Постанова № 141266770, 04.11.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/5787/26

Провадження № 3/488/623/26

П О С Т А Н О В А

04.11.2026 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Федорченко А.А., розглянувши адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 793850 від 10.10.2026 року, того ж дня близько 20:35 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, р/н НОМЕР_1 , в районі будинку № 334 по пр. Богоявленському в м. Миколаєві, в стані алкогольного сп`яніння згідно тесту приладу Drager 6810 ARАM 2288 (результат тесту 2,59 проміле), чим порушив п. 2.9 а ПДР України.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, які адресатом отримані, а також через веб-сайт Корабельного районного суду м. Миколаєва.

Крім того, підпис ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення свідчить про складання протоколу в присутності ОСОБА_1 , отже, йому достовірно було відомо про існування протоколу і його подальший розгляд в суді.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вина ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 793850 від 10.10.2026 року, квитанцією Драгер, довідкою УПП в Миколаївській області про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а також дослідженими в суді даними відео з нагрудного відеореєстратора працівників поліції.

Надавши оцінку представленим доказам, суд находить доказаною вину ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом особою в стані сп`яніння.

Відповідно до ст. 33, 34 КУпАП при накладені адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи покарання суд виходить із такого.

Стаття 130 (ч.1, ч.2, ч.3) КУпАП диференціює покарання для «водіїв» і «для інших осіб».

Законодавець не розкриває суті формулювання «інші особи», разом із тим поняття «водій» розкрито достатньо конкретно.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, п. 1.10, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Тобто, особа, яка не має посвідчення водія, в розумінні Правил дорожнього руху, водієм не являється.

Оскільки особа не є водієм, у розумінні ст. 130 КУпАП, вона є «іншою особою».

Така позиція узгоджується з Постановою від 23.12.2005 № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті Пленуму Верховного суду України, який зауважив (п. 28) - Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП ( 80731-10 ). Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Викладений підхід відповідає і порядку виконання рішення суду у справах про адміністративні правопорушення, яким застосовано позбавлення права керування транспортними засобами.

Стаття 317-1 КУпАП - Порядок виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом

Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.

У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.

Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вказана норма імперативно вимагає дій: «шляхом вилучення посвідчення... зобов`язана негайно здати посвідчення». Якщо документа немає, рішення суду стає нездійсненним. Суд не може виносити рішення, яке завідомо неможливо виконати в межах чинного процесуального кодексу.

Суд зауважує, що вказівка про «внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом» викладена в Законі через прикметник «та», що вказує на безальтернативність, тобто внесення відомостей здійснюється виключно разом із вилученням посвідчення водія.

Вказана норма не роз`яснює порядок позбавлення права керування транспортним засобом, яке фактично особа ніколи не отримувала.

З урахуванням викладеного, суд переконаний у необхідності застосування, в даному випадку, адміністративного стягнення, передбаченого ст. 130 для інших осіб, у виді штрафу.

Разом із тим, існує практика посилання на позицію, висловлену в Постанові ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, відповідно до якої суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст. 286 КК України) або в цьому ж порушенні, вчиненому в стані сп`яніння (ст. 286-1 КК України), незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

З цього приводу слід зауважити, що у статтях 286 та 286-1 Кримінального кодексу України немає поділу санкції на «водіїв» та «інших осіб». Санкція єдина для будь-якого суб`єкта злочину. На відміну від КУпАП, де законодавець свідомо врахував, що за кермом може опинитися людина без посвідчення водія («інша особа»), і спеціально для неї прибрав позбавлення, розуміючи процесуальний тупик ст. 317-1 КУпАП (неможливість вилучити те, чого немає).

Також суд зауважує, що у вказаній постанові йдеться про додаткове покарання у кримінальному провадженні, на відміну від позбавлення права керування транспортним засобом в рамках КУпАП, де воно є основним.

Об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами, тобто фактично ототожнюється із забороною займатися певною діяльністю.

Як вище зазначено, згідно Постанові від 23.12.2005 № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті Пленум Верховного суду України зауважив (п. 28) - Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП ( 80731-10 ). Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає.

Крім того, на відміну від Постанови ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, яка стосується кримінальної справи, Постанова Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті Пленуму Верховного суду України, стосується напряму справ, які розглядаються за правилами КУпАП.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 є чинною і нових постанов саме по вказаному питанню в рамках Кодексу України про Адміністративні Правопорушення Верховний суд не ухвалював. За такого вона є обов`язковою для застосування.

За таких обставин суд застосовує до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу.

Керуючись статтями 283-284, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. Штраф перерахувати в державний бюджет на користь держави (р/р UA438999980313010149000014001, одержувач: Миколаївське ГУК/Микол.обл./21081300, ЄДРПОУ: 37992030, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО ДКСУ: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 грн. в дохід держави (№ рахунку UA908999980313111256000026001, одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів 22030106, Банк: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ: 37993783).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А.А.Федорченко