Рішення № 141264955, 27.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/646/26Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Балан Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Приватного акціонерного товариства «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» (код 14252165) 14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (код 04061978) 16000, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Захисників України, 2про визнання угоди укладеноюза участі представників сторін:

від позивача: Коленченко О.О. адвокат (ордер серії СВ №1178248 від 01.07.2026)

від відповідача: Шахунов М.О. (в порядку самопредставництва)

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2026 року через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 03.07.2026 Приватного акціонерного товариства ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання угоди укладеною, якою позивач просить визнати укладеною між сторонами Додаткову угоду до Договору оренди землі № 2 від 12.02.2016 на той самий строк і на тих самих умовах у відповідній редакції.

В обґрунтування даного позову позивач посилається на безпідставне зволікання відповідача у продовженні Договору оренди землі № 2 від 12.02.2016 на новий строк.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.07.2026 постановлено:

позовну заяву від 03.07.2026 Приватного акціонерного товариства ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС про визнання угоди укладеною залишити без руху;

зобов`язати Приватне акціонерне товариство ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

позовну заяву, оформлену з додержанням вимог, передбачених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України;

докази направлення копії заяви про усунення недоліків та копії належно оформленої позовної заяви відповідачу;

роз`яснити Приватному акціонерному товариству ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС, що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду від 08.07.2026 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронного кабінету 08.07.2026 13:30.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.07.2026 є такою, що отримана позивачем 08.07.2026.

16.07.2026, у встановлений судом процесуальний строк, з метою усунення виявлених недоліків, позивачем через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані документи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2026 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 18 серпня 2026 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні повноважного представника Приватного акціонерного товариства ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС в якості позивача;

викликати для участі в судовому засіданні повноважного представника Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області в якості відповідача.

05.08.2026, у встановлений судом процесуальний строк, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 05.08.2026 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні.

Сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 18.08.2026 підготовчого засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду довідками про доставку електронного листа до електронних кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд.

Разом з тим, з огляду на перебування судді А.С. Сидоренка у щорічній відпустці у період з 10.08.2026 по 04.09.2026 включно призначене на 18.08.2026 підготовче засідання не відбулось, про що сторони були повідомлені листом Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2026 №927/646/26/897/26.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2026, зокрема, постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів; призначити підготовче засідання на 24 вересня 2026 року; встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив до 15.09.2026 включно; для подання відповідачем заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2026 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15 жовтня 2026 р. о 09:00;

викликати для участі в судовому засіданні представника Приватного акціонерного товариства ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС в якості позивача;

викликати для участі в судовому засіданні представника Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області в якості відповідача.

В судовому засіданні 15.10.2026 суд оголосив перерву до 27.10.2026 до 10 год. 00 хв.

27.10.2026, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

В судовому засіданні 27.10.2026, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

12.02.2016 року між Новгород-сіверською міською радою (Орендодавець) та ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» (Орендар) було укладено договір оренди землі № 2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2-3 Договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 7423610000:00:009:0060 загальною площею - 7,1698 га у тому числі: зелена зона - 0,2800 га, прибережна захисна смуга - 2,0000 га, пожежне водосховище - 0,0090 га, під твердим покриттям - 0,2200 га, під забудовою 0,4000 га, багаторічних насаджень - 4,2608 га, під двором - __га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: житлова будівля загальною площею - __га, нежитлова будівля - 0,4000 га.

Відповідно до п. 8 Договору Договір оренди укладається строком на 3 роки. Після закінчення строку договору Орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Додатковою угодою № 10 від 11.03.2019 року до договору оренди землі № 2 від 12.02.2016 року, термін дії вказаного договору було поновлено на 5 років до 15.03.2024 року.

Реєстрація вищевказаного речового права підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-9957158012026, дата формування 16.03.2026 року.

06.02.2024 року на адресу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області Приватним акціонерним товариством «Чексіл-Автосервіс» було направлено лист № 06022024-1 з проханням поновити договір оренди № 2 від 12.02.2016 земельної ділянки площею 7.1698 га (кадастровий номер 7423610000:00:009:0060) в зв`язку з його закінченням.

Листами від 21.03.2024 та від 30.07.2024 Позивач також звертався до Відповідача з аналогічним проханням.

Листом від 24.08.2024 року за № 24/08 Позивач звернувся до Відповідача, а саме: «просимо надати пояснення, чому не проголосувала відповідна кількість депутатів міської ради по питанню передачі в оренду земельних ділянок ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» і не було прийнято позитивне чи негативне рішення. ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» має намір подати нові заяви щодо передачі в оренду земельних ділянок. Просимо повідомити, які потрібні додаткові документи для прийняття рішення на наступних сесіях міської ради VIII скликання. В разі затягування рішення по передачі в оренду земельних ділянок ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» ми будемо вимушені звертатись до суду».

04.03.2025 Позивачем листом № 4/03 було продубльовано на адресу Відповідача лист № 06022024-1 від 06.02.2024 разом з проектом додаткової угоди, щодо необхідності вирішення питання про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 7.1698 га (кадастровий номер 7423610000:00:009:0060) № 2 від 12.02.2016 в зв`язку з його закінченням.

Проте, як вказує позивач у поданій позовній заяві, на час подання позову Відповідачем не було вчинено жодних дій, направлених на вирішення ініційованого питання Позивачем щодо узаконення правовідносин Позивача та Відповідача з питань поновлення договору оренди земельної ділянки площею 7.1698 га (кадастровий номер 7423610000:00:009:0060) № 2 від 12.02.2016.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Закону України Про оренду землі та ЗК України.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (ст. 124 ЗК України). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на дату укладення Договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду ро поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду за результатами розгляду справи № 906/1314/21 у постанові від 23.11.2023 було висловлену правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", яку суд, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, повинен застосовувати у подібних правовідносинах.

Так у вказаній постанові зазначено, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 16.07.2020), мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Відповідно до абзацу четвертого розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України, щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Враховуючи те, що Договір оренди землі № 2 укладений 12.02.2016, до спірних правовідносин положення статті 1261 Земельного кодексу України не застосовуються, тому поновлення Договору слід здійснювати на умовах, визначених цим договором, за правилами, чинними на момент його укладення.

Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідних редакціях) неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19 та у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 суд касаційної інстанції зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити запропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, наданої орендарем.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Відповідно до приписів частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Наведене узгоджується з вимогами чинного земельного законодавства та відповідно виснувано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19.

Базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін Договору виглядає таким чином:

- якщо орендар у строки, встановлені договором або за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі 926/2720/21).

Для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених Законом України "Про оренду землі" строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди. Така правова позиція є усталеною та міститься, зокрема але не виключно, у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 17.07.2024 у справі № 911/1284/23.

Аналіз змісту статті 33 Закону України Про оренду землі дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини друга-п`ята статті 33 Закону про оренду землі); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону про оренду землі) (див. постанову ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).

За загальним правилом, викладеним у частині 5 статті 33 Закону України Про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;

Спеціальне правило, викладене у частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18)

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18);

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5-8, 11 статті 33 Закону України Про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, не зважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, то визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

Отже, для встановлення наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій справі та укладення додаткової угоди до Договору в порядку визначеному частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі суду слід встановити чи дотримано всіх наступних умов:

- позивач належно виконує його обов`язки за Договором;

- позивач не пізніше ніж за 30 днів до спливу строку Договору письмово повідомив орендодавця про намір продовжити його дію та додав до вказаного листа-повідомлення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;

- позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою;

- відповідач упродовж місяця після закінчення строку Договору письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні Договору.

Судом встановлено, що 12.02.2016 року між Новгород-сіверською міською радою (Орендодавець) та ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» (Орендар) укладено договір оренди землі № 2 строком на 3 роки.

Додатковою угодою № 10 від 11.03.2019 року до договору оренди землі № 2 від 12.02.2016 року, термін дії вказаного договору було поновлено на 5 років до 15.03.2024 року.

Позивач відповідно до вимог п. 8 Договору оренди землі № 2 від 12.02.2016 не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору листом №06022024-1 від 06.02.2024 звернувся до відповідача з проханням поновити договір оренди землі № 2 від 12.02.2016 в зв`язку з його закінченням. До листа додано проект додаткової угоди до Договору оренди землі № 2 від 12.02.2016.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач упродовж місяця після закінчення строку Договору письмово повідомив орендаря про заперечення у поновленні Договору.

Таким чином, відповідачем не дотримано вимоги Закону, зокрема, не повідомлено у зазначений місячний термін про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі орендаря. Рішення ані про відмову, ані про поновлення договору оренди землі не прийнято, додаткова угода до договору не укладена. Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про належне надсилання відповідачем листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі в установлений строк.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача щодо укладання договору оренди земельної ділянки площею 7,1698 га з кадастровим номером 7423610000:00:009:0060 (листи №21032024-1 від 21.03.2024, №30072024 від 30.07.2024, №24/8 від 24.08.2024, №4/03 від 04.03.2025).

У листах відповідях №04-20/2495 від 16.07.2024, №04-20/3075 від 03.09.2024, №04-20/3545 від 15.10.2024 Новгород-Сіверська міська рада повідомляла позивача про, що рішення про передачу в оренду земельної ділянки не було прийнято, оскільки не проголосувала відповідна кількість депутатів міської ради.

Враховуючи зазначене, заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що позивач не звертався до Н-Сіверської міської ради з пропозицією укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди судом не прийнято до уваги.

Крім того, судом встановлено, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою площею 7,1698 га з кадастровим номером 7423610000:00:009:0060. У відповідності до вимог Податкового кодексу України позивачем було подано Податкову декларацію з плати за землю за 2024, 2025 роки. Станом на 01.03.2026 заборгованість зі сплати податків та зборів за ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» не обліковується (лист ГУ ДПС у Чернігівській області №2480/6/25-01-19-02-01 від 10.03.2026).

Щодо заперечень відповідача про те, що відсутність достатньої для прийняття рішення кількості голосів депутатів Новгород-Сіверської міської ради пояснюється тим фактом, що кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який перебуває під санкціями РНБО, суд зазначає наступне:

згідно наданої позивачем інформації з ресурсу Опендатабот кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «Чексіл Автосервіс» дійсно є ОСОБА_1 .

До відзиву відповідачем був доданий Витяг з Державного реєстру санкцій від 04.08.2026 з якого вбачається, що до громадянина російської федерації ОСОБА_1 застосовані санкції Указом Президента України від 23.11.2023 № 773/2023 терміном на 10 років.

Згідно ст. 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, до іноземців, осіб без громадянства, суден, повітряних суден, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність, а санкції у виді позбавлення державних нагород - проти будь-яких нагороджених осіб, зазначених у частині четвертій статті 3 цього Закону.

За змістом ст. 4 Закону України «Про санкції», щодо земельних ділянок може застосовуватися такий вид санкцій як заборона на набуття у власність земельних ділянок (п. 241 ч. 1 цієї статті).

Одним із видів санкцій, які були застосовані до ОСОБА_1 . Указом Президента України від 23.11.2023 № 773/2023, є також заборона на набуття у власність земельних ділянок.

Після прийняття Закону України «Про санкції» до законодавства України вносилися зміни з метою узгодження його положень зі змістом Закону України «Про санкції».

Відповідні зміни також були внесені і до Земельного кодексу України. Так, відповідно до ст. 130 цього Кодексу, за будь-яких умов, у тому числі у разі схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини, забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення зокрема, фізичними та юридичними особами, стосовно яких та/або стосовно учасників (акціонерів, членів) або кінцевих бенефіціарних власників яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції» у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов`язаними з ними особами.

За таких обставин, ані Земельний кодекс України, ані Закон України «Про оренду землі» не містить заборони на поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, з юридичною особою кінцевим бенефіціарним власником якої є іноземець до якого застосовані санкції згідно Закону України «Про санкції».

Під час розгляду даної справи судом не було встановлено, що ініціювання даного спору здійснено позивачем з неправомірною метою задля виведення певних активів з-під санкцій шляхом опосередкованого розпорядження ними особою, щодо якої застосовані санкції, оскільки використання землі в Україні є платним і у відповідності з ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно ст. 265, 269 Податкового кодексу України, податок на майно складається, зокрема, з плати за землю. Платниками плати за землю, зокрема, є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є місцевим податком (п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України).

У відповідності з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про санкції», передбачені цим Законом санкції не поширюються на:

сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів до державного та/або місцевих бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань;

погашення (стягнення) податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплати розстрочених (відстрочених), у тому числі за рішенням суду, грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків та/або сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Також слід вказати, що навіть за відсутності укладеного між сторонами договору оренди землі позивач не звільняється від сплати грошових коштів до місцевого бюджету за весь час користування земельною ділянкою, зокрема, і на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 13 Закону України Про оренду землі вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Отже, судом встановлено, що позивач належно виконує обов`язки за Договором.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що є всі підставою для поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі № 2 від 12.02.2016.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13,74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За висновком суду, позивачем на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, доведено наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2662,40 грн судового збору.

Керуючись ст.123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання угоди укладеною задовольнити повністю.

Визнати укладеною між Приватним акціонерним товариством «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» (14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66; код 14252165) та Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області (16000, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Захисників України, 2; код 04061978) Додаткову угоду до Договору оренди землі № 2 від 12.02.2016 на той самий строк і на тих самих умовах у наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі №2 від 12.02.2016 року

м. Новгород-Сіверський

«_ » 202 _ року

Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області - у подальшому «Орендодавець», юридична адреса: 16000, Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Захисників України, 2 в особі

_______________

_______________

_______________

що діє на підставі _________

_______________

з одного боку, та

Приватне акціонерне товариство «Чексіл-Автосервіс», юридична адреса: 14014, м. Чернігів, вул. І. Мазепи, 66 (код ЄДРПОУ 14252165), в особі Голови комісії з припинення Рощинського Олександра Вікторовича, що діє на підставі Статуту та Протоколу №3 від 11.10.2021 року, у подальшому «Орендар» з другого боку, (в подальшому іменовані - «Сторони»),

відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 8 Договору оренди землі №2 від 12.02.2016 року (земельна ділянка площею 7,1698 га, кадастровий номер 7423610000:00:009:0060, яка розташована в м. Новгород- Сіверський по вул. Чернишевського (вулиця Мальовнича), 16 домовились про наступне:

1. Сторони прийшли до згоди поновити Договір оренди землі №2 від 12.02.2016 року, право оренди по якому зареєстровано за Приватним акціонерним товариством «Чексіл-Автосервіс» (код ЄДРПОУ 14252165) та продовжити його дію на той самий строк, та на тих же умовах, які передбачені Договором оренди землі №2 від 12.02.2016 року.

2. Усі інші положення Договору оренди землі №2 від 12.02.2016 року залишаються без змін.

3. Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі №2 від 12.02.2016 року і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами, в порядку передбаченому чинним законодавством України. Право оренди згідно даної Додаткової угоди підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Реквізити сторін:

Орендодавець

Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, в особі

_______________

_______________

_______________

Місцезнаходження юридичної особи:

вул. Захисників України, 2. м. Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., Україна, 16000

Код ЄДРПОУ 04061978

________ (П.І.Б., підпис, печатка)

Орендар:

Приватне акціонерне товариство «Чексіл-Автосервіс», в особі Голови комісії з припинення Рощинського Олександра Вікторовича, що діє на підставі Статуту та Протоколу № 3 від 11.10.2021 року.

Місцезнаходження юридичної особи:

вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, Чернігівська обл., Україна, 14014

Код ЄДРПОУ 14252165

________ (П.І.Б., підпис, печатка)

Стягнути з Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (16000, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Захисників України, 2; код 04061978) на користь Приватного акціонерного товариства «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» (14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66; код 14252165) 2 662 грн 40 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 06.11.2026.

Суддя А.С. Сидоренко