неодноразово у судових засіданнях висловлювала побоювання щодо незаконного тиску на неї з боку обвинувачених. Окрім того, ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, як особисто, так і за допомогою посередників, будучи обізнаним про місце мешкання потерпілої, свідків у вказаному кримінальному провадженні, може здійснювати на них незаконний тиск, з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та частково чи повністю виправдовують його, шляхом вмовляння або погроз, що зашкодить кримінальному провадженню, враховуючи, що згідно обвинувального акту, погрози і залякування є методом впливу, який ОСОБА_7 вже застосовував до потерпілої, і є підстави вважати що він може використати той же самий метод для впливу на потерпілу та свідків.

На підставі встановлених фактичних обставин, у суду є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть ухилитися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, а також незаконно впливати на потерпілу та свідків.

З огляду на наведене, доводи сторони захисту, на переконання суду, не можуть свідчити про відсутність ризиків здійснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вищевказаних дій у випадку застосування до них іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на обґрунтування клопотання прокурора, бо ч.3 ст.184 КПК України такого обов`язку не містить, а копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, були надані стороною обвинувачення у судовому засіданні, в якому першочергово судом вирішувалось питання про продовження відносно обвинувачених міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Звертаючись наразі з клопотанням про продовження запобіжного заходу, прокурор на нові ризики та підстави не посилається, зазначаючи, що ризики продовжують існувати та не зменшилися.

Суд також відхиляє доводи адвоката ОСОБА_9 з посиланням на рішення ОСОБА_11 проти Азербайджану, сформульовану в якому правову позицію, яка має значення для обставин даного кримінального провадження, суд не застосовує, оскільки назване рішення відсутнє в офіційному перекладі, відтак, суд позбавлений можливості встановити його релевантність (подібність предмету спору, суб`єктного складу та обставин).

При цьому, суд наголошує, що саме сторона, яка посилається на практику ЄСПЛ, зобов`язана обґрунтувати її релевантність, що адвокатом ОСОБА_9 не дотримано.

Беззаперечних даних, які б виключали встановлені судом ризики, не встановлено.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не порушує їх права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За наведених обставин, приймаючи до уваги доведеність заявлених ризиків, суд приходить до висновку, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти заявленим ризикам.

З огляду на наведені прокурором доводи, суд дійшов висновку про доведеність заявлених ризиків, обґрунтування щодо цього наведено вище, як і підстави, що вказують на неможливість запобігти даним ризикам з обранням іншого більш м`якого виду запобіжного заходу, враховуючи також, що вирогідність заявлених ризиків є настільки реальною, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, є неспроможним запобігти даним ризикам.

Підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_6 чи зменшення розміру застави суд не вбачає, у клопотанні захисника обвинуваченого слід відмовити за необґрунтованістю.

Наявність в матері обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_12 хронічних хвороб, на думку суду, не впливає на матеріальне становище обвинуваченого, оскільки обставини щодо перебування ОСОБА_12 на утриманні обвинуваченого, стороною захисту не обґрунтовані та не підтверджені.

Розмір застави визначений в передбачених Законом межах, підстав для зміни розміру застави, суд не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.177, 183-184, 199, 331, 395, ч.2 ст. 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 03.01.2027 року включно.

Розмір застави визначений ухвалою від 19.08.2026 року.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 03.01.2027 року включно.

Розмір застави визначений ухвалою від 19.08.2026 року.

У клопотанні сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_6 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт чи зменшення розміру застави відмовити за необґрунтованістю.

У клопотанні сторони захисту про зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_7 відмовити за необґрунтованістю.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3