Рішення № 141264946, 26.10.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

26 жовтня 2026 рокуСправа № 910/315/26

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716)

до Консорціуму «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» (04112, місто Київ, вул. І. Сікорського, буд. 8, офіс 14, код ЄДРПОУ 33834660),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Смарт Буд» (03062, місто Київ, просп. Берестейський, 67, код ЄДРПОУ 44418171),

про стягнення коштів в сумі 15 178 262,30 грн,

представники:

від позивача Хоменко С.І.;

від відповідача адвокат Шавгулідзе В.В.;

від третьої особи адвокат Шевченко І.Л.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Консорціуму «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» про стягнення суми авансового платежу в розмірі 12 191 040,00 грн, 1 920 506,30 грн пені та 1 066 716,00 грн штрафу за договором генерального підряду № 01/2016-К від 19.08.2016.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19 серпня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго», яке відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.05.2017р № 363 перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго», та Консорціумом «Наукове-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» укладено договір генерального підряду № 01/2016-К, за умовами якого відповідач зобов`язався своїми силами та за допомогою матеріально-технічних засобів виконувати будівельні роботи та поставляти обладнання, що обумовлені в договорі та відповідають проектно-кошторисній документацій. Сторони домовилися, що для закупівлі необхідного обладнання Замовник виділяє Генпідряднику окремі авансові платежі в розмірах та в строки, заявлені продавцем (виробником, постачальником) Обладнання.

Програмою поставки обладнання № 334 від 24.12.2021 (ППО) сторонами погоджено поставку обладнання на загальну суму 15 238 800,00 грн та авансовий платіж в сумі до 15 238 800,00 грн, остаточний розрахунок протягом 20 банківських днів з моменту поставки обладнання на об`єкт. Строк поставки сто вісімдесят календарних днів від дати отримання авансового платежу.

ПрАТ «Укргідроенерго» на рахунок відповідача сплачено аванс 80% вартості обладнання в сумі 12 191 040,00 грн, однак відповідачем обладнання поставлено не було, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення суми попередньої оплати.

При цьому, відповідачем у порушення п. 19.1 та п. 20.1 договору не повідомлено належним чином ПрАТ «Укргідроенерго» про обставини непереборної сили щодо поставки обладнання та не надано довідку Торгово-промислової палати у якості підтверджуючого документа або відповідний владно-розпорядчий документ.

Крім того, у зв`язку з невиконанням умов договору щодо поставки товару позивач нарахував відповідачу 1 920 506,30 грн пені на підставі п. 14.2. Договору та 1 066 716,00 грн штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив з огляду на таке:

1) З метою належного виконання зобов`язань за ППО № 334 від 24.12.2021, укладеного в межах виконання Договору № 01/2016-К від 19.08.2016, Генпідрядником 28.12.2021 було укладено договір поставки № 334/П з ПрАТ «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» необхідного обладнання на суму 15 238 890,00 грн. З метою забезпечення виготовлення зазначеного Обладнання постачальник, у свою чергу, здійснив 100% авансування заводу виробника ТОВ «НВП «НКЕМЗ» (код ЄДРПОУ 39581767) для виготовлення саме цього індивідуально визначеного промислового обладнання. Водночас виробничі потужності ТОВ «НВП «НКЕМЗ» розташовані за адресою: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд. 35, яка з 2022 року опинилася на тимчасово окупованій Російською Федерацією території, що об`єктивно унеможливило виконання заводом виробником своїх зобов`язань у передбачені договором строки. У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022, який діє до теперішнього часу, та з урахуванням фактичної неможливості виготовлення Обладнання попереднім виробником, відповідач, діючи добросовісно та з метою виконання своїх договірних зобов`язань перед позивачем, був змушений вжити альтернативних заходів, зокрема, відповідачем було обрано нового постачальника ТОВ «Вест Смарт Буд» із встановленням нового граничного строку виконання зобов`язань до 31.12.2026.

2) Щодо повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин. В претензії Замовника від 26.12.2024 № 11/2728 щодо повернення сплачених грошових коштів та сплати штрафних санкцій за невиконання зобов`язань по договору позивач зазначив, що він обізнаний з обставинами непереборної сили, які спричинили затримку виконання відповідачем своїх зобов`язань за ППО № 334 від 24.12.2021 згідно з Договором № 01/2016-К від 19.08.2016 у зв`язку зі знаходженням комплектуючих Обладнання на тимчасово окупованій території, що підтверджується листами Консорціумом «НВО «Укргідроенергобуд», направленими на адресу Замовника. Таким чином, позивач підтвердив, що він повідомлений про настання обставин непереборної сили. Отже, вимога позивача про повернення авансу за відсутності факту розірвання договору є юридично безпідставною. Відповідно до статті 617 ЦК України, форс-мажор звільняє сторону лише від відповідальності (нарахування пені та штрафних санкцій), але в жодному разі не припиняє саме зобов`язання. Таким чином, у відповідача залишається обов`язок поставити товар, а у позивача обов`язок його прийняти, що виключає можливість трактування суми авансу як «безпідставно отриманих коштів». З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та передчасними.

3) Щодо неможливості відмови замовника від індивідуально виготовленого складного промислового обладнання та повернення авансового платежу. Вентилятори ВЦП-16, поставка яких передбачена ППО № 334 від 24.12.2021, є складним технічним промисловим обладнанням, що виготовляється виключно за індивідуальним замовленням з урахуванням конкретних технічних параметрів та умов експлуатації об`єкта Позивача. Таке обладнання не є серійним товаром та об`єктивно не може бути використане на іншому об`єкті або реалізоване третім особам. Авансовий платіж у сумі 12 191 040,00 грн був цільово використаний на виготовлення зазначеного індивідуально визначеного обладнання, що підтверджується, зокрема, платіжним дорученням № 840 від 14.01.2022 про здійснення 100% передоплати виробнику ТОВ «НВП «НКЕМЗ». На сьогодні відповідачем вже виконано значну частину зобов`язань за ППО № 334: основне обладнання виготовлено та поставлено на відповідальне зберігання до філії Консорціуму в м. Новодністровськ. Позивач приховав у позовній заяві факт отримання частини комплектуючих, хоча йому достеменно відомо, що затримка стосується лише доукомплектування системи чотиришвидкісними двигунами (200кВт, 1500 об/хв 6АМУ400M12/8/6/4 У2), які наразі заблоковані на окупованій території на потужностях заводу-виробника. Оскільки придбати таке обладнання на вільному ринку неможливо через його індивідуальний характер, Генпідрядником вжито заходів щодо виготовлення двигунів новим Постачальником (ТОВ «Вест Смарт Буд») з терміном завершення у 2026 році.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій на спростування заперечень відповідача на позов зазначає, що відповідно до умов договору підряду №01/2016 від 19.08.2016 та ППО №334 від 24.12.2021 строк поставки обладнання, яке є предметом договору, складає 180 календарних днів від дати отримання авансового платежу, який було здійснено 05.01.2022. Відтак строк поставки обладнання було визначено до 04.07.2022. Обладнання до теперішнього часу не поставлено що визнається відповідачем.

Відповідач стверджує, що ним було здійснено авансування за укладеним з ТОВ «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» договором поставки №334/П від 28.12.2021, однак жодних доказів на здійснення попередньої оплати не надано. За твердженням відповідача, викладеним у відзиві на позов, ТОВ «Будівельно виробнича група «Промобладнання» здійснило 100% авансування заводу-виробника ТОВ «НВП «НКЕМЗ», при цьому будь-яких доказів на наявність договірних відносин, а також на здійснення оплати відповідачем не надано. Відповідно до листа ТОВ «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» №2 від 03.01.2024 на адресу відповідача, копія якого додана до відзиву на позов, слідує, що у ТОВ «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» не було договірних відносин з ТОВ «НВП «НКЕМЗ». Натомість постачальник відповідача уклав договір з ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування», яке в свою чергу замовило у ТОВ «НВП «НКЕМЗ» виготовлення та поставку електродвигунів для вентиляторів 6АМУ400М12/8/6/4 У2. Відтак слідує, що ні у відповідача, ні у його контрагента ТОВ «Будівельно виробнича група «Промобладнання» господарських та договірних відносин з ТОВ «НВП «НКЕМЗ» не було. При цьому жодних доказів того, що було здійснено авансування ТОВ «НВП «НКЕМЗ», як про те зазначає відповідач, немає.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, а саме знаходження виробничих, складських та офісних приміщень ТОВ «НВП «НКЕМЗ» - заводу виробника обладнання в м. Нова Каховка Херсонської області, яке перебуває під окупацією. Однак сам факт окупації частини Херсонської області не являється форс-мажорною обставиною для відповідача щодо невиконання своїх зобов`язань за ППО №334, оскільки- по-перше, як у відповідача, так і його безпосереднього постачальника відсутні господарські взаємовідносини з ТОВ «НВП «НКЕМЗ»; по-друге, відповідачем взагалі не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «НВП «НКЕМЗ» має відношення до виготовлення обладнання, визначеного в ППО №334; по-третє, відповідачем зазначається про знаходження виробничих приміщень ТОВ «НВП «НКЕМЗ» на окупованій території, однак жодних доказів зазначеного факту, а також того, що такі виробничі, складські та будь-які інші приміщення мають відношення до виготовлення відповідного обладнання, визначеного ППО №334, відповідачем не представлено. А враховуючи, що місцезнаходженням ТОВ «НВП «НКЕМЗ» згідно відомостей ЄДРПОУ є смт. Добровеличківка Новоукраїнського району Кіровоградської області, твердження відповідача про знаходження обладнання на окупованих територіях виглядає надуманим та безпідставним.

Крім того, на спростування доводів відповідача зазначає, що між відповідачем та ТОВ «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» укладено договір поставки №334/П від 28.12.2021 із визначеним строком поставки 180 календарних днів від дати отримання авансового платежу. Зазначений термін поставки співпадає з терміном поставки цього обладнання позивачу відповідно до умов ППО №334. В той же час 30.06.2022 відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до цього договору, яким збільшено його строк до 31.12.2025. При цьому змін щодо строків поставки до ППО №334 не вносилось. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» визначено, що м. Нова Каховка окупована з 24.02.2022 року, тобто з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, і по теперішній час. Тобто, відповідач, знаючи про окупацію м. Нова Каховка, через 4 місяці після її початку продовжує термін поставки обладнання від свого постачальника ТОВ «Будівельно-виробнича група «Промобладнання», при цьому не вносячи будь-яких змін з позивачем щодо строків поставки до ППО №334. При цьому відповідач не надає жодних повідомлень щодо виникнення у нього форс-мажорних обставин, як того вимагає пункт 19.3 Договору підряду №01/2016 від 19.08.2016 року, та до теперішнього часу не підтвердив наявність обставин непереборної сили у порядку, визначеному пунктами 19.1-19.3 договору підряду №01/2016.

Лише 05.01.2024 відповідач укладає угоду про заміну сторони договору поставки №334/П від 28.12.2021, згідно з якою постачальник відповідача ТОВ «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» змінюється на нового постачальника ТОВ «Вест Смарт Буд». Причиною укладання угоди про заміну сторони згідно листів старого та нового постачальників є неможливість виконання зобов`язань ТОВ «Будівельно-виробнича група «Промобладнання». При цьому згідно з угодою новий постачальник приймає всі права і обов`язки постачальника в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Угоди та передбачені положеннями Договору. Тобто, на момент зміни постачальника договором вже було визначено (хоч і без відома Позивача) строк поставки обладнання відповідачу до 31.12.2025 згідно із додатковою угодою №1. А, отже, навіть якщо припустити існування форс мажорних обставин, як про те наголошує відповідач, сторони договору, а саме Консорціум «НВО «Укргідроенергобуд» та ТОВ «Вест Смарт Буд» на момент укладання угоди були про них проінформовані, а відтак не можуть на них посилатись як на підставу невиконання зобов`язань.

Також позивачем заперечується виконання зобов`язань з поставки частини обладнання згідно ППО №334, а ППО №334 передбачається поставка готового обладнання, а не його частин.

У запереченнях на відповідь на відзив Консорціум «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» звертає увагу, що позовна заява від 14.01.2026 та вказані в ній вимоги ґрунтуються на нормах Господарського кодексу України (зокрема ст. 193, 218, 231 ГК України), який втратив чинність 28 серпня 2025 року на підставі Закону № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб». Перехідні положення Закону № 4196-IX не передбачають можливості застосування положень Господарського кодексу України для обґрунтування нових вимог, заявлених після втрати ним чинності. Також у запереченнях на підтвердження договірних відносин з субпідрядними організаціями та заводом виробником ТОВ «НВП «НКЕМЗ» наведено у вигляді таблиці листування, яке, на думку відповідача, підтверджує об`єктивну неможливість виконання зобов`язання в первинно визначені строки та відсутність вин відповідача.

Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» у додаткових поясненнях зауважує, що договір №01/2016-К від 19.08.2016 року та ППО №334, укладались під час дії ГК України, правовідносини, що виникли між сторонами, а також момент невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, виникли за час дії зазначеного кодексу, а, відтак, посилання норми ГК України є обґрунтованими.

Третя особа надала пояснення щодо предмета спору, в яких просить у задоволенні позову відмовити повністю з огляду на таке.

28.12.2021 між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» було укладено договір поставки №334/ П товару 3 вентилятори ВЦЛ-16 (які є предметом ППО № 334 від 24.12.2021). 12.01.2022 між Приватним акціонерним товариством «Будівельно виробнича група «Промобладнання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове вентиляційне устаткування» було укладено договір поставки №1, за умовами якого ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування» зобов`язалось поставити та передати у власність ПрАТ «БВГ «Промобладнання» обладнання, а саме: три вентилятори ВЦП-16, загальною вартістю 6 633 900, 00 грн. На виконання умов договору поставки №1 від 12.01.2022 ПрАТ «БВГ «Промобладнання» перерахувало ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування» 6 633 900, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Проте ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування» не виконало свої зобов`язання з поставки вентиляторів у зв`язку з тим, що виробничі потужності виробника електродвигунів до вентиляторів - ТОВ НВН НКЕМЗ знаходяться в зоні бойових дій на окупованій території.

05.01.2024 між Консорціумом Науково-Виробниче Об`єднання «Укргідроенергобуд», Приватним акціонерним товариством «Будівельно виробнича група «Промобладнання» та ТОВ «Вест Смарт Буд» було укладено угоду про заміну сторони договору поставки від 28.12.2021 №334/П, в якій сторони досягли взаємної згоди щодо заміни постачальника за Договором шляхом передання всіх прав та обов`язків по Договору до ТОВ «Вест Смарт Буд» (нового постачальника).

08.08.2025 між Консорціумом «Науково-Виробниче Об`єднання «Укргідроенергобуд» та ТОВ «Вест Смарт Буд» було укладено Договір зберігання №2025/з відповідно до положень якого та Акту приймання-передачі майна від 08.08.2025 Консорціумом «Науково Виробниче Об`єднання «Укргідроенергобуд» було передано на зберігання ТОВ «Вест Смарт Буд» три вентилятори ВЦЛ-16.

25.11.2025 між Консорціумом «Науково-Виробниче Об`єднання «Укргідроенергобуд» та ТОВ «Вест Смарт Буд» було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки від 28.12.2021 №334/П, якою встановлено новий граничний строк виконання зобов`язання до 31.12.2026. Для виконання Договору поставки від 28.12.2021 №334/П ТОВ «Вест Смарт Буд2 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» договір поставки № 09 12/2025К від 09.12.2025, предметом якого є електрочастину вентилятора ВЦП-16.

У відповідь на адвокатський запит ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС» надало відповіді що двигуни, що виготовляються згідно договору №09-12/2025К від 09.12.2025 року, у кількості 3 шт. були спеціально розроблені згідно технічного завдання під збірку конструкції вентиляторів ВЦП-16; виробництво законтрактованих двигунів знаходиться на фінальній стадії, виробництво йде за графіком. За умови нормального електропостачання та відсутності форс-мажору поставка двигунів ТОВ «ВЕСТ СМАРТ БУД» запланована з 15 по 20 травня 2026 року. Враховуючи викладене вище, зазначає, що Договір поставки від 28.12.2021 № 334/П станом на теперішній час виконується сторонами належним чином. Разом з тим, затримка у виконанні окремих зобов`язань за договором зумовлена настанням форс-мажорних обставин, а саме військовою агресією російської федерації проти України, що призвела до окупації м. Нова Каховка, де були розташовані виробничі потужності ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування» що, як наслідок, унеможливило виконання ПрАТ «БВГ «Промобладнання» своїх зобов`язань за Договором поставки від 28.12.2021 № 334/П у встановлені строки, у зв`язку з чим було змінено постачальника на ТОВ «Вест Смарт Буд» та залучено ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС» для виготовлення електрочастин вентилятора ВЦП-16.

Під час розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог у зв`язку з тим, що після відкриття провадження у справі, 23.06.2026 відповідачем було здійснено поставку зазначеного вище обладнання, яке прийнято позивачем згідно видаткової накладної №ФЛUG0000001 та акта приймання передачі № 7/І. Однак, незважаючи на те, що поставка обладнання була здійснена відповідачем 23.06.2022 року, виконання ним обов`язку було здійснено з порушенням строку, визначеного договором, у зв`язку з чим штрафні санкції щодо відповідача підлягають застосуванню.

Згідно зменшених позовних вимог позивач стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 920 506,30 грн та штраф у розмірі 1 066 716,00 грн, а також повернути позивачу судовий збір в розмірі 182 865,61 грн.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, обґрунтоване тим, що розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) є завищеним, неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання та таким, що суперечить загальним засадам справедливості, добросовісності і розумності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України. Так, на момент розгляду цього клопотання основне зобов`язання відповідача за ППО № 334 виконано у повному обсязі: обладнання поставлено, прийнято позивачем, жодних претензій щодо якості, комплектності чи кількості обладнання позивачем не заявлено. Пунктом 14.2 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором, у тому числі порушення строків виконання робіт, Генпідрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни невиконаних зобов`язань за кожний день прострочення виконання зобов`язання, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідач не погоджується з розміром пені враховуючи обставини справи та відсутність вини у простроченні виконання умов поставки. Позовну вимогу про стягнення штрафу у розмірі 1 066 716,00 грн (7 % вартості обладнання) позивач обґрунтовує посиланням частину другу статті 231 Господарського кодексу України. Відповідач вважає цю вимогу такою, що не має достатньої правової підстави, оскільки пункт 14.2 Договору встановлює виключно пеню, обмежену обліковою ставкою НБУ, і жодним чином не передбачає додаткового штрафу за прострочення поставки обладнання. Відсутність окремого положення про штраф у самому Договорі, за наявності детально врегульованого сторонами механізму відповідальності у вигляді пені, свідчить про те, що сторони свідомо визначили вичерпний перелік санкцій за такий вид порушення.

По-друге, частина друга статті 231 Господарського кодексу України є нормою диспозитивного характеру та застосовується лише у випадку, якщо інший (у тому числі відмінний або менший) розмір штрафних санкцій не встановлено сторонами в договорі. Оскільки Договір містить власне, погоджене сторонами регулювання відповідальності за прострочення виконання зобов`язань (п. 14.2), відсутні підстави для субсидіарного застосування загальної диспозитивної норми Господарського кодексу України для нарахування додаткового штрафу, який сторони договором не передбачали.

По-третє, Господарський кодекс України втратив чинність з 28 серпня 2025 року на підставі Закону України № 4196 IX. Позовну заяву у цій справі подано 14.01.2026, тобто вже після втрати Господарським кодексом України чинності.

По-четверте, навіть виходячи із застосовності частини другої статті 231 Господарського кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин, відповідач звертає увагу на правову позицію Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, викладену у постанові від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14, згідно з якою застосування до боржника штрафу, передбаченого частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливе лише за сукупності таких умов: (а) інший розмір штрафних санкцій не передбачено договором або законом; (б) порушено господарське зобов`язання, у якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання державного сектора економіки; (в) допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з поставкою товарів, виконанням робіт чи наданням послуг.

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), що підлягають стягненню з Консорціуму «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» на користь Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», не менш ніж на 95% від заявленого позивачем розміру, тобто до суми, що не перевищує 149 361,12 грн. Підставами для зменшення штрафних санкцій зазначає: відсутність доведених збитків позивача, фактичне виконання зобов`язання відповідачем у повному обсязі, добросовісна поведінка відповідача, об`єктивний, незалежний від волі відповідача характер причин прострочення, значення відповідача та об`єкта будівництва для енергетичної безпеки України, непропорційність заявлених санкцій наслідкам порушення, обґрунтованість обмеження строку нарахування штрафних санкцій 184 днями.

Позивач заперечив щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки обставини, на які посилається відповідач, як то фактичне виконання зобов`язань відповідачем, добросовісна поведінка відповідача, об`єктивний, незалежний від волі відповідача характер причин прострочення спростовуються матеріалами справи, а саме виконання здійснено майже через 4 роки після закінчення визначеного договором строку, при тому що штрафні санкції нараховані лише за 6 місяців відповідно до чинного законодавства, відтак не можуть слугувати підставою зменшення розміру неустойки в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Щодо твердження про значення відповідача та об`єкта будівництва для енергетичної безпеки України зазначає, що саме позивач є підприємством енергетичного сектору та оператором Дністровської ГАЕС і його робота прямо впливає на стабільність енергетичної системи країни, особливо під час бойових дій, саме кошти позивача, яке є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, були сплачені в якості авансу за поставку обладнання, яке було здійснено відповідачем лише через 4 роки від визначених договором термінів, при цьому підтверджень об`єктивних (форс-мажорних) обставин неможливості вчасно виконати свої зобов`язання відповідачем не наведено.

Вважає, що положення статті 231 ГК України в частині застосування штрафу в розмірі 7% від вартості обладнання поширюються на взаємовідносини між сторонами по договору та ППО №334.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.02.2026 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив.

10.02.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

16.02.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив, а 19.02.2026 доповнення до вказаних заперечень.

16.03.2026 Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» подало через систему «Електронний суд» додаткові письмові пояснення у справі, на які 18.03.2026 Консорціум «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» подав заперечення.

Протокольною ухвалою суду від 19.03.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Вест Смарт Буд», встановлено третій особі строк для подання пояснень по суті спору.

09.04.2026 від третьої особи через систему «Електронний суд» надійшли пояснення на позов, в яких ТОВ «Вест Смарт Буд» просить у задоволенні позову відмовити.

15.04.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення. Відповідач також подав додаткові пояснення у справі 16.04.2026.

16.04.2026 через систему «Електронний суд» від Консорціуму «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю задоволено. Матеріали справи № 910/315/26 направлено за підсудністю до Господарського суду Чернівецької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026 суд прийняв справу № 910/315/26 до свого провадження та призначив підготовче засідання на 10.06.2026.

Ухвалою суду від 08.06.2026 судове засідання за участю представника Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 10.06.2026 відкладено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 25.06.2026, встановлено відповідачу строк до наступного судового засідання для подання додаткових пояснень та доказів, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 22.06.2026 судове засідання за участю представника ТОВ «Вест Смарт Буд» вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 25.06.2026 судом продовжено строк підготовчого провадження, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.07.2026, судове засідання за участю представників позивача та третьої особи вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 27.07.2026 судове засідання за участю представника відповідача вирішено провести в режимі ВКЗ.

29.07.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, вх. № 3107, в якій просить:

1) стягнути з Консорціуму «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» на користь Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» грошові кошти у сумі 2 987 222,30 грн, з яких пеня у розмірі 1 920 506,30 грн та штраф у розмірі 1 066 716,00 грн;

2) повернути позивачу переплачену суму судового збору в розмірі 182 865,61 грн.

30.07.2026 відповідач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) не менш ніж на 95 відсотків, тобто до суми, що не перевищує 149 361,12 грн.

Протокольною ухвалою суду від 30.07.2026 суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 29.07.2026, вх. № 3107, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від 30.07.2026, вх. № 3137, продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 12.08.2026. Судове засідання за участю представників позивача, відповідача та третьої особи провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.08.2026 третьою особою через систему «Електронний суд» подано пояснення на позов, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

12.08.2026 відповідачем через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог з урахуванням пояснень третьої особи від 12.08.2026, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені та штрафу в повному обсязі як недоведених за відсутності вини відповідача, а в разі встановлення судом підстав для їх часткового задоволення зменшити розмір штрафних санкцій не менш ніж на 95 відсотків відповідно до клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, 12.08.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав пояснення на заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 29.07.2026.

Судове засідання 12.08.2026 не відбулось у зв`язку з відсутністю інтернет-з`єднання через технічні несправності інтернет-провайдера, що вплинуло на безперебійність функціонування автоматизованої системи та унеможливлення проведення судових засідань, про що складено відповідний акт.

Ухвалою суду від 12.08.2026 призначено розгляд справи № 910/315/26 в підготовчому засіданні на 20.08.2026. Судове засідання за участю представників позивача, відповідача та третьої особи вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19.08.2026 Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» подало письмові пояснення на додаткові пояснення відповідача та третьої особи в яких вони просять зменшити розмір штрафних санкцій.

У відповідь Консорціум «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» 20.08.2026 подало заперечення на додаткові пояснення позивача від 19.08.2026.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив протокольну ухвалу від 20.08.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.09.2026, проведення судового засідання за участю представників позивача, відповідача та третьої особи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 23.09.2026 відкладено розгляд справи по суті на 15.10.2026, судове засідання за участю представників сторін та третьої особи вирішено провести в режимі ВКЗ.

В судовому засіданні 15.10.2026 суд заслухав вступне слово представника позивача, який зменшені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, представника відповідача, яка проти позову заперечила та водночас просила зменшити розмір штрафних санкцій у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, та пояснення третьої особи. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи, дослідивши том 1 та том 2 матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.10.2026 оголошено перерву розгляду справи по суті на 26.10.2026, судове засідання за участю представників сторін та третьої особи вирішено провести в режимі ВКЗ.

В судовому засіданні 26.10.2026, суд продовжив дослідження матеріалів справи та перейшов до судових дебатів.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

19 серпня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» (Замовник) та Консорціумом «Наукове-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» (Генпідрядник) укладено договір генерального підряду № 01/2016-К (далі Договір).

Відповідно до преамбули договору генерального підряду від 19.08.2016 № 01/2016-К останній розширює, нерозривно пов`язаний та не може розглядатися окремо від Договору генерального підряду на виконання генпідрядних робіт із завершення будівництва першої черги Дністровської гідроакумулюючої електростанції у складі трьох агрегатів № 01/2014-К від 10.02.2024, які разом являють собою низку документально оформлених, юридично значущих домовленостей, є цілісною складовою системи господарських правовідносин, покликаних на реалізацію проекту «Уточнення проекту першої черги ГАЕС у складі трьох агрегатів, включаючи заходи по підвищенню надійності та безпеки гідротехнічних споруд, основного гідросилового обладнання та гідромеханічного обладнання Дністровської ГАЕС. Коригування».

Згідно з пунктом 1.17 Договору Програма поставки обладнання (ППО) це попередньо погоджений сторонами документ, сформований на підставі та відповідно до Переліку обладнання, яке підлягає поставці Генпідрядником відповідно до умов цього договору.

У пункті 2.1 Договору визначено, що за результатами переговорної процедури закупівлі (Протокол засідання Тендерного комітету ПАТ «Укргідроенерго» № 20-16 від 21.07.2016 року), сторони вступають у виробничо-господарські взаємовідносини, пов`язані із (ДК 021:2015, код 45300000-0 Будівельно-монтажні роботи) виконанням генпідрядних робіт із завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго».

Відповідно до пункту 2.2 Договору Генпідрядник зобов`язується своїми силами та за допомогою матеріально-технічних засобів виконувати Будівельні роботи на поставляти Обладнання, що обумовлені в договору та відповідають проектно-кошторисній документації, що затверджена належним чином.

У пункті 2.3 Договору вказано, що місце поставки Обладнання та виконання Будівельних робіт із завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго»: 60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ, філія «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго».

Ціна договору визначається кошторисною документацією та договірною ціною (Додаток № 1 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору), специфікацією поставки обладнання (Додаток №2 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору) (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору ціна Договору визначається на підставі сумарного підрахування цін, вказаних у п. п. 4.2.1.-4.2.2.цього Договору і становить 3 832 972 403,00 грн. Ціна будівельних робіт з матеріалами та виробами становить 2 776 283 250,00 грн, ціна обладнання становить 1 056 689 153,00 грн.

Сторони домовилися, що для виконання робіт Замовник може перерахувати Генпідряднику на поточний рахунок авансовий платіж у розмірі не більше, ніж 50,0% від суми вартості матеріалів та виробів узгодженої квартальної Програми робіт, необхідних для виконання генпідрядних робіт із завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС в складі трьох агрегатів. Для закупівлі необхідного Обладнання Замовник виділяє Генпідряднику окремі авансові платежі в розмірах та в строки, заявлені продавцем (виробником, постачальником) Обладнання. Вид, кількість, ціна, строки поставки та порядок оплати обладнання попередньо узгоджується Замовником і Генпідрядником, на підставі Програм поставки обладнання (далі - ППО) (п. 4.25. Договору).

Відповідно до пункту 14.1 Договору порушення зобов`язань за договором підряду є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Пунктом 14.2 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором, у тому числі порушення строків виконання робіт, Генпідрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни невиконаних зобов`язань за кожний день прострочення виконання зобов`язання, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Річні на суму простроченого платежу не нараховуються. Прострочені платежі сплачуються без врахування індексу інфляції.

Згідно пункту 16.1 Договору Генпідрядник має право, за письмовою згодою Замовника, залучати до виконання Договору субпідрядні організації і забезпечує координацію їх діяльності. Залучення Генпідрядником субпідрядної організації без письмового погодження Замовника забороняється.

У пункті 19.1 Договору передбачено, що обставинами непереборної сили за цим Договором визнаються такі обставини: стихія, страйк, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, масові заворушення буря, повінь, землетрус, вибухи. Обставини непереборної сили засвідчуються довідкою, виданою Торгово-промисловою Палатою України, відповідно до чинного законодавства України або відповідним владно-розпорядчим документом уповноважених органів влади.

Пунктом 19.3. Договору сторони визначили, що сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факт, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за Договором.

Сторони зобов`язуються протягом 5 робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов`язань за цим Договором, та повинні погоджувати заходи щодо усунення таких обставин (пункт 20.1 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (пункт 21.1 Договору).

Додатковою угодою № 10 від 13.12.2021 до Договору сторони погодили продовжити строк його дії до 31.12.2022, а додатковою угодою « 11 від 30.12.2022 сторонами погоджено продовження строку його дії Договору до 31.12.2026.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.05.2017р № 363 Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго», що сторони погодили Додатковою угодою № 2 від 30.06.2017 до Договору.

Програмою поставки обладнання № 334 від 24.12.2021 сторонами погоджено поставку вентилятора ВЦП-16 схема виконання 3 (через корпусні підшипники) з реверсним пристроєм, з чотиришвидкісним двигуном 200кВт 1500 об/хв 6АМУ400М12/8/6/4 У2, 60/90/120/200кВт, 500/750/1000/1500 об/хв 380В, ІР54, ІМ1001, Q=155200 м3/год. Тиск Р=650даПа, у кількості 3 штуки (далі обладнання) на загальну суму 15 238 800,00 грн, в тому числі ПДВ 2 539 800,00 грн.

Відповідно до ППО № 334 від 24.12.2021 сторонами погоджено авансовий платіж в сумі до 15 238 800,00 грн, остаточний розрахунок протягом 20 банківських днів з моменту поставки обладнання на об`єкт. Строк поставки сто вісімдесят календарних днів від дати отримання авансового платежу.

Платіжним дорученням № 6 від 05.01.2022 за рахунком ФЛUG0000033(24.12.21)(ппо334) ПрАТ «Укргідроенерго» на рахунок відповідача сплачено аванс 80% вартості обладнання в сумі 12 191 040,00 грн.

Так як Відповідач зобов`язався поставити обладнання протягом 180 днів від дати отримання авансового платежу, то обладнання мало бути поставлено в період з 06 січня 2022 року по 04 липня 2022 року. Зміни до зазначеної ППО № 334 сторони не вносили.

28.12.2021 між Консорціумом «Наукове-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» (Покупець) а Приватним акціонерним товариством «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» (Постачальник) укладено договір поставки №334/П, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Відповідача у погоджені сторонами строки обладнання, а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити такий Товар, визначений у специфікаціях, які додають до Договору.

Відповідно до специфікації №1 до договору поставки від 28.12.2021 №334/П сторони погодили наступні характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість Товару: вентилятори ВЦП-16 схема виконання 3 (через корпусні підшипники) з реверсивним пристроєм, з чотиришвидкісним двигуном 200 кВт 1500 об/хв 6АМУ400М12/8/6/4 У2, 60/90/120/200кВт, 500/750/1000/1500 об/хв 380В, ІР54, ІМ1001, Q=155200 м3/год, тиск - Р=650даПа, вартість якого разом з податком на додану вартість складає 15 238 890,00 грн. строк поставки до 31.12.2022.

12.01.2022 між Приватним акціонерним товариством «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове вентиляційне устаткування» було укладено договір поставки №1, за умовами якого ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування» зобов`язалось поставити та передати у власність Приватного акціонерного товариства «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» обладнання, товар, визначений у специфікаціях, що додаються до цього договору, а саме: три вентилятори ВЦП-16 загальною вартістю 6 633 900, 00 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору поставки №1 від 12.01.2022 постачальник відвантажує товар Покупцю у строки, визначені у специфікаціях до цього договору. Умови поставки товару - EXW, згідно тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: Полтавська обл, Котелевський р-н., смт. Котельва, вул. Покровська, 13.

ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування» не виконало свої зобов`язання з поставки вентиляторів, що підтверджується листами ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування» №47 від 06.07.2022 та №48 від 07.07.2022, зі змісту яких вбачається, що ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування» повідомляло ПрАТ «БВГ «Промобладнання» про неможливість поставити вентилятори ВЦП-16 у зв`язку з тим, що виробничі потужності виробника електродвигунів до вентиляторів - ТОВ «НВН «НКЕМЗ» знаходяться в зоні бойових дій на окупованій території (м. Нова Каховка окупована 24.02.2022), а тому ТОВ «НВН «НКЕМЗ» не може закінчити виробництво електродвигунів.

05.01.2024 між Консорціумом «Науково-Виробниче Об`єднання «Укргідроенергобуд», Приватним акціонерним товариством «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» та ТОВ «Вест Смарт Буд» укладено угоду про заміну сторони договору поставки від 28.12.2021 №334/П від 05.01.2024. Відповідно до пункту 1 Угоди про заміну сторони договору поставки сторони досягли взаємної згоди щодо заміни постачальника за Договором, шляхом передання всіх прав та обов`язків від ПрАТ «БВГ «Промобладнання» (Первісного постачальника) до ТОВ «Вест Смарт Буд» (Нового Постачальника). Відповідно до пункту 2 Угоди з моменту її укладення ТОВ «Вест Смарт Буд» вважається постачальником за Договором та, якщо інше не визначене Угодою, приймає всі права та обов`язки постачальника, визначені в Договорі, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Угоди та передбачені положеннями Договору.

08.08.2025 між Консорціумом «Науково-Виробниче Об`єднання «Укргідроенергобуд» та ТОВ «Вест Смарт Буд» було укладено Договір зберігання №2025/з від 08.08.2025, відповідно до положень якого та Акту приймання передачі майна від 08.08.2025 Консорціумом «Науково-Виробниче Об`єднання «Укргідроенергобуд» було передано на зберігання ТОВ «Вест Смарт Буд» три вентилятори ВЦП-16 схема виконання 3 (через корпусні підшипники) з реверсивним пристроєм, з чотиришвидкісним двигуном 200 кВт 1500 об/хв 6АМУ400М12/8/6/4 У2, 60/90/120/200кВт, 500/750/1000/1500 об/хв 380В, ІР54, ІМ1001, Q=155200 м3/год, тиск - Р=650даПа.

25.11.2025 між Консорціумом «Науково-Виробниче Об`єднання «Укргідроенергобуд» та ТОВ «Вест Смарт Буд» було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки від 28.12.2021 №334/П, якою встановлено новий граничний строк виконання зобов`язання до 31.12.2026.

В подальшому, для забезпечення виконання умов Договору поставки ТОВ «Вест Смарт Буд» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» договір поставки № 09-12/2025К від 09.12.2025. Згідно положень вказаного Договору ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС» зобов`язалось виготовити та передати у власність ТОВ «Вест Смарт Буд» електрочастину вентилятора ВЦП-16 відповідно до Специфікації № 1 від 09.12.2025 до Договору поставки № 09-12/2025К від 09.12.2025 року.

Листами від 22.06.2023 вих. № 01-01-03/171 (отримано 22.06.2023 за вх. № 1612), від 28.11.2024 вих. № 01-01-03/406 (отримано 28.11.2024 за вх. № 3960) та від 04.12.2024 вих. № 01-01-03/411 (отримано 04.12.2024 за вх. № 4019) відповідач повідомив позивача, що затримка поставки за ППО № 334 пов`язана із знаходженням комплектуючих обладнання на тимчасово окупованій території.

26 грудня 2024 року філією «Дирекція будівництва Дністровської ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» направлено на адресу відповідача претензію від 26.12.2024, вих. № 11/2728, про повернення сплачених грошових коштів та сплату штрафних санкцій за невиконання зобов`язання по договору, яку ним отримано 06.01.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На вказану претензію Консорціум «Науково-Виробниче Об`єднання «Укргідроенергобуд» надав відповідь листом від 13.02.2025 року за вих № 01-01-03/41/1, в якому претензію не визнав, посилаючись на обставини непереборної сили, які спричинили затримку виконання Генпідрядником своїх зобов`язань. У відповіді Консорціумом «НВО «Укргідроенергобуд» повідомлено, що за договором поставки № 334/П від 28.12.2021 року частину обладнання поставлено ПрАТ «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» (далі Постачальник), а чотиришвидкісний двигун у кількості 3 штуки залишилися на виробничих площах заводу виробника на окупованій території. Крім того, відповідачем зазначено, що угодою про заміну сторони договору поставки № 334/П від 28.12.2021 від 05.01.2024 змінено постачальника на ТОВ «Вест Смарт Буд», за яким новий постачальник зобов`язався виконати умови договору перед Генпідрядником до 31.12.2025.

Листом від 06.08.2025 року вих. № 01-01-03/174 відповідач повідомив, що постачальником ТОВ «Вест Смарт Буд» прийняті всі зобов`язання з виготовлення обладнання за угодою від 05.01.20254 будуть виконані з граничним строком до 31.12.2025. Після отримання остаточних строків виробництва та поставки Консорціум ініціюватиме коригування ППО із зазначенням нових строків.

Листом від 05.11.2025 № 14-2/5028 позивач звертався до відповідача з проханням надати актуальну інформацію щодо стану та строків поставки проавансованого обладнання.

Листом від 30.12.2025 № 01-01-03/338 відповідач повідомив, що кінцевий термін поставки 01.07.2026.

Після відкриття провадження у справі 23.06.2026 відповідачем було здійснено поставку необхідного обладнання, яке прийнято позивачем згідно видаткової накладної №ФЛUG0000001 та акту приймання-передачі № 7/І, що визнається сторонами.

За таких обставин судом встановлено, що відповідачем порушено умови Договору в частині строків постачання обладнання за ППО № 334, а саме обладнання мало бути поставлене в період з 06 січня 2022 року по 04.07.2026, однак було поставлене лише 23.06.2026.

У зв`язку з порушенням строків виконання обов`язку щодо поставки обладнання позивач згідно зменшених позовних вимог просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: пеню у розмірі 1 920 506,30 грн на підставі п. 14.2 Договору та штраф у розмірі 1 066 716,00 грн на підставі ч. 2 ст. 213 ГК України, а також повернути судовий збір в розмірі 182 865,61 грн.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки оплаченого товару.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 11 ЦК України зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

У статті 530 ЦК України зазначено, що: «Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторонами на виконання договору генерального підряду № 01/2016-К від 19.08.2016 за Програмою поставки обладнання № 334 від 24.12.2021 погоджено поставку обладнання на загальну суму 15 238 800,00 грн та авансовий платіж в сумі до 15 238 800,00 грн, остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 20 банківських днів з моменту поставки обладнання на об`єкт. Строк поставки 170 календарних днів від дати отримання авансового платежу.

ПрАТ «Укргідроенерго» на рахунок відповідача сплатило аванс 80% вартості обладнання в сумі 12 191 040,00 грн, відтак відповідно до умов ППО № 334 обладнання мало бути поставлено в період з 06 січня по 04 липня 2022 року.

Разом з тим, обладнання було поставлено відповідачем лише 23.06.2026 після звернення позивача до суду з указаним позовом.

Отже, суд дійшов висновку про прострочення з 05.07.2022 виконання відповідачем свого зобов`язання щодо поставки вказаного товару.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зменшених позовних вимог у зв`язку з невиконанням умов договору щодо поставки товару позивач нарахував відповідачу пеню на підставі п. 14.2. Договору (ставка 0,1 % від ціни невиконаних зобов`язань за кожний день прострочення) за період з 05.07.2022 по 05.01.2023 (184 дні прострочки) на загальну суму 1 920 506,30 грн та штраф (ставка 7%) на суму 1 066 716,00 грн, застосувавши до відносин сторін положення частини 2 ст. 231 ГК України.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

У пункті 14.2 Договору сторони досягли згоди, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором, у тому числі порушення строків виконання робіт, Генпідрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни невиконаних зобов`язань за кожний день прострочення виконання зобов`язання, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до специфікації №1 до договору поставки від 28.12.2021 №334/П сторони погодили наступні характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість Товару: вентилятори ВЦП-16 схема виконання 3 (через корпусні підшипники) з реверсивним пристроєм, з чотиришвидкісним двигуном 200 кВт 1500 об/хв 6АМУ400М12/8/6/4 У2, 60/90/120/200кВт, 500/750/1000/1500 об/хв 380В, ІР54, ІМ1001, Q=155200 м3/год, тиск - Р=650даПа, вартість якого разом з податком на додану вартість складає 15 238 890,00 грн.

Отже, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню за невчасну поставку обладнання за договором генерального підряду № 10/2016-К та ППО №334, яка обмежується шістьма місяцями.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунки пені та визнано його правильними та обґрунтованими (15 238 800,00 х (25,00 : 365) х 184 : 100 = 1 920 506,30 грн).

У пункті 14.1 Договору сторони узгодили, що порушення зобов`язань за договором підряду є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

З урахуванням положень абзацу третього частини другої статті 231 ГК України (чинний на момент виникнення правовідносин) позивач нарахував відповідачу штраф (ставка 7%) на загальну суму 1 066 716,00 грн.

Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», але був чинний в період виникнення спірних правовідносин та станом на момент порушення договірних зобов`язань, зокрема й виникнення права вимоги, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Господарським є зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 ГК України).

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частина третя статті 510 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина друга статті 193 ГК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина перша статті 216 ГК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 217 ГК України господарськими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у п. 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Згідно із частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) (абзац другий);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (абзац третій).

Тлумачення приписів наведеної норми права дозволяє зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховують у відсотковому відношенні розмір штраф.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014 року у справі № 3-1гс14 і цей висновок послідовно застосовує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.08.2022 р. у справі № 910/9375/21, від 28.03.2024 р. у справі № 905/405/22, від 04.05.2023 р. справі № 910/21298/21 та багатьох інших.

Практика суду касаційної інстанції щодо застосування абзацу третього частини другої ст. 231 ГК України є усталеною та підстав переглядати її Велика Палата Верховного Суду у постанові 05.06.2024 р. у справі № 910/14524/22 ( п. 51 ) не встановила.

Отже, частина друга ст. 231 ГК України не встановлює розміру штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов`язання, а містить лише уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором ( п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 р. у справі № 910/14524/22 (Провадження № 12-4гс24).

Предметом спору є вимога Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», яке є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (підтверджується статутом ПАТ «Укргідроенерго»), до Консорціуму «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» про стягнення пені та 1 066 716,00 грн штрафу за порушення умов договором генерального підряду № 01/2016-К від 19.08.2016 та ППО № 334 від 24.12.2021 в частині строків поставки обладнання. Тож виник спір щодо порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Суд, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 04.02.2014 року у справі № 3-1гс14, щодо умов застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, зазначає, що застосування штрафних санкцій є можливим, якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом.

Видами штрафних санкціє є штраф та пеня.

Суд констатує, що сторони в Договорі передбачили відповідальність сторін за неналежне виконання зобов`язань у виді пені у розмірі 0,1% від ціни невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ.

Разом із тим, вказаним Договором не передбачено відповідальності у виді штрафу в іншому розмірі ніж передбачено частини другої статті 231 ГК України, як і не конкретизовано, що інший вид штрафних санкції сторонами не застосовується.

Відтак суд приходить до висновку, що позивач не позбавлений права пред`явити вимогу про стягнення штрафу на підставі частини другої статті 231 ГК України, за змістом якої прямо передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок штрафу та визнано його правильним (15 238 800,00 х 7% = 1 066 716,00 грн).

Щодо форс-мажорних обставин як підстави для звільнення від цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, а саме знаходження виробничих, складських та офісних приміщень ТОВ «НВП «НКЕМЗ» - заводу виробника обладнання в м. Нова Каховка Херсонської області, яке перебуває під окупацією.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває дотепер.

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.

Цей перелік не є вичерпним, отже сторона договору, яка не може його виконати, вправі доводити існування відповідних обставин у загальному порядку.

Частиною першою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно д статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В пункті першому частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

Оцінюючи наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає, що відповідач, який зобов`язався поставити обладнання за договором генерального підряду № 01/2016-Квід 19.08.2016 та ППО № 334 від 24.12.2021, не перебуває під окупацією.

Як становлено судом та підтверджено матеріалами справи, з метою виконання умов договору та поставки необхідного обладнання відповідачем вживалися заходи та було укладено договір поставки №334/П від 28.12.2021 з Приватним акціонерним товариством «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» (Постачальник).

В свою чергу Приватним акціонерним товариством «Будівельно-виробнича група «Промобладнання» було укладено договір поставки №1 від 12.01.2022 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове вентиляційне устаткування», предметом якого є три вентилятори ВЦП-16 загальною вартістю 6 633 900, 00 грн.

ТОВ «Промислове вентиляційне устаткування» не виконало свої зобов`язання з поставки вентиляторів у зв`язку з тим, що виробничі потужності виробника електродвигунів до вентиляторів - ТОВ «НВН «НКЕМЗ» знаходяться в зоні бойових дій на окупованій території (м. Нова Каховка окупована 24.02.2022), а тому ТОВ «НВН «НКЕМЗ» не може закінчити виробництво електродвигунів.

Укладаючи договір генерального підряду, відповідач взяв на себе зобов`язання щодо виконання робіт та поставки необхідного обладнання у визначені Договором строки.

Отже, сам факт окупації частини Херсонської області не являється форс-мажорною обставиною для відповідача щодо невиконання своїх зобов`язань за ППО №334, оскільки як у відповідача так і його безпосереднього постачальника відсутні господарські взаємовідносини з ТОВ «НВП «НКЕМЗ», докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, судом враховується, що у пунктах 19.1, 19.2, 20.1 Договору обставинами непереборної сили за цим Договором визнаються такі обставини: стихія, страйк, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, масові заворушення буря, повінь, землетрус, вибухи. Обставини непереборної сили засвідчуються довідкою, виданою Торгово-промисловою Палатою України, відповідно до чинного законодавства України або відповідним владно-розпорядчим документом уповноважених органів влади. Сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факт, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за Договором. Сторони зобов`язуються протягом 5 робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов`язань за цим Договором, та повинні погоджувати заходи щодо усунення таких обставин.

Відповідач не дотримався порядку повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язання як протягом 5 днів з дня настання таких обставин, так і протягом 5 днів з дня авансування заводу виробника ТОВ «НВП «НКЕМЗ», виробничі потужності якого за твердженням відповідача розташовані в м. Нова Каховка Херсонської області.

Так, як зазначає відповідач у відзиві на позов, з метою забезпечення виготовлення Обладнання Постачальник (Приватне акціонерне товариство «Будівельно-виробнича група «Промобладнання») здійснив 100% авансування заводу виробника ТОВ «НВП «НКЕМЗ» (код ЄДРПОУ 39581767) для виготовлення саме цього індивідуально визначеного промислового обладнання: вентиляторів ВЦП-16, схема виконання 3 (через корпусні підшипники), з резервним пристроєм, з чотиришвидкісним електродвигуном 6АМУ400М12/8/6/4 У2, параметрами 200 кВт 1500 об/хв, 60/90/120/200 кВт, 500/750/1000/1500 об/хв, 380 В, ІР54, ІМ1001, продуктивність Q = 155 200 м?/год, тиск Р = 650 даПа, у кількості 3 (три) штуки, що підтверджується платіжним дорученням № 840 від 14.01.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, листами від 22.06.2023 року за вих № 01-01-03/171 (отримано 22.06.2023 за вх № 1612), від 28.11.2024 за вих № 01-01-03/406 (отримано 28.11.2024 за вх № 3960) та від 04.12.2024 за вих № 01-01-03/411 (отримано 04.12.2024 за вх № 4019) відповідач повідомив, що затримка поставки за ППО № 334 пов`язана із знаходженням комплектуючих обладнання на тимчасово окупованій території.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач втратив право посилатися на форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання у визначені строки, а зазначені ним обставини не є підставою для звільнення як від виконання основного зобов`язання щодо поставки товару, так і від відповідальності за його невиконання.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У своїх висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження №14-224цс21) з посиланням на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру пені суд виходить з такого.

Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості, а тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 90 % та більше фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21).

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 та підтримана у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

В даному випадку суд вважає за необхідне зменшити штрафні санкції на 10 %, виходячи з наступного.

Судом враховується, що на момент розгляду справи зобов`язання відповідача з поставки обладнання за ППО № 334 виконано у повному обсязі, обладнання поставлено 23.06.2026, прийнято позивачем без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи комплектності. Разом із тим, обладнання поставлено з істотним порушенням визначених договором стоків, виконання здійснено майже через 4 роки після закінчення визначеного договором строку, при тому що штрафні санкції нараховані лише за 6 місяців відповідно до чинного на момент виникнення правовідносин законодавства.

Об`єктом, для завершення будівництва якого поставлялося обладнання за ППО № 334, є перша черга Дністровської гідроакумулюючої електростанції стратегічно важливий об`єкт енергетичної інфраструктури України. В умовах системних ракетних та дронових атак на енергетичну систему України маневрові потужності гідроакумулюючих електростанцій набувають особливого значення для стабільності енергопостачання. При цьому, позивач є підприємством енергетичного сектору та оператором Дністровської ГАЕС і його робота прямо впливає на стабільність енергетичної системи країни, особливо під час бойових дій.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав доказів, які б свідчили про понесення ним матеріальних збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору суд відхиляє, оскільки зміст положень статті 551 ЦК України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, суд частково задовольняє заяву відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 10 %.

V. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач виконано обов`язок щодо поставки обладнання з істотним порушенням визначених договором стоків, внаслідок з нього підлягає стягненню 90% заявленої до стягнення пені в сумі 1 728 455,67 грн та штрафу у сумі 960 044,40 грн.

У зв`язку зі зменшенням розміру штрафних санкцій у задоволенні решти позовних вимог про стягнення 10% пені в сумі 192 050,63 грн та штрафу в сумі 106 671,60 грн відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем за подання позову сплачений судовий збір в сумі 227 673,94 грн згідно платіжної інструкції № 531 від 06.06.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог суд вирішив повернути Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 191 827,26 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, згідно усталеної судової практики судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки встановлено порушення ним прав позивача.

За таких обставин решта судового збору в сумі 35 846,68 грн слід стягнути з відповідача.

Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Консорціуму «Науково-виробниче об`єднання «Укргідроенергобуд» (04112, місто Київ, вул. І. Сікорського, буд. 8, офіс 14, код ЄДРПОУ 33834660) на користь Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716) пеню сумі 1 728 455,67 грн, штраф у сумі 960 044,40 грн та 35 846,68 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716) з Державного бюджету України 191 827,26 грн судового збору, сплаченого за подання позову згідно з платіжною інструкцією № 531 від 06 січня 2026 року.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У зв`язку з перебуванням судді Марущака І.В. 29-30 жовтня 2026 року у відпустці повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2026 року.

Суддя І.В. Марущак